Рішення № 67366799, 20.06.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5178/17

Категорія 49

2/295/2280/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

20.06.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Гумен Н.В.

При секретарі Скришевській О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Богунського районного суду м. Житомира, цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду просить суд змінити розмір аліментів, які стягувалися за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.01.2009 року, та за яким було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 300,00 грн., починаючи з дня подання позовної заяви і до моменту досягнення сином ОСОБА_3, 12.09.2004р.н. повноліття, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі судового рішення на її користь стягуються аліментів на утримання їх спільної дитини з відповідачем у розмірі 300,00 грн., однак ці кошти є меншими встановлений законом мінімальний розмір аліментів та відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а тому вимушена звернутись з даним позовом до суду.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, однак її уповноважений представник ОСОБА_4 надала заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять суд їх задовольнити, розглядати справу у їх відсутність, проти винесення заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі вимог ст.ст.158, 169, 224 ЦПК України.

Частина 1 ст. 224 ЦПК України встановлює, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справ доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 01.09.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано шлюб (а.с. 3).

У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24.02.2017 року ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, 12.09.2004р.н. (а.с. 5)

За рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.01.2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, 12.09.2004 народження у твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень 00 коп. щомісячно, починаючи з 20.11.2008 року і до повноліття дитини (а.с. 4).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобовязані утримувати дітей до їх повноліття.

Сімя, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Батьки зобовязані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобовязані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обовязку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка просить збільшити розмір аліментів на її користь для утримання дитини з твердої грошової суми, тобто з розміру 300,00 грн. на розмір частки від заробітку батька, яка буде стягуватися до досягнення дитиною повноліття, що відповідно визначається спочатку в розмірі 25 % від заробітку батька, вказуючи про те, що відповідач, який являється батьком дитини, не забезпечує її матеріально, хоча може та зобовязаний це робити.

Згідно із ст. 184 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітні діти проживають разом з матірю, перебувають на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків, позивач та відповідач є особами працездатного віку, доказів про не задовільний стан здоровя суду надано не було, відповідач приєднав до заяви докази, які стверджують, що відповідно до записів трудової книги, він не працевлаштований, проте доказів про відсутність у нього доходів суду надано не було, крім того судом враховано ту обставину, що у позивачки на її утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей, які обмежують її для працевлаштування, крім того відповідач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей.

Згідно з п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до ч.1ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини (далі Конвенція), яку було ратифікованоПостановою Верховної Ради України №789-XII( 789-12 ) від 27.02.91 та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи положення ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік де встановлено з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень на одну особу в розрахунку на місяць, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, та вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, враховуючи також, що у разі сплати мінімального розміру аліментів, відповідача не поставить це у скрутне становище, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.

Виходячи з вказаної норми, суд вважає за необхідне присудити стягнення аліментів від дня предявлення позову до суду, а саме з 15.05.2017 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 150, 180, 181, 182, 183, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, які стягувалися за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.01.2009 року, а саме з 15.05.2017 року стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 25 % з усіх видів заробітку відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути зОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Богунським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання ним копії цього рішення.

Суддя: