Рішення № 67379324, 14.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №712/5696/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Усик Г.І.

секретар: Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової Ірини Олександрівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на повторне заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/5681/2017Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.в с т а н о в и л а :

Повторним заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року задоволено частково позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором від 03 серпня 2006 року в сумі 1 613 818, 99 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» судовий збір в сумі 3 156, 08 грн., по 1 578, 04 грн. з кожного.

Не погодившись із таким рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкова І.О. в інтересах ПАТ «КБ «Надра» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки розрахунку заборгованості, який міститься у матеріалах справи, а також без належного обґрунтування зменшено суму пені.

ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги, заперечувала вважала, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання ОСОБА_3, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та тимчасову адміністрацію Стрюкова І.О. в інтересах ПАТ «КБ «Надра» не з'явились, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра») було укладено кредитний договір № 5/П/56/2006-840.

Відповідно до п.3.3.2. кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1 742, 00 доларів США.

Згідно з п.3.3.3. позичальник зобов'язаний вносити черговий мінімальний платіж, визначений у п.3.3.2. цього договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Також, 03 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра») було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань за договором кредиту № 5/П/56/2006-840 від 03 серпня 2006 року.

09 квітня 2014 року ПАТ «КБ «Надра» порушило перед судом питання про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з останніх 1 868 423, 99 грн., а також судовий збір у сумі 3 654, 00 грн. (а.с.2-6).

В обґрунтування заявленого позову ПАТ «КБ «Надра» посилалось на те, що зобов'язання за кредитним договором № 5/П/56/2006-840 від 03 серпня 2006 року банк виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 кредит на суму 134 000, 00 доларів США, зокрема, за умови його повернення щомісячними платежами зі сплатою 9,5% річних та комісії. В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала. Станом на 18вересня 2013 року не сплатила на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість, яка відповідно до умов вказаного кредитного договору становить суму 1 868 423, 99 грн., що за курсом НБУ складає - 799, 30 грн. за 100, 00 доларів США, і станом на 18 вересня 2013 року еквівалентна сумі 233 757,54 доларів США, що складається з сум заборгованості: за непогашеним кредитом - 120693, 04 доларів США; за несплаченими відсотками - 18 028, 69 доларів США; за несплаченою комісією - 9 400, 30 доларів США; за штрафом в сумі 13400 доларів США за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу, а також з пені в сумі 72 235,51 доларів США (за період з 18 вересня 2012 року по 17 вересня 2013 року).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» та стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за договором від 03 серпня 2006 року в сумі 1 613 818, 99 грн.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно наявна заборгованість перед ПАТ «КБ «Надра» відповідно до умов кредитного договору від 03 серпня 2006 року. Судом першої інстанції було застосовано спеціальний строк позовної давності щодо неустойки та зменшено суму заявленої до стягнення пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за непогашеним кредитом, несплаченими відсотками, пені, а також несплаченою комісією з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п.4.3.3. кредитного договору № 5/П/56/2006-840 від 03 серпня 2006 року позичальник зобов'язаний сплачувати необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у п. п. 3.3.2., 3.3.3. цього договору.

Установивши, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором № 5/П/56/2006-840 від 03 серпня 2006 року, а ОСОБА_3 не виконує зобов'язань за договором поруки від 03 серпня 2006 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості по непогашеному кредиту, несплаченим відсоткам, несплаченій комісії, а також пені.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» пеню в рамках строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкова І.О. в інтересах ПАТ «КБ «Надра»про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки розрахунку заборгованості, який міститься у матеріалах справи, а також без належного обґрунтування зменшено суму пені є безпідставними, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в цій частині вирішених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені).

Для обчисленні позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, які містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи позов ПАТ «КБ «Надра» пред'явило 09.04.2014 (а.с.29).

З розрахунку заборгованості, наданого банком, який обчислено відповідно до п.п. 5.1, 5.2 кредитного договору, неустойка обчислена за один рік, але за період з 18.09.2012 по 11.09.2013 (а.с.10).

В ході судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_2 заявила про застосування позовної давності. Позивач наданими процесуальними правами не скористався, заявлені позовні вимоги не збільшив, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку та застосував спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені, стягнувши з відповідачів нараховану пеню за період з 10.04.2013 по 11.09.2013 року та відмовив у стягненні пені за період з 18.09.2012 по 09.04.2013.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду про стягнення суми штрафу з огляду на наступне.

Так, згідно із п. 4.3.4. кредитного договору № 5/П/56/2006-840 від 03 серпня 2006 року у випадку порушення виконання зобов'язань, передбачених цим договором, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції, визначені у п.п.5.1-5.2 цього договору.

У разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 3.3.3 цього договору, а також у випадках прострочення строку виконання зобовязань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений п. 4.3.5 цього договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1%(один) відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

У разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% (десять) відсотків від суми кредиту , визначеної у п. 1.1 цього договору, за кожен випадок ( п.5.2).

Відповідно до позовної заяви штраф банком нарахований за прострочення строків сплати мінімального платежу (а.с.4).

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка відповідно до положень ст.360-1 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Задовольняючи вимоги ПАТ «КБ «Надра» в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 суми штрафу суд першої інстанції порушив норми матеріального права, стягнувши як пеню, так і штраф, який нарахований банком за прострочення строків сплати мінімального платежу, що є порушенням вказаних норм.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки вбачає порушення норм матеріального права при вирішенні вимог банку про стягнення заборгованості, що відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зменшення суми заборгованості за кредитним договором № 5/П/56/2006-840 від 03 серпня 2006 року, яка підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «Надра» з солідарно, з ОСОБА_2, , ОСОБА_3 з 1 613 818, 99 грн. до 1 506 712, 79 грн. (1 613 818, 99 - 107 106, 20 (нарахована сума штрафу) = 1 506 712, 79).

Даний апеляційний розгляд є повторним, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року ухвалу апеляційного суду м.Києва від 27 липня 2016 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи попереднє судове рішення апеляційної інстанції, касаційний суд, серед іншого, зазначив, що судом апеляційної інстанції не перевірено правильності і обґрунтованості рішення районного суду в частині стягнення з відповідача комісії та послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові № 6-174цс16 від 16.11.2016.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що дана правова позиція Верховного суду України не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки між сторонами виник спір щодо заборгованості за кредитним договором, який сторонами не оспорювався та підлягав виконанню відповідно до його умов. Відповідачі повторне заочне рішення не оскаржили, апеляційний розгляд проведено в межах поданої апеляційної скарги відповідно до вимог ст.303 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 , 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової Ірини Олександрівни в інтересах Публічного акціонерного товариства товариства «Комерційний банк «Надра»відхилити.

Повторне заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року змінити.

Зменшити суму заборгованості, яка підлягає стягненню, солідарно, з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства товариства «Комерційний банк «Надра» з 1 613 818, 99 (один мільйон шістсот тринадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. до 1 506 712, 79 (один мільйон п'ятсот шість тисяч сімсот дванадцять) грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

Г.І. Усик