Ухвала суду № 67386462, 22.06.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/177/15-ц Головуючий у І інстанції Ярошенко С. М.Провадження № 22-ц/780/2928/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 22.06.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Олійника В.І.,

за участю секретаря: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 30 березня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції, ОСОБА_2,Фермерського господарства «Аграрні технології», Фермерського господарства «Техно-фарм», третя особа: Державна інспекція сільського господарства України, про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства в Київській області та договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації договорів оренди землі,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції, ОСОБА_2,Фермерського господарства «Аграрні технології», Фермерського господарства «Техно-фарм», третя особа: Державна інспекція сільського господарства України, про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства в Київській області та договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації договорів оренди землі.

30 березня 2017 року позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які перебувають в оренді відповідача ОСОБА_2, та заборони будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню і передачі в користування вищевказаних земельних ділянок та по проведенню на вказаних земельних ділянках сільськогосподарських робіт, що включає в себе обробіток, посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 30 березня 2017 року заяву прокурора про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті шляхом накладення арешту на: земельну ділянку площею 31,7746 га, кадастровий №3224086200:05:010:0030, розташовану на території Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області; земельну ділянку площею 18,5566 га, кадастровий №3224081200:06:011:0013, розташовану на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області; земельну ділянку площею 12,5552 га, кадастровий №3224081200:06:014:0025; розташовану на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області; земельну ділянку площею 37,9208 га, кадастровий №3224083200:04:020:0025; розташовану на території Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, та заборонено будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню і передачі в користування вищевказаних земельних ділянок та по проведенню на вказаних земельних ділянках сільськогосподарських робіт, що включає в себе обробіток, посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції.

Відповідач ОСОБА_2 з вищевказаною ухвалою не погодився та подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції, ОСОБА_2,Фермерського господарства «Аграрні технології», Фермерського господарства «Техно-фарм», третя особа: Державна інспекція сільського господарства України, про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства в Київській області та договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації договорів оренди землі.

Предметом спору в даній справі є законність наказів та договорів оренди землі, укладених у 2014 році між управлінням Держземагентства у Сквирському районі Київської області та ОСОБА_2

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості, однак з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

За правилами ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з вимогами ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обовязку вчинити певні дії та ін. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абз.1, 3 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду, а умовою застосування заходів забезпечення є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке належить відповідачу, може бути відчужене ним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв»язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв»язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позову, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття тих заходів забезпечення позову, про які зазначено в його заяві, та не встановив, чи спроможні ці заходи забезпечити виконання рішення суду в разі задоволення позову прокурора, зважаючи на те, що предметом спору є дійсність наказів та договорів оренди земельних ділянок, які залишаються у власності держави, і якими відповідач ОСОБА_2, як сторона договору оренди, розпорядитися не може. Натомість суд в своїй ухвалі послався на те, що ОСОБА_2 зловживає правами відповідача, що призводить до невиправданого затягування розгляду справи, що не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд першої інстанції, заборонивши будь-яким особам вчиняти дії по проведенню на земельних ділянках сільськогосподарських робіт, що включає в себе обробіток, посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, фактично заблокував здійснення господарської діяльності фермерським господарством, яке користується земельними ділянками, чим порушив його права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Оскільки суд першої інстанції при постановленні ухвали допустив порушення порядку, встановленого для вирішення даного питання, ухвала від 30 березня 2017 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 30 березня 2017 року про забезпечення позову - скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: