Ухвала суду № 67374049, 19.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 р.Справа № 820/6202/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

представників позивача - Любич В.О., Пивоварової Р.О.

представника відповідача - Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. по справі №820/6202/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ЛТД"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ЛТД", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001571304, яким донараховано військового збору та пені в розмірі 890,65 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001581304, яким донараховано податок на доходи з фізичних осіб, штрафні санкції та пеня в розмірі 12164,73 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001591304, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі (штрафна санкція) у розмірі 510,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001201409, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в розмірі 380512,32 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001911402, яким донараховано податок на прибуток в розмірі 831762,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 149698,00 грн., загальна суму 981460,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001921402, яким застосовано штрафну санкцію за завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3731,40 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001931402, яким донараховано податку на додану вартість в розмірі 708815,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 177203,75грн., загальна сума 886018,75 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платнику своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001601304 від 25.10.2016 року в розмірі 8104,79грн.,

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0000041304 від 25.10.2016 року по сплаті єдиного внеску на загальну суму 16209,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними, а тому підлягають скасуванню у судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 25.10.2016 року №0001571304, №0001581304, №0001591304, №0001201409, №0001911402, №0001921402 та №0001931402, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0000041304 від 25.10.2016 року і рішення №0001601304 від 25.10.2016 року про застосування штрафних санкцій.

Стягнуто з ГУ ДФС у Харківській області на користь ТОВ "Стальконструкція ЛТД" сплачений судовий збір в сумі 34903 грн. 74 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційні скарги, в яких просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Стальконструкція ЛТД" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку в Східній об'єднаній державній податковій інспекції міста Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області.

Співробітниками ГУ ДФС у Харківській області у період з 16.05.2016 року по 07.09.2016 року провдено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Стальконструкція ЛТД" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., за насліками якої складено Акт № 584/20-40-14-02-07/38158090 від 28.09.2016 року.

Під час перевірки встановлені порушення вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 198.1, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Розділу V Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем безпідставно завищено суму податкового кредиту на загальну суму 924625 гри., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 708 815 грн,, в т.ч.: за серпень 2014 року у сумі 2 616 грн.; за жовтень 2014 року у сумі 108354грн.; за листопад 2014 року у сумі 138 307 грн.; за грудень 2014 року у сумі 113 120 грн.; за червень 2015 року у сумі 21 410 грн.; за липень 2015 року у сумі 90 453 грн. ; за серпень 2015 року у сумі 182974грн.; за жовтень 2015 року у сумі 10 879 грн.; за грудень 2015 року у сумі 40 702 грн., а також встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 податкової декларації з ПДВ у відповідних податкових періодах, на загальну суму 37 314 грн., в т.ч. по податковій декларації з податку на додану вартість поданій за грудень 2015 року (вх. 20.01.201 б року №9273770683) в сумі 37 314 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ет.139 ПК України, внаслідок чого позивачем безпідставно завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ТОВ "Торгсервіс", ТОВ "Інвестбілдинг Груп", ТОВ "Українські технології будівництва", ТОВ "ТД "Машсервіс", ТОВ "Билдинг Трейд", ТОВ "Тетра-Стиль", ТОВ "ДБК "Уровень", на загальну суму 3326622 грн.,

- п.п 134.1.1 н. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого позивачем безпідставно завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ТОВ "Українські технології будівництва" на загальну суму 1294273 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 831762 грн., в т.ч.: за 2014 рік на суму 598792 грн., за 2015 рік на суму 232 970 грн.

- п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, а саме, в ході перевірки встановлено випадок перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 190256,16 грн.

- п.п. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, не повідомлено податкову інспекцію про доходи, отримані фізичними особами - платниками податку У 1-4 кварталах 2014 року, 1-4 кварталах 2015 року у вигляді вартості безоплатно виданого фізичним особам-платникам податку молока (додаткова заробітна плата та додаткове благо) (п.п.164.2.1 ПКУ, код ознаки доходу 101 та п.п. 164.2.17 ПКУ, код ознаки доходу 126);

- п.п.164.2.1, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 6494,86 грн.. в тому числі по звітних періодах: 2014 рік 3130,53 грн., 2015 рік - 3364,33грн.

- ст. 6, ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму зобов'язання з єдиного внеску при виплаті фізичним особам доходів за період, що перевірявся, на суму 16209,57 грн., у т.ч. по звітних періодах: 2014 рік - 7969,09 грн., 2015 рік - 8240,48 грн.

На підставі акту перевірки, ГУ ДФС у Харківській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001571304, яким донараховано військовий збір та пеню в розмірі 890,65 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001581304, яким донараховано податок на доходи з фізичних осіб, штрафні санкції та пеня в розмірі 12164,73 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001591304, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі (штрафна санкція) у розмірі 510,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001201409, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в розмірі 380512,32 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001911402, яким донараховано податок на прибуток в розмірі 831762,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 149698,00 грн., загальна суму 981460,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001921402, яким застосовано штрафну санкцію за завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3731,40 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0001931402, яким донараховано податку на додану вартість в розмірі 708815,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 177203,75грн., загальна сума 886018,75 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платнику своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001601304 від 25.10.2016 року в розмірі 8104,79грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0000041304 від 25.10.2016 року по сплаті єдиного внеску на загальну суму 16209,57 грн.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, а також вимога про сплату боргу є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, які слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Щодо донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п.п.134.1.1, 134.1.2 п.134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Стальконструкція ЛТД" у перевіряємий період мало господарські відносини із контрагентами - ТОВ "Торгсервіс", ТОВ "Інвестбілдинг Груп", ТОВ "Українські технології будівництва", ТОВ "ТД "Машсервіс", ТОВ "Билдинг Трейд", ТОВ "Тетра-Стиль", ТОВ "ДБК "Уровень".

Перевіряючи реальність господарських відносин по операціям із вищезазначеними контрагентами, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ "ТОРГСЕРВІС", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "ТОРГСЕРВІС" укладено Договір, відповідно до умов якого, ТОВ "ТОРГСЕРВІС" здійснювало надання послуг екскаватора ЕО-2621, обладнаного гідромолотом дельта-5 на будівельних майданчиків, де ТОВ "Стальконструкція ЛТД" здійснювало виконання будівельно-монтажних робіт для різних замовників будівництва.

Позивачем на підтвердження реального характеру вищевказаних господарських операцій надано та долучено до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт, змінних рапортів про роботу машини, за якими здійснювалось оформлення роботи машин та механізмів.

На підтвердження сплати вартості отриманих послуг, позивачем надано копії платіжних доручень та рахунків-фактур.

Як зазначив позивач, виконання ТОВ "ТОРГСЕРВІС" робіт за вищезгаданим договором було у подальшому включене підприємством, як генпідрядником, до переліку робіт із будівництва об'єктів, які виконувались на різних будівельних майданчиках, а саме: на об'єкті "Реконструкція з розширенням виробничої будівлі літ. "С-1" під виробництво керамічної плитки на ПАТ "Харківський плитковий завод" по просп. Московському, 297 в м. Харкові (на підставі договору ТОВ "СК ЛТД" з ПАТ "Харківський плитковий завод" № 623 від 12.06.2014 р.); на об'єкті "Реконструкція з розширенням виробничих споруд літ "Т-1" та "С-1" під виробництво керамічної плитки, виробничо-складські приміщення ПАТ "Харківський плитковий завод" (на підставі договору ТОВ "СК ЛТД" з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Ареа-Буд" № 47 від 20.08.2014 р.). Копії договорів із замовниками будівництва, актів приймання-передачі виконаних будівельно-монтажних робіт за ф. кб-2в, довідок за формою КБ-3, відомостей ресурсів до них, до складу яких увійшли також послуги, прийняті позивачем від ТОВ "ТОРГСЕРВІС".

Крім того, на запит позивача (лист вих. № 270 від 21.11.16) ТОВ "ТОРГСЕРВІС" повідомило, що для надання послуг ТОВ "Стальконструкція ЛТД" в 2014 році було використано гідромолот дельта-5, належний ТОВ "ТОРГСЕРВІС" на праві власності на підставі видаткової накладної № 20 від 01.07.2014 р., а також залучено ТОВ "ТЕХПРОМ-БУД" на підставі договору № 01/07-14 від 01.07.2014 р., яке виконувало на користь ТОВ "ТОРГСЕРВІС" будівельно-дорожні роботи. ТОВ "ТОРГСЕРВІС" також надано завірені копії договорів, видаткових накладних, що це підтверджують.

ТОВ "ТОРГСЕРВІС" виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 136080,00 грн. (у т.ч. ПДВ 22 680,00 грн.), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у жовтні-листопаді 2014 року.

Перевіряючи реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ "ІНВЕСТБІЛДИНГ ГРУП", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

У перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ІНВЕСТБІЛДИНГ ГРУП" на підставі Договору, відповідно до умов якого, контрагент надав послуг екскаватора, навантажувача та перевезення вантажів, у тому числі вивезення будівельного сміття з будівельних майданчиків, де ТОВ "Стальконструкція ЛТД" здійснювало виконання будівельно-монтажних робіт для різних замовників - будівництва.

На підтвердження реального характеру вищевказаних господарських операцій позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт, талонів замовника до подорожніх листів, за якими здійснювалось оформлення роботи машин та механізмів.

Отримані від ТОВ "ІНВЕСТБІЛДИНГ ГРУП" послуги оплачувались ТОВ "Стальконструкція ЛТД" поступово протягом 2014-2016 років.

Як зазначив позивач, виконання ТОВ "ІНВЕСТБІЛДИНГ ГРУП" робіт за вищевказаним договором було у подальшому включене підприємством, як генпідрядником, до переліку робіт із будівництва об'єктів, які виконувались на різних будівельних майданчиках, а саме: на об'єкті "Реконструкція з розширенням виробничої будівлі літ. "С-1" під виробництво керамічної плитки на ПАТ "Харківський плитковий завод" по просп. Московському, 297 в м. Харкові (на підставі договору ТОВ "СК ЛТД" з ПАТ "Харківський плитковий завод" № 623 від 12.06.2014 р.); на об'єкті "Реконструкція з розширенням виробничих споруд літ "Т-1" та "С-1" під виробництво керамічної плитки, виробничо-складські приміщення ПАТ "Харківський плитковий завод" (на підставі договору ТОВ "СК ЛТД" з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Ареа-Буд" № 47 від 20.08.2014 р.).

ТОВ "ІНВЕСТБІЛДИНГ ГРУП" виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 350 100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 58 350,00 грн.), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у листопаді-грудні 2014 року.

З приводу господарських відносин позивача із ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК України).

Як встановлено під час розгляду справи, між позивачем та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА", шляхом направлення замовлення товару та його прийняття до виконання з направленням рахунку на оплату рахунку-фактури № 132 від 26.08.2014 р., № 137 від 25.09.2014 р.; № 168 від 17.10.2014р.; № 181 від 29.10.2014 р.; № 194 від 12.11.2014 р.; № 193 від 12.11.2014 р.; № 195 від 14.11.2014р. ; № 200 від 27.11.2014 р.; № 209 від 28.11.2014 р.; № 221; № 227 від 19.12.2014 р.; № 230 від 23.12.2014 р.; № 3 від 09.01.2015 р.; № 9; № 12 від 26.01.2015 р.; №12 від 26.01.2015 р.; № 18 від 02.02.2015 р.; № 27 від 20.02.2015 р.; № 183 від 12.05.2015 р.; № 184 від 12.05.2015 р.; № 31 від 19.05.2015 р.; № 38; №40 від 03.06.2015 р; № 41 від 03.06.2015 р; № 46 від 09.06.2015 р; № 48; № 50 від 11.06.2015 р.; № 51 від 11.06.2015 р.; № 51 від 11.06.2015 р.; №55; № 60 від 17.06.2015 р.; № СФ-0105 від 29.07.2015 р.; № СФ-0106 від 30.07.2015 р.; СФ-О107 від 31.07.2015 р.; №СФ-0112 від 07.08.2015 р.; № СФ-0113 від 10.08.2015 р.; №СФ-0114 і: 10.08.2015 р.; № СФ-0116 від 13.08.2015 р.; № СФ-0117 від 13.08.2015 р.; № СФ-0121 від 17.08.2015 р.; № СФ-0124 від 19.08.2015 р.; № СФ-0125 від 20.08.2015 р.; № СФ-0127 від 25.08.2015р., №СФ-0129 від 28.08.2015 р.; № СФ-0152 від 01.10.2015 р. укладено господарські договори, відповідно до умов яких, контрагент зобов'язався поставити на користь позивача будівельні матеріали.

Як вказує позивач, необхідність укладення вказаних договорів була зумовлена виконанням підприємством робіт з реконструкції розширенням виробничої будівлі літ "С-1" для виробництва керамічної плитки ПАТ "Харківський плитковий завод" просп. Московський, 297 в м. Харкові.

Так, у перевіряємий період контрагентом було поставлено на адресу позивача будівельні матеріали на загальну суму 1594774,20 грн. (в т.ч. ПДВ 265795,70 грн.), що підтверджується копіями видаткових накладних.

Транспортування товару здійснювалось силами постачальника за допомогою власних транспортних засобів, що підтверджується наданими під час судового розгляду справи товарно-транспортними накладними. Поставка товару здійснювалась безпосередньо за адресою будівельного майданчика, на якому виконувались роботи з реконструкції з розширенням виробничої будівлі літ "С-1" для виробництва керамічної плитки ПАТ "Харківський плитковий завод" просп. Московський, 297 в м.Харкові. Товар отримано уповноваженими представниками позивача, для чого видано довіреності, які зареєстровані у встановленому порядку у журналах реєстрації довіреностей.

В подальшому придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності - виконанні будівельних робіт з реконструкції з розширенням виробничої будівлі літ "С-1" для виробництва керамічної плитки ПАТ "Харківський плитковий завод" просп. Московський, 297 в м. Харкові.

Так, 12.06.2014 року між позивачем та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було укладено договір генпідряду № 623 на виконання робіт на вищезазначеному об'єкті. Копіями довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за ф. кб-3 від 25.05.2015р., акта № 8 приймання виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в від 26.05.2015р.; відомості ресурсів до акта приймання № 8; розрахунку № 1-2 загальновиробничих витрат до акта; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за ф. кб-3 від 29.05.2015р.; акта 9 приймання виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в від 29.05.2015р.; відомості ресурсів до акта приймання № 9; розрахунку № 1-2 загальновиробничих витрат до акта № 9; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за ф. кб-3 від 23.06.2015р.; акта № 10 приймання виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в від 23.06.2015р.; відомості ресурсів до акта приймання № й довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за ф. кб-3 від 31.07.2015р.; акта КІЗ приймання виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в від 31.07.2015р.; відомості ресурсів до акта приймання № 13; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за ф. кб-3 від 1.07.2015р.; акта № 14 приймання виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в від 31.07.2015р.; помості ресурсів до акта приймання №14; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та страти за ф. кб-3 від 30.09.2015р.; акта № 18 приймання виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в і 31.07.2015р.;відомості ресурсів до акта приймання №18; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за ф. кб-3 від 27.10.2015р.; акта № 19 приймання виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в від 27.10.2015р.; відомості ресурсів до акта приймання № 19, підтверджено використання у виконанні робіт за договором підряду № 623 від 12.06.2014 р. щебеню, який був поставлений ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА".

В послідуючому, ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА" виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ 265 795,70 грн., підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у звітному періоді.

З приводу господарських відносин між позивачем та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА" за договором субпідряду № 21/04 від 21.04.2015 р., колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно вказаного договору, контрагентом здійснювалось "конання робіт з герметизації та утеплення вузлів проходу через покрівлю на Об'єкті - конструкція з розширенням виробничої будівлі літ."С-1" для виробництва плитки" на загальну суму 260 008,80 грн.

Керуючись правом, визначеним ст. 531 ЦК України, позивачем на підставі рахунку № 171 від 21.04.2015 року частково оплачено роботи за договором субпідряду № 21/04 від 21.04.2015 р. достроково, а саме платіжними дорученнями №5456 від 22.04.2015 р., №5494 від 05.04.2015 р., №5550 від 05.05.2015 р., №5632 від 12.05.2015 р., №5698 від 18.01.2015 р.

Виконані роботи на загальну суму 260008,80 грн. були передані на підставі акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в за травень 2015 року від 25.05.2015 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за ф. кб-3 за травень 2015 року від 25.05.2015 р. та відомості ресурсів.

Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснено 25.05.2015 року платіжним дорученням №5785 від 25.05.2015 р.

На виконання умов договору, контрагентом виписано на адресу позивача податкові накладні №20 від 21.04.2015 року, №26 від 27.04.2015 р., №1 від 05.05.2015 р., №5 від 105.2015 р., №11 від 18.05.2015 р., №21 від 25.05.2015 р. на загальну суму ПДВ 43 334,80 грн., на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у квітні, травні 2015 року.

Виконання робіт за вказаним договором було у подальшому включене позивачем як генпідрядником до переліку робіт із монтажу технологічного обладнання дільниці виготовлення прес-порошку АТМ-200 на об'єкті "Реконструкція з розширенням технологічних їй літ. "С-1" для виготовлення керамічної плитки на ПАТ "Харківський плитковий завод" по пр. Московському, 297 в м. Харкові, про що свідчать надані копії договору, локального кошторису, акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за червень 2015 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2015 року та відомості ресурсів.

З приводу господарських відносин між позивачем та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА" за договором підряду № 12/10 від 12.10.2015 р., колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно вказаного договору, контрагентом здійснювалось виконання робіт з герметизації вузлів проходу через покрівлю на Об'єкті - "Монтаж технологічного обладнання дільниці приготування прес-порошку АТМ-200 на об'єкті конструкція з розширенням виробничої будівлі літ. "С-1" для виробництва плитки на ПАТ "Харківський плитковий завод" по просп. Московському, 297 в м. Харкові".

Виконані роботи передані на підставі акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в за листопад 2015 року від 23.11.2015 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за ф. кб-3 за листопад 2015 року від 23.11.2015 р. та відомості ресурсів.

Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснено 19.11.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням.

На виконання умов договору, контрагентом виписано на адресу позивача податкову накладну №17 від 19.11.2015 року на загальну суму ПДВ 5 833,33 грн., на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит у квітні, листопаді 2015 року.

Виконання робіт за вказаним договором було у подальшому включене позивачем, як генпідрядником, до переліку робіт із монтажу технологічного обладнання дільниці виготовлення прес-порошку АТМ-200 на об'єкті "Реконструкція з розширенням технологічних їй літ. "С-1" для виготовлення керамічної плитки на ПАТ "Харківський плитковий завод" по пр. Московському, 297 в м. Харкові.

Перевіряючи реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

У перевіряємий період між позивачем та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" шляхом направлення замовлення товару та його прийняття до виконання з направленням рахунку на оплату № 129 від 23.10.2014 р., укладено господарський договір, відповідно до умов якого, контрагент зобов'язався поставити на користь позивача механізм - таль електричну канатну, а позивач зобов'язався прийняти вказаний механізм та оплатити за ціною, вказаною у рахунку.

Отримавши рахунок на оплату талі електричної позивач оплатив його у повному обсязі, а саме у розмірі 13 000,00 грн., в т.ч. 2 166,67 грн. ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 3236 від 27.10.2014 р.

05.11.2014 року ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАШСЕРВІС" відвантажило на користь позивача ТМЦ, що підтверджено видатковою накладною № 89 від 05.11.2015 р., підписаною сторонами. Від імені позивача товар було отримано водієм АТЗ ОСОБА_5 - представником за довіреністю № 889 від 27.10.2014 р.

Переміщення товару відбувалось силами позивача за допомогою орендованого у ПрАТ "Будметал" на підставі договору оренди № 14/1 від 03.02.2014 р. транспортного засобу автомобіля ГАЗ 33023, держ. номер НОМЕР_1, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р89 від 05.11.2014 р.

Отриманий товар оприбутковано та введено в експлуатацію на підставі акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 65 від 05.11.2014 р. Отриманий механізм, який належить до основних засобів обліковано на субрахунку бухгалтерського обліку 106.

На виконання умов договору, контрагентом виписано на адресу позивача податкову накладну № 9 від 27.10.2014 р. на суму податкового кредиту 2 166,67 грн., на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит.

Як вказує позивач, потреба в укладенні вказаного договору була обумовлена необхідністю при підготовці виробництва виготовлення металоконструкцій для переміщення вантажів в межах цеху.

В послідуючому придбану таль електричну відчужено на користь ТОВ "ХСУ № 127", що підтверджується копією видаткової накладної № 2 від 30.10.2015 року.

Перевіряючи реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ "БІЛДІНГ ТРЕЙД", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "БІЛДІНГ ТРЕЙД" укладено Договір поставки № 04-03/13 від 04.03.2013 року, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язався поставляти на користь Покупця будівельні матеріали. Згідно п. п. 4.2. Договору, поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі рахунку.

Так, протягом дії договору контрагент виставляв позивачу рахунки на оплату № 0909-1617, 0909-20 від 23.09.2014 р., 0910-1, 0910-2, 0910-3, 0910-4, 0910-5, 0910-7, 0910-8, 0910- 15, від 01.10.2014 р., № 0910-18 від 06.10.2014 р., 09010 від 07.10.2014 р., № 0910-10 від р., № 1015-01 від 15.10.2014 р.; № 0910-12 від 20.10.2014 р.; 0910-15 ; № 1022-01, № 1022-02, 1022-03, 1022-04, 1022-05, 1022-06, 1022-07, 1022-08, 1022-09, 1022-10, 1022-11, 1022-12, 1022-13, 1022-14, від 22.10.2014 р.., 1022-20 від 23.10.2014 р., № 1022-25, 1022-26, 1022-28, 1022-30 від 28.10.2014 р., 1030-2, 1030-3, 1030-4, 1030-5 від 30.10.2014 р., 1030-10 від 07.11.2014 р., 0910-21, 0910-22 від 15.11.2014 р., № 0910-20, 091025, 091030 від 17.11.2014 р., 1030-20 від 24.11.2014 р., 1030-4 від 25.11.2014 р., 2611-1 від 26.11.2014 р.

Товар за вказаними рахунками оплачено ТОВ "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ ЛТД" на умовах попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями № 2891, 2892, 2897, 2895, 2894, 2896, 2893 від 01.10.2014 р., № 2898 від 02.10.2014 р., №2922, 2923, 2924, 2925 від 06.10.2014 р., № 2963, 2964, 2965 від 07.10.2014 р., №2971 від 10.10.2014 р., № 3010є, 3011, 3012, 3013, 3014 від 13.10.2014 р., №3061 від 15.10.2014р., №3088 від 16.10.2014 р., №3107 від 20.10.2014 р., № 3134 від 21.10.2014 р., №3133 від 21.10.2014 р., № 3163, 3164, 3165, 3167, 3168, 3155, 3166, 3162, 3161, 3156, 3160, 3159, 3158, 3157 від 22.10.2014 р., 3198 від 23.10.2014 р., №3260 від 27.10.2014 р., №3265, 3266, 3263, 3262, 3264 від 28.10.2014 р., № 3313 від 29.10.2014 р, № 3332 від 30.10.2014 р., № 3333 від 31.10.2014 р., № 3349, 3353, 3352, 3350,3351 від 03.11.2014 р., №3440 від 07.11.2014 р., №3457 від 10.11.2014 р., 3494 від 10.11.2014 р., №3258 від 12.11.2014 р., № 3529 від 13.11.2014 р., № 3551 від 17.11.2014 р., № 3571, 3572, 3573, 3574, 3575, 3576 від 18.11.2014 р., №3596 від 19.11.2014 р., № 3597 від 19.11.2014 р., № 3619 від 20.11.2014 р., № 3660, 3658, 3643 від 24.11.2014 р, №3690, 3691 від 25.11.2014 р., № 3692, 3714, 3715 від 26.11.2014 р., № 3717 від 27.11.2014 р., №3741 від 28.11.2014 р. на загальну суму 860 435,00 грн.

У зв'язку із здійсненням попередньої оплати товару, ТОВ "БІЛДІНГ ТРЕЙД" виписало податкові накладні № 1-7 від 01.10.2014 р., № 8 від 02.10.2014 р., № 9-12 від 06.10.2014 р., № 13 від 07.10.2014 р., № 14 від 08.10.2014 р., № 15 від 10.10.2014 р., № 16-20 від 13.10.2014 р., № 21 від 15.10.2014 р., № 22 від 16.10.2014 р, № 23 від 20.10.2014 р, № 24,25 від 21.10.2014 р., № 26- 39 від 22.10.2014 р., № 40 від 23.10.2014 р, № 41 від 27.10.2014 р, № 42-44, 46 від 28.10.2014 р., № 47 від 29.10.2014 р., № 48 від 30.10.2014 р., № 49 від 31.10.2014 р., № 1-5 від 03.11.2014 р., №6 від 07.11.2014 р., №7 від 10.11.2014 р., № 8 від 12.11.2014 р., № 9 від 13.11.2014 р., № 10 від 17.11.2014 р., № 11-16 від 18.11.2014 р., № 17,18 від 19.11.2014 р., № 19 від 20.11.2014 р., № 20- 22 від 24.11.2014 р., № 23,24 від 25.11.2014 р., № 25-27 від 26.11.2014 р., №28 від 27.11.2014 р., № 29 від 28.11.2014 р. на загальну суму ПДВ 476 739,20 грн.

Протягом жовтня-грудня 2014 року ТОВ "БІЛДІНГ ТРЕЙД" поставлено на користь Позивача будівельні матеріали на загальну суму 2860435,00 грн. (в т.ч. ПДВ 476739,20 грн.), що підтверджується копіями видаткових накладних № 1015-01 від 15.10.2014 р., № 1016-01 від 16.10.2014 р.; № 1016-02 від 16.10.2014 р.; № 1016-03 від 16.10.2014 р.; № 1017-01 від 17.10.2014 р.; № 1017-02 від 17.10.2014 р.; № 1017-03 від 17.10.2014 р.; № 1017-04 від 17.10.2014 р.; № 1010-01 від 20.10.2014 р.; № 1021-01 від 21.10.2014 р.; № 1022-02 від 22.10.2014 р.; № 1023- від 23.10.2014 р.; № 1024-01 від 24.10.2014 р.; № 1024-02 від 24.10.2014 р.; № 1024-03 від 24.10.2014 р.; № 1024-04 від 24.10.2014 р.; № 1027-01 від 27.10.2014 р.; № 1103-01 від 03.11.2014 р.; № 1103-02 від 03.11.2014 р.; № 1103-03 від 03.11.2014 р.; № 1103-03 від 03.11.2014 р.; № 1103- від 03.11.2014 р.; № 1104-01 від 04.11.2014 р.; № 1104-02 від 04.11.2014 р.; № 1104-08 від 04.11.2014 р.; № 1105-01 від 05.11.2014 р.; № 1106-02 від 06.11.2014 р.; № 1231 від 06.11.2014 р..; № 1107-01 від 07.11.2014 р.; № 1107-02 від 07.11.2014 р.; № 1107-03 від 07.11.2014 р.; № 1110- 01 від 10.11.2014 р.; № 1110-02 від 10.11.2014 р.; № 1110-03 від 10.11.2014 р.; № 1111-01 від 11.11.2014 р.; № 1112-01 від 12.11.2014 р.; № 1113-01 від 13.11.2014 р.; № 1113-02 від 13.11.2014 р..; № 1113-03 від 13.11.2014 р.; № 1114-01 від 14.11.2014 р.; № 1114-02 від 14.11.2014 р.; № 1117- Л від 17.11.2014 р.; № 1117-02 від 17.11.2014 р.; № 1118-01 від 18.11.2014 р.; № 1118-02 від 18.11.2014 р.; № 1118-03 від 18.11.2014 р.; № 1119-01 від 19.11.2014 р.; № 1119-02 від 19.11.2014 р.; № 1120-01 від 20.11.2014 р.; № 1120-02 від 20.11.2014 р.; № 1120-03 від 20.11.2014 р.; №1121- 01 від 21.11.2014 р.; №1121-02 від 21.11.2014 р.; № 1124-01 від 24.11.2014 р.; № 1124-02 від 24.11.2014 р.; № 1124-03 від 24.11.2014 р.; № 1125-01 від 25.11.2014 р.; № 1125-03 від 25.11.2014 р.; № 1126-01 від 26.11.2014 р.; № 1127-01 від 27.11.2014 р.; № 1127-03 від 27.11.2014 р.; № 1128- 01 від 28.11.2014 р.; № 1128-04 від 28.11.2014 р.; № 1201-01 від 01.12.2014 р.; № 1201-02 від 01.12.2014 р.; № 1201-03 від 01.12.2014 р.; № 1201-12 від 01.12.2014 р.; № 1202-01 від 02.12.2014 р.; № 1202-02 від 02.12.2014 р.; № 1202-03 від 02.12.2014 р.; № 1203-03 від 03.12.2014 р.; № 1205- 01 від 05.12.2014 р.; № 1205-02 від 05.12.2014 р.; № 1208-01 від 08.12.2014 р.; № 1208-02 від 08.12.2014 р.; № 1209-01 від 09.12.2014 р.; № 1209-02 від 09.12.2014 р.; № 1210-01 від 10.12.2014 р.; № 1223-01 від 23.12.2014 р.; № 1223-02 від 23.12.2014 р.; № 1223-03 від 23.12.2014 р.; № 1223- 04 від 23.12.2014 р.; № 1223-05 від 23.12.2014 р.; № 1223-06 від 23.12.2014 р.; № 1223-07 від 23.12.2014 р.; № 1223-08 від 23.12.2014 р. ; № 1223-09 від 23.12.2014 р.; № 1223-10 від 23.12.2014 р.; № 1224-11 від 24.11.2014 р.; № 1224-11 від 24.11.2014 р.; № 1224-12 від 24.11.2014 р.; № 1224- 13 від 24.11.2014 р.; № 1224-14 від 24.11.2014 р.; № 1224-15 від 24.11.2014 р.; № 1224-16 від 24.11.2014 р.; № 1224-03 від 24.11.2014 р.; № 1224-04 від 24.11.2014 р.; № 1224-05 від 24.11.2014 р.; № 1224-06 від 24.11.2014 р.; № 1224-07 від 24.11.2014 р.; № 1224-08 від 24.11.2014 р.; № 1224- 09 від 24.11.2014 р.; № 1224-10 від 24.11.2014 р.; № 1224-12 від 24.11.2014 р.;

В послідуючому товар доставлено на будівельний майданчик силами покупця за допомогою власних транспортних засобів. Факт фізичного переміщення товару підтверджується подорожніми листами № 131059 від 15.10.2014 р., № 131065 від 16.10.2014 р.; № 131078 від 17.10.2014 р.; № 131089 від 20.10.2014 р., № 131097 від 21.10.2014 р.; № 131104 від 22.10.2014 р.; № 131107 від 23.10.2014 р.; №131116 від 24.10.2014 р.; № 131123 від 27.10.2014 р.; № 131155 від 03.11.2014 р.; № 131165 від 04.11.2014 р.; № 131167 від 05.11.2014 р.; № 131176 від 06.11.2014 р.; № 131185 від 07.11.2014 р.; № 131198 від 10.11.2014 р.; № 131204 від 11.11.2014 р.; № 131211 від 12.11.2014 р.; № 131216 від 13.11.2014 р.; № 131225 від 14.11.2014 р.; № 131232 від 17.11.2014 р.; № 131238 від 18.11.2014 р.; № 131250 від 19.11.2014 р., №944753 від 20.11.2014 р.; № 944765 від 21.11.2014 р.; № 914773 від 24.11.2014 р.; № 914785 від 25.11.2014р.; № 914792 від 26.11.2014 р.; № 914011 від 27.11.2014 р.; № 914023 від 28.11.2014 р.; № 914026 від 01.12.2014 р.; № 914041 від 02.12.2014 р.; № 914056 від 03.12.2014 р.; № 914067 від 05.12.2014 р.; № 914073 від 08.12.2014 р.; № 914083 від 09.12.2014 р.; № 914089 від 10.12.0214 р.; № 914180 від 23.12.2014 р.; № 914188 від 24.12.2014 р.

Поставка товару здійснювалась за адресою будівельного майданчика об'єкта будівництва "Реконструкція з розширенням виробничої будівлі літ "С-1" під виробництво керамічної плитки по проспекту Московському, 297 в м. Харкові". Замовник - ПАТ "Харківський плитковий завод"; будівельного майданчика (61037, м. Харків, Московський проспект, 199) об'єктів будівництва "Технічне переоснащення (модернізація системи газовидалення та газоочищення інв. № 10201029 двох електропечей дугових сталеплавильних ДС-5МТ та "Капітальний ремонт електропечі дугової сталеплавильної ДС-5МТ (інв. №07100129) ємністю 8-9 т з заміною та підключенням трансформатора у ливарному цеху ВАТ "Турбоатом". Замовник - ДП "Укр НТЦ "Енергосталь".

Товар отримано уповноваженим працівником позивача - ОСОБА_6.

В подальшому товар, придбаний у ТОВ "БІЛДІНГ ТРЕЙД" використано позивачем у власній господарській діяльності - виконанні будівельних робіт на вищезазначених об'єктах будівництва на підставі договорів підряду № 314-124 від 15.10.2014 р. та № 623 від 12.06.2014 р. (копії договорів додаються). Фактичне використання будівельних матеріалів на об'єктах будівництва підтверджено копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт за ф. кб-3, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в та відомостями ресурсів до них.

Перевіряючи реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ "ТЕТРА-СТИЛЬ", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, між позивачем та ТОВ "ТЕТРА-СТИЛЬ" укладено Договір субпідряду № 12/2014 від 24.12.2014 р. на виконання умов якого, контрагент виконував роботи з кладки граніту на Об'єкті - "Капітальний ремонт території зони відпочинку навколо фонтану "Слоники", розташованого на території ЦПК та В ім. М. Горького по вул. Сумській, 81 в м. Харкові" на загальну суму 328347,60 грн.

Факт виконання вказаних робіт підтверджуєтсья наданими позивачем копіями акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за ф. кб-2в за грудень 2014 року від 30.12.2014 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за ф. кб-3 за грудень 2014 року від 30.12.2014 р. та відомості ресурсів.

Виконані контрагентом роботи були сплачені позивачем в повному обсязі.

На виконання умов договору, контрагентом виписано на адресу позивача податкову накладну №2 від 30.12.2014 року на загальну суму ПДВ 54 724,60 грн., на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит у грудні 2014 року.

Виконання робіт за вказаним договором було у подальшому включене позивачем як генпідрядником до переліку робіт із будівництва, які виконувались Позивачем на об'єкті "Капітальний ремонт території зони відпочинку навколо фонтану "Слоники", розташованого на території ЦПК та В ім. В. Горького по вул. Сумській, 81 в м. Харкові" на замовлення Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького" на підставі договору №7/12 про закупівлю робіт за державні кошти від 23.12.2014 року.

Перевіряючи реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ "ДБК "УРОВЕНЬ", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

У перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ДБК "УРОВЕНЬ" на підставі Договору, відповідно до умов якого, контрагент зобов'язався поставити щебінь гранітний фракцією 10-20 у кількості 70 куб. м та щебінь гранітний фракцією 20-40 у кількості 92,111 куб. м, на загальну суму 50 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн.).

05.12.2014 року ТОВ "ДБК "УРОВЕНЬ" поставлено на користь позивача щебінь гранітний фракцією 10-20 у кількості 70 куб. м та щебінь гранітний фракцією 20-40 у кількості 92,111 куб. м, на загальну суму 50 000,00 грн., в т.ч. 8 333,33 грн. ПДВ, що підтверджується копією видаткової накладної № 77 від 05.12.2014р.

Товар було доставлено силами постачальника за допомогою власних транспортних засобів (автомобілів МАЗ 555102 НОМЕР_6, МАЗ 555102 НОМЕР_7, МАЗ 555102 НОМЕР_8, МАЗ 555102 НОМЕР_9), які належать постачальнику на праві власності, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу від 11.04.2012 НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13.

Факт фізичного переміщення ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними від 05.12.2014 р. № УК 77/1, 77/2, 77/3, 77/4, 77/5. Поставка товару здійснювалась за адресою будівельного майданчика, на якому виконувались роботи встановлення аеродромного радіолокатора АОРЛ в районі аеродрому "Міжнародного аеропорта "Харків" "Основа" - м. Харків, вул. Стартова, 15.

Товар отримано уповноваженим довіреністю № 1067 від 05.12.2014 р. працівником позивача - менеджером з постачання ОСОБА_6.

На виконання умов договору, контрагентом виписано на адресу позивача податкову накладну № 4 від 05.12.2014 року на суму ПДВ 8 333,33 грн.

Як вказує позивач, потреба в укладенні вказаного договору була обумовлена необхідністю закупівлі щебню для виконання будівельних робіт з встановлення аеродромного радіолокатора АОРЛ в районі аеродрому "Міжнародного аеропорта "Харків" "Основа".

Так, 16.062014 року між позивачем та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було укладено договір підряду № 62 на виконання робіт на вищезазначеному об'єкті. Додатковою угодою № 1/202 від 28.11.2014 р. до договору підряду змінено загальну ціну договору та затверджено нову договірну ціну. Відомістю ресурсів до договірної ціни передбачено використання щебеню із природного каменю для будівельних робіт, фракція 10-20 мм та фракцією 20-40 мм. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ф. кб-3 за грудень 2014 р. за договором підряду № 62 від 16.06.2014 р., актом приймання виконаних будівельних робіт ф. кб-2в за грудень 2014 р. за договором підряду № 62 від 16.06.2014 р. та відомістю ресурсів до нього підтверджено використання у виконанні робіт за договором підряду № 62 від 16.06.2014 р. щебеню, який був поставлений ТОВ "ДБК "УРОВЕНЬ".

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України №996-XIV, ст.44 ПК України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

На підставі викладеного, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження факту отримання, оплати та використання у власній господарській діяльності придбаного у контрагента товару, колегія суддів вважає, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Згідно вимог ст.ст. 15, 16 ПК України, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Згідно ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами, то висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог діючого законодавства по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, а тому висновки податкового органу в цій частині є необґрунтованими, та як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу про перевищення позивачем встановленого ліміту готівки у касі підприємства, які слугували підставою для застосування до підприємства штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637.

Відповідно до п.3.1. Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Положенням закріплено, що касовими документами є - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Книгами обліку є касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій.

Первинним документом, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі є касова книга (п. 1.2 Положення).

Документом, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів, є журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (п. 1.2 Положення).

Відповідно до п. 2.2 Положення підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (в даному випадку - касовій книзі).

Покроково операції з приймання/видачі готівки в касу та з каси підприємства оформлюються наступним чином: приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства (п.3.3 Положення); видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями (п. 3.4 Положення).

При цьому виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються (п.3.10 Положення).

Окрім складання касових ордерів та видаткових відомостей, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5) (п. 4.2 Положення). Записи у касовій книзі здійснюються касиром після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями (п. 3.9 Положення). Такі записи проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. (п. 4.3 Положення).

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення)

Окрім касової книги рух готівкових коштів у касі підприємства фіксується у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Так, п. 3.11 Положення передбачено, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.

У Положенні визначено порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси. Зокрема, зазначено, що установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства (п. 5.2 Положення).

З урахування вищенаведених вимог до порядку оформлення касових операцій розділом 7 Положення визначено також і порядок дій контролюючих органів під час проведення перевірок.

Зокрема, п. 7.8 Положення передбачено, що під час перевірок з'ясовується наявність у підприємства касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам законодавства України. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформлення в ній касових операцій із приймання та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками), відповідність зазначених у ній сум прийнятої до каси або виданої з неї готівки даним прибуткових і видаткових касових ордерів, якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в касовій книзі касовими документами, наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ордерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готівки в касі на кінець дня тощо.

Відповідно до п. 7.10 Положення, під час перевірки встановлюються наявність у підприємства журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та книги обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей і правильність їх ведення, а також правильність відображення в касових документах номерів кореспондуючих рахунків, відповідність між кореспонденцією рахунків, унесених до касової книги та зазначених в касових ордерах, наявність потрібних виправдних документів, що додаються до касових ордерів (заяви, накладні, рахунки, довідки тощо), і позначок про їх погашення.

Згідно з п. 7.23 Положення, для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні.

Таким чином, вимогами до порядку проведення перевірок щодо дотримання положень чинного законодавства у сфері ведення операцій з готівкою (розділ 7 Положення) передбачено здійснення перевірки усіх касових документів підприємства.

В порушення вищенаведених правових норм, здійснюючи перевірку позивача, контролюючий орган дійшов висновку про порушення строків виплати грошових коштів з каси ТОВ "Стальконструкція ЛТД" за видатковою відомістю на виплату грошей №647 від 12.11.2015 року, лише оцінивши напис на самій відомості про нібито виплату грошових коштів 24.11.2015 року, однак не проаналізувавши інші касові документи, які підтверджують оформлення касових операцій (ордери, касову книгу, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, інші підтвердні документи).

Так, наказом директора ТОВ "Стальконструкція ЛТД" від 01.10.2013 р. затверджено ліміт залишку готівки у касі у розмірі 2 454,33 грн., що встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки.

12.11.2015 р. ТОВ "Стальконструкція ЛТД" отримано у ПАТ "Мегабанк", м. Харків, грошові кошти у розмірі 243 000,00 грн. для виплати працівникам заробітної плати за жовтень 2015 р. Зазначений факт підтверджується випискою банку по рахунку ТОВ "Стальконструкція ЛТД" за 12.11.2015 р., прибутковим касовим ордером №35/34 від 12.11.2015 р., та відповідними записами у касовій книзі та журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів за 2015 р. (продовження). Цього ж дня працівникам ТОВ "Стальконструкція ЛТД" виплачено заробітну плату готівкою з каси підприємства.

Як зазначив представник позивача, у видатковій відомості №647 від 12.11.2015 р. допущено технічну помилку (описку) та вказано дату виплати коштів 24.11.2015 р., що не відповідає дійсності, оскільки виплата за цією відомістю, як і за всіма іншими, загалом оформленими видатковим касовим ордером №17/54 від 12.11.2015р., була здійснена саме 12.11.2015р. Вказана описка виявлена в день складання видаткової відомості, внаслідок чого, з урахуванням встановленої Положенням заборони внесення виправлень безпосередньо до видаткових відомостей та необхідності документального відображення реально здійсненої виплати та фіксації фактично наявних готівкових коштів у касі підприємства на кінець робочого дня 12.11.2015 р., керівництвом ТОВ "Стальконструкція ЛТД" прийнято рішення про фіксацію виявлення технічної помилки та її виправлення комісійним актом, додатком до якого є відомість з підписами працівників, як дійсно отримали заробітну плату за спірною видатковою відомістю 12.11.2015 р.

Крім того, з метою визначення фактично наявної готівки у касі підприємства станом на кінець робочого дня - 17:00 12.11.2015 р., директором ТОВ "Стальконструкція ЛТД" прийнято наказ про проведення інвентаризації грошових коштів, що зберігаються у касі ТОВ "Стальконструкція ЛТД". За результатами повного перерахування всіх готівкових коштів, що є в касі, комісією встановлено залишок готівкових коштів у касі ТОВ "Стальконструкція ЛТД" станом на 17:00 12.11.2015 р. у розмірі 360,32 грн., що відповідає сумі, зазначеній у касовій книзі та даним журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів за 12.11.2015 р.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність факту перевищення позивачем ліміту готівки у касі підприємства, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, а нарахування штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неправомірним.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем рішення № 0001601304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 8104 грн. 79 коп., податкових повідомлень-рішень №0001581304 про нарахування податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 12164 грн. 73 коп.; №0001591304 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510 грн. 00 коп. та №0001571304 від 25.10.2016 року про нарахування податкових зобов'язань з військового збору, пені у розмірі 890 грн. 65 коп., а також вимоги про сплату боргу, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 вищевказаного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ "Стальконструкція ЛТД" на 2012-2015 рр. затвердженим Загальними зборами трудового колективу ТОВ "Стальконструкція ЛТД" Протокол № 2-12 від 17.12.2012 року не передбачено часткової виплати заробітної плати (як основної так і додаткової) натурою (в тому числі і молоком), - видача молока працівникам підприємства не входить до заробітної плати.

Видача молока працівникам підприємства є заходом з охорони праці, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про охорону праці" встановлено, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Враховуючи те, що законодавством встановлено лише мінімально необхідні заходи з охорони праці, які роботодавець зобов'язаний виконувати у будь-якому випадку, роботодавець вправі встановлювати в колективному договорі додаткові, порівняно із законодавством заходи охорони праці працівникові.

Так, згідно додатків до Колективного договору визначені різні пільги та компенсації в рамках Закону України "Про охорону праці", у т.ч.: перелік професій робочих з додатковою тарифною відпусткою; перелік професій, яким додається додаткова відпустка відповідно до атестації робочих місць і карт умов праці; перелік комплексних заходів на забезпечення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму професійних захворювань і аварій на 2012- 2015 роки; перелік професій, яким в робочі дні видається молоко; норми видачі спецодягу та інших засобів спецзахисту.

Також, згідно пп. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. N 5 до додаткової заробітної належать інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зокрема виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством, тощо).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що видача молока ТОВ "Стальконструкція ЛТД" є заходом з охорони праці, вжитим підприємством з дотриманням встановленого законодавством порядку та не входить до фонду заробітної плати працівників.

В зв'язку з чим, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства в цій частині є помилковими, та як наслідок винесені на їх підставі рішення про застосування штрафних санкцій, податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу, є незаконними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. по справі №820/6202/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. по справі №820/6202/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ЛТД" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений 26.06.2017 р.