Ухвала суду № 67395620, 26.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/1099/14 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/1943/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Провадження № 22-ц/783/1944/17

Категорія:20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Мікуш Ю.Р. і ОСОБА_2,

при секретарі Цапові П.М.,

за участю ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4;

адвоката ОСОБА_5 представника ОСОБА_6,

ОСОБА_7 представника Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, на ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2014 року про накладення арешту на нежитлові приміщення № 22-25, загальною площею 110,1 кв.м., на вул. Замарстинівській, 240 у м. Львові та про заборону проводити прилюдні торги з реалізації нежитлових приміщень № 22-25, загальною площею 110,1 кв.м., на вул. Замарстинівській, 240 у м. Львові (а.с. 90).

Іншою ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року також скасованозаходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2014 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 91).

Вище згадані ухвали оскаржив ОСОБА_3 - представник позивачки ОСОБА_4

Апелянт просить оскаржувані ухвали скасувати, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального права.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_4 не повідомлялася належним чином про час і місце розгляду заяв відповідачів про скасування заходів забезпечення позову (а.с. 72-73).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанції, що оскаржуються, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення № 22-25 на вул. Замарстинівській, 240 у м. Львові і заборони проводити прилюдні торги з реалізації цих нежитлових приміщень, а також шляхом накладення арештуна квартиру № 31 на вул. Замарстинівській, 240 у м. Львові були застосовані судом за заявами позивачки ОСОБА_4 з метою недопущення відчуження згаданих обєктів нерухомості до набрання рішенням суду по даній справі законної сили (а.с. 80-83).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року, ОСОБА_4 у задоволенні її позову відмовлено (а.с. 3, 87-89)

Статтею 319 ЦПК України встановлено, що рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Матеріалами справи стверджується, що щонайпізніше 18 липня 2016 року позивачці ОСОБА_4 вже було відомо про заяви ОСОБА_6 до суду про скасування забезпечення позову з заяви ОСОБА_4 про відкладення розгляду цих заяв (а.с. 8).

В подальшому клопотання про відкладення судового засідання по розгляду цих заяв подавалось до суду і представником ОСОБА_4 (а.с. 24-25).

У звязку з вище наведеними клопотаннями про відкладення розгляду справи розгляд судом заяв ОСОБА_6 про скасування забезпечення позову тричі відкладався: 19.07.2016 року на 25.08.2016 року (а.с. 14-16), 25.08.2016 року на 21.09.2016 року (а.с. 29-30) і 21.09.2016 року на 10.10.2016 року (а.с. 44-46).

Як стверджується матеріалами справи, судові повістки про виклик в чергове судове засідання, призначене на 10-30 год. 10 жовтня 2016 року (а.с. 46), судом ОСОБА_4 і її представнику ОСОБА_3 за адресами, які були зазначені ними у поданих до суду клопотаннях (а.с. 8, 24), надсилалися через курєрів ТОВ «ОСОБА_2 пошта» (а.с. 60).

Однак, вище згадані судові повістки ОСОБА_4 і її представнику ОСОБА_3 врученими не були, оскільки (як вбачається з інформації ТОВ «ОСОБА_2 пошта») ОСОБА_8, представник отримувача ОСОБА_3, відмовилася від одержання цієї повістки (відмітка в згаданій інформації «Відправлення не потрібне») (а.с. 60, 62), а повістка надіслана на адресу ОСОБА_4 повернулася без її вручення адресату з відмітками в інформації ТОВ «ОСОБА_2 пошта» «Немає звязку з Одержувачем; Немає звязку після невдалої доставки» (а.с. 63, 64).

За змістом норм, як матеріального, так і процесуального права, особи, які беруть участь у справі (а відтак і позивачка ОСОБА_4 і її представник ОСОБА_3А.), зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки (ч.3 ст. 27 ЦПК України); не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, у разі недодержання чого суд може застосувати наслідки, встановлені законом (ч.ч. 3 і 6 ст. 13 ЦК України), зокрема відмовити особі у захисті цивільного права та інтересу (ч.3 ст. 16 ЦК України).

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 інтересах ОСОБА_4 міститься посилання також і на практику Європейського суду з прав людини.

В той же час, Європейський суд з прав людини у справі „ОСОБА_9 проти України відхилив скаргу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на порушення права доступу до суду, незважаючи на той факт, що суд апеляційної інстанції не повідомив останніх про винесення рішення, зазначивши при цьому, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

Як вже зазначалося вище, позивачці ОСОБА_4 про заяви ОСОБА_6 до суду про скасування забезпечення позову стало відомо щонайпізніше 18 липня 2016 року.

Як ОСОБА_4, так і її представник, неодноразово зверталися до суду з клопотаннями про відкладення розгляду вище згаданих заяв.

В той же час, ні ОСОБА_4, ні її представником до 10 жовтня 2016 року (дня постановлення судом оскаржуваних ухвал) так і не було подано до суду будь-яких заперечень проти цих заяв по суті, так само, як не виявлено належної зацікавленості в розгляді заяв про скасування забезпечення позову по суті.

За вище наведених обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні заяв ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову або для чергового відкладення розгляду цих заяв, які були поданими до суду ще у липні 2015 року.

Доводи апеляційної скарги також не містять будь-яких заперечень проти цих заяв по суті, і висновків суду, що наведені в оскаржуваних ухвалах, не спростовують, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для скасування цих ухвал відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 п.1, 314 ч.1 п.4, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, відхилити та залишити ухвали Шевченківського районного суду міста Львова від 10 жовтня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: