Ухвала суду № 67378997, 20.06.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №646/3843/15-к Головуючий 1 інстанції: Журавель В.А.

Провадження № 11кп/790/649/17 Доповідач: Люшня А.І. Категорія: ч.2 ст.286, ч.3 ст.289, ч.3 ст.135 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

-головуючого Люшні А.І.,

-суддів: Плетньова В.В., Савченка І.Б.,

-при секретарі Пильченко Ю.В.,

-за участю прокурора Омельченка І.І.,

-захисника ОСОБА_1,

-обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження №11кп/790/649/17 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, в силу ст.89 КК України не судимого,

засуджено:

-за ч.2 ст.286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

-за ч.3 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки без конфіскації майна.

Цим же вироком ОСОБА_2 за обвинуваченням за ч.3 ст.135 КК України - виправдано.

Як установив суд, 22 листопада 2014 року о 21 год. 50 хв. ОСОБА_2 перебував в гаражі № 308 гаражного кооперативу "Авіатор-2", який розташований за адресою: м. Харків вул.Стартова № 7-Б, де разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вживали спиртні напої, в ході чого у ОСОБА_2 раптово виник умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом автомобілем "Toyota Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, який на той час перебував у користуванні ОСОБА_5

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2 вийшов з гаражу, підійшов до автомобілю "Toyota Corolla", який було припарковано біля гаражу № 308, та шляхом вільного доступу проник до салону вказаного автомобілю.

Знаходячись в салоні автомобілю, перебуваючи у стані алкогольного спяніння та усвідомлюючи протиправність своїх дій, без дозволу власника та користувача транспортного засобу, скориставшись ключем, який знаходився в замку запалення, запустив двигун автомобіля та поїхав у напрямку пр.Гагаріна в м.Харкові.

В процесі руху на вищезазначеному автомобілі, в районі будинку № 316-В по пр.Гагаріна в м.Харкові, ОСОБА_2 виїхав за межі проїжджої частини та здійснив наїзд на перешкоду у вигляді дерева, спричинивши транспортному засобу механічні пошкодження. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 2761 від 17.03.2015 року матеріальний збиток, спричинений власнику автомобіля "Toyota Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 248007 грн. 92 коп.

Таким чином, ОСОБА_2 внаслідок незаконного заволодіння та пошкодження автомобілю "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 248007 грн. 92 коп.

Крім того, ОСОБА_2 22 листопада 2014 року о 22 год., керуючи технічно справним автомобілем "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та перебуваючи у стані алкогольного спяніння, грубо порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого "Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин", рухався по вул.Нестерова в м.Харкові зі сторони вул.Стартової в напрямку пр.Гагаріна.

Під час руху по вказаній вулиці в районі будинку № 316-В ОСОБА_2, рухаючись зі швидкістю близько 80 км/год., грубо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та, виїхавши на перехрестя з пр.Гагаріна, допустив виїзд за межі проїжджої частини з послідуючим наїздом на перешкоду у вигляді дерева.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 3787-Дм/14 від 02.12.2014 року причиною смерті ОСОБА_4 стала несумісна з життям сочетана травма тіла.

Порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, не врахував дорожню обстановку та втратив контроль над керуванням автомобілем, що потягло за собою тяжкі наслідки у вигляді смерті людини. Згідно висновку автотехнічної експертизи №1108/14 від 05.01.2015 року порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 перебувають у прямому причинному звязку з подією та наслідками, що наступили.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення. Указав, що суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за ч.3 ст.135 КК України, оскільки останній після ДТП особисто не впевнився у якому стані знаходиться потерпіла, чи потребувала вона медичної допомоги та покинув місце пригоди без надання допомоги останній. Зазначив, що при призначені покарання суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_2 вчинив у стані алкогольного спяніння ряд правопорушень, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів; залишив місце вчинення ДТП, за наслідками його протиправної поведінки загинула людина; свою вину не визнав, матеріальну та моральну шкоду не відшкодував. Вважає, що не визнання судом у якості обтяжуючої покарання обставини факту знаходження ОСОБА_2 у стані алкогольного спяніння, є порушенням вимог закону про кримінальну відповідальність, оскільки склади кримінальних правопорушень, за якими засуджено останнього, не містять ознаки алкогольного спяніння. Просить ухвалити апеляційним судом вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ч.2 ст.286, ч.3 ст.289 КК України та призначити покарання: за ч.3 ст.135 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.286 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки; за ч.3 ст.289 КК України - 10 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання 10 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки без конфіскації майна. Визнати у якості обтяжуючої покарання обставини ОСОБА_2 вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного спяніння;

В апеляційній скарзі, в редакції внесених доповнень, обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливостей їх отримання. Зазначив, що обвинувачення за ч.3 ст.289 КК України базується лише на показаннях свідків ОСОБА_5В та ОСОБА_6, які прямо не вказують на наявність у його діях складу правопорушення; ОСОБА_5 дав суду неправдиві показання з метою уникнення відповідальності за передачу керування транспортним засобом та уникнення цивільної відповідальності по відшкодуванню збитків; твердження ОСОБА_5 про те, що автомобіль з механічними пошкодженнями після ДТП знаходиться на зберіганні, неправдиві, оскільки стороною захисту були надані суду докази того, що зазначений автомобіль не мав механічних пошкоджень на час надання ним свідчень; у протоколах допиту ОСОБА_5 відсутні вказівки на те, що транспортним засобом незаконно заволодів він, ОСОБА_2, і з заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів лише через чотири місяці. Вважає показання ОСОБА_5 недопустимими, оскільки вони суперечать показанням потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Зазначив, що він втратив контроль над керуванням транспортного засобу з незалежних від нього причин - у звязку з втратою свідомості, що підтверджується:

-показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що автомобіль під час руху не збавляв швидкості, не застосовував гальмування перед перешкодою та не змінював напрямок руху;

-висновками судово-медичної експертизи №27-КЕ/2005 від 27.02.2015 року, за якими не виключається можливість того, що за рахунок явної патології, під час керування транспортним засобом, міг розвинутись синкопальний стан, який супроводжувався нетривалою втратою свідомості. Вважає, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б указували про те, що під час керування автомобілем він не втрачав свідомості, а висновки суду стосовно цього базуються лише на припущеннях.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення скарги обвинуваченого, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення, до якого згідно ч.1 ст.369 цього ж КПК відноситься вирок, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, згідно ч.3 ст.370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно вимог, передбачених п.1 ч.3 ст.374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність вчинення кримінального правопорушення або недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, чи недоведеність наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Як убачається зі змісту вироку суд, виправдовуючи ОСОБА_2 за ч.3 ст.135 КК України, наведених вище вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Суд, виправдовуючи ОСОБА_2 за ч.3 ст.135 КК України, послався на те, що дії обвинуваченого не можуть свідчити про наявність у нього умислу залишити потерпілу у небезпечному для життя стані, оскільки за висновком судово-медичного експерта внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій були спричинені такі тілесні ушкодження, які неминуче призвели до її смерті, що свідчить про відсутність причинного звязку між залишенням у небезпеці і смертю потерпілої.

Однак, із показань свідка ОСОБА_11 у судовому провадженні встановлено, що після вчинення ДТП ОСОБА_2 до потерпілої не підходив, її стан не перевіряв, надати їй будь-яку допомогу не намагався, а машина швидкої невідкладної медичної допомоги була викликана сторонньою особою.

Ці показання свідка суд залишив поза увагою, їх не проаналізував та належної оцінки їм з точки зору належності, допустимості, достовірності - не надав.

Таким чином, рішення суду про виправдання обвинуваченого за ч.3 ст.135 КК України є суперечливими, що свідчить про невиконання судом першої інстанції вимог положень п.1 ч.3 ст.374 КПК України.

До того ж, у порушення вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України, суд у мотивувальній частині вироку не зазначив мотиви виправдання ОСОБА_2 за ч.3 ст.135 КК України.

Крім того, у порушення вимог ст.374 КПК України, при викладені у мотивувальній частині вироку обставин, визнаних доведеними, суд не встановив та не зазначив мотиву вчинення обвинуваченим передбаченого ч.2 ст.289 КК України правопорушення, хоча згідно п.2 ч.1 ст.91 КПК України ця обставина є предметом доказування у кримінальному провадженні та відповідно до вимог ч.2 ст.59 КК України має істотне значення при вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна при вчиненні тяжкого та особливо тяжкого корисливого злочину.

Зазначені вище порушення кримінального-процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК України, тягне за собою скасування вироку.

Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення процесуального закону шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження та доказів, оскільки клопотань про їх дослідження учасниками судового провадження не заявлено.

За таких обставин, колегія суддів керується приписами ч.6 ст.9 КПК України, які визначають, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, тоді застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Тому, виходячи із передбаченої п.16 ч.1 ст.7 КПК України загальної засади кримінального провадження, з метою забезпечення дотримання вимог кримінального процесуального закону про дослідження доказів і повноти судового розгляду, ухвалений вирок, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки внаслідок скасування вироку призначається новий судовий розгляд в суді першої інстанції, тому колегія суддів позбавлена процесуальної можливості перевірки решти доводів апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить усунути допущені порушення кримінального процесуального закону, вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин кримінального провадження, перевірити інші доводи апеляційних скарг прокурора, обвинуваченого, дати належну оцінку зібраним доказам, в залежності від чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто до 19 серпня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: