Постанова № 67372870, 16.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 червня 2017 року 09:00 справа №826/16450/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт”

до

Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство “Український центр механізації колійних робіт” (далі по тексту – позивач, ДП “УЦМКР”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2016 року №0005731402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16480/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26 січня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за відсутності заперечень представників сторін, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 03 жовтня 2016 року №0005731402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 та 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 153.1.2, 153.1.3, 153.1.4 пункту 153.1 статті 153, пунктів 138.1, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України ДП “УЦМКР” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 33 136 688,00 грн., у тому числі за основним платежем – 28 330 222,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4 806 466,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 16 червня 2016 року №257/26-15-14-02-04/31349738 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП “Український центр механізації колійних робіт” з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 18 квітня 2016 року” (далі по тексту – акт перевірки) та рішення ДФС України від 20 вересня 2016 року №20399/6/99-99-11-01-01-25 “Про результати розгляду скарги”.

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 та 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 153.1.2, 153.1.3, 153.1.4 пункту 153.1 статті 153, пунктів 138.1, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28 330 222,00 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 19 225 866,00 грн. та за 2015 рік у сумі 9 104 356,00 грн.

Суд встановив, що фактичною підставою для таких висновків стало, на думку відповідача, безпідставне включення ДП “УЦМКР” у 2014 та 2015 роках до складу витрат, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування та фінансового результату до оподаткування, сум від’ємного значення курсових різниць від перерахунку заборгованості за кредитною угодою, укладеною із Європейським банком реконструкції та розвитку.

Зі змісту зазначених порушень та аналізу акта перевірки вбачається, що відповідач не визнає права позивача на включення до витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток курсових різниць, що виникають в обліку у окремо визначених кредитних відносинах.

Позивач вважає протиправними податкове повідомлення-рішення, оскільки у його діях відсутні порушення вимог податкового законодавства при формуванні складу витрат перевіреного періоду, та зазначає, що у 2014 році редакція Податкового кодексу України передбачала право віднесення від’ємного значення курсових різниць від перерахунку заборгованості в іноземній валюті до витрат платника податку.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Приписами підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на 2014 рік) встановлювалось, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на 2014 рік) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

При цьому, згідно з підпунктом “г” підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають від’ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв’язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших операційних витрат включаються витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” №71-VIII від 28 грудня 2014 року, яким розділ III Податкового кодексу України “Податок на прибуток підприємств” викладено в новій редакції.

Так, у відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на 2015 рік) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193 (далі - П(С)БО 21).

У пункті 4 П(С)БО 21 дано визначення таким поняттям: курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Згідно з підпунктом “а” пункту 7 П(С)БО 21 на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Пунктом 8 П(С)БО 21 встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 П(С)БО 21.

Згідно з пунктом 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, до інших операційних витрат включаються, крім іншого, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства).

Аналізуючи приписи наведених норм, суд приходить до висновку про те, що терміни “позитивна” та “негативна” курсова різниця безпосередньо відображають характер їх впливу на фінансові результати діяльності підприємства: позитивні різниці включаються до складу доходів, негативні - у складі витрат звітного періоду.

При обліку операцій в іноземній валюті об’єктами визначення курсових різниць є лише монетарні статті балансу.

Як встановлено відповідачем у акті перевірки, між Європейським банком реконструкції та розвитку (банк) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (позичальник) укладено кредитну угоду від 06 грудня 1999 року№783 для виконання “Проекту розвитку залізничних доріг України” терміном погашення до 11 вересня 2014 року. Додатком №3 до цієї кредитної угоди передбачено створення підрозділу в структурі “Укрзалізниці” для реалізації діяльності з технічного обслуговування колій на комерційній основі.

Наказом Міністерства транспорту України №651 від 24 листопада 2000 року створено ДП “Український центр механізації колійних робіт”, яке віднесено до сфери управління Міністерства транспорту України.

Відповідно до Статуту ДП “УЦМКР”, затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 18 грудня 2000 року №584-Ц, зареєстрованого в Державній адміністрації Ленінградського району м. Києва від 14 лютого 2001 року №6828, ДП “УЦМКР” засновано на державній власності; відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 24 листопада 2000 року №651 відноситься до сфери управління Міністерства транспорту України (орган управління майном) і входить до складу Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Згідно з наказом Укрзалізниці від 17 серпня 2001 року №450-11 ДП “УЦМКР” по кредитній угоді №783 визнано кінцевим отримувачем кредитних коштів для закупівлі колійної техніки та обладнання, та зобов’язано сплачувати від імені Укрзалізниці всі платежі, пов’язані з використанням, обслуговуванням та погашенням кредиту (основний борг, відсотки за кредит, комісії, гарантії), податки, митні збори та інші платежі.

Відповідно до договору доручення від 06 березня 2002 року №112/02, укладеного між Укрзалізницею (довіритель) та ДП “УЦМКР” (Повірений), Укрзалізниця перераховує кошти в іноземній валюті (долари США) на рахунки ДП “Український центр механізації колійних робіт”, які ДП “УЦМКР” своїм платіжним дорученням має перерахувати на користь Європейського банку реконструкції та розвитку, а також Міністерства фінансів України.

Також, між Європейським банком реконструкції та розвитку (банк) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (позичальник) укладено кредитну угоду від 31 серпня 2004 року №14849 для виконання “Проекту впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України”.

Відповідно до наказу Укрзалізниці від 06 листопада 2006 року № 399-Ц ДП “УЦМКР” по кредитній угоді від 31 серпня 2004 року №14849 визначено кінцевим отримувачем кредитних коштів для закупівлі колійної техніки та обладнання та зобов’язано сплачувати від імені Укрзалізниці всі платежі, пов’язані з використанням, обслуговуванням та погашенням кредиту (основного боргу, відсотків за кредит, комісії, гарантії), податки, митні збори та інші платежі.

Відповідно до договору доручення від 22 травня 2007 року №758/07-ЦЮ, укладеного між Укрзалізницею (довіритель) та ДП “УЦМКР” (повірений), Укрзалізниця перераховує кошти в іноземній валюті (дол. США) на рахунки ДП “УЦМКР”, які ДП “УЦМКР” своїм платіжним дорученням має перерахувати на користь Європейського банку реконструкції та розвитку, а також Міністерства фінансів України.

Крім того, Укрзалізниця наказом від 23 січня 2007 року №054-Ц затвердила Порядок проходження та повернення кредиту по Кредитній угоді між Укрзалізницею та ЄБРР, згідно з яким отримання кредиту відображається в бухгалтерському обліку ДП “УЦМКР” по мірі перерахування коштів банком постачальникам товарів, робіт (послуг) як дебіторська заборгованість позичальника та кредиторська заборгованість (борг) перед банком за довгостроковими позиками. При оприбуткуванні товарів (послуг) на підставі первинних документів, що підтверджують їх отримання, підприємством відображається погашення дебіторської заборгованості перед постачальниками. Погашення кредиту на закупівлю колійного обладнання і відсотки та комісії по ньому відображається в обліку ДП “УЦМКР”.

З наведеного вбачається, що відповідно до вимог кредитних угод, укладених між Європейським банком реконструкції та розвитку та Державною адміністрацією залізничного транспорту України, на ДП “УЦМКР” покладено обов’язки щодо обліку та оподаткування операцій з придбання колійної техніки та обслуговування кредиту грошовими коштами, що не заперечується та визнається відповідачем.

Таким чином, на переконання суду, заборгованість ДП “УЦМКР” за вказаними кредитами є монетарною статтею і сума від’ємного значення курсових різниць від перерахунку такої заборгованості підлягала включенню до складу витрат ДП “УЦМКР”, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування (фінансового результату до оподаткування) та є базою для нарахування податку на прибуток підприємства.

З акта перевірки вбачається та визнається сторонами, що ДП “УЦМКР” за перевірений період нарахувало згідно з даними бухгалтерського обліку від’ємне значення курсових різниць за заборгованістю по кредитним угодам від 06 грудня 1999 року№783 та від 31 серпня 2004 року №14849, укладених між Європейським банком реконструкції та розвитку та Державною адміністрацією залізничного транспорту України, зокрема: у 2014 році - 302 143 805,0 грн., у 2015 році – 324 868 420,0 грн., включивши вказані показники до складу витрат у відповідний рядок податкової звітності з податку на прибуток за ці періоди.

Суд звертає увагу, що ні в акті перевірки, ні в ході розгляду даної справи відповідачем не заперечувався безпосередньо факт отримання кредиту, наявність заборгованості позивача за кредитом в іноземній валюті, а також не ставилося під сумнів власне правильність визначення позивачем розміру курсової різниці за заборгованістю по кредитам. Більш того, на 14 сторінці акта перевірки відповідач зазначає, що не встановлено завищення або заниження показника у рядку 06.3 “Фінансові витрати”, які складаються зі сплати відсотків по кредиту, чим визнається наявність кредиту та зобов’язань по ньому.

По суті ж позиція відповідача, викладена в акті перевірки, зводиться до неможливості віднесення курсових різниць від перерахунку заборгованості за кредитом до складу витрат, які зменшують об’єкт оподаткування податком на прибуток, що, однак, суперечить наведеним положенням Податкового кодексу України та спростовується висновками суду у даній справі.

Крім того, згідно з пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнутий до відповідальності платник податку, який діяв на підставі узагальнюючої податкової консультації.

Так, наказом Державної податкової служби України від 05 липня 2012 року №574 затверджено узагальнюючу податкову консультацію щодо визначення курсових різниць від перерахунку операцій у іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, яка підтверджує правомірність позиції позивача в даній справі.

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги те, що згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доведення правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, як суб’єкта владних повноважень, суд зазначає, що висновки акта перевірки стосовно безпідставного включення позивачем до складу витрат сум від’ємного значення курсових різниць від перерахунку заборгованості за кредитною угодою та заниження у зв’язку із цим податку на прибуток, нормативно та документально не підтверджуються.

Таким чином, збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток є протиправним, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 03 жовтня 2016 року №0005731402 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП “УЦМКР” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 03 жовтня 2016 року №0005731402.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 497 050,33 грн. (чотириста дев’яносто сім тисяч п’ятдесят гривень тридцять три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко