Ухвала суду № 67374224, 21.06.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2291/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

21 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника відповідача: Черпітяк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Вінницької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ДФС у Вінницької області від 11.08.2015 року №0051671701, винесене на підставі акту від 25.06.2015 року №1690/17 документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих як додаткове благо; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 28.01.2016 року форми «Ф» №-282-23, згідно якої сума податкового боргу виставлена у розмірі 34870,79 грн., який включає: 24511,97 грн. - основного платежу (додаткове благо), 6127,99 грн. - штрафних санкцій, 4230,83 грн.- пені.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0051671701 від 11.08.2015 року в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем 339,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 84,91 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, в період з 15.06.2015р. по 19.06.2015р. головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління оподаткування доходів і зборів фізичних осіб Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичної особи ОСОБА_3 з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з ПАТ "УкрСиббанк" за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 25.06.2015 року № 1690/17, яким встановлено порушення ОСОБА_3 ч. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік в загальній сумі 24511,97 грн.

11 серпня 2015 року, на підставі висновків акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0051671701, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 24511,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 6127,99 грн.

Крім того, 28.01.2016 року Вінницькою ОДПІ виставлено ОСОБА_3 податкову вимогу форми "Ф" № 282-23 про сплату боргу.

Однак, ОСОБА_3 вважаючи податкові повідомлення-рішення та вимогу незаконними та такими, що порушують його права, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент анулювання боргу).

Пунктом 162.1 статті 162 ПК України встановлено, що платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 ПК України).

Пунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку на доходи фізичних особі становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Водночас, абз. 2 п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку п. 167.1 ст. 167, п. 176.1, ст. 176 ПК України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.

При цьому, прощення боргу за відсотками по кредиту не є оподатковуваним доходом фізичної особи і відповідно, на таку суму прощеного (анульованого) боргу податок на доходи фізичних осіб не нараховується.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 у справі № К/800/60395/14.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебував у договірних взаємовідносинах з ПАТ "УкрСиббанк" та у 2013 році отримав дохід як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) боргу в сумі 145537,46 грн., що підтверджується листом ПАТ "УкрСиббанк".

Разом з цим, в довідці вих. № 54-2/1020/663, виданої 07.04.2017р. відділення № 1020 АТ "УкрСиббанк", зазначено, що сума прощеного ОСОБА_3 в АТ "УкрСиббанк" боргу у розмірі 18208,09 доларів США складається з основної суми боргу (тіла кредиту) - 17958,14 доларів США (143539,41 грн. у гривневому еквіваленті) та суми відсотків за користування кредитом - 249,95 доларів США (1997,85 грн. у гривневому еквіваленті).

Згідно акту перевірки від 25.06.2015 року № 1690/17, листом ПАТ "УкрСиббанк" повідомлено, що сума додаткового блага (прощеного боргу) по фізичній особі ОСОБА_3 складає 145537,46 грн.

При цьому, колегія суддів вказує, що в акті перевірки не зазначено розрахунку суми прощеного (анульованого) боргу та не досліджено обставин наявності відсотків за кредитним договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що анульована банком позивачу заборгованість по нарахованих відсотках в розмірі 249,95 доларів США (1997,85 грн. у гривневому еквіваленті) не є доходом, отриманим як додаткове благо, оскільки в розумінні ст.164 Податкового кодексу України до поняття додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього кодексу) відноситься сума боргу платника податку, анульованого кредитором.

Згідно розрахунку нарахування ПДРО ОСОБА_3 з урахуванням інформації банку про розмір прощених відсотків, нарахованих за користування кредитом, а сума основного платежу складає 339,64 грн. (1997,85 грн. грн. (сума відсотків за користування кредиту) х 17%).

Таким чином, провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справі в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 11.08.2015 року в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 339,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 84,91 грн. (339,64 грн. х 25%).

Частиною 1 ст. 95 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 червня 2017 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.