Ухвала суду № 67379083, 23.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 червня 2017 року Справа № 904/10261/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_3на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі№ 904/10261/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомОСОБА_3до1. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "БОГДАНІВСЬКЕ-М"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроком"провизнання договорів застави недійсними,

в с т а н о в и в:

Подана ОСОБА_3 касаційна скарга на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі № 904/10261/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діє з 01.09.2015, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378 гривень.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані судові рішення прийнято щодо позову, предметом якого є дві вимоги немайнового характеру - про визнання недійсним договору застави №4515/ЮКР/0-РМ-2/02-1 від 28.10.2015 та договору застави №4515/ЮКР/0-РМ-3/02-1 від 20.11.2015, які підлягають оплаті судовим збором за подання касаційної скарги окремо з кожної вимоги в розмірі 1 653,60 грн.

Отже, при зверненні з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі № 904/10261/16 скаржник повинен був сплатити судовий збір за ставками, розрахованими, виходячи із суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви немайнового характеру, предметом якої є дві вимоги немайнового характеру.

Натомість, до касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додана квитанція № NOEW530992 від 03.04.2017 про сплату судового збору у розмірі 1 653,00 грн., що не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому розмірі, оскільки сплачена сума не відповідає вищезазначеним вимогам.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі № 904/10261/16 підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі № 904/10261/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.О. Євсіков

С.Р. Шевчук