Постанова № 67373929, 16.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р.Справа № 2-а-4625/09/1470

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3за участю секретаря ОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі-відповідач) та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00006836/0 від 23.06.2009 року .

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року позов був задоволений у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в яких вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 року було замінено відповідача його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу ДПС;

копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Судом першої інстанції було встановлено, що 12.06.2009 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві було проведено планову документальну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 31.12.08 року.

За результатами перевірки було складено акт №600/36/32654880 від 12.06.09 року, та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2009 № 000006836/0, яким донараховано податку на прибуток в сумі 194858,00 грн. згідно п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" (надалі - Закон № 334/94-ВР) та застосовані штрафні санкції в сумі 62252,20 грн.

Під час перевірки позивача встановлено, що акти про прийняття виконаних робіт щодо консультаційних та інжинірингових послуг за договором № 27-Р від 01.11.2005 р. на загальну суму 356771,29 грн. без ПДВ, акт виконаних робіт № НОМЕР_1 від 28.11.2008 р. на надання послуги по організації участі представників "Замовника" у другій Конференції інженерів з планування РУСАЛ за договором № Н112 від 21.10.2007 р. на загальну суму 9711,74 грн. без ПДВ та акти про прийняття виконаних робіт щодо інженерно-консультаційних послуг за договором № Н146/4Z від 01.01.2008 р. на загальну суму 412949,33 грн. без ПДВ від нерезидента ТОВ "Руська інжинірингова компанія" складено не належним чином та не мають юридичної сили і доказовості, а саме: акти не мають детального і повного опису послуг, не містять інформації про конкретні їх обсяги, в актах не визначено, які саме види консультаційних, інженерних і інжинірингових послуг отримані підприємством ТОВ "СЦ "Металург". Інформація щодо визначення, в чому саме полягає надання зазначених в актах послуг з посиланням на відповідні належні докази на наявність цих доказів відсутні.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що позивачем безпідставно занижено податку на прибуток у сумі 194858,00грн через те, що в порушення п.5.1 ст.5, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР позивачем включено до складу валових витрат витрати, які підтверджені актами про прийняття виконаних робіт від нерезидента ТОВ «Руська інжинірингова компанія», Росія, м. Москва, всього в сумі 779433 грн., які складені не належним чином та не мають юридичної сили і доказовості.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до пп.5.2.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.6 наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143 „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). При цьому відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон N 996-XIV) під первинним документом розуміють документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. Закону N 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а ч. 5 цієї статті зазначено- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним тільки судом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає ,що суд 1-ої інстанції дійшов до помилкового висновку задоволення позовних вимог, так як у позивача не було усіх передбачених законодавством необхідних підстав для включення до складу валових витрат витрат, які підтверджені актами про прийняття виконаних робіт від нерезидента ТОВ «Руська інжинірингова компанія» до податкового кредиту, а факт порушення податкового законодавства в частині завищення позивачем валових витрат на суму 779433,00грн. та внаслідок чого заниження податку на прибуток в сумі 194858,00 грн. є доведеним , так як відсутні допустімі та достатні письмові докази,підтверджуючі вартісний обєм наданих послуг.

Перевіркою також встановлено, що позивачем завищено валових доходів на суму 600170,00 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем на адресу відповідача був направлений лист від 26.05.09р. №101-04/99 в якому вказано , що підприємством за 2008 рік помилково при відсутності відповідних господарських операцій задекларовано 600127,00 грн., та сплачено податку на прибуток в сумі 150031,75 грн. (1137256,82-1037256,78+495529,92+4597,77).

Апеляційний суд вважає , що позивачем порушено порядок виправлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, встановлений п.5.1 ст.5 Закону № 2181-III , тому помилковим є висновок суду 1-ої інстанції ,що з боку позивача не було завищено валові доходи на суму 600170,00 грн.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,оскільки фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, судом не встановлено, то податкове повідомлення-рішення від 23.06.2009 № 000006836/0 не відповіде вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими (допустимими та достатніми) доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду скасувати.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що у звязку з порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи та невідповідності висновків суду обставинам справи є підстави для скасування постанови суду , необхідно прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ч.2 ст.11,ч.1 ст. 195,196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 3,4 ст. 202, ч.2 ст. 205,ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - задовольнити , постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року - скасувати ,

Прийняти по справі нову постанову:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів зі дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду, або з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя пис/

Судді: