Рішення № 67381265, 09.06.2017, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6094/16-ц

провадження №2/216/824/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2017 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючогосудді - ОСОБА_1

при секретарі Городнічевій Т.О.

за участю позивача - ОСОБА_2

представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті ОСОБА_6, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_2 до Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз України Лімітед» про поновленні на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, діючий в межах повноважень за довіреністю 21.11.2016 року, звернувся до суду, в інтересах ОСОБА_2, з зазначеним позовом, під час розгляду справи надано уточнений позов в редакції від 31.03.2017 року, який і є предметом розгляду, в обґрунтування уточнених вимог зазначив, що Позивач працював у іноземному підприємстві «Кока-Кола Беверіджиз України Лімітед» (Відповідач), з 28.10.2015 по 22.11.2016 р.р., на посаді представника торговельного. Не звертаючи уваги на зміст власноруч складеної 22.11.2016 року ОСОБА_2 заяви з проханням зберегти за ним робоче місце та середню зарплату, яку він надав директору Дніпропетровського філіалу ОСОБА_7, наказом за №1134 від 15.11.2016 року, без отримання відповідної заяви від Позивача з проханням звільнити його з роботи у звязку з призивом на строкову військову службу, останній був звільнений з роботи на підставі ч.3 ст.36 КЗпП України, у звязку з призовом на військову службу. Представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 не міг бути звільнений за п.3 ст.36 КЗпП України, оскільки за ним зберігається місце роботи та середній заробіток на підприємстві.

Вважає звільнення ОСОБА_2 незаконним та проведеним із порушенням вимог трудового законодавства, у звязку з чим просить: скасувати наказ №1134 від 15 листопада 2016 року його звільнення останнього; поновити його на роботі на посаді представника торговельного іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз України Лімітед» з 23.11.2016 року; стягнути з Відповідача середній заробіток середній заробіток за час вимушеного прогулу, який згідно розрахунку від 02.06.2017 року, складає - 38 396,10 грн.; допустити рішення суду в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Під час розгляду справи Позивач, та його представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожен окремо, підтримали уточнені вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Представник Відповідача, ОСОБА_5 уточнений позов не визнала, проси-ла суд у його задоволенні, - відмовити, оскільки станом на 22.11.2016 року законодавство України про працю чітко встановлювало таку правову підставу для звільнення працівника, як призов або вступ працівника чи власника-фізичної особи на військову службу, тобто на строкову військову службу або на військову службу за контрактом. Винятком є лише військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Позивач згідно Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» був призваний на строкову військову службу. Надана підприємству повістка не містила інформації, що призив на строкову службу, повязаний з мобілізацією. Стаття 39 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» станом на час звільнення Позивача прямо суперечила нормам ч.3 ст.119 КЗпП України, тому наказ про звільнення Позивача відповідає нормам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові матеріали справи, у їх сукупності, суд вважає, що уточнений позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, з 28 жовтня 2015 року по 22 листопада 2016 року ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз України Лімітед» працюючі на посадах молодшого представника торговельного, представника торговельного (а.с.4 зворот).

Згідно наказу №1134 про припинення трудового договору від 15.11.2016 року ОСОБА_2 був звільнений із займаної посади з 22.11.2016 року у звязку з призивом на строкову військову службу, за п.3 ч.1 ст.З6 КЗпП України (а.с.23).

Станом на теперішній час ОСОБА_2 проходить строкову військову службу у військовій частині А 3011.

Указом Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року, затвердженим Законом України №113-VIII від 15.01.2015 року оголошена та проведена протягом 2015 року часткова мобілізація у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом (п.1). Мобілізацію проведено на території, зокрема, Дніпропетровської області (п.2). Здійснено призов військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву (п.3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 року №116-VIII, який набрав чинності з моменту опублікування 08.02.2015 року, внесені зміни до ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до яких за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

За громадянами України, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання більше ніж на один рік.

Згідно частин 2-3 ст.119 КЗПП України у редакції, чинній на час призову По-зивача на військову службу і видачі наказу Відповідачем про його звільнення, працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3 ч.1 ст.36 КЗпП України у редакції, чинній на час призову Позивача на військову службу і видачі наказу Відповідачем про його звільнення, підставою припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну

(невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за №2805, особливий період, - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону в Україні» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», за №30/2014 від 17.03.2014 року, в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України.

Зазначене дає суду підстави вважати, що Позивач був звільнений з роботи без законних на те підстав, а тому його уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зокрема, підлягає скасуванню наказ про звільнення Позивача, ОСОБА_2 слід поновити на роботі, зі стягненням з Відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період 23 листопада 2016 року по 02 червня 2017 року, у розмірі 38 396,10 грн.

Доводи представника Відповідача про те, що ОСОБА_2 був призваний саме на строкову службу, а не на військову службу за призовом під час мобілізації, та його звільнення було здійснено на законних підставах, передбачених п.3 ст.36 КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» №116-VII від 15.01.2015 року, набрав чинності саме 08.02.2015 року, тобто до припинення трудових відносин між сторонами.

Одним із видів військової служби, є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, що визначено частиною 6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Крім того, згідно частини 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частин вимог. Отже, з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, у розмірі 1 378 грн. в частині задоволення позовних вимог матеріального характеру, та 1 378 грн. немайнового.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-11, 15, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.43, 55 Конституції України, п.3 ч.1 ст.36, ст.ст. 97, 115, 119, 233, 235 КЗпП України, ст.ст.24, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постанови Верховної Ради України за №129-УІІІ від 27.01.2015 року, Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.2015 року, затвердженого Законом України №113-VIII від 15.01.2015 року, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» за №116-УІІ від 15.01.2015 року, ст.27 Закону України «Про оплату праці», суд -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_2, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати наказ іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лмімітед» за №1134 від 15.11.2016 року, про звільнення ОСОБА_2, за п.3 ст.36 КЗоТ України.

Поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, на посаді представника торговельного іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лмімітед» з 23 листопада 2016 року.

Стягнути з іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лмімітед» код ЄДРПОУ 21651322, (юридична адреса: Київська область, Броварський район, смт. В.Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе) на користь ОСОБА_2 (ідн.3362410655) середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 23 листопада 2016 року по 02 червня 2017 року, у розмірі 38 396 (тридцять вісім тисяч триста девяносто шість) гривень 10 коп.

Стягнути з іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лмімітед» код ЄДРПОУ 21651322, на користь держави судовий збір, у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) гривень.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення Позивача на роботі, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час його оголошення, вправі скористуватись правом на оскарження протягом 10 днів з дати отримання копії рішення.

Суддя: О.І.Бондарєва