Постанова № 67372427, 22.06.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/714/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дубінчина О.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2017 року Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (надалі по тексту позивач, КП ПОР "Полтававодоканал") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (надалі по тексту відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про усунення порушень законодавства від 14 квітня 2017 року № 20-16-06-3-14/2137.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що висновки ревізії про порушення вимог законодавства, які відображено в акті ревізії від 15.03.2017 № 05-21/14 та вимозі від 14 квітня 2017 року № 20-16-06-3-14/2137, є безпідставними. Наголошував, що під час перевірки держаудитору був наданий весь обсяг первинних документів, якими підтверджено достовірність фактичних витрат на водопостачання та водовідведення, достовірність інших господарських операцій. Також зазначав, що вимога від 14 квітня 2017 року № 20-16-06-3-14/2137 винесена відповідачем неправомірно, оскільки в ній не вказано, які саме заходи мав вжити позивач для усунення виявлених порушень, тобто вимога складена без дотримання рекомендацій Державної фінансової інспекції України, викладених у листі від 04.03.2015 № 25-18/205.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач зазначав, що ревізією, проведеною у позивача, виявлено порушення законодавства, що призвели до втрат на загальну суму 461,46 тис. грн., відтак відповідно до норм Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» предявлено обовязкову до виконання вимогу щодо усунення таких порушень. Зауважував, що вимога про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, є обовязковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Зважаючи на те, що збитки чи інші суми, які підлягають стягненню, відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Звертав увагу на те, що відповідна правова позиція стосовно вирішення спорів цієї категорії неодноразово висловлювалася Верховним Судом України.

Відносно посилання позивача на лист Державної фінансової інспекції України від 04.03.2015 № 25-18/205 зазначав, що такі листи не є нормативно-правовими актами, тому не є обовязковими до виконання.

Щодо способу усунення позивачем у ході ревізії порушень вказував, що це можливо шляхом повернення до бюджету зайво отриманих коштів у сумі 461,46 тис. грн., внаслідок завищення обсягу заборгованості з різниці в тарифах за 2015 рік, або у разі відсутності фінансових можливостей зменшення суми асигнувань, передбачених у наступних роках на відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування /т.1 а.с. 127 135/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

У період з 12.12.2016 по 07.03.2017 (із зупиненням для проведення зустрічних звірок з 27.12.2016 по 20.02.2017) на виконання п. 2.14 плану контрольно - ревізійної роботи Держаудитслужби України та п. 3.1.4.1 плану контрольно-ревізійної роботи Північно-східного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2016 року проведено планову ревізію використання коштів субвенції, наданої у 2015 році з державного бюджету КП ПОР Полтававодоканал, на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування за період з 01.01.2015 по 30.11.2016.

За результатами проведеної ревізії відповідачем складено акт № 05-21/14 від 15.03.2017 / т.1, а. с. 20-51/, до якого позивачем подано заперечення /т.1, а.с. 52 60/.

Листом від 12.04.2017 № 20-16-06-3-14/2091 відповідачем направлено позивачу висновки на заперечення /т.1, а.с. 61 75/.

14.04.2017 Управлінням північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області предявлено керівнику КП ПОР «Полтававодоканал» вимогу "Про усунення порушень законодавства" за вих. № 20-16-06-3-14/2137 (надалі вимога) /т.1 а.с. 77-78/.

У вимозі зазначено, що ревізією виявлено порушень законодавства, що призвели до втрат на загальну суму 461,46 тис. грн., а саме завищення обсягу заборгованості з різниці в тарифах за 2015 рік, внаслідок включення до розрахунків собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в завищеному розмірі, витрат на амортизацію безоплатно отриманих основних засобів в сумі 362,88 тис. грн. та не підтверджених первинними документами витрат на сплату єдиного соціального внеску нарахованого на заробітну плату працівників, увільнених від виконання посадових обовязків на період проведення часткової мобілізації в сумі 7,59 тис. грн, експертизу, експертну оцінку, незалежну оцінку в сумі 0,89 тис. грн (витрати за березень 2015 року); оренду виробничо-адміністративних приміщень в сумі 204,56 тис. грн., що є порушенням п.п. 4, 5 Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375. Вищезазначене порушення не усунуто.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області предявлено вимогу усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Не погодившись з вимогою № 20-16-06-3-14/2137 від 14.04.2017, позивач звернувся до суду.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року N 2939-XII (далі Закон N 2939-XII) .

Частиною першою статті 1 Закону N 2939-XII передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43 (надалі по тексту Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

За змістом пп. 9 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

В силу приписів п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства /пп. 16/; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях /пп. 22/; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку /пп. 23/.

Згідно із пунктом 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 /т.1 а.с. 218 224/, Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях (далі - управління). Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Пунктом 6 Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби передбачено, що Офіс має право предявляти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обовязкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства /пп. 14/.

Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління /п. 7 Положення/.

Згідно із Положенням про Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, затвердженим наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 25.08.2016 № 2, із змінами /т. 1 а.с. 226 232/ Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі Управління) є структурним підрозділом Північно-східного офісу Держаудитслужби /п. 1 Положення/. Управління має право предявляти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обовязкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства /пп. 14 п. 6 Положення/

Зазначені норми Положень узгоджуються з приписами статті 10 Закону N 2939-XII, якою регламентовано права органу державного фінансового контролю.

Зокрема, пунктом 7 статті 10 Закону N 2939-XII встановлено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону N 2939-XII органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 статті 10 Закону N 2939-XII - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону N 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обовязки для позивача (частина 1 статті 6 КАС України).

У справі, що розглядається, предметом спору є вимога, пред'явлена відповідачем позивачу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх відшкодування.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права були неодноразово викладені у постановах Верховного Суду України ( постанови від 25 листопада 2014 року (справа N 21-442а14), від 18 листопада 2014 року № (справа № 21-461а14), від 09 червня 2015 року (справа № 21-54а15), від 23 червня 2015 року (справа № 21-358а15), від 02 грудня 2015 року (справа № 826/80/13-а), від 17 листопада 2015 року (справа № 804/12906/13-а) та ін.

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України також встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Мотивів для відступлення від вказаної правової позиції Верховного Суду України при розгляді цієї справи судом не встановлено та сторонами не зазначено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про усунення порушень законодавства, яка вказує та виявлені збитки та їх відшкодування.

Посилання позивача на те що вимога від 14 квітня 2017 року № 20-16-06-3-14/2137 складена без дотримання рекомендацій Державної фінансової інспекції України, викладених у листі від 04.03.2015 № 25-18/205, суд оцінює критично, оскільки лист ДФІ України не належить до нормативно-правових актів, які обов'язкові для застосування, відтак не врахування відповідачем такого листа під час пред'явлення вимоги позивачу не може бути підставою для висновку про незаконність винесеної вимоги.

Вирішуючи питання судових витрат, суд бере до уваги, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6921,94 грн відповідно до платіжного доручення № 5 від 27.04.2017, однак позов має немайновий характер, відтак розмір судового збору, який підлягав сплаті, складає 1600 грн. Отже, позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином позивач має право звернутися із клопотанням про повернення судового збору в розмірі переплаченої суми.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2017 року.

СуддяМ.В. Довгопол