Ухвала суду № 67373613, 26.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/19093/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Коренюк А.М.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кобаля М.І., Кучми А.Ю., секретаря судового засідання Тищенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі № 753/19093/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

30.05.2017 позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 753/19093/16-а та визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку пенсії ОСОБА_2 та зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01 вересня 2016 року пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90% відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці військової прокуратури Центрального регіону України № 18/72пф вих-16 від 13.09.2016 без обмеження максимальним розміром.

Заяву вмотивовано тим, що Київським апеляційним адміністративним судом під час ухвалення 05.04.2017 судового рішення по суті його заявлених суду апеляційної інстанції вимог не було вирішено однієї із позовних вимог.

В судове засідання сторони не прибули, про місце, дату, час розгляду справи повідомлені належним чином.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи заяви, дійшла висновку, що дана заява необґрунтована, та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 20.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку пенсії ОСОБА_2 та зобов'язання Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01 вересня 2016 року пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90% відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці військової прокуратури Центрального регіону України № 18/72пф вих-16 від 13.09.2016.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 15 грудня 2016 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року постанову Дарницького районного суду м.Києва від 15 грудня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, скасовано, позовні вимоги ОСОБА_2 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задоволено: визнано протиправною відмову Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку пенсії ОСОБА_2 та зобов'язано Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01 вересня 2016 року пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90% відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці військової прокуратури Центрального регіону України № 18/72пф вих-16 від 13.09.2016. Стягнуто з Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Києві (02225, м. Київ., вул. Каштанова, 6, ЄДРПОУ 40379527) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 551 грн. 21 коп. та 606 грн. 32 коп.

З аналізу вимог, заявлених позивачем в позовній заяві вбачається, що останній просив суд першої інстанції визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку пенсії ОСОБА_2 та зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01 вересня 2016 року пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90% відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці військової прокуратури Центрального регіону України № 18/72пф вих-16 від 13.09.2016.

Таким чином, вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії без обмеження максимальним розміром, яка містилася в апеляційній скарзі та в заяві про ухвалення додаткової постанови позивачем до суду першої інстанції заявлено не було.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Аналізуючи вказану норму, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Судове рішення повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти судового рішення є ухвалення додаткового рішення (додаткової постанови чи ухвали).

Додаткове рішення може бути ухвалене тим судом, що ухвалив рішення в даній справі. Як правило, суд діє в тому самому складі.

Суд повинен вирішувати усі заявлені позовні вимоги, зокрема й ті, щодо яких сторони не подавали доказів чи пояснень. В такому разі суд в задоволенні цих вимог повинен відмовити за недоведеністю. Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати первісні вимоги, а також усі уточнення (доповнення або зміни) до них, які заявлялися в судовому засіданні.

Клопотання про постановлення додаткового рішення може бути подано після проголошення рішення і до закінчення строку на його виконання. Якщо клопотання заявлено за межами цього строку, суд відмовляє у постановленні додаткового судового рішення, але не може залишити заяву (клопотання) без розгляду.

За змістом додаткове рішення повинно відповідати загальним вимогам, які передбачені для постанови чи ухвали суду, тобто повинно містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивні частини. Однак суд обмежується аналізом лише тих обставин, які стосуються підстав для ухвалення додаткового судового рішення. В описовій частині суд повинен додатково зазначити, коли було ухвалене рішення, яке доповнюється додатковим.

В резолютивній частині суд вирішує лише ті питання, які викликали необхідність ухвалення додаткового рішення. При цьому резолютивна частина додаткового рішення не повинна повторювати змісту резолютивної частини «основного» рішення, тобто того, яке доповнюється.

Також, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7 за правилами статті 168 КАС України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених частиною першою статті 168 КАС України.

Таке судове рішення він ухвалює в тому провадженні (письмовому, скороченому, розгляді справи в судовому засіданні тощо), в якому й ухвалювалось основне судове рішення. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до статті 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.

Стаття 195 КАС України визначає межі перегляду судом апеляційної інстанції, зокрема:

1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

2. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

3. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

4. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів, дійшла висновку про відсутність підстав ухвалення додаткового рішення, оскільки позивач не заявляв до суду першої інстанції вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії без обмеження максимальним розміром.

У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 26.06.2017 року.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 165, 168, 170, 197, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі № 753/19093/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

А.Ю. Кучма