Постанова № 67371816, 21.06.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м.Житомир справа № 806/768/16

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Матвєєва В.К.,

за участю:представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод» звернулось до суду із вказаним позовом та, з врахуванням змінених позовних вимог (т.1 а.с.220-226) просить скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області: № НОМЕР_1 від 23.11.2015 на суму 177663 грн, № НОМЕР_2 від 23.11.2015, № НОМЕР_3 від 10.06.2016, № НОМЕР_4 від 10.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами складеного Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області акту перевірки № 1247/06-25-22-02/00375504 від 05.10.2015, акту перевірки № 2246/06-25-22-02/00375504 від 18.11.2015 Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та остаточного рішення ДФС України № 7425/6/99-99-10-01-04-25 від 05.04.2016, Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_3 від 10.06.2016 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем частина чистого прибутку в розмірі 860308 грн та штрафною санкцією 215077 грн; № НОМЕР_4 від 10.06.2016 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 234582 грн та штрафною санкцією 58646 грн; залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.11.2015 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 183169 грн та штрафною санкцією 91585 грн, рішення № НОМЕР_2 від 23.11.2015 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн.

З винесеними податковими рішеннями позивач не погоджується з огляду на наступні обставини. Вказані рішення прийняті на підставі висновків податкового органу про те, що ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» занизило обєкт оподаткування на суму 4847076 грн внаслідок невключення цієї суми як простроченої кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ «Інвест-Капітал-Груп» до складу інших доходів. Крім того, в структуру витрат підприємства включено операції на суму 90833 грн та 797481 грн, які не підтверджені належними первинними документами. Однак такі висновки не відповідають дійсності, оскільки: сума 4847076 грн не є простроченою кредиторською заборгованістю внаслідок переривання строків позовної давності предявленням позову до податкового органу щодо дійсності правочинів по постачанню основних засобів від ТОВ «Інвест-Капітал-Груп» на вказану суму (справа № 806/111/13-а). Крім того, в грудні 2015 року позивачем проведено залік однорідних вимог з ТОВ «Інвест-Капітал-Груп» в розмірі 4847076 грн, внаслідок чого безпідставним є висновок контролюючого органу про завищення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн. Господарські операції на суму 90833 грн та 797481 грн підтверджуються належними первинними документами на отримання та використання у діяльності підприємства товару соку вишневого та екстракту малинового від контрагента ТОВ «Евентис» та транспортно-експедиторських послуг від контрагента ТОВ «Бєлтранс», і свідчать про реальність та їх економічний зміст. Враховуючи необґрунтованість висновків Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому скасуванню не підлягають. Кредиторська заборгованість в сумі 4847076 грн виникла в вересні 2011 року та не була погашена протягом встановленого строку позовної давності 1095 днів, тому є простроченою і повинна була бути включена підприємством до складу інших доходів як така. Доказів припинення зобовязання в сумі 4847076 грн зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав відповідно до ст.601 ЦКУ, позивачем не надано. Витрати підприємства у розмірі 90833 грн та 797481 грн, включені до податкової звітності за наслідками взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Евентис» та ТОВ «Бєлтранс», не підтверджуються належними первинними документами та відсутні факти повязаності таких витрат з господарською діяльністю ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», а тому висновок податкового органу про їх завищення є обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази у ній, суд дійшов наступного висновку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" є: дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв; виробництво виноградних вин; виробництво солоду; виробництво інших основних органічних хімічних речовин; діяльність посередників у торгівлі паливом. Рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; оптова торгівля фруктами та овочами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами та ін.

Встановлено, що посадовими особами Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області проведено планову виїзну документальну перевірку державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504 (т.1 а.с.12-101).

В акті перевірки, зокрема, було зафіксовано наступні порушення:

- пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, пп.138.10.3, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9, пп.139.1.11 п.139.1 ст.139, ст.150.1, п.6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 1943995 грн, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4432159 за 2014 рік;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податку на додану вартість в сумі 14389652 грн, в тому числі по періодах: січень 2014 року 32276 грн, лютий 2014 року - 48725 грн, березень 2014 року 5506 грн, квітень 2014 року 96662 грн, жовтень 2014 року - 6405000 грн, листопад 2014 року - 4302511 грн, грудень 2014 року 3498972 грн;

- Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», що призвело до заниження суми відрахувань до бюджету частини чистого прибутку (доходу) всього в сумі 860369 грн, в тому числі по податкових періодах: I квартал 2014 року 119622 грн; ІІ квартал 2014 року - 13625 грн, ІІІ квартал 2014 року 727122 грн.

Не погоджуючись із такими висновками, ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» 13.10.2015 подало заперечення № 5-652 на акт перевірки від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504 (т.1 а.с.107-114).

За результатами розгляду питань, що стали предметом оскарження по запереченню, Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області 18.11.2015 складено акт № 2246/06-25-22-02/00375504 позапланової виїзної документальної перевірки Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (т.1 а.с.115-142) та викладено оспорювані порушення наступним чином:

- пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, пп.138.10.3, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1.11 п.139.1 ст.139, ст.150.1, п.6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 270947 грн, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4432159 за 2014 рік;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податку на додану вартість в сумі 183169 грн., в тому числі по періодах: січень 2014 року 32276 грн, лютий 2014 року - 48725 грн, березень 2014 року 5506 грн, квітень 2014 року 96662 грн;

- Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», що призвело до заниження суми відрахувань до бюджету частини чистого прибутку (доходу) всього в сумі 860369 грн, в тому числі по податкових періодах: I квартал 2014 року 119622 грн; ІІ квартал 2014 року - 13625 грн, ІІІ квартал 2014 року 727122 грн.

На підставі встановлених порушень, 23.11.2015 податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 183169 грн та штрафною санкцією 91585 грн (т.1 а.с.228-229);

- № НОМЕР_5 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем частина чистого прибутку в розмірі 860369 грн та штрафною санкцією 430185 грн (т.1 а.с.9);

- № НОМЕР_6 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 270947 грн та штрафною санкцією 135474 грн (т.1 а.с.10);

-№ НОМЕР_2 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн (т.1 а.с.11).

ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» оскаржив податкові рішення № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_2 спочатку до Головного Управління ДФС у Житомирській області (т.1 а.с.143-149), а потім до ДФС України (т.1 а.с.161-170).

Рішенням Головного Управління ДФС у Житомирській області від 22.01.2016 № 62/6/06-30-10-07-07 (т.1 а.с.150-160), залишеним без змін ДФС України від 05.04.2016 № 7425/6/99-99-10-01-04-25 від 05.04.2016 (т.1 а.с.171-176):

1) скасовано податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_5 від 23.11.2015 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем частина чистого прибутку в частині 215169 грн (основний платіж 61 грн, фінансова санкція 215108 грн), в іншій частині 1075385 грн (основний платіж 860308 грн, фінансова санкція - 215077 грн) залишено без змін; № НОМЕР_6 від 23.11.2015 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 113193 грн (основний платіж 36365 грн, фінансова санкція 76828 грн), а в іншій частині 293228 грн (основний платіж 234582 грн, фінансова санкція- 58646 грн) залишено без змін;

2) залишено без змін рішення № НОМЕР_2 від 23.11.2015 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн.

Враховуючи рішення Головного Управління ДФС у Житомирській області від 22.01.2016 № 62/6/06-30-10-07-07, Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області 10.06.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем частина чистого прибутку в розмірі 860308 грн та штрафною санкцією 215077 грн (т.1 а.с.230-231);

- № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 234582 грн та штрафною санкцією 58646 грн (т.1 а.с.232-233).

Підсумовуючи викладені обставини, позивачем в судовому порядку оскаржуються наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2 від 23.11.2015 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн;

- № НОМЕР_1 від 23.11.2015 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 183169 грн та штрафною санкцією 91585 грн в частині ПДВ на суму 177663 грн та штрафної санкції 88832 грн;

- № НОМЕР_3 від 10.06.2016 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем частина чистого прибутку в розмірі 860308 грн та штрафною санкцією 215077 грн;

- № НОМЕР_4 від 10.06.2016 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 234582 грн та штрафною санкцією 58646 грн.

Перевіряючи обставини правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.11.2015 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн, суд зазначає наступне.

Підставою його винесення є наступні висновки податкового органу, викладені в актах перевірки від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504, від 18.11.2015 № 2246/06-25-22-02/00375504 та рішенні № 62/6/06-30-10-07-07.

А саме, зазначено про те, що кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ «Інвест ОСОБА_3» в сумі 4847076 грн по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», яка виникла в 3 кварталі 2011 року, є простроченою та не включена до доходів підприємства. Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України до інших доходів включають також суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді. Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це, в тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Таким чином, Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" занижено інші доходи за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 4847076 грн.

Позивач на противагу зазначеним доводам стверджує, що податковим органом протиправно віднесено до безнадійної заборгованості суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Інвест ОСОБА_3» за поставлені у вересні 2011 року основні засоби на суму 4847076 грн. Реальність операцій з поставки основних засобів від ТОВ «Інвест ОСОБА_3» на користь підприємства була предметом розгляду справи № 806/111/13-а, за результатами розгляду якої скасовано податкові рішення, що стосувались донарахувань по спірним господарським операціям. Також, враховуючи факт предявлення підприємством позову у справі № 806/111/13-а, відповідно до вимог ст.264 ЦКУ, строк позовної давності перервався 08.01.2013 та почався заново.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (норми Податкового кодексу України застосовуються у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (надалі також ПКУ) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це, в тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно п.138.4 та п.138.5 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

З вказаних норм слідує, що після отримання товару покупець вправі збільшувати свої витрати в залежності від їх виду в загальному порядку: або в момент визнання доходів від його продажу (п.138.4 ст.138 ПКУ), або в момент здійснення відповідних витрат (п.138.5 ст.138 ПКУ).

При цьому, коли кредиторська заборгованість за отриманий, але не оплачений товар стане безнадійною, вона перетворюється на безповоротну фінансову допомогу. Відповідно зі спливом терміну позовної давності покупцем має бути нараховано доходи в сумі простроченої кредиторської заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, договори про закупівлю товарів № 1 та № 2 від 28.09.2011, договір поставки виробничого обладнання № 26-04 від 26.04.2011, за якими було поставлено обладнання від ТОВ «Інвест ОСОБА_3» до ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» в вересні 2011 року, вилучені в межах кримінального провадження № 32012060000000094 (т.2 а.с.183-185).

В судовому засіданні представником позивача підтверджено, що у підприємства наявна кредиторська заборгованість в сумі 4847076 грн, яка виникла внаслідок постачання основних засобів ТОВ «Інвест ОСОБА_3» в вересні 2011 року та не була погашена перед товариством до грудня 2015 року.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2015 року (т.1 а.с.170) та довідки підприємства № 2 від 31.12.2015 (т.1 а.с.169), станом на 01.12.2015 за позивачем перед ТОВ «Інвест ОСОБА_3» рахується кредиторська заборгованість в сумі 4847075,96 грн.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З вищевикладеного вбачається, що сума кредиторської заборгованості ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" перед ТОВ «Інвест ОСОБА_3» станом на 31.12.2014 залишалась нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, відповідно така заборгованість на підставі пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України мала бути включена до складу інших доходів підприємства.

Що стосується посилання позивача на те, що в межах розгляду адміністративної справи № 806/111/13-а було спростовано протиправність позиції податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ «Інвест ОСОБА_3» на постачання основних засобів та скасовано податкові повідомлення-рішення, які стосувались донарахування по господарським операціям між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ «Інвест ОСОБА_3», які є спірними в даній справі, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 в справі № 806/111/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду, встановлено правомірність формування податкового кредиту позивачем (в тому числі за вересень 2011 року в сумі 1936668 грн) в звязку із підтвердженням в ході судового розгляду обставин фактичного виконання умов договорів про закупівлю товарів № 1 та № 2 від 28.09.2011 - основних засобів від ТОВ «Інвест ОСОБА_3» належними первинними документами: податковими накладними, актами прийому-передачі, видатковими накладними (т.1 а.с.181-187, 188-194).

Проте встановлені обставини не впливають на той факт, що ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" не оплатило поставлені в вересні 2011 року основні засоби на суму 4847075,96 грн, внаслідок чого виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ «Інвест ОСОБА_3» і не досліджувалось під час розгляду вказаної справи як передумова правомірності формування податкового кредиту.

З огляду на вказане, безпідставним є висновок позивача, що даною постановою скасовано податкові рішення щодо донарахування податку на додану вартість по господарським операціям між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ «Інвест ОСОБА_3», які є спірними в даній справі, оскільки підставою для їх скасування в справі № 806/111/13-а став висновок суду про правомірність сформованого податкового кредиту, а рішення в частині зменшення відємного значення обєкта оподаткування від усіх видів діяльності - скасовано внаслідок встановлення судом відсутності факту безнадійної дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ «Інвест ОСОБА_3».

Суд також не може погодитись з тим, що термін трирічної позовної давності було перервано у звязку із зверненням 08.01.2013 ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до суду із позовом в справі № 806/111/13-а, та після його переривання перебіг позовної давності почався заново.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 264 ЦКУ, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Однак в даному випадку з позовом в справі № 806/111/13-а звернувся ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових рішень, яка не є боржником в розумінні ч.3 ст.264 ЦКУ. Отже судом встановлено відсутність переривання трирічної позовної давності щодо кредиторської заборгованості позивача.

Також позивачем наголошено на тому, що в грудні 2015 року ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" проведено залік однорідних вимог з ТОВ «Інвест ОСОБА_3» на суму 4847075,96 грн, тому відсутні підстави для зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток.

Як вже зазначалось судом, станом на 31.12.2014 у позивача виник обовязок включити до доходів 4847075,96 грн як суму безповоротної фінансової допомоги, який підприємством виконаний не був.

Згідно листа № 5-774 від 17.12.2015, адресованого керівнику ТОВ «Інвест ОСОБА_3» (т.1 а.с.168), довідки № 2 від 31.12.2015 (т.1 а.с.169) та бухгалтерської відомості по рахунку 631 (т.1 а.с.170), зарахування однорідних вимог відбулось в грудні 2015 року та не стосується спірного періоду, за який нараховано суму завищення.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 23.11.2015 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0000372202 від 23.11.2015 та №0000551400 від 10.06.2016.

Досліджуючи обгрунтованість формування витрат за результатами господарських відносин з ТОВ «Евентис» та ТОВ "Бєлтранс" на суму 90833 грн та 797481 грн, а також податкового кредиту в розмірі 177663 грн, суд зазначає наступне.

Так, в актах перевірки від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504, від 18.11.2015 № 2246/06-25-22-02/00375504 та рішенні № 62/6/06-30-10-07-07 зазначено, що підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 234582 грн, занижено податок на додану вартість на суму 183169 грн (оспорюється в частині 177663 грн).

1) По взаємовідносинам з ТОВ «Евентис»: ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" було включено до складу витрат операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, витрати, не підтверджені відповідними первинними документами в сумі 90833 грн (ПДВ 18167 грн) на придбання соку спиртованого від ТОВ «Евентис». До перевірки не було надано договір купівлі-продажу екстракту малинового в кількості 4200 кг та соку вишневого концентрованого в кількості 350 кг, податкові накладні, ТТН, сертифікат якості на екстракт малиновий та сік вишневий концентрований. З цих же підстав встановлено завищення податкового кредиту в сумі 18167 грн за квітень 2014 року.

2) По взаємовідносинам з ТОВ "Бєлтранс": до складу витрат (витрати на збут) віднесено вартість отриманих послуг по первинних документах, які оформлені неналежним чином та по яким неможливо встановити які послуги були надані та як вони повязані із господарською діяльністю підприємства в сумі 797481 грн, а саме:

-акт приймання-передачі від 17.01.2014 № ОУ-0000028 експедиторські послуги на загальну суму 193658,04 грн, в т.ч ПДВ 32276,34 грн за жовтень 2013 року; податкова накладна від 17.01.2014 № 28 в т.ч ПДВ 32276,34 грн;

-акт приймання-передачі від 27.02.2014 № ОУ-0000174 експедиторські послуги на загальну суму 292348 грн, в т.ч ПДВ 48725,67 грн за листопад, грудень 2013 року; податкова накладна від 27.02.2014 № 174 в т.ч ПДВ 48725,67 грн;

-акт приймання-передачі від 21.03.2014 № ОУ-0000279 транспортні послуги на загальну суму 470971 грн, в т.ч ПДВ 78495,17 грн; податкова накладна від 20.03.2014 № 279 в т.ч ПДВ 16666,67 грн;

З цих же підстав встановлено завищення податкового кредиту в сумі 177663 грн: в тому числі за січень 2014 року на 32276 грн; лютий 2014 року - 48725 грн; квітень 2014 року -78495 грн.

Досліджуючи правомірність формування витрат за результатами господарських відносин з ТОВ «Евентис» та ТОВ "Бєлтранс" на суму 90833 грн та 797481 грн, а також податкового кредиту в розмірі 177663 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ).

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки (п. «е» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПКУ).

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у відповідній редакції) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 , п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами та використання отриманих за договорами робіт та товарів у власній господарській діяльності, а формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими податковими накладними та фактичного виконання господарської операції.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що 02 квітня 2014 року між Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евентис" (постачальник) укладено договір поставки № 141 (договір № 141) (т.1 а.с.237).

За умовами пунктів 1.1, 2.2 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця екстракт малиновий в кількості 4250 кг та сік вишневий концентрований в кількості 350 кг, а покупець - прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Загальна сума договору становить 109000 грн, в т.ч ПДВ 18166,67 грн.

Оплата товару проводиться на умовах 100% передоплати замовленої партії товару та тільки на підставі рахунку-фактури, наданого постачальником (п.4.1,4.2 договору № 141).

Згідно з п.3.1, 6.3, 6.5 договору, якість товару повинна підтверджуватись сертифікатом якості. Товар передається постачальником та приймається покупцем за якістю згідно із сертифікатом якості, за кількістю відповідно до накладної. Передача товару здійснюється на складі покупця.

Пунктом 6.1 передбачено, що перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі-прийняття товару та оформлення документів: накладна в 2-х екз., податкова накладна в 1 екз., сертифікат якості в 1 екз., рахунок-фактура в 1 екз.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, на виконання вказаного договору та підтвердження придбання товару до суду надано:

- податкову накладну на сік вишневий в кількості 350 кг від 10.04.2014 № 31 на суму 7000 грн, в т.ч ПДВ 1166,67 грн (т.1 а.с.238);

- податкову накладну на екстракт малиновий в кількості 4250 кг від 10.04.2014 № 32 на суму 102000 грн, в т.ч ПДВ 17000 грн (т.1 а.с.239);

- видаткову накладну № 317 від 10.04.2014 на сік вишневий 350 кг та екстракт малиновий 4250 кг на загальну суму 102000, в т.ч ПДВ 18166,67 грн (т.1 а.с.240).

При цьому, всупереч п.3.1, 6.3, 6.5 договору № 141, позивачем не було надано до перевіряючого органу та під час судового провадження сертифікат якості товару: соку вишневого та соку малинового, накладних на кількість товару, рахунків-фактур ТОВ "Евентис".

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦКУ, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем, окрім того, що не надано первинних документів, складання яких передбачено умовами договору № 141, також не надано суду жодних документів, що б підтверджували транспортування товарів від ТОВ "Евентис" до складу ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та оплату поставленого соку.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність договору, видаткової накладної і податкових накладних, не є достатнім і беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням здійснення господарської операції і не дає можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про їх реальність, що вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат.

Суд також не бере до уваги прибутковий ордер № 156 від 10.04.2014 про прийняття соку вишневого 350 кг та екстракту малинового 4250 кг на склад Чуднівської філії ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (т.1 а.с.241); відомість про рух готових виробів за травень 2014 року, з якої видно, що покупцю SIA «AVS un Kо» відпущено з розливочного цеху сік вишневий в кількості 2500 та сік малиновий в кількості 42500 (без зазначення одиниці виміру) (т.1 а.с.242); накладну № 4 на здачу вироблених спиртових соків вишневого в кількості 2503 кг та соку малинового в кількості 42583 кг на склад готової продукції від 05.05.2014 (т.1 а.с.243); оскільки всі ці документи, окрім видаткової накладної, як під час складення актів перевірок, так і при винесенні рішення № 62/6/06-30-10-07-07 були відсутні, що дає підстави для висновку про їх складання позивачем лише з метою уникнення податкової відповідальності.

Що стосується правомірності висновків податкового органу по взаємовідносинам з ТОВ "Бєлтранс".

28 серпня 2013 року між Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" (виконавець) укладено договір транспортного експедування № 28/08, за умовами якого виконавець зобовязується за рахунок замовника перевезти та/або забезпечити експедування (прийняття, супровід, передача, матеріальна відповідальність і т.п.) вантажів в обсязі, в терміни, в пункт призначення та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобовязується сплатити на користь виконавця встановлену даним договором плату. Перевезення вантажів може здійснюватись як безпосередньо виконавцем, наявним в нього автомобільним транспортом, так і іншими перевізникам, які можуть залучатись виконавцем до здійснення перевезень (пункти 2.1, 2.2 договору).

Перевезення вантажів згідно з цим договором здійснюється відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (п.3.1.3).

Згідно п.3.5 та пп.4.3.2 договору № 28/08, основними документами на перевезення та/або експедування вантажів є товарно-транспортні або інші бухгалтерські документи, які містять найменування товару, асортимент, його кількість. Замовник або вантажовідправник забезпечує своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку товарно-транспортної документації.

Під вантажем в договорі № 28/08 розуміється олія соняшникова нерафінована невиморожена, що є власністю замовника або передається у власність замовника, перевезення/експедування якої здійснює виконавець згідно з цим договором та на перевезення/експедування якої не вимагається спеціальних дозволів, передбачених діючим законодавством (п.1.4).

До договору експедування № 28/08 укладено додатки № 1 від 28.08.2013 та № 2 від 01.10.2013 (т.2 а.с.46,47), згідно яких сторонами на виконання п.5.1 договору погоджено вартість послуг з експедування вантажу (олії соняшникової нерафінованої, невимороженої) на вересень 2013 року в розмірі 0,34 грн (додаток № 1) та в розмірі 0,37 грн (додаток № 2).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV (у відповідній редакції), транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно ст.8 Закону, експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

За змістом статей 9 та 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобовязаний сплатити експедитору належну плату, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування; при цьому доказом надання експедитором послуги з перевезення є єдиний транспортний документ або комплект документів, які відображають шлях прямування вантажу, а підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані субєктами господарювання, які залучалися до виконання договору транспортного обслуговування.

Згідно п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання договору експедування № 28/08 та додатків до нього, позивачем та контрагентом складено наступні документи, які надано до суду:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.01.2014 № ОУ-0000028 про надання експедиторських послуг на суму 161381,70 грн, ПДВ 32276,34 грн за жовтень 2013 року (т.2 а.с.48);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.02.2014 № ОУ-0000174 про надання експедиторських послуг на суму 243623,33 грн, ПДВ 48725, 67 грн за листопад, грудень 2013 року (т.2 а.с.49);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.03.2014 № ОУ-0000279 про надання транспортних послуг на суму 392475,83 грн, ПДВ 78495,17 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2017 у Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області витребувано належним чином завірені копії первинних документів щодо фінансово - господарських операцій Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з ТОВ "Бєлтранс" за договором №28/08 від 28.08.2013 року у кримінальних провадженнях №32014060000000105 та №32015060000000015 від 04.02.2015.

На виконання ухвали Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області будь-яких інших, крім вже наявних в матеріалах справи: договору № 28/08, актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000028, № ОУ-0000174, № ОУ-0000279, - надано не було (т.2 а.с.134-157).

В матеріалах кримінального провадження №32014060000000105 (кримінальна справа справа 295/1663/15-к), оглянутого судом, також відсутні будь-які первинні документи щодо фінансово - господарських операцій Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з ТОВ "Бєлтранс" за договором №28/08 та посилання на них в якості доказів в складених процесуальних документах.

Дослідивши наявні акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000028, № ОУ-0000174, № ОУ-0000279, зясовано, що вони не підтверджують реальність господарських операцій з експедирування та не відповідають вимогам п.3.5 укладеного договору експедування № 28/08, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки з них неможливо встановити зміст та обсяг наданих послуг, їх повязаність з господарською діяльністю Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод".

Відсутні також первинні документи, складені на виконання договору №28/08, з яких можливо встановити найменування та кількість товару, що підлягала перевезенню; відомості про вантаж, маршрут перевезення вантажу; транспортні заявки; підтвердження витрат експедитора; оплату вартості наданих послуг тощо.

Відсутні товарно-транспортні накладні, які є обовязковими при перевезенні товарів автомобільним транспортом відповідно п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 і які б підтверджували надання транспортних послуг/експедирування ТОВ "Бєлтранс" за договором №28/08.

З огляду на відсутність наявності належних первинних документів, необхідних для надання послуг експедирування/транспортування, суд погоджується з висновком Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області про відсутність реального економічного змісту господарських операцій ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з ТОВ «Бєлтранс».

Суд не може також визнати обґрунтованим доводи позивача, що правомірність витрат з послуг експедирування, транспортування є підтвердженою, оскільки вже була предметом розгляду в адміністративних справах № 806/2383/14, № 806/1437/14, № 806/2959/14 і є підтвердженими.

Як вбачається із постанов Житомирського окружного адміністративного суду в справах:

- № 806/2383/14 (постанова набрала законної сили 08.06.2015) досліджувалось заниження податку на додану вартість на загальну суму 2082783,00 грн за вересень 2013 року в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт";

- № 806/1437/14 (постанова набрала законної сили 07.07.2014) досліджувалось заниження податку на додану вартість на загальну суму 3027994 грн в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт";

- № 806/2959/14 (постанова набрала законної сили 11.11.2014) досліджувалось заниження податку на додану вартість на загальну суму 419854 грн за лютий 2014 року в частині фінансово-господарських взаємовідносин ПП "Реджина Плюс".

При цьому правомірність формування податкового кредиту на зазначені суми визначалась безпосередньо за проведеними операціями позивача з контрагентами ТОВ "Вторметекспорт" та ПП "Реджина Плюс" і не ставилась в залежність від взаємовідносин з іншими контрагентами, в тому числі і з ТОВ «Бєлтранс», що відповідає позиції ВАС України, сформульованій в листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11. В контексті даних постанов судом не вирішувалось обгрунтованість формування витрат підприємства за наданими послугами експедирування ТОВ «Бєлтранс».

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Евентис" та ТОВ "Бєлтранс", суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №0000372202 від 23.11.2015 та №0000551400 від 10.06.2016.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 10.06.2016.

Висновками актів перевірки від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504, від 18.11.2015 № 2246/06-25-22-02/00375504, рішення № 62/6/06-30-10-07-07 встановлено, що підприємством занижено частину чистого прибутку на 5735390 грн, що призвело до заниження суми відрахувань до бюджету частини чистого прибутку на 860308 грн, в тому числі по податкових періодах: I квартал 2014 року 119622 грн; ІІ квартал 2014 року - 13625 грн, ІІІ квартал 2014 року 727061 грн.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями» (у відповідній редакці), частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Перевіркою встановлено заниження доходів за рахунок не включення до їх складу простроченої кредиторської заборгованості ТОВ «Інвест ОСОБА_3» на суму 4847075,96 грн, завищення витрат у 2014 році на суму 90833 грн товарів придбаних у ТОВ «Евентис» без підтвердження реальності здійснення господарської операції та на суму 797481 грн послуг, отриманих від ТОВ "Бєлтранс" за неналежним чином оформленими документами.

До підприємства застосовано штрафну санкцію в розмірі 25%, що становить 215077 грн від суми заниженого чистого прибутку в розмірі 860308 грн.

Враховуючи те, що судом вже встановлено обставини заниження інших доходів за 2014 рік на загальну суму 4847076 грн, завищення витрат на суму 90833 грн та 797481 грн послуг, які покладені в основу виявленого порушення в частині відрахування до бюджету частини чистого прибутку, тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 10.06.2016 є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано належні докази правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, які позивачем не спростовані, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 23 червня 2017 р.