Постанова № 67374051, 21.06.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 683/182/17

Головуючий у 1-й інстанції: Андрощук Є.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

21 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати незаконними дії виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради щодо визначення його посадового окладу за період з вересня 2000 року по вересень 2016 року відповідно до Додатку №50 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади органів прокуратури, судів та інших органів»;

- зобов'язати виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради визнати за ним право на посадовий оклад, визначений згідно Додатку №51 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади органів прокуратури, судів та інших органів» з січня 2006 року по вересень 2016 року;

- зобов'язати виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради здійснити перерахунок його заробітної плати згідно Додатку №51 до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади органів прокуратури, судів та інших органів» з січня 2006 року по вересень 2016 року;

- стягнути з Старокостянтинівської міської ради недовиплачену йому заробітну плату за період з січня 2006 року по вересень 2016 року в сумі 86 557,36 грн.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано неправомірними дії виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради щодо визначення посадового окладу ОСОБА_3 за період з 01 січня 2006 року по 23 вересня 2016 року відповідно до Додатку №50 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади органів прокуратури, судів та інших органів». Зобов'язано виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_3 недоплаченої суми заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по 23 вересня 2016 року відповідно до Додатку №51 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади органів прокуратури, судів та інших органів». В задоволенні решти позовних відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що у своїй сукупності призвело до неправильного її вирішення.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта), перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 з 01 вересня 2000 року по 23 вересня 2016 року працював начальником служби у справах неповнолітніх (в послідуючому перейменовано у службу у справах дітей) виконкому Старокостянтинівської міської ради.

Посадовий оклад позивача як керівника структурного підрозділу виконкому Старокостянтинівської міської ради було визначено відповідно до Додатку №50 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади органів прокуратури, судів та інших органів», та відповідно нараховувалась заробітна плата, що було підтверджено поясненнями позивача наданими суду першої інстанції, даними його трудової книжки (вкладиша) від 20.04.1972 року та були визнані представником відповідача.

Також, в ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що служба у справах неповнолітніх, яка згідно рішення 23 сесії Старокостянтинівської міської ради від 14 грудня 2007 року №11 перейменовано у службу у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, є відокремленим структурним підрозділом виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та є юридичною особою (п.13 Положення про службу у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, затвердженого рішенням 23 сесії Старокостянтинівської міської ради від 14 грудня 2007р. №11).

У відповідності до даних Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія НОМЕР_1 від 24 жовтня 2000 року проведено державну реєстрацію служби у справах неповнолітніх виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, про що включено відомості про юридичну особу до ЄДР за №1 677 120 0000 000237.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що 19 червня 2008 року проведено зміну свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - служби у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, що підтверджується даними Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія НОМЕР_2 та даними та даними реєстраційної картки (форма №4) від 19.06.2008 року.

Згідно даних довідки АБ №302015 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ) управління статистики у Старокостянтинівському районі від 16.09.2009 року служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради має правовий статус суб'єкта юридичної особи, керівник - ОСОБА_3.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що при нарахуванні заробітної плати позивачу відповідач повинен був застосовувати розмір посадового окладу, визначений згідно Додатку №51 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Однак, порушення вимог закону рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для його скасування, оскільки обов'язковою умовою визнання його протиправним та скасування є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів ним рішенням чи дією.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Відповідно до ст.71 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Положеннями ст. 86 КАС України закріплений обов'язок суду щодо оцінки доказів, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного в межах даної справи рішення став факт встановлення наявності у служби у справах неповнолітніх, яка згідно рішення 23 сесії Старокостянтинівської міської ради від 14 грудня 2007 року №11 перейменовано у службу у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, наявності статусу відокремленого структурного підрозділом виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та статусу юридичної особи.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

В даному випадку, судова колегія апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних висновків суду першої інстанції, як таких, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи рішеннями сесії Старокостянтинівської міської ради № 17 від 03.02.2006 року, № 1 від 10.01.2007 року, № 6 від 21.12.2010 року та № 4 від 15.04.2016 року (а.с. 82-91) згідно яких прослідковується порядок затвердження структури виконавчих органів міської ради у період з 01.01.2006 року по 23.09.2016 року.

Зокрема, як вбачається зі змісту перелічених рішень міської ради за вказаний період часу службі у справах неповнолітніх, а з 2007 року службі у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, статус самостійного чи відокремленого структурного підрозділу виконавчого комітету міської ради не надавався.

Крім того, згідно п. 1 Положення про службу у справах неповнолітніх виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, затвердженого рішенням 15 сесії Старокостянтинівської міської ради від 24.10.2000 року № 12, та п. Положення про службу у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, затвердженого рішенням 23 сесії Старокостянтиівської міської ради від 14.12.2007 року № 11, визначено, що служба у справах неповнолітніх, а в подальшому служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, є структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно наявності у служби у справах неповнолітніх, а в подальшому служби у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, статусу юридичної особи, то судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, і яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

В розрізі викладеного, судова колегія апеляційної інстанції також звертає увагу на той факт, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів наявності у служби у справах неповнолітніх (в подальшому - служби у справах дітей) будь-якого відокремленого майна, окремого кошторису, рахунку та балансу. Факт подання службою у справах неповнолітніх (в подальшому - службою у справах дітей) будь-якої звітності від імені саме юридичної особи також судом першої інстанції не встановлено.

Зокрема, вказана обставина підтверджується листами Відділу статистики у Старокостянтинівському районі Головного Управління статистики у Хмельницькій області № 30-75/84 від 16.06.2017 року та Старокостянтинівського відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області № 766/10/08-006 від 20.06.2017 року, з яких вбачається, що а ні статистична звітність у період з 2000 року по 2016 рік, а ні податкова звітність службою у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради не подавалась.

Водночас, зі змісту листа Старокостянтинівської Державної казначейської служби України Хмельницької області № 01-21/692 від 19.06.2017 року, наданого представником відповідача (апелянта) суду апеляційної інстанції встановлено наступне:

- за період з 2000 року по 2011 рік особової справи на розпорядника коштів - Службу у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради відповідно до п. 4.1 Порядку відкриття рахунку у національній валюті в органах Державного казначейства, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 року № 221, не створювалось;

- за кодом ЄДРПОУ 26037621 у Єдиному реєстрі будь-які дані стосовно Служби у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради відсутні;

- справа з юридичного оформлення рахунків даного клієнта органами казначейської служби не формувалась, договір про здійснення розрахунково - касового обслуговування в органах Казначейства не заключався.

Таким чином, висновки суду першої інстанції стосовно наявності у Служби у справах неповнолітніх, а в подальшому служби у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, статусу юридичної особи, судовою колегією відхиляються, як такі, що не є доведеними та відповідно не є підтвердженими належними та допустимими доказами.

Також, уваги потребують наявні в матеріалах справи витяги з Актів ревізії фінансово - господарської діяльності Старокостянтинівської міської ради та її виконавчого комітету за період з 2006 року по 2015 рік, проведених Контрольно-ревізійним управлінням в Хмельницькій області № 22-08 від 15.12.2006 року, № 08-08/270 від 10.10.2008 року, № 08-08/330 від 04.11.2010 року та Акту ревізії фінансово - господарської діяльності Старокостянтинівської міської ради та її виконавчого комітету, проведеною Державною фінансової інспекцією в Хмельницькій області № 22-08-08/24 від 18.06.2015 року (а.с 92-105).

Зокрема, зі змісту останніх вбачається, що вказаними контролюючими органами зроблено однозначні висновки про те, що посадові оклади, доплати і надбавки працівникам виконавчого комітету міської ради та відповідно його структурних підрозділів встановлені відповідно до займаних посад та вимог постанови Кабінету міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів." Порушень при нарахуванні та виплаті заробітної плати посадовими особами органів місцевого самоврядування - працівникам виконавчого комітету міської ради, встановленні посадових окладів, виплаті доплат, премій, матеріальної допомоги за результатами проведених ревізій, якими охоплено період з 2005 року по 2015 рік не виявлено.

Підсумовуючи викладене вище, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що дії виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради щодо визначення посадового окладу ОСОБА_3 за період з 01 січня 2006 року по 23 вересня 2016 року відповідно до Додатку №50 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади органів прокуратури, судів та інших органів» не містять жодних ознак протиправності та відповідно жодних прав та інтересів позивача не порушують.

З огляду на викладене, вимога щодо зобов'язання виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_3 недоплаченої суми заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по 23 вересня 2016 року відповідно до Додатку №51 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади органів прокуратури, судів та інших органів» також задоволенню не підлягає, як така, що носить наслідковий характер самого факту встановлення протиправності дій відповідача.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що встановлені обставини справи у своїй сукупності в повній мірі спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені в межах даної справи, оскільки апелянтом надано достатньо належних та допустимих доказів їх в спростування.

В даному випадку, доводи позивача не спростовують правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а відтак суд першої інстанції не правомірно задовольнив позовні вимоги останнього.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції не надано вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, оскільки допущено помилкове застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області задовольнити повністю.

Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 червня 2017 року.

Головуючий Білоус О.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.