Ухвала суду № 67388561, 09.06.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10582/16-ц

н/п 2-р/640/7/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про розяснення рішення суду у справі за заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «СЛОБОЖАНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА» від 21.06.2016 року по справі №2/1212-2016 за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до Приватного акціонерного товариства ПРОФІ-ПАК, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАГ, Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛЬБ-ДНЕПР про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмети застави, -

в с т а н о в и в :

13 грудня 2016 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова заяву ПАТ «Мегабанк» задоволено, та видано виконавчі листи на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива» від 21.06.2016 року по справі №2/1212-2016.

22.05.2017 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся начальник Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 із заявою про розяснення рішення суду по даній справі, а саме розяснити чи поширюється дія мораторію та арешту встановленого Господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/8484/16 на майно, яке належить ПАТ «ПРОФІ-ПАК» та знаходиться в заставі ПАТ «Мегабанк» на примусове виконання виконавчого листа №640/10582/16-ц виданого 21.12.2016 року Київським районним судом м. Харкова про вилучення та передачу рухомого майна, що є предметом застави за Договором «ГД-3/13-з-4 застави рухомого майна, в управління ПАТ «Мегабанк», та примусового виконання виконавчого листа №640/10582/16-ц виданого 21.12.2016 року Київським районним судом м. Харкова про вилучення та передачу рухомого майна, що є предметом застави за Договором №ГД-3/13-з-3 застави рухомого майна в управління ПАТ «Мегабанк».

Учасники судового розгляду в судове засідання не зявились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 3 ст. 221 ЦПК України неявка осіб, які беруть участь у справі і(або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про розяснення рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про розяснення рішення суду від 13.12.2016 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Пленум Верховного ОСОБА_1 України у п.21 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що відповідно до статті 221ЦПК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді,коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення,і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення,розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Із заяви про розяснення рішення суду в частині чи поширюється дія мораторію та арешту встановленого Господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/8484/16 на майно, яке належить ПАТ «ПРОФІ-ПАК» та знаходиться в заставі ПАТ «Мегабанк» про вилучення та передачу рухомого майна, що є предметом застави рухомого майна в управління ПАТ «Мегабанк» вбачається, що необхідність розяснення рішення суду в цій частині, начальник відділу ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується у разі звернення стягнення на заставлене майно, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобовязують боржника вчинити певні дії чи утриматись від їх вчинення, що суперечить забороні, яку вжито ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016р. при порушенні провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ПРОФІ-ПАК».

Статтею 17 Закону від 23 лютого 2006 р. N 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожний у випадку спору про його цивільні права та обов'язки має право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону.

У справах Європейського суду з прав людиниWaite проти Канади, Рrince Наns-Аdam II проти Ліхтенштейну,LevagesPrestations Servisesпроти Франції зазначено, що право доступу до правосуддя, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути певною мірою обмежене державою. Проте такі обмеження не можуть обмежувати право доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, що сама його суть виявиться порушеною; зрештою, ці обмеження будуть відповідати п. 1 ст. 6 Конвенції лише за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між використаним способом і поставленою метою.

Відповідно до Закону України «Про третейський суд» третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Згідно з Конституцією України, Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1,3).

Гарантуючи судовий захист з боку держави,Конституціяодночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64).

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України «Про третейські суди»у випадках і в порядку) та судовий захист.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності й не є здійсненням правосудця.

Враховуючи положення статей 55, 64, 124 Конституції, аналізуючи змістЗакону України «Про третейські суди» та ст. 17 Цивільного процесуального кодексу України, третейський суд як недержавний орган має повноваження вирішувати спори лише тих сторін, між якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори,

які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Також, слід звернути увагу, щовідповідно до Рішення Конституційного ОСОБА_1 України від 10.01.2008 року № 1-рп/2008 «У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті З, пункту 9 статті 4 та розділуVIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду)»), згідно з положеннями частини п'ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону, пункт 1 частини другої статті З Закону України "Про виконавче провадження").

Розяснення ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13.12.2016 року у спосіб запропонований у зверненні є неприпустимим, а питання чи поширюється дія мораторію та арешту на майно, яке встановлено іншим судом не підлягає розгляду в порядку ст. 221 ЦПК України, та є спором про право.

Також, заява начальника відділу ОСОБА_1 про розяснення рішення суду задоволена бути не може, оскільки Київським районним судом м. Харкова була прийнята ухвала на примусове виконання рішення третейського суду, а не рішення по справі, а саме рішення було ухвалене Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 21.06.2016 року, що не позбавляє учасників судового розгляду на звернення до даного третейського суду з відповідною заявою.

Керуючись ст. ст. 209-210, 221 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про розяснення рішення суду у справі за заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «СЛОБОЖАНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА» від 21.06.2016 року по справі №2/1212-2016 за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до Приватного акціонерного товариства ПРОФІ-ПАК, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАГ, Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛЬБ-ДНЕПР про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмети застави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя