Рішення № 67396314, 22.06.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5804/16-ц 22.06.2017 22.06.2017 22.06.2017

Провадження №22-ц/784/1346/17

Категорія 24 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Лептугою С.С., Тищенком Л.М.,

за участю: позивача ОСОБА_3, представника відповідача ПАТ «Миколаївгаз» - ОСОБА_4, представника відповідача ОСББ «Єдність Миколаїв» - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 травня 2017 року у справі за позовом

ОСОБА_3

до

публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації «Миколаївгаз»

(далі ПАТ «Миколаївгаз») ,

обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Єдність Миколаїв» (далі ОСББ «Єдність Миколаїв»)

про зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ПАТ «Миколаївгаз» та ОСББ «Єдність Миколаїв» про зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 4 жовтня 2016 року працівниками служби внутрішньо будинкових систем газопостачання ПАТ «Миколаївгаз» була відєднана від газопостачання належна позивачу квартира АДРЕСА_1. Відключення газових приладів було здійснено шляхом обрізання зварюванням стояка в квартирі № 66.

Причиною відключення стало встановлення позивачем у своїй квартирі газового двоконтурного котла.

Посилаючись на те, що газовий двоконтурний котел був встановлений і введений в експлуатацію у 2005 році на підставі дозволів на встановлення від ВАТ «Миколаївгаз» та за 11 років експлуатації не виникало ніяких питань з цього приводу, позивач вважаючи дії відповідачів з приводу відключення його квартири від газопостачання неправомірними та такими, що вчинені з порушенням встановленого порядку, просив зобовязати ПАТ «Миколаївгаз» невідкладно поновити газопостачання до квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів в солідарному порядку моральну шкоду у розмірі 300 грн. за кожен день відключення від газопостачання, починаючи з 4 жовтня 2016 року до дня підключення до газопостачання.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності дій ПАТ «Миколаївгаз» по відключенню його квартири від газопостачання, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій ПАТ «Миколаївгаз» щодо відключення квартири позивача від системи газопостачання, оскільки позивачем не оформлено виконавчо-технічну документацію в частині виконаних робіт на опалювальний прилад двоконтурний котел.

Проте не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так відносини між споживачами (субєктами ринку природного газу) та оператором газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року (далі Кодекс ГРС), Законом України «Про ринок природного газу, введеним в дію з 1 жовтня 2015 року та Правилами постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 1382/27827 .

Згідно з положеннями пункту 3 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРС власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі та власники внутрішньо будинкових систем газопостачання (балансоутримувачі, управителі), які згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію, зокрема з Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, що набрали чинності 7 липня 2015 року (далі-Правила безпеки).

Пунктом 5.5 розділу V Правил безпеки передбачено, що заміна газового обладнання виконується за заявою власника (орендаря, наймача) до газорозподільного підприємства субєктом господарювання, який має дозвіл на виконання зазначених робіт, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Заміна обладнання оформлюється ескізом у разі заміни газового обладнання без зміни функціонального призначення, потужності та системи димовідведення. В інших випадках з оформленням виконавчо-технічної документації.

Документи щодо заміни газового обладнання передаються до архіву газорозподільного підприємства.

Таким чином, заміна газового обладнання споживача має здійснюватися з урахуванням вимог нормативних документів і у випадках, передбачених законодавством, внесенням змін в технічну документацію, а отже споживач зобовязаний узгодити заміну встановленого газового обладнання у своєму приміщенні із газорозподільним підприємством.

Відповідно до п. 5.7 Правил безпеки підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови:

-наявності витоків газу;

-несправності автоматики безпеки;

-несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів;

-відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах;

-самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання;

-не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами п. 5.4 цієї глави

-не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації.

Порядок обмеження та припинення розподілу природного газу споживачам передбачений главою 7 розділу VІ Кодексу ГРС.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Облік природного газу здійснюється на підставі показань лічильника газу, встановленого 19 січня 2005 року.

4 жовтня 2016 року працівниками ПАТ «Миколаївгаз» було припинено газопостачання до квартири АДРЕСА_1 шляхом обрізання зварюванням стояка в квартирі № 66, про що складено акт про відключення газового обладнання від 4 жовтня 2016 року (а.с. 48 т. 1).

Як пояснив представник відповідача в засіданні судової колегії газопостачання в квартиру позивача було припинено у звязку з порушенням п. 5.7 Правил безпеки, а саме самовільним підключенням двоконтурного газового котла.

Звертаючись до суду, ОСОБА_3 зазначав, що газовий котел був ним встановлений та введений в експлуатацію у 2005 році на підставі дозволів ВАТ «Миколаївгаз» , про що свідчить наявність в нього робочого проекту та акту введення обладнання в експлуатацію, складеного сервісною службою торгового дому «Водна техніка».

Проте, зазначені документи не можна вважати достатніми доказами дотримання позивачем передбачених законодавством умов введення газового обладнання в експлуатацію.

Так, відповідно до п. 3.3 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці від 1 жовтня 1997 року № 254, які діяли на час встановлення позивачем двоконтурного котла, проектна документація до затвердження замовником повинна бути погоджена з підприємством газового господарства щодо її відповідності виданим технічним умовам на проектування, а також повинна пройти експертизу в експертно-технічних центрах Держнаглядохоронпраці України відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 4.1.3 Правил, введення в експлуатацію газового обладнання житлових, громадських будівель і обєктів комунально-побутового обслуговування населення виробничого призначення провадиться спеціалізованим підприємством газового господарства (СПГГ).

Пунктом 4.1.4 Правил передбачено, що закінчення робіт з пуску газу фіксується в наряді на газонебезпечні роботи, який повинен бути доданий до виконавчо-технічної документації обєкта і зберігатися разом з нею.

Згідно з п. 4.5.7 Правил переміщення і заміна газових приладів і апаратів проводяться СПГГ або газовими службами підприємств з урахуванням вимог нормативних документів і внесення змін в технічну документацію.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно 10 серпня 2005 року ОСОБА_3 було видано технічні умови № 2014 щодо встановлення опалювального приладу, на підставі яких ВАТ «Миколаївгаз» у 2005 році було розроблено робочий проект.

З технічних умов вбачається, що ВАТ «Миколаївгаз» не заперечував проти підключення опалювального приладу в квартирі № 70 по вул. Фрунзе (нині-Шосейна), 5, після виконання робіт, які включають проведення проектних, монтажних та пуску-налагоджувальної роботи відповідно до ДБН В2 5-20-2001 та Правил безпеки систем газопостачання України.

Отже, технічні умови є підставою для виготовлення проектної документації на встановлення опалювального приладу, яка після погодження з відповідними підрозділами ВАТ «Миколаївгаз» є підставою для проведення монтажних робіт, що підтверджується відповідним актом після чого складається акт про приймання в експлуатацію обєкта газопостачання та здійснюється пуск газу.

Проте, позивачем таких документів надано не було.

Наявність у позивача акту введення обладнання в експлуатацію, складеного сервісною службою торгового дому «Водна техніка», не можна вважати належним доказом, в розумінні 4.1.3 Правил безпеки ( в редакції від 1 жовтня 1997), оскільки торговий дім «Водна техніка» не є спеціалізованим підприємством газового господарства.

Так, відповідно до наказу МНС України № 734 від 27 квітня 2012 року, СГПГ спеціалізована організація , основний вид діяльності якої становлять роботи, повязані з проектуванням, будівництвом, експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом газового обладнання, газопроводів, та інші роботи, повязані з експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом газового обладнання, газопроводів, та інші роботи, повязані з експлуатацією обєктів і споруд системи газопостачання.

Отже, ОСОБА_3 користувався газовим котлом без дотримання встановленої законодавством процедури введення в експлуатацію газового обладнання, а тому таке підключення газового приладу є самовільним підєднанням, що відповідно є порушенням Правил безпеки, та підставою для відключення газового котла від системи газопостачання будинку, в порядку, передбаченому п. 5.7 Правил безпеки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відновлення газопостачання до квартири в цілому, не є можливим, так як це не відповідає встановленим Правилам безпеки.

В той же час, колегія суддів вважає, що інший газовий прилад - газова плита підключена в квартирі позивача правомірно, що не заперечував представник відповідача, а тому підстав для її відключення у відповідача не було.

Таким чином, способом поновлення прав позивача є приєднання газового приладу (газової плити) в квартирі АДРЕСА_2 до загальної системи газопостачання і такий обовязок має бути покладений на ПАТ «Миколаївгаз».

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що ці вимоги також підлягають частковому задоволенню.

Так, відповідно до пункту першого частини другої глави 6 розділу V1 Кодексу ГРС у разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду.

Обґрунтовуючи завдання моральної шкоди, позивач посилався на безпідставне припинення відповідачем газопостачання до його квартири, у звязку з чим він тривалий час не може приготувати гарячої їжі, а також відсутній підігрів води та індивідуальне опалення, що завдає йому моральних страждань, розмір яких він оцінює в 300 грн. за кожен день відключення від газопостачання.

Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів виходить з характеру та тривалості моральної страждань позивача, а також неправомірних дій відповідача, які виразилися в безпідставному припиненні газопостачання до газової плити в квартирі позивача та вважає, що 2000 грн. буде достатньою компенсацією моральної шкоди позивачу.

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, то рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Миколаївгаз» підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих вимог на підставі вищезазначених обставин.

Доводи позивача про те, що ніякої заміни газового обладнання він не здійснював, а тому порядок, передбачений п. п. 5.5 Правил безпеки (в редакції від 8 червня 2015 року), не може бути застосовано, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки технічними умовами на встановлення газового котла від 10 серпня 2005 року ( а.с. 105), передбачено саме заміну існуючого газопроводу згідно проекту.

Щодо недотримання відповідачем процедури припинення газопостачання, то колегія суддів виходить з того, що в разі встановлення порушення Правил безпеки, в тому числі і самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання він підлягає відключенню у порядку, передбаченому главою 7 розділу V1 Кодексу ГРС. При цьому порушення Правил безпеки ( п. 11 частини 1 главою 7 розділу V1 Кодексу ГРС) не зобовязує оператора ГРМ надати повідомлення про припинення газопостачання природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланової дати.

Посилання позивача на пункт 17 розділу ІІІ Правил постачання природного газу щодо порядку припинення газопостачання не може бути застосований в даному випадку, оскільки цей порядок стосується випадків, припинення газопостачання в разі не оплати за спожитий природний газ, а не в разі порушення Правил безпеки.

Допущені відповідачем порушення при складанні актів перевірки від 18 лютого 2016 року та 4 жовтня 2016 року, припису від 27 лютого 2016 року, акту від 30 вересня 2016 року, акту про порушення № 00000497 від 4 жовтня 2016 року, акту про відєднання, не вручення акту про припинення газопостачання, на які посилається позивач, не можуть бути достатньою підставою для відновлення газопостачання до квартири в цілому, за наявності факту самовільного підключення газового приладу, що є порушенням Правил безпеки.

Запис в абонентській книжці, який зроблено працівником ПАТ «Миколаївгаз» 6 вересня 2013 року, не можна вважати доказом правомірного встановлення газового приладу за відсутності виконавчо-технічної документації щодо вводу в експлуатацію газового котла проведеного спеціалізованим підприємством газового господарства .

Доводи апелянта про те, що підключення газового котла не є самовільним в розумінні визначення основних термінів та понять, зазначених у розділі І Кодексу ГРС, колегія суддів вважає наслідком невірного тлумачення норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Що стосується вимог позивача заявлених до ОСББ «Єдність Миколаїв» про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, передбачених ст. 1167 ЦК України та вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у їх задоволенні, а тому рішення суду в цій частині слід залишити без змін.

Не підлягають задоволенню у суді апеляційної інстанції й вимоги позивача про стягнення оплати за електроенергію, оскільки ці вимоги не були заявлені у суді першої інстанції .

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрат. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну (п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах).

Отже, оскільки позов ОСОБА_3 задоволено частково, то половина понесених ним судових витрат складає 811 грн. 52 коп. ( 551 грн. 20 коп. + 606 грн. 32 коп. + 465 грн. 52 коп.= 1623 грн. 04 коп. / 2 = 811 грн. 52 коп.), яка піллягає стягненню з ПАТ «Миколаївгаз» на користь позивача.

Крім того, колегія суддів вважає, що з позивача та відповідача ПАТ «Миколаївгаз» на користь держави слід стягнути недоплачений позивачем при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмір 140 грн. 80 коп., тобто по 70 грн. 40 коп. з кожного, за ставкою, встановленою на день подання позовної заяви, виходячи з розрахунку двох вимог немайнового характеру, тобто 551 грн. 20 коп. х 2 = 1102 грн. 40 коп. х 110 %= 1212 грн. 64 коп.- 1071 грн. 84 коп. = 140 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації «Миколаївгаз» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» задовольнити частково.

Зобовязати публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» відновити газопостачання шляхом приєднання газового приладу (газової плити) в квартирі АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3, до загальної системи газопостачання.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_3 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_3 811 грн. 52 коп. судових витрат.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та ОСОБА_3 на користь держави по 70 грн. 40 коп. недоплаченого судового збору з кожного.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Єдність Миколаїв» залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

ОСОБА_6