Постанова № 67373879, 22.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 р. Справа № 820/6438/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.,

за участю представника позивача Ярмака К.Б.,

за участю представника позивача Корнієнко О.В.,

за участю представника відповідача Гавриленко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАГОЯ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017р. по справі № 820/6438/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАГОЯ"

до Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУДФС у Харківській області Цатурян Р.С. , Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУДФС у Харківській області Арбузова Д.М.

про визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАГОЯ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області,Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУДФС у Харківській області Цатуряна Р.С.,Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУДФС у Харківській області Арбузова Д.М., в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області - Рубена Суреновича Цатурян, Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області - Дмитра Михайловича Арбузова при здійсненні наміру провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагоя".

- визнати протиправним та скасувати наказ Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №1586 від 22 листопада 2016 року "Про проведення фактичної перевірки".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22 листопада 2016 року Відповідачем 2 та Відповідачем 3, на підставі наказу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №1586 від 22 листопада 2016 року, було здійснено намір провести фактичну перевірку позивача - ТОВ "Нагоя". Зазначив, що дії вказаних головних державних ревізорів-інспекторів Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області вчинені під час здійснення наміру на проведення фактичної перевірки є протиправними, а наказ Центральної Об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №1586 від 22 листопада 2016 року - незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року у справі № 820/6438/16 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НАГОЯ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУДФС у Харківській області Цатурян Р.С., Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУДФС у Харківській області Арбузов Д.М. визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування наказу.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 22 листопада 2016 року начальником Центральної об'єднаної державної податковою інспекцією м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було винесено наказ № 1586 про проведення фактичної перевірки у відповідності до вимог п. п. 75.1.3., ст. 75, п.п. 80.2.7, п. 80.2, ст. 80 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з надходженням до відповідача податкової інформації, щодо використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету ТОВ «Нагоя» .

Головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Центральної ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області Цатуряном Р.С., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Центральної ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області Арбузовим Д.М. на підставі направлень від 22.11.2016р. №1493, №1494 та наказу на проведення фактичної перевірки від 22.11.2016р. №1586 здійснено вихід на перевірку з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ та інших законодавчих актів України ТОВ «НАГОЯ», код ЄДРПОУ 36374046 за адресою м. Харків, вул. Котлова, 168.

Відповідно до вимог ст. 20 та ст. 81 Податкового кодексу, головному бухгалтеру ТОВ «НАГОЯ» Коноваловій І.В. та гр. ОСОБА_7 ,що діє на підставі довіреності від 26.09.2016р. були пред'явлені направлення від 22.11.2016р. №1493, №1494, копія наказу на проведення фактичної перевірки від 22.11.2016р. №1586, довідки службових осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки(Наказом Державної фіскальної служби від 23.10.2014р. №207 Дозволено до отримання посвідчень, зразки яких затверджені цим наказом, начальникам ДНІ видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.) але Коновалова І.В. та гр. ОСОБА_7 відмовились від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, отримання під розписку копію наказу та з ознайомленням з направленням на перевірку, що позбавляє посадових осіб органу державної фіскальної служби здійснити фактичну перевірку та обстеження територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, не виконав (не виконала) законні вимоги посадових осіб органу державної податкової служби, зазначені у ст.20 ПКУ, що було оформлено актом про не допуск до проведення фактичної перевірки від 22.11.2016 року за № 3180/1304/36374046.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №1586 від 22 листопада 2016 року "Про проведення фактичної перевірки" є таким, що винесений в межах чинного законодавства України оскільки відповідачем було отримано в установленому законодавством порядку інформації від гр. ОСОБА_8 про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а інспекторами контролюючого органу не порушено вимоги податкового законодавства під час виходу на юридичну адресу позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності певних обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для призначення перевірки позивача слугувало звернення ОСОБА_8 про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України), а допуск посадових осіб контролюючих органі до її проведення здійснюється згідно із ст. 81 Податкового кодексу України (п.80.5).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання, у випадках передбачених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Підпунктом 81.2 ст. 81 вказаного Кодексу визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість, а з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, на перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо належного оформлення трудових відносин з працівниками протягом 2016 року діє мораторій, а позивач, як встановлено колегією суддів, не відноситься до суб'єктів господарювання, на яких не поширюється вказане вище обмеження.

Крім того, у спірному наказі про проведення фактичної перевірки від 17 березня 2016 року № 149 як підставу її проведення вказано також і п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», де передбачено право контролюючого органу проводити перевірки, зокрема у фізичних осіб-підприємців щодо нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Одночасно, в другому абзаці вказаного пункту вказано, що документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, з аналізу вказаних правових норм вбачається право контролюючого органу проводити перевірки правильності та повноти нарахування єдиного соціального внеску, проте це є предметом документальної чи камеральної перевірок, а не фактичної, що була призначена оскаржуваним наказом.

Крім того, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, зокрема податку з доходів фізичних осіб, належить до предмету документальних перевірок, що визначено пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України та не може бути предметом фактичної перевірки.

Отже, перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску, а також дотримання норм законодавства щодо укладення роботодавцем трудового договору регулюються різними нормативно-правовими актами, досліджуються та встановлюються різними способами, в першому випадку - на основі відповідних первинних документів, в другому - фактично на місці ведення господарської діяльності з встановленням певних обставин, тобто вказані питання встановлюються під час проведення різних видів перевірок, що і закріплено вищезазначеними правовими нормами.

Таким чином, враховуючи, що дотримання норм законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску не є предметом фактичної перевірки, а на фактичні перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо належного оформлення трудових відносин з працівниками у 2016 році діє обмеження щодо їх проведення, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваного позивачем наказу від 22 листопада 2016 року №1586 щодо проведення фактичної перевірки, а відповідно і про обґрунтованість відмови позивача у допуску фахівців контролюючого органу до проведення такої перевірки на підставі вказаного наказу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року у справі № 820/6438/16 не відповідає ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАГОЯ" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017р. по справі № 820/6438/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАГОЯ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУДФС у Харківській області Цатурян Р.С., Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУДФС у Харківській області Арбузова Д.М. визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області - Рубена Суреновича Цатурян, Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області - Дмитра Михайловича Арбузова при здійсненні наміру провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагоя".

Визнати протиправним та скасувати наказ Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №1586 від 22 листопада 2016 року "Про проведення фактичної перевірки".

Стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код за ЄДРПОУ 39859805) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАГОЯ" (код ЄДРПОУ 36374046) у розмірі 6276,00 грн. (шість тисяч двісті сімдесят шість гривень, 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 26.06.2017 р.