Рішення № 67388917, 27.06.2017, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/400/17-ц

Номер провадження2/701/246/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого-судді - І.Д. Калієвського

за участю секретаря - О.О.Брітан

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2 до ТОВ Національна Лізингова Компанія «ЛЮКСКАР» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ОСОБА_1, маючи намір придбати автомобіль, переглядала оголошення в інтернеті, побачивши рекламу щодо продажу авто на вигідних умовах, яке було викладене ТОВ НЛК «ЛЮКСКАР», вирішила придбати автомобіль саме у цієї компанії. Для цього вона зв'язалась із представником компанії через електронну пошту, який запевнив її, що уклавши з товариством договір позивачка отримає автомобіль на вигідних для неї умовах і надіслав розрахунок щомісячних платежів, який, як стало відомо після підписання договору, значно відрізнявся від того, що був представлений разом із договором. На прохання оглянути автомобіль. Позивачці повідомили, що це суперечить їхнім внутрішнім вказівкам, так як склад, де зберігаються автомобілі, у них закритого типу і клієнти не мають до нього доступу. На той момент позивачці не пояснили, що відповідач ще не володіє автомобілем, а згідно договору лише зобов'язується такий автомобіль придбати, після сплати позивачкою першого ревардингового платежу. Позивачці запропонували приїхати до м. Харкова до офісу ТОВ НЛК «ЛЮКСКАР» та ознайомитися з договором на місці. Позивачка ознайомилася з договором, крім додатків 2 та 3, в яких вказувалася сума платежів, після чого погодилася на викладені в ньому умови. Позивачка отримала квитанції на сплату договірних платежів та вирушила до відділення банку, де здійснила оплати. Повернувшись до офісу, їй повідомили, що договір з додатками треба негайно підписати, адже це важливий елемент угоди. 18 березня 2017 року ОСОБА_1 підписала договір Ревардингу №76887-45 з ТОВ Національна Лізингова Компанія «ЛЮКСКАР». Предметом договору став автомобіль Hyundai Santa Fe 2.2 СRDi АТ 4WD Ехеllent 2014 р.в. Згідно пункту 2.1 договору постачальник зобов'язується придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно, а отримувач зобов'язується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами Договору. 18 березня 2017 року позивачка сплатила відповідачу на виконання умов договору адміністративний платіж (оплата вартості фінансування) у розмірі 123250,00 грн., який вважала авансовим платежем за автомобіль, так як представник відповідча не пояснив, що це саме адміністративний платіж, який не враховується до ревардингових платежів за товар. Позивачка підписавши договір, отримавши примірник лише тоді ознайомилася із додатками і дізналася умови та суми оплат, вдома, згодом перечитавши договір, зрозуміла, що в договорі зазначено несправедливі для неї умови, і що автомобіль вона зможе отримати лише через 150 робочих днів після сплати першого ревардингового платежу, який становить 50% від вартості автомобіля і повинен сплачуватися в продовж 12 місяців, а за дострокове погашення позивачка має сплатити штраф, що є несправедливим, так як є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто на шкоду позивачці. Зрозумівши, що її обманули, що умови підписаного договору є несправедливими та вкрай не вигідними для неї, позивачка вирішила звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Позивачка вважає, що договір має бути визнаний недійсним, а сплачені кошти повернуті в повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з"явилися, але згідно письмових заяв просять справу розглядати у їх відсутність та підтримують позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ТОВ Національна Лізингова Компанія «ЛЮКСКАР», в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи попереджений належним чином (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправленя), причини неявки визнані поважними не відомі, заяв-клопотнь щодо розгляду справи у відсутність представника чи відкладення розгляду справи не надходило, що дає підстави до розгляду даної справи у відсутність представника відповідача по суті на підставі зібраних доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: дійсно встановлено в судовому засіданні, що позивач маючи намір придбати автомобіль, вирішила придбати автомобіль у відповідача. Встановлено, що позивачка ознайомилася з договором, крім додатків 2,3, в яких вказувалася сума платежів, після чого погодилася на викладені в ньому умови. Позивачка отримала квитанції на сплату договірних платежів та здійснила оплати. 18 березня 2017 року позивач підписала договір Ревардингу №76887-45 з ТОВ Національна Лізингова Компанія «ЛЮКСКАР». Предметом договору став автомобіль Hyundai Santa Fe 2.2 СRDi АТ 4WD Ехеllent 2014 р.в. Згідно пункту 2.1 договору постачальник зобов'язується придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно, а отримувач зобов'язується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами Договору. 18 березня 2017 року позивачка сплатила відповідачу на виконання умов договору адміністративний платіж (оплата вартості фінансування) у розмірі 123250,00 грн. (а.с.11-28,38).

Позивачка при подачі позову зазначила, що підписавши договір, отримавши примірник вона лише тоді ознайомилася із додатками і дізналася умови та суми оплат, та зрозуміла, що в договорі зазначено несправедливі для неї умови, і що автомобіль вона зможе отримати лише через 150 робочих днів після сплати першого ревардингового платежу, який становить 50% від вартості автомобіля і повинен сплачуватися в продовж 12 місяців, а за дострокове погашення позивачка має сплатити штраф.Тобто автомобіль позивачка отримає у користування через півтора року після укладення договору, натомість відповідач весь цей час буде отримувати грошові кошти від позивачки і користуватися ними, що є несправедливим, так як є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто на шкоду позивачці. Зрозумівши, що умови підписаного договору є несправедливими та вкрай не вигідними для неї, позивачка вирішила звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Позивачка вважає, що договір має бути визнаний недійсним, а сплачені кошти повернуті в повному обсязі.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до розділу 1 вказаного договору, ревардинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору ревардингу. Згідно п. 2.1 договору, постачальник - ТОВ «Національна лізингова компанія «ЛЮКСКАР» зобовязується придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно (товар визначений у п. 3.1 цього договору), а отримувач позивачка зобовязується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно до п. 2,2. договору, строк користування отримувачем товаром складається з періодів (місяців) згідно з графіком сплати ревардингових платежів (додаток №3 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару за формою, встановленою постачальником. Пунктом 3.1 договору передбачено, що товаром по даному договору є автомобіль Hyundai Santa Fe 2.2 СRDi АТ 4WD Ехеllent 2014 р.в. чорного кольору. Відповідно до п. 3.2 договору, вартість товару на момент укладення даного договору та розмір першого ревардингового платежу вказується в додатку №2 до даного Договору, який є його невід" ємною частиною. Згідно з додатком № 2 до договору вартість предмета ревардингу складає 493000 грн. 00 коп., а розмір фінансування 123250 грн. 00 коп. Відповідно до п. 4.1.1. договору, постачальник зобовязаний передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому даним договором. Пунктом 5.1. договору передбачено, що товар передається в користування отримувачеві протягом строку, який становить не більше ста пятдесяти робочих днів з моменту сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, платежу за передачу товару. Згідно пункту 6.1. договору, сторони передбачили, що з дати підписання акту приймання - передачі отримувач має право користуватися товаром згідно з його звичайним призначенням.

Судом встановлено, що чинним цивільним законодавством не врегульовано правовідносини, що виникають з договору ревардингу. Таким чином, на підставі ст. 8 ЦК України керуючись правовими нормами ЦК України, інших актів законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини необхідно застосувати аналогію закону. Як вбачається з положень оскаржуваного договору, він містить у собі ознаки договору лізингу, найму та купівлі-продажу транспортного засобу. Тому правовідносини, що виникли між позивачкою та відповідачем, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Закону України «Про фінансовий лізинг».

Як передбачено пунктом 3.6. договору, постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець. В той же час договір не містить вказівки яка саме особа є продавцем та де знаходиться, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. Зазначені умови оспорюваного договору суперечать вимогам частини першої ст.808 ЦК України, яка передбачає, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Отже, у вказаному - договорі суттєво обмежені права позивачки по відношенню до постачальника у разі неналежного виконання останнім обовязків, передбачених договором та законом. Також судом встановлено, що фактично звужені обовязки постачальника, які передбачені ч. 2 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», положеннями ЦК України, оскільки за даним договором п. 4.1.1. передбачено єдиний обовязок постачальника передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому цим договором (передати у власність обовязок відсутній), повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі товару та його належної якості, одночасно значно розширені права постачальника. Положеннями розділу 12 договору встановлено жорстку односторонню відповідальність одержувача не лише за будь - яке порушення зобовязання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Передбачена у розділі 1 договору та додатку №2 до нього оплата вартості фінансування договору у розмірі 123250,00 грн., виходить за межі переліку передбачених законом платежів, у звязку з чим вказані положення договору суд вважає несправедливими. Відповідно до ч.1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону). Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу. Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналізуючи зміст оскаржуваного договору ревардингу від 18 березня 2017 року, укладеного між сторонами, суд приходить до висновку, що в договорі виключені та обмежені права одержувача як споживача стосовно постачальника у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом (пункт 3.6 договору), звужені обовязки постачальника (що в даному договорі фактично діє як лізингодавець), які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі товару та передачі товару належної якості, одночасно значно розширені права постачальника. Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, оскаржуваний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Договір ревардингу від 18 березня 2017 року, укладений між ТОВ «Національна лізингова компанія «ЛКЖСКАР» та Позивачкою, нотаріально посвідчено не було. Відповідно, виходячи з положень частини першої статті 220 ЦК України у звязку з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержалана виконання цього правочину, тому проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку щодо недійсності даного договору.

Судом встановлено, що позивачкою 18 березня - 2017 року на рахунок відповідача згідно квитанції № 38 сплачено грошові кошти у сумі 123250 грн., 00 коп. на виконання договору, який є недійсним, тому суд вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача ТОВ- «Національна лізингова компанія «ЛКЖСКАР» на користь позивачки одержані ним за недійсним договором кошти у розмірі 123 250 грн. 00 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розгляд ом справи належать, в тому числі, і витрати на правову допомогу, що передбачено ст. 79 ЦПК України. Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1232 грн. 50 коп., що підтверджується квитанцією №122ВВ61979 від 4 квітня 2017 року. Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, а саме 1232 грн. 50 коп судового збору та 3200 грн. витрат на правову допомогу. Дані витрати підтверджуються належними матеріалами справи, тому враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 58-60, 79, 88,213, 215 ЦПК України, ст. ст.8, 16, 215, 216, 220, 227, 509, 628, 799, 806 ЦК України, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір Ревардингу з додатками від 18 квітня 2017 року №76887-45 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Національна Лізингова Компанія «ЛЮКСКАР».

Стягнути з ТОВ «Національна Лізингова Компанія «ЛЮКСКАР» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 123250 грн. 00 коп, сплачену в якості «Вартості фінансування».

Стягнути з ТОВ Національна Лізингова Компанія «ЛЮКСКАР» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1323 грн. 50 коп., та витрати на правову допомогу в розмірі 3200 грн. 00 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд на протязі десяти днів.

Суддя І.Д. Калієвський