Рішення № 67379800, 08.06.2017, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/461/17

Провадження №2/548/355/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2017 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Миркушіної Н.С.

при секретарі - Вовк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури в інтересах Держави в особі : Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу Хорольського агропромислового коледжу Полтавської Державної аграрної академії до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури в інтересах Держави в особі : Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу Хорольського агропромислового коледжу Полтавської Державної аграрної академії звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в обгрунтування якого вказав, що Лубенською місцевою прокуратурою проведено вивчення стану дотримання вимог законодавства у сфері використання житлового фонду, що належить чи перебуває в оперативному управлінні та господарському віданні державних навчальних закладів, за результатом якого встановлено наступне.

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно №80473149 від 16.02.2017 року за Державою в особі Міністерства освіти і науки України зареєстроване право власності на гуртожиток АДРЕСА_1.

Вказаний гуртожиток перебуває у господарському віданні державного навчального закладу Хорольський агропромисловий коледж Полтавської державної аграрної академії та передбачає проживання студентів та осіб, що перебувають у трудових відносинах з Хорольським АПК .

Адміністрацією Хорольського агропромислового коледжу в зв'язку із наявністю вільних кімнат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в травні 2003 року надана для проживання кімната АДРЕСА_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якій ОСОБА_1 зареєстрована з 26.05.2003 року, ОСОБА_2 зареєстрована з 30.05.2003 року.

Згідно комісійних актів обстеження від 14.03.2017 року житлових умов кімнати АДРЕСА_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають у вказаній кімнаті з квітня 2010 року, плата за користування житловою кімнатою ними не вноситься. У вказаній кімнаті на даний час постійно проживає одна особа - ОСОБА_3 на підставі укладеної угоди від 01.05.2010 року, якою з вказаного часу здійснюється оплата послуг за проживання.

В судовому засіданні представник позивача - прокурор Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги та прохала їх задоволити.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_5 прохала задоволити позовні вимоги першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури в інтересах Держави в особі : Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу Хорольського агропромислового коледжу Полтавської Державної аграрної академії.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з"явилися, про, що до суду повернулися поштові повідомлення з відміткою про те, що вони за зазначеною адресою не проживають. Враховуючи, що відповідачам судова повістка направлена згідно адресної довідки за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою їх проживання, то суд вважає, що судовий виклик відповідачам вручено належним чином, а тому відповідно до ст. 74 ЦПК України відповідачі вважаються таким, що повідомлені належним чином.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наданих у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та заінтересованої особи, а також дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 71, 72, 167 ЖК України за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців, а також в разі вибуття членів сім'ї наймача на інше постійне місце проживання в цьому ж чи іншому населеному пункті, вони втрачають право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні понад шість місяців за місцем реєстрації, вказане є підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1.

При цьому, згідно інформації наданої навчальним закладом, ордер на проживання в кімнаті АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не видавався, договір найму вказаної кімнати не укладався, оплата за користування кімнатою не здійснюється, що також підтверджує той факт, що надана для проживання відповідачам кімната ними не використовується .

У трудових відносинах з Хорольським агропромисловим коледжем Полтавської державної аграрної академії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували та не перебувають.

Таким чином, залишення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за собою права користування житловою кімнатою АДРЕСА_1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, з метою використання цього права для реєстрації місця проживання, не відповідає вимогам чинного законодавства та суперечить інтересам держави та суспільства.

Так, статтею 127 ЖК України, п. 2 Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 року № 84, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2015 року за № 778/27223 визначено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Аналогічні норми містились в п.2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208.

Згідно ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК України, п. 2 Положення про гуртожитки, Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2007 року № 1004, студентські гуртожитки навчальних закладів призначаються для проживання студентів на період навчання. Житлова площа та місця загального користування в гуртожитку не підлягають приватизації, обміну, закладанню, бронюванню і здаванню для проживання сторонніх осіб чи наймання з іншою метою.

На підставі рішення про надання місця в гуртожитку за рішенням керівника навчального закладу видається ордер відповідно до Житлового кодексу України, який є єдиною підставою для мешкання на даному жилому місці. При поселенні укладається угода (контракт) на проживання ( ст.129 Житлового Кодексу України).

Водночас відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 132 ЖК України передбачено, що працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Однак, норми ст. ст. 125, 132 ЖК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки відповідач не перебувала з закладом у трудових відносинах, кімната в гуртожитку надавалась в зв'язку з наявністю вільних кімнат.

Оскільки гуртожиток №2 за своїм статусом призначений для тимчасового проживання осіб на період роботи чи навчання та не являється жилим приміщенням, пристосованим для постійного проживання сімей, ордер як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 на зайняття кімнати НОМЕР_1 не надавався, відповідно використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на користування житловою кімнатою у вказаному гуртожитку є неправомірним.

Згідно статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави у суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор наділений повноваженнями в порядку передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Тобто, прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних відносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме дотримання вимог закону при використанні житлового фонду, що належить державному органу освіти.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства у конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 002.11.2004 категорично ствердив, що «Правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54 рішення).

У будь - якому випадку додержання законів, прийнятих єдиним законодавчим органом України беззаперечно становить державний інтерес, а порушення, допущені у сфері житлових відносин посягають на встановлений законодавством порядок щодо ефективного використання та охорони житлового фонду, що належить державі.

Відповідно до ст.136 ГК України право господарського відання захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Правом господарського відання визнається речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в господарське відання майно безпосередньо або через уповноважений ним орган.

Враховуючи вищевикладене прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Хорольського агропромислового коледжу Полтавської державної аграрної академії.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, провадиться в судовому порядку.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вищевказаній кімнаті у гуртожитку не проживають тривалий час, не несуть витрат по оплаті за користування кімнатою, тобто вони вважаються такими, що втратили право користування нею.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідачів слід стягнути солідарно судовий збір в сумі 1 600, 00 грн. на користь прокуратури Полтавської області .

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, Конституції України, ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. ст. 71, 72,128, 129, 132 ЖК України, ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 224-229 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури в інтересах Держави в особі : Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу Хорольського агропромислового коледжу Полтавської Державної аграрної академії до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,- задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування кімнатою НОМЕР_1 у гуртожитку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп., сплачений за подання до суду позовної заяви, який зарахувати на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) - солідарно.

Рішення може бути переглянуте Хорольським районним судом за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до Хорольського районного суду в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, що брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий: Н.С. Миркушіна