Постанова № 67371820, 22.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 р. Справа №805/2030/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:12:15

Ухвалено в нарадчій кімнаті

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Хороші С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

про

визнання протиправними та скасування постанов та рішень державного виконавця за виконавчим провадженням № 51018652 від 06.05.2016 року,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 11.05.2017 № 1346;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 21.06.2017 б/н, посвідченням № 0573

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов та рішень державного виконавця за виконавчим провадженням № 51018652 від 06.05.2016 року.

Ухвалою від 26 травня 2017 року вирішено питання про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони відповідачу до закінчення розгляду справи вчиняти будь-які виконавчі дії при примусовому виконанні виконавчого провадження № 51018652, повязані з описом та реалізацією арештованого майна боржника.

Ухвалою від 30 травня 2017 року суд відкрив провадження та призначив справу до судового засідання.

Ухвалою від 09 червня 2017 року суд визнав причини пропуску строків звернення до суду поважними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що про відкриття виконавчого провадження відносно себе не була повідомлена відповідачем належним чином, а тому була позбавлена права на добровільне виконання напису нотаріусу або на оскарження постанов державного виконавця, винесених при примусовому виконанні зазначеного виконавчого провадження.

Не погодившись з діями відповідача під час примусового виконання вищевказаного виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Миндюк Н.В. щодо винесення постанови про відкриття провадження та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 51018652 від 06.05.2016; визнати незаконними дії державного виконавця Миндюк Н.В. щодо винесення постанови про арешт майна боржника та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.05.2016, винесену в рамках виконавчого провадження № 51018652; визнати незаконними дії державного виконавця Миндюк Н.В. щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.05.2016, винесену в рамках виконавчого провадження № 51018652. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області понесені судові витрати у розмірі 1 920,00 грн.

Відповідач у письмових запереченнях, які підтримав в судовому засіданні, заперечував проти задоволення вимог адміністративного позову, посилаючись на те, що позивачу були завідомо відомі наслідки несплати заборгованості за кредитним договором, а державний виконавець діяв у рамках Закону України «Про виконавче провадження» та в інтересах стягувача. Тому, просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про наступне.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Лиманському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1, відкрите на підставі Виконавчого напису № 3064, виданого 25.02.2016 Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 546,90 доларів США та суми плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 4 000,00 грн.

За заявою стягувача (ПАТ «Альфа-Банк») від 04.04.2016 № 148-150-19-25 «Щодо відкриття виконавчого провадження» постановою від 06 травня 2016 року головним державним виконавцем Миндюк Н.В. (надалі державний виконавець) було відкрито виконавче провадження ВП № 51018652 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 546,90 доларів США та суми плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 4 000,00 грн. /арк. справи 59/.

Одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження згідно заяви стягувача про відкриття провадження у справі державним виконавцем винесена постанова ВП № 51018652 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження /арк. справи 60/. ОСОБА_5 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 49537846 від 06 травня 2016 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про публічне обтяження (арешт) всього рухомого майна боржника ОСОБА_1 та встановлено заборону на його відчуження /арк. справи 61-62/. Рішенням державного виконавця Миндюк Н.В., як державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції від 11 травня 2016 року № 29553565 проведено державну реєстрацію обтяження арешт нерухомого майна боржника /арк. справи 63/.

13 травня 2016 року, керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26 897,00 грн. /арк. справи 64/. Постановою від 30.05.2017 з боржника стягнуті витрати на проведення виконавчих дій у сумі 35,00 грн. /арк. справи 72/.

ОСОБА_5 відповіді № НОМЕР_1 від 17.05.2016 на запит до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами підприємствами у боржника відкриті ранки в установах банках: Донецьке РУПАТ КБ ПРИВАТБАНК, АТ «Дельта Банк» /арк. справи 65/. Постановою державного виконавця від 30.05.2016 на виявлені рахунки боржника накладено арешт /арк. справи 73/.

При примусовому виконанні виконавчого провадження з метою повного, своєчасного виконання Виконавчого напису нотаріуса № 3064 від 25.02.2016 державним виконавцем направлявся запит до УСЗН Краснолиманської міської ради Донецької області, Центру ДАЇ 1443 (ЦНППВАЗ м. Краматорськ) та Міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Лимані та Лиманському районі Донецької області /арк. справи 66/. ОСОБА_5 відповіді Міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області від 19.05.2017 № 801 згідно земельно-кадастрового обліку управління станом на 01.01.2013 інформація стосовно земельних ділянок, зареєстрованих за ОСОБА_1 відсутня /арк. справи 68/. За повідомленням Центру 1443 (ТСЦ 1443 м. Краматорськ) Управління Державної автоінспекції від 02.09.2016 № 31/5-1443-1655 відповідно до компютерного обліку станом на 13.08.2016 за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: VOLKSWAGEN TRANSPORTER, АН6779НІ, дв.: ААВ236521, к.: WV2ZZZ70ZRH048233, ш.: 0,1993 р. вип., зелений та MAZDA CX7, АН2137СТ, дв.: L320284662 , к.: JMZER893880112104, ш.: 0, 2008 р. вип., фіолетовий. ОСОБА_5 повідомлення Центру 1443 МВС України від 21.05.2016 № 31/5-1443-3987 на транспортні засоби боржника в НАІС ДДАІ накладено обтяження /арк. справи 67/. 30.05.2017 державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника, згідно якої вищезазначені транспортні засоби оголошені в розшук /арк. справи 75/. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 38 Закону № 606 виконавче провадження було зупинено у звязку з розшуком майна боржника.

Як встановлено в судовому засіданні, 03 травня 2017 року, ОСОБА_1, виїжджаючи з м. Макіївки Донецької області на підконтрольну українській владі територію, була зупинена на стаціонарному посту ДАІ «Волноваха», де було складено постанову про опис та арешт транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER, АН6779НІ, який перебуває у розшуку згідно постанови державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП № 51018652, саме тоді позивач дізнався про відкриття виконавчого провадження відносно неї.

Предметом оскарження згідно вимог адміністративного позову позивача є правомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови від 06.05.2016 про відкриття виконавчого провадження, постанови від 06.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови від 13.05.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Досліджуючи правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження суд виходить з наступного.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначаються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (надалі Закон № 1403).

ОСОБА_5 положень статті 1 Закону № 1403 примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців згідно норм статті 2 Закону № 1403 є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Відповідно до статті 3 Закону № 1403 завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Нормами статті 1 Закону України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 606) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 17 Закону № 606 примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема, на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до вимог частини першої статті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (надалі Закон № 3425) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Відповідно до пункту 2 вищезазначеного Переліку стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобовязаннями.

ОСОБА_5 з нормами статті 90 Закону № 3425 стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено та не є спірним у справі, що між позивачем ОСОБА_1 («Позичальник») та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» («Банк») було укладено кредитний договір від 24.03.2008 року № 700004626, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит (у загальному розмірі 35 343,53 доларів США) та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобовязань Предмет застави (автомобіль MAZDA CX7, 2008 року випуску, колір фіолетовий д.н. НОМЕР_2) /арк. справи 101-109/. Оскільки строк по Кредитному договору настав та Позичальником допущено прострочення платежів, на його підставі вчинено виконавчий напис нотаріуса від 25 лютого 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3064, який був предявлений до виконання до Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Нормами статті 18 Закону № 606 визначені вимоги до виконавчого документа. Перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження встановлений частиною першою статті 26 Закону № 606.

Питання відповідності виконавчого напису нотаріуса вимогам, які встановлені частиною першою статті 18 Закону № 606 до виконавчого документа не оскаржується.

Отже, до Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за заявою ПАТ «Альфа-Банк» було предявлено виконавчий напис нотаріуса, який відповідає вимогам чинного законодавства щодо вимог до виконавчого документа, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження на час його предявлення були відсутні.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо необхідності відмови у відкритті виконавчого провадження з підстав, визначених у пункті 8 частини першої статті 26 Закону № 606, оскільки боржник за виконавчим документом перебуває на території тимчасово непідконтрольній українській владі, до якої не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, що унеможливлює виконання рішення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 31 Закону № 606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. ОСОБА_5 з положеннями частин третьої-четвертої зазначеної статті за письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Таким чином, на державного виконавця чинним законодавством покладений обовязок повідомлення сторін виконавчого провадження, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, шляхом направлення копії відповідної постанови за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з даних виконавчого напису нотаріусу ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Означене також підтверджується відомостями згідно паспорту ОСОБА_1 серії ВС № 095384, виданого Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 15 грудня 1999 року, копії якого долучені до матеріалів справи /арк. справи 16-18/.

Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти, зокрема, до населених пунктів Донецької та Луганської областей на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. До Переліку населених пунктів Донецької та Луганської областей на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти відноситься й місто Макіївка Донецької області.

Відповідно до норм частини першої статті 20 Закону № 606 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частиною третьою статті 20 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Окрім того, під час судового розгляду справи відповідач зазначив, що Постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.02.2016 «Про утворення виконавчої групи при органах ДВС управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області» на виконання наказу Міністерства юстиції України від 25 листопада 2014 року № 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» на відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції (нині Лиманський міський міського відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області) покладені функції Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції Донецької області, Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції Донецької області, Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції Донецької області, Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції Донецької області, Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції Донецької області /арк. справи 81-83/.

Як встановлено судом раніше, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Таким чином, примусове виконання виконавчого напису нотаріусу підвідомче Кіровському відділу державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції Донецької області, функції якого відповідно до постанови начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.02.2016 «Про утворення виконавчої групи при органах ДВС управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області» покладені на відповідача.

Суд зауважує, що нормами чинного законодавства на державного виконавця не покладений обовязок при відкритті виконавчого провадження, окрім іншого, самостійно зясовувати фактичне місце перебування боржника. Натомість, боржник, місцезнаходженням якого є територія тимчасово непідконтрольна українській владі може мати у власності майно, на яке можливо звернути стягнення й поза межами такої території. Окрім того, сам боржник може змінити своє місцезнаходження (місце проживання), перемістившись (переїхавши) на іншу територію, підконтрольну українській владі.

Нормами пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Таким чином, обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження, мають бути передбачені саме Законом. Аналізуючи норми Закону № 606, суд не вбачає обовязку державного виконавця відмовляти у відкритті виконавчого провадження у звязку з неможливістю направлення постанов державного виконавця боржнику, місцезнаходження якого визначено згідно виконавчого документу на тимчасово непідконтрольній українській владі території, оскільки стадію відкриття виконавчого провадження законодавець не ставить в залежність саме повідомлення виконавцем боржника про наявність виконавчого документа.

Суд також зазначає, що у разі відмови у відкритті виконавчого провадження з вищезазначених підстав, були б порушені права стягувача у виконавчому провадженні.

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та відповідно про відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 51018652 від 06.05.2016.

Щодо правомірності винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.05.2016 ВП № 51018652 суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Нормами частини третьої статті 19 Закону № 606 встановлено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

ОСОБА_5 матеріалів справи, у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем заявлено клопотання про накладення арешту на все майно боржника з метою повного та своєчасного виконання виконавчого документа /арк. справи 56/.

Як встановлено судом раніше, на виконання вимог стягувача одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесена постанова від 06.05.2016 ВП № 51018652 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Статтею 33 Закону № 606 визначені заходи примусового виконання рішень, серед яких, пунктом 1 частини першої даної статті передбачено, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Тобто, законодавець передбачає винесення постанови про арешт майна боржника (звернення стягнення на майно боржника) як на стадії відкриття виконавчого провадження як захід забезпечення виконання рішення, так і після початку примусового виконання як один із заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом № 606.

Суд не бере до уваги доводи позивача про необхідність повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, як передумову для винесення постанови про арешт майна боржника, оскільки накладення арешту на майно боржника при відкритті виконавчого провадження прямо передбачено нормами частини третьої статті 19 Закону № 606.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність дій відповідача щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 травня 2016 року ВП № 51018652.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.05.2016, винесеної в рамках виконавчого провадження № 51018652 суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Початок примусового виконання рішення згідно вимог Закону № 606 серед іншого передбачає й стягнення з боржника виконавчого збору.

Нормами частини першої статті 28 Закону № 606 встановлений розмір виконавчого збору у разі невиконання боржником рішення майнового характеру 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Як встановлено судом під час розгляду справи, у звязку з невиконанням боржником у наданий строк вимог постанови про відкриття виконавчого провадження щодо самостійного виконання Виконавчого напису нотаріуса, постановою державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 13 травня 2016 року ВП № 51018652, з боржника ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 26 897,00 грн. У пункті 2 резолютивної частини постанови про стягнення з боржника виконавчого збору зазначено: «Копію постанови направити боржнику». Натомість, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідної постанови боржникові.

Суд зазначає, що передумовою стягнення виконавчого збору є невиконання боржником самостійно рішення згідно виконавчого документа у строк, встановлений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, постанова про відкриття виконавчого провадження в порушення вимог статті 31 Закону № 606 не була направлена для відома та виконання боржнику.

Як зазначається у пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» виконавчий збір це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Враховуючи загальні норми права, відповідальність може наставати лише за наявності вини. Отже, оскільки боржника не було повідомлено належним чином про відкриття виконавчого провадження боржник був позбавлений права самостійно виконати рішення згідно виконавчого документу, тому відповідальність у вигляді стягнення виконавчого збору до боржника застосовуватися не може.

Окрім того, суд вважає за необхідно зазначити, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Така правова позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладених у його постановах від 28 січня 2015 року по справі №3-217гс14, від 6 липня 2015 року по справі №6-785цс15.

ОСОБА_5 з вимогами частини першої статті 2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання незаконними дій державного виконавця Миндюк Н.В. щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 13 травня 2016 року, винесеної в рамках виконавчого провадження № 51018652 підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. ОСОБА_5 положень частини другої зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем було доведено правомірність винесення постанов від 06 травня 2016 року ВП № 51018652 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За таких обставин, суд доходить висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

ОСОБА_5 вимог частини третьої статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, суд присуджує на користь ОСОБА_1, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок гривень) 00 копійок відповідно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов та рішень державного виконавця за виконавчим провадженням № 51018652 від 06.05.2016 року задовольнити частково.

Визнати незаконними дії державного виконавця Миндюк Н.В. щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, винесеної в рамках виконавчого провадження № 51018652.

Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 13 травня 2016 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 51018652.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій (юридична адреса: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Пушкіна, буд. 12Б, код ЄДРПОУ 34843811, рахунок 37119360000567, МФО 834016, ЄДРПОУ 34843811, Банк ГУДКСУ у Донецькій області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3, м. Макіївка Донецької області, вул. Чапаєва, буд. 42), понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок гривень) 00 копійок відповідно до задоволених вимог.

Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року, шляхом заборони Лиманському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до закінчення розгляду справи вчиняти будь-які виконавчі дії при примусовому виконанні виконавчого провадження № 51018652, повязані з описом та реалізацією арештованого майна боржника.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 червня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 червня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.