Ухвала суду № 67378142, 21.06.2017, Сахновщинський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 634/291/17

Провадження № 2-а/634/13/17

"21" червня 2017 р. смт Сахновщина Харківської області

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Зимовського О.С., за участю секретаря Ковбаса С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сахновщина Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сахновщинської районної ради Харківської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сахновщинської районної ради Сахновщинського району Харківської області про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, звільнення від сплати судового збору, визнання протиправними рішення голови Сахновщинської районної ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги у розмірі десяти посадових окладів при виході на пенсію та зобовязання нарахувати та виплатити вказану матеріальну допомогу.

В попередньому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати неправомірними дії голови Сахновщинської районної ради Харківської області щодо не нарахування та не виплати матеріальної допомоги, згідно з ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-ІІІ від 07.06.2001 (в редакції Закону № 1215-IV від 02.10.2003) у розмірі десяти посадових окладів, при виході на пенсію ОСОБА_1, звільненому на підставі розпорядження голови Сахновщинської районної ради Харківської області №17-К від 31.03.2014» та зобовязати Сахновщинську районну раду Харківської області нарахувати та виплатити матеріальну допомогу, згідно з ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-111 від 07.06.2001 (в редакції Закону № 1215-IV від 02.10.2003) у розмірі десяти посадових окладів, при виході на пенсію ОСОБА_1, звільненому на підставі розпорядження голови Сахновщинської районної ради Харківської області №17-К від 31.03.2014 року.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі та пояснив, що при звільненні з посади йому було відмовлено у виплаті десяти посадових окладів, при виході на пенсію у звязку з відсутністю коштів, потім він неодноразово звертався до керівництва Сахновщинської сільської ради Харківської області щодо виплати винагороди але йому було відмовлено тому він вимушений був звернутись до суду з адміністративним позовом.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала в повному обсязі і зазначила, що відмовляючи у виплаті матеріальну допомогу, згідно з ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у розмірі десяти посадових окладів, при виході на пенсію ОСОБА_1, звільненому на підставі розпорядження голови Сахновщинської районної ради Харківської області №17-К від 31.03.2014 року, відповідач керувався вимогами Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким було з 01.04.2014 року виключено частину 11 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Дослідивши адміністративний позов та матеріали справи, суд дійшов висновку.

У відповідності до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині 3 вказаної статті КАС України закріплено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому встановленийКАС Українистрок звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з вказаним позовом посилався на розпорядження голови Сахновщинської районної ради Харківської області № 17-К від 31.03.2014, яким його було звільнено з посади 02 квітня 2014 року за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України. Також, як зазначено в позовній заяві позивач копію розпорядження під підпис не отримував, а лише після звернення до Сахновщинської районної ради 10.01.2017 року з відповідною заявою, ним було отримано відповідь в якій розяснено щодо нарахування і виплати одноразової допомоги у розмірі 10 місячних окладів та копії розпорядження про призначення та звільнення позивача ним було отримано пізніше 01.02.2017 року.

Разом з тим позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 31.03.2017 року.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року, зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першоюстатті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Європейський суд з прав людини у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Згідно зі статтею 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постанавляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Доводи позивача про те, що ним не пропущено строки звернення до суду, оскільки на вказані відносини не розповсюджуються ч.3ст. 99 КАС України, а тому потрібно керуватися нормамист.ст. 233, 234 КЗпП України, суд вважає безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнання протиправними рішення голови Сахновщинської районної ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги у розмірі десяти посадових окладів при виході на пенсію та зобовязання нарахувати та виплатити вказану матеріальну допомогу. Отже, вказані в позові виплати повязані з звільнення позивача з публічної служби, а тому строки звернення до суду мають визначатися приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачає право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правові позиції щодо офіційного тлумачення статті 233 КЗпП України викладено у рішеннях Конституційного Суду України. Зокрема, Конституційним Судом України у рішеннях від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу (далі Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 ), від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» (далі Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013), від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013), висловлено низку правових позицій, які можуть і повинні враховуватися адміністративними судами, а саме:

-строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012);

-невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012);

-поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013);

-під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013);

-у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013).

Як вбачається з позицій, викладених у згаданих рішеннях, Конституційний Суд України при тлумаченністатті 233 КЗпП Українивиходить з того, що право особи на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку звернення до суду.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що з даним адміністративним позовом позивач звернувся 31.03.2017 року, з вимогами, які не повязані із стягненням заробітної плати, право на яку в нього виникло у звязку з проходженням публічної служби, а у звязку з невиплатою грошової допомоги в розмірі десяти посадових окладів, право на отримання якої передбаченочастиною 11 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» про порушення, якого позивач повинен був дізнатися з моменту його звільнення 02.04.2014 року з одночасним отриманням трудової книжки та копій відповідних наказів (розпоряджень).

Так відповідно до листа Лозівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 27.01.2017 року за № 5/с-6, позивач ОСОБА_1 03.04.2014 року звернувся до пенсійного фонду з заявами про призначення пенсії за віком, надавши трудову книжку, що не заперечується самим позивачем.

Крім того, позивач в судовому засіданні пояснив, що на момент звільнення йому було відомо про відмову відповідача у виплаті грошової допомоги, також після звільнення він неодноразово звертався до керівництва Сахновщинської сільської ради Харківської області щодо виплати винагороди але йому було відмовлено.

Інших належних та допустимих доказів щодо поважності пропуску строку звернення до суду позивачем надано не було.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду і в позовній заяві не навів причин його пропущення, які суд може визнати як поважні. Не знайшов таких причин суд і в ході зясування причин пропуску строку в судовому засіданні. Тому, пропущений строк звернення до суду поновленню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 158, 159, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду з адміністративним позовом до Сахновщинської районної ради Харківської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сахновщинської районної ради Харківської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом пяти днів з дня отримання її копії шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:

Копія вірна. Суддя: