Постанова № 67372295, 26.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2656/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00241 від 06.12.2016; зобов'язати відповідача відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 500040001/2016/011188 від 08.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання зовнішньоекономічного контракту ТОВ «Автотехцентр» імпортувало з Нідерландів на митну територію України товар згідно МД № 50004000.2016.011108 від 06.12.2016, який був заявлений з преференцією 410000000 (товар походженням з Європейського Союзу) за ставкою ввізного митна 7,5% в сумі 57353,93 грн. та ПДВ - 164414,60 грн. На підтвердження країни походження товару позивачем було надано сертифікат EUR1 № AF00557632 від 29.11.2016. За результатами перевірки документів Одеською митницею ДФС відмовлено у митному оформлені товару, що обґрунтовано порушенням позивачем вимог Закону України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», Протоколу 1 до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва"), п.2 розд.2 наказу Мінфіна України від 18.11.2014 № 1142 в частині неправомірного застосування пільги по сплаті мита внаслідок видачі сертифікату EUR1 на товари, що находяться у декількох партіях, що експортуються. З метою уникнення сплати коштів за простій транспорту перевізника позивачем було для випуску задекларованого товару у вільний обіг вимушено подано нову МД, за якою здійснено митне оформлення без застосування преференційної ставки, з попередньою оплатою за митне оформлення товару в повному обсязі: за ставкою 10% - 76370,97 грн., ПДВ - 168016,14 грн. Але на переконання позивача, митним органом безпідставно було відмовлено у митному оформленні товару з використанням преференційної ставки. Так, посилання митниці на наказ Мінфіну № 1142 від 18.11.2014 є необґрунтованим, оскільки в першу чергу зазначений нормативний акт не набрав законної сили, а по-друге, цим наказом регламентовано порядок дій українських митних органів при експорті товарів, а не країн ЄС (при імпорті). Крім того, в зазначених у картці відмови Законі та Протоколі відсутні вимоги про оформлення митними органами країн ЄС одного сертифікату EUR1 на одну партію товару, що імпортується в Україну. В той же час, наданий позивачем сертифікат був складений за відповідною формою та містив всі необхідні реквізити для митних процедур із застосуванням преференційної ставки. Зважаючи на недотримання митним органом вимог чинного законодавства, що мало наслідком покладення на позивача надмірного навантаження зі сплати митних платежів, позивач звернувся за судовим захистом.

Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданої до суду заяви, розгляд справи просив здійснити без його участі.

До суду з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Згідно наданих до суду заперечень, позивачем було порушено умови застосування преференційного режиму - ст.26 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», ст.ст. 8, 13 Протоколу 1 до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва") в частині неправомірного застосування пільг по сплаті ввізного мита внаслідок видачі сертифікату EUR.1 на товари, що входять у декілька партій товарів, що експортуються. Так, за тлумаченням відповідача, якщо партія товару складається з декількох ідентичних товарів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень Протоколу 1 кожен із товарів має бути розглянутий окремо. Крім того, чотирьохмісячний термін дії сертифікату з перевезення товару EUR1 № AF00557632 від 29.11.2016 закінчився.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № FC-02/16 від 13.10.2016 ТОВ «Автотехцентр» імпортувало з Нідерландів на митну територію України два напівпричепа, які були у використанні.

06.12.2016 для ввезення на митну територію України в митному режимі "імпорт" уповноваженою особою декларанта - СП "Южтехсервіс" подано митну декларацію (МД) № 500040001/2016/011108 від 06.12.2016 на імпортований товар "1.Напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі №900874, рік випуску 2008; напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № 900876, рік випуску 2008. Вантажопідйомність 60 т. Всього 2 шт. Призначені для транспортування 45f контейнерів. В частково розібраному стані для зручності транспортування. Торговельна марка BUISCAR. Виробник BUISCAR. Країна виробництва Нідерланди - NL."

В графі 8 "Одержувач" митної декларації (МД) № 500040001/2016/011108 від 06.12.2016 було зазначене ТОВ "Автотехцентр" 52400, Дніпропетровська обл., Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд. 12А.

В графі 36 "Преференція" митної декларації (МД) №500040001/2016/011108 від 06.12.2016 було зазначене 410000000, що у відповідності до класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, передбачає застосування тарифних пільг (тарифних преференцій) під час обкладання ввізним митом товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС абзацу першого частини першої статті 29, додаток 1-А "Тарифний графік України" до глави 1 розділу IV "Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

З метою застосування тарифних пільг (тарифних преференцій) під час обкладання ввізним митом товарів разом з митною декларацією (МД) №500040001/2016/011108 від був наданий сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 29.11.2016 № AF00557632.

Наданий уповноваженою особою позивача сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 29.11.2016 № AF00557632 виданий на дві партії товарів, які відправлені неодночасно та зазначені у різних транспортних документах, а саме:

- за CMR від 28.11.2016 б/н надійшла партія товарів у складі: 1. Напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № 900874, рік випуску 2008;

- напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № 900876, рік випуску 2008;

- за CMR від 21.11.2016 б/н надійшла партія товарів у складі: 1. Напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № 900873, рік випуску 2008; напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № 900880, рік випуску 2008.

За результатами перевірки наданих для оформлення документів Одеською митницею відмовлено у митному оформлені товару, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00241 від 06.12.2016, відповідно до якої позивачем було порушено положення умови застосування преференційного режиму - положення статті 26 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статей 8, 13 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди, в частині неправомірного застосування пільг по сплаті ввізного мита внаслідок видачі сертифікату EUR.1 на товари, що входять у декілька партій товарів, що експортуються. Одеською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00241 від 06.12.2016 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Також у картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подання нової МД з повною сплатою мита. Роз'яснено, що картка відмови може бути оскаржена.

З метою уникнення сплати коштів за простій транспорту перевізника та для випуску задекларованого товару у вільний обіг, ТОВ «Автотехцентр» подало нову МД № 500040001/2016/011188 від 08.12.2016, на підставі якої здійснено митне оформлення без застосування преференційної ставки з попередньою оплатою за митне оформлення товару в повному обсязі: мито за ставкою 10% - 76370,97 грн., ПДВ - 168016,14 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необґрунтованою, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно з частиною п'ятою статті 280 Митного кодексу України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 281 цього Кодексу передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

При цьому, статтею 43 указаного Кодексу передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Пунктом 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Згідно з умовами вказаної Угоди її Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цього кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до пункту 1 статті 16 протоколу 1 до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу.

Згідно з пп. 1 та 2 ст. 17 Протоколу 1 сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III до Протоколу 1.

Строк дії сертифіката з перевезення товарів EUR.1 та декларації інвойс складає чотири місяців з дати видачі у країні - експорту, які повинні бути надані в межах зазначеного періоду митним органам країни-імпорту (стаття 24 Протоколу 1).

Як встановлено судом, ТОВ «Автотехцентр» у повній відповідності до вищезазначених норм з метою отримання преференційного режиму було надано Одеській митниці ДФС сертифікат EUR.1 № AF00557632 від 29.11.2016 (а.с. 18), заповнений експортером, в якому підтверджено походження товарів: Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900873, 2008; Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900880, 2008; Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900874, 2008; Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900876, 2008, - з Європейського Союзу.

Втім, митним органом вищезазначений сертифікат EUR1 фактично не визнано, оскільки в останньому підтверджується походження з ЄС чотирьох напівпричепів, які імпортувалися двома різними партіями. Зокрема, за правовою позицією відповідача, викладеній у письмових запереченнях проти адміністративного позову, якщо партія товару складається з декількох ідентичних товарів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень Протоколу 1 «Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва» кожен із товарів має бути розглянутий окремо.

Фактично, на переконання митниці, для цілей Протоколу 1 необхідно надавати сертифікат EUR.1 на кожну партію товару, що імпортується в Україну, отже наданий позивачем до митного оформлення сертифікат висунутим Одеською митницею ДФС вимогам не відповідає.

Зазначений висновок митного органу обґрунтований «системним» тлумаченням ст. 1 Протоколу, а саме положенням пункту (l) "партія товару" означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі.

Крім того, митний орган посилається на ст.8 Протоколу 1, згідно якої класифікаційною одиницею для застосування положень цього Протоколу має бути окремий товар, що вважається основною одиницею під час визначення класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи.

Зі вказаного витікає, що:

(a) якщо товар, що складається з групи або комплекту виробів, згідно з Гармонізованою системою класифікується в одній товарній позиції, він цілком становить єдину класифікаційну одиницю;

(b) якщо партія товару складається з декількох ідентичних товарів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень цього Протоколу кожен із товарів має бути розглянутий окремо.

Суд не погоджується із вищезазначеними висновками митного органу, оскільки вони ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Нормативна дефініція (b) ст.8 Протоколу 1 не встановлює додаткової вимоги до оформлення сертифікату EUR.1 окремо щодо кожної партії товару, що імпортується в Україну. Так, зазначений сертифікат є документом, який свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, тобто його основною метою є підтвердження країни походження товару. При цьому це не заважає органові розглядати кожен із товарів окремо, перевіряючи його походження індивідуально. Підтвердження певним сертифікатом походження товарів з ЄС не може бути зневільованим тим фактом, що такий сертифікат підтверджує ці відомості щодо товарів, які імпортувалися різними партіями.

Згідно з частинами першою та другою статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Однак, оскаржувана картка відмови означеним вимогам не відповідає, оскільки не містить посилань на порушення конкретних норм; митний орган обмежився загальним твердженням про порушення позивачем вимог Закону України № 1678-VII, Протоколу 1 на п.2 наказу Мінфіну України від 18.11.2014 № 1142.

При цьому наказ Мінфіну України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1 відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 18.11.2014 № 1142 навіть не набрав чинності. Більш того, вказаним наказом врегульовано порядок видачі сертифікатів митними органами України для цілей експорту, отже його положення взагалі не мають ніякого відношення до складених в країнах ЄС сертифікатів.

Таким чином, покладені в основу прийнятої картки відмови Одеської митниці ДФС у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00241 від 06.12.2016 доводи Одеської митниці ДФС є вкрай необґрунтованими та побудовані на хибному тлумаченні законодавства.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Отже, митний орган діяв в порушення чинного національного законодавства. Відповідно, його картка відмови, яка була складена внаслідок помилкових висновків, згідно з пунктом 1 статті 1 Першого протоколу Конвенції є незаконною та підлягає скасуванню. Суд вважає, що поведінка державного органу була свавільною та становила собою зловживання, наслідком чого всупереч принципові верховенства права було покладення на платника надмірного митного навантаження без належних для цього підстав.

Згідно з ч.4 ст.48 МК України до товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання органом доходів і зборів не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

У постанові від 12.04.2016 по справі 813/7851/13-а судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку: якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону. Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Слід зазначити, що постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

На підставі викладеного, суд вважає підлягаючою задоволенню й похідну позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 500040001/2016/011188 від 08.12.2016, оскільки це є ефективним відновленням порушеного права позивача та повністю узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що митним органом прийнято картку відмови Одеської митниці ДФС у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00241 від 06.12.2016 без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на матеріали справи, позивачем за подачу даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 1600 грн. згідно квитанції № 17645859 від 10.05.2017, які відповідно до даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» надійшли до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне присудити позивачу здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00241 від 06.12.2016.

Зобов'язати Одеську митницю ДФС відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 500040001/2016/011188 від 08.12.2016.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» (код ЄДРПОУ 30851352) судові витрати в сумі 1600 грн. (одну тисячу шістсот грн.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Завальнюк