Ухвала суду № 67376334, 20.06.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1316/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

20.06.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого -Голованя А.М.

суддів -Гайсюка О.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря - Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2017 року і

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення її позову до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок, які знаходяться на території Петрівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області, Дмитрівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області, Мошоринської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області, та належать на праві власності чи перебувають в користуванні на праві оренди ФОП ОСОБА_4, ФГ «Матвєєв», ФГ «Агроперспектива».

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати зазначену ухвалу. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що її постановлено з порушенням норм процесуального права.

В судове засіданні ОСОБА_3, яка була оповіщеною належним чином про час та місце розгляду справи про що свідчить письмове повідомлення про вручення судової повістки не з'явилася.

Надіслала до суду письмову заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку з хворобою.

Проте колегія суддів вважає, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження обставин на які вона посилається у заяві.

Крім того, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.305 ЦПК України)

Заслухавши доповідача, представника особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи убачається, що у квітні 2017 року ОСОБА_3 пред'явила позов до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.

Позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України).

Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 3 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Пропрактику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір, який підлягає розгляду судом.

Апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову подав ОСОБА_2Г, який не приймає участь у справі, але між ним та ФОП ОСОБА_4, 14 лютого 2007 року, строком на 15 років, укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,69 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області і належить йому на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю 111-КР, № 927936. (а.с.77,78)

Згідно вимог ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Таким чином, позов про розподіл спільного майна подружжя може бути пред'явлено, якщо дружина і чоловік є співвласниками такого майна.

Колегія суддів вважає, що предметом позову є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка не належить сторонам, тому заборона Державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки порушує права цього власника і тому є неправомірною.

Відтак, спір між сторонами про розподіл спільного майна подружжя не може мати наслідком заборони в реалізації права третьої особи, а саме власника орендованої земельної ділянки на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки.

Отже, висновок суду про забезпечення заявленого позову шляхом накладання арешту на належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки, площею 5,69 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області і належить ОСОБА_2 на праві власності згідно державного акту на право приватної власності на землю 111-КР, № 927936.

В іншій частині ухвала суду зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки не стосується прав та інтересів скаржника.

Керуючись ст.ст. 151, 303, 307, 312, 313, 314, 315ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2017 року скасувати в частині заборони Державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки площею 5,69 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області і належить ОСОБА_2 на праві власності згідно державного акта на право приватної власності на землю 111-КР, № 927936.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: