
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2017 року м.Житомир справа № 806/2433/16
категорія 8.3.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Алексюк Т.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0024121302, №0024091302 від 21.09.2016 р., рішення про застосування штрафних санкцій №0024111302 від 21.09.2016 р., вимог про сплату боргу №Ф-0024101302 від 21.09.2016 р.,№Ф-29334-06 від 02.11.2016 р.,
встановив:
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0024121302, №0024091302 від 21.09.2016 р., рішення про застосування штрафних санкцій №0024111302 від 21.09.2016 р., вимоги про сплату боргу №Ф-0024101302 від 21.09.2016 р., №Ф-29334-06 від 02.11.2016 р., винесені Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області (з урахуванням заяви від 30.11.2016, т.1, а.с.76-80).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 05.09.2016 є безпідставними, оскільки у підприємця є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують понесені витрати та отримані доходи, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій та податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що при перевірці ФОП ОСОБА_3 встановлено, що протягом 2013-2014 років вона здійснювала придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме алкогольних напоїв та тютюнових виробів, проте відсутні розрахункові документи по зазначених операціях. Крім того, підприємцем не підтверджено включення витрат на аудиторські послуги в сумі 40000 грн. у 2015 році у ціну реалізованого товару, тобто не доведено, що дані витрати безпосередньо повязані з отриманням доходу. Вважає, що оскаржувані податкові вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій та податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
Коростенською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 17.09.2012 по 31.12.2015, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, про що 05.09.2016 складено акт №105/1142/13-03/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.19-60).
Згідно акта перевірки відповідачем встановлено порушення:
1)пп.16.1.12, п.16.1. ст..16, п.44.1., п.44.3, ст..44, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями пп.3.3, пп.3.5, пп.3.9, пп.3.10 п.3, п.4 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат ф.№10, яку ведуть фізичні особи-підприємці крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025, пп.2, пп.5, пп.6, пп.8, пп.9 п.6, п.7 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 в ході перевірки встановлено не ведення обліку доходів та витрат в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в книзі обліку доходів та витрат за формою ф.10;
2)пп.16.1.2, 16.1.12, п.16.1 ст.16, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п. 177.2 ст.177, п.п.177.4.1, п.177.4, п.177.10, ст..177, пп.177.5.1 п.177.5.1 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме: заниження в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 чистого оподаткованого доходу на загальну суму 195452,00 грн., що призвело до заниження в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29317,81 грн., в тому числі в 2013 році 12635,10 грн., в 2014 році в сумі 10569,40 грн., в 2015 році в сумі 6113,31 грн.;
3)п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України до Закону України від 31.07.2013 №1621-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в частині заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 611,34 грн.;
4)ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464- VІ із змінами та доповненнями, а саме: заниження в період з 01.01.2014 по 31.12.2015 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу з урахуванням максимальної величини, у розмірі 34,7% на загальну суму 747455, 00 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 6923,00 грн., за 2013 рік в сумі 29229,00 грн., за 2014 рік в сумі 24251,00 грн., за 2015 рік в сумі 14142,00 грн.;
5)пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, ст..233 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасно подано декларацію з акцизного податку за січень 2015 року, фактично подано 24.02.2015, граничний термін подання якої до 20.02.2015.
За результатами перевірки ФОП ОСОБА_3 Коростенською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, серед інших, були прийняті:
-податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0024121302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 36647,26 грн., в тому числі 29317,81 грн. за податковим зобов'язаннями, 7329,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.12);
-податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0024091302, яким визначено податкове зобов'язання з військового збору в сумі 764,18 грн., в тому числі 611,34 грн. за податковими зобов'язаннями, 152,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.14);
-рішення від 21.09.2016 №0024111302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, зокрема за донарахування 74745 грн. єдиного внеску застосовано штрафні санкції в сумі 9628,25 грн. (т.1, а.с.16);
-вимога від 21.09.2016 №Ф-002410132, якою зобов'язано сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 74745,00 грн. (т.1, а.с.18);
-вимога від 02.11.2016 №Ф-29334-06, якою зобов'язано сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 79233,00 грн. (т.1, а.с.81).
Не погодившись із вказаними рішеннями та вимогами, позивач оскаржив їх до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до пп. 162.1.1 п.162.1 ст. 163 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3 суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Крім того, відповідно до п. 16.1 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску, яким є і позивач, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону передбачає, що базою нарахування єдиного внеску для позивача є сума доходу (прибутку), отриманого від його діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Ч.11 ст.8 цього Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1, ч.3 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний соціальний внесок.
Таким чином, сума чистого оподатковуваного доходу є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та одночасно базою нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування для позивача, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), та більшою за встановлену п.4 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.
Перевіркою встановлено, що згідно з поданими деклараціями про майновий стан та доходи за 2013-2015 роки загальна сума чистого доходу ФОП ОСОБА_3 становила 586148 грн., тоді як за даними перевірки - 626903,15 грн., розбіжність 40755,15грн. (т.1, ас.с.31); загальна сума витрат за деклараціями 484621,70грн., за даними перевірки 329924,89 грн., розбіжність -154696,81грн.(т.1, а.с.33).
Таким чином, перевіряючими зроблено висновок про заниження позивачем в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 чистого оподаткованого доходу на загальну суму 195452,00 грн.
Зокрема, було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 протягом 2013-2014 років здійснювала придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме алкогольних напоїв та тютюнових виробів, проте відсутні розрахункові документи по зазначених операціях.
В ході перевірки листом від 26.08.2016 вх.№5128 позивач надав на перевірку накладні на придбання товару у ТОВ ТК"Полісся Продукт" (який постачає алкогольні вироби та тютюнові вироби) за 2013 рік на суму 123706,79 грн. та за 2014 рік на суму 140032,77грн. та довідку за 2013-2014 роки щодо підтвердження оплати (т.1, а.с.116).
Водночас, відповідачем з посиланням на п.44.1 ст.44 ПК України зазначено, що наявність у суб'єкта господарювання накладних за умови відсутності розрахункових документів не є підтвердженням фактично понесених витрат на придбання товару та не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до валових витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, а тому вказані документи не були прийняті до уваги.
Суд не погоджується із таким висновком фіскального органу з огляду на наступне.
Як вбачається із змісту п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування фізична особа-підприємець повинна документально підтвердити витрати, пов'язані з її господарською діяльністю.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Бухгалтерський облік, згідно зі ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).
Таким чином, визначальним фактором для формування витрат є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Судом встановлено, що на протязі 2013-2014 років ТОВ ТК "Полісся-продукт" було основним постачальником товару (алкогольні напої та тютюнові вироби) позивача, на підтвердження чого відповідачу під час перевірки були надані накладні на придбання товару, які в силу ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Під час перевірки позивач пояснювала, що розрахункові документи (фіскальні чеки) по вказаним операціям не може надати, оскільки їх втрачено разом книгою обліку розрахункових операцій.
Як вбачається із листа Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області від 21.10.2013 №1427, ФОП ОСОБА_3 дійсно зверталась із заявою про втрату документів, проте їй було повідомлено що в даному випадку відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення передбаченого КК України (т.1, а.с.229).
Слід зазначити, що вимоги до суб'єктів господарювання щодо відновлення розрахункових документів, які було втрачено споживачем (покупцем) Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачені. Можливо підтвердити інформацію щодо проведеної розрахункової операції при перегляді контрольної стрічки відповідного реєстратора розрахункових операцій.
Контрольна стрічка - копії розрахункових документів послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі (ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").
Як зазначає позивач, він звернувся до ТОВ ТК "Полісся-продукт" з проханням відновити розрахункові документи, які засвідчують факт оплати товару.
Згідно із поясненнями представника позивача, повністю роздрукувати контрольну стрічку за весь період 2013-2014 роки виявилось неможливим, у зв'язку із її великим обсягом, оскільки стрічка містить усі послідовно сформовані РРО операції (не тільки з позивачем, а й рештою контрагентів) а тому ТОВ ТК "Полісся-продукт" надало довідку, в якій вказало усі видаткові накладні та розрахункові документи (чеки), якими вони оплачені із зазначенням їх реквізитів та суми за період 2013-2014 роки (т.1, а.с.184-192).
Крім того, між ТОВ ТК "Полісся-продукт" та ФОП ОСОБА_3 складено акти звіряння взаємних розрахунків за період 2012-2015 роки, з яких вбачається, що позивач дійсно придбавала у ТОВ ТК "Полісся-продукт" алкогольні напої та тютюнові вироби у вказаному періоді, в тому числі за 2013 рік на суму 123706,79 грн., за 2014 рік на суму 140032,77грн. та проводила розрахунки за придбаний товар. В актах вказано реквізити усіх первинних документів по вказаним операціям (т.1, а.с.155-156).
Слід зазначити, що відсутність розрахункових документів, за наявності інших доказів проведення розрахунків та накладних на придбання товару, не може бути безумовною підставою для не віднесення зазначених у цих накладних сум до витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вказані витрати підтверджено позивачем документально, а тому є всі підстави для їх віднесення до складу витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Також, в ході перевірки ФОП ОСОБА_3 для врахування додаткових витрат за 2015 рік на перевірку надано акти приймання-здачі виконаних аудиторських послуг, а саме поквартальне ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 40000грн.ПП Аудиторською фірмою "Фаворит" згідно договору від 01.01.2015р.
Перевіркою понесених витрат на ведення бухгалтерського обліку встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за 2015 рік відповідно поданої декларації про майновий стан і доходи зазначено суму отриманого доходу в розмірі 301830грн. та визначено чистий дохід в розмірі 45325,30грн. При цьому середня торгова націнка, яка закладена у ціні реалізації товару становить 16%. Як наслідок максимальний дохід закладений у ціні реалізації складає 41631,68грн. З урахуванням викладеного та проведеним аналізом сплати податків ФОП ОСОБА_3 перевіркою не підтверджено включення витрат на аудиторські послуги у ціну реалізованого товару, як наслідок наданими документами не підтверджено понесення даних витрат безпосередньо пов'язаних із отриманням доходу.
Суд не погоджується із даним висновком фіскального органу з огляду на наступне.
04.01.2015 ПП Аудиторська фірма "Фаворит" та ФОП ОСОБА_3 уклали договір про надання аудиторських послуг, зокрема щодо ведення бухгалтерського обліку на протязі 2015 року. Плата за надані послуги складає 10000грн. в квартал (т.1, а.с.173).
Згідно із п.6 договору на підтвердження факту надання аудитором замовнику аудиторських послуг відповідно до умов договору складається акт.
На виконання даного договору між сторонами складено акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2015,31.03.2015,30.12.2015,30.09.2015 (т.1, а.с.174-177).
Оплата послуг підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 30.09.2015, 31.03.2015, 30.06.2015, 30.12.2015 (т.1, а.с.178).
Зазначені документи були надані під час перевірки, а тому мали бути враховані перевіряючими.
Як зазначалось, п.177.4 ст. 177 ПК України передбачено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, в тому числі витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу).
Враховуючи, що між ПП Аудиторська фірма "Фаворит" та ФОП ОСОБА_3 уклали договір про надання аудиторських послуг, надання і оплата яких підтверджена документально, позивач мав право включати вартість даних послуг у витрати при визначенні об'єкта оподаткування (чистого оподаткованого доходу) податком на доходи фізичних осіб.
Посилання відповідача на те, що вказані витрати не було відображено у декларації про майновий стан та не включено в ціну реалізації товару не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, що і було зроблено судом.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.
Однак, контролюючим органом не доведено існування таких обставин у даній справі.
Податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.
Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, щодо укладення договорів про надання послуг, повязаних із господарською діяльністю, а саме ведення бухгалтерського обліку платника податків).
За таких обставин, суд вважає помилковим висновок фіскального органу про заниження позивачем в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 чистого оподаткованого доходу на загальну суму 195452,00 грн., що призвело до заниження в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29317,81 грн.
Враховуючи, що при визначенні доходу позивача, перевіряючими безпідставно не було враховано понесені витрати за операціями з ТОВ ТК "Полісся-продукт" у 2013-2014 роках та ПП Аудиторською фірмою "Фаворит" у 2015 році, тобто невірно визначено базу оподаткування (чистий оподаткований дохід), неправильними є і висновки щодо заниження позивачем суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 611,34 грн. та щодо заниження в період з 01.01.2014 по 31.12.2015 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу з урахуванням максимальної величини, у розмірі 34,7% на загальну суму 747455,00 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Згідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0024121302, №0024091302 від 21.09.2016 р., рішення про застосування штрафних санкцій №0024111302 від 21.09.2016 р., вимоги про сплату боргу №Ф-0024101302 від 21.09.2016 р., №Ф-29334-06 від 02.11.2016 р., винесені Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Посилання відповідача на те, що вимога про сплату боргу №Ф-29334-06 від 02.11.2016 р., винесена Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області в особі Черняхівського відділення, є відкликаною, спростовується відповіддю Черняхівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №3513 від 10.05.2017 (т.2, а.с.3) та відповіддю УДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №3080/14/3.3-09/2017 від 11.05.2017 (т.2, а.с.6).
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0024121302, №0024091302 від 21.09.2016 р., рішення про застосування штрафних санкцій №0024111302 від 21.09.2016 р., вимоги про сплату боргу №Ф-0024101302 від 21.09.2016 р., №Ф-29334-06 від 02.11.2016 р., винесені Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.
Стягнути з Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 2187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст постанови виготовлено: 22 червня 2017 р.
Судове рішення № 67371796, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 15.06.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 806/2433/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: