Ухвала суду № 67365597, 21.06.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"21" червня 2017 р. Справа № 57/218-10

вх. № 127

Судова колегія господарського суду у складі:

головуючий суддя Присяжнюк О.О.

суддя Ольшанченко В.І.

суддя Светлічний Ю.В.

при секретарі Косма К.І.

за участю представників:

скаржника (ПВКФ "Істок") - ОСОБА_1 (директор);

представника Київського ДВС -ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.01.17, ;

ФОП ОСОБА_3 - не з'явився,

Харківська міська рада - не з'явився,

Управління з контролю за використання та охороною земель, не з'явився,

АК "Харківобленерго"- не з'явився,

Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській, не з'явився,

КП "ВТП "Вода" - не з'явився,

розглянувши скаргу ПВКФ "Істок" м. Харків (вх.№127 від 29.05.2017року) про визнання незаконних дій Головного управління юстиції Харківської області та Київського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ Харківської області по справі за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Харків

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Харківська міська рада м. Харків;

2.Управління з контролю за використанням та охороною земель, м. Харків;

3. Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків;

4. Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків;

5. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

до Приватно виробничо- комерційної фірми "Істок" м. Харків

про знесення об'єкту самочинного будівництва

ВСТАНОВИЛА:

на адресу господарського суду Харківської області від Приватної виробничо- комерційної фірми "Істок" надійшла скарга , в якій останній просить суд :

- відновити ПВКФ"Істок" строк для подання скарги на протиправні дії і протиправну бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області як органу, який має обов'язок належно, законно, дієво здійснювати виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р - відновити магазин .

- визнати за період 18 місяців ( з 04 січня 2016р. по сьогодні -04 травня 2017р протиправними незаконними дії та протиправною незаконною бездіяльність Київського ВДВС м. Харків ГТУ юстиції у Харківській області як органу який має обов'язок ( від виконання якого 18 місяців з 04.01.2016о по 04.05.2017р ВДВС зухвало ухилився) належно, дієво здійснювати виконання НАКАЗ судді ГСХО ОСОБА_4О від 26.06.2015р (відновити магазин) по справі 57/218-10 щодо виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 від 26.06.2015р та як такими, що на протязі 18 місяців порушуються конституційні права юридичної особи ПВКФ "Істок та зобов'язати Київський ВДВС м. Харків ГТУ юстиції у Харківській області як органу який має обов'язок належно здійснювати виконання Ухвали судді ГСХО ОСОБА_4 від 22.12.2015р яка є невід'ємною частиною наказу судді ГСХО ОСОБА_4 від 26.06.2015р.-відновити магазин по справі 57/218-10 у строк визначений ЗУ "Про виконавче провадження Органом Київського ВДВС порушено ч.2 . ст.3О ЗУ "Про виконавче провадження" ( органом ВДВС з 26 червня 2015р по сьогодні не проведено у 2 двох місячний строк виконавчі дії з виконання Рішення суду немайнового характеру - будівництво магазину ; на боржника ОСОБА_3 не накладено штраф 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ; на боржника ОСОБА_3 не накладено повторний штраф 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ; на боржника ОСОБА_3 державні виконавці не проінформували правоохоронців про кримінальне правопорушення вчинене боржником ОСОБА_3 за ст.382 КК України, та боржнику ОСОБА_3 не вручено документ примусового виконання ВИМОГА про придбання будівельних матеріалів та конструкцій , найняти робочу силу та техніку та здійснити відновлення будівлі-магазину ПВКФ Істок , ... )

1). Накладання штрафу 1700 гривен на боржника ОСОБА_3 (100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (д/в ОСОБА_2 не виконав) ;

2. Накладання подвійного штрафу 3 400 гривень на боржника ОСОБА_3В.( 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (д/в ОСОБА_2 не виконав) ;

3). Письмове повідомлення від державного виконавця Ярмоленко О.В. до правоохоронних органів з проханням про відкриття кримінального провадження за ст.382 КК України - невиконання Рішення суду проти боржника ОСОБА_3 . (д/в ОСОБА_2 не виконав) ;

4). Рекомендованою поштою надсилання боржнику ОСОБА_3 вимоги державного виконавця Ярмоленко О.В якою зобов'язати боржника ОСОБА_3 найняти робочу силу ,техніку , придбати будівельні матеріали, відбудувати магазин (д/в ОСОБА_2 не виконав)

- зобов'язати Київський ВДВС м. Харків ГТУ юстиції у Харківській області як органу, який має обов'язок належно в строк, дієво здійснювати виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 від 26.06.2015р (відновити магазин) справі 57/218-10 та надати до ГСХО та надати стягувану повну інформацію перелік дій про фактично виконану роботу ( дії) які відповідають вимогам ЗУ Про виконавче провадження за 15 місяців ( з 04.01.2016р по 04.05.2017р.)щодо виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р. (відновити магазин)

- Вжити судом відповідних та належних заходів щодо реагування після розгляду даної скарги по відношенню до Київського ВДВС м. Харкова ГТУ юстиції у Харківській області як до органу що здійснює виконання НАКАЗ суді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р по справі 57/218-10 (відновити магазин) так і до окремих його посадових осіб (ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6О.) винісши відповідну ОКРЕМУ Ухвалу суду .

- відновити ПВКФ"Істок" строк для подання скарги на протиправні дії і протиправну бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області як органу , який має обов'язок належно , законно та дієво здійснювати виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р - відновити магазин .

- зобов'язати Київський ВДВС м. Харків ГТУ юстиції у Харківській області як органу, який має обов'язок належно здійснювати виконання НАКАЗ судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р - відновити магазин по справі №57/218-10 у строк визначений ЗУ "Про виконавче провадження" Органом ВДВС порушено ч.2 , ст. ЗО ЗУ "Про виконавче провадження" (органом ВДВС з 26 червня 2015р по сьогодні не проведено у 2-місячний строк виконавчі дії з виконання Рішення суду немайнового характеру - будівництво магазину)

- Визнати протиправними та незаконними дії та протиправною та незаконною бездіяльність Київського ВДВС м. Харкова ГТУ юстиції у Харківській області як органів , які мають обов'язок належно та дієво здійснювати виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06. 2015р. (відновити магазин) по справі 57/218-10 щодо виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р та як такими , що порушують конституційні права юридичної особи ПВКФ"Істок

9) . Зобов'язати Київський ВДВС м. Харкова ГТУ юстиції у Харківській області як органу, який має обов'язок належно в строк та дієво здійснювати виконання НАКАЗ судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р (відновити магазин)по справі 57/218-10 надати до ГСХО та надати скаржнику ПВКФІсток повну інформацію що фактично виконану роботу ( дії) за 18 місяців ( з 04.01.2016р по 04.05.2017р.) щодо виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р. (відновити магазин)

- Вжити судом відповідних та належних заходів щодо реагування після розгляду скарги по відношенню до Київського ВДВС м. Харкова ГТУ юстиції у Харківській області як до органу що здійснює виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р по справі 57/218-10 так і до окремих його посадових осіб (ОСОБА_5 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_6 ) винісши відповідну ОКРЕМУ Ухвалу суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2017 року прийнято скаргу ПВКФ "Істок" м. Харків(вх.№127 від 29.05.2017року) про визнання незаконних дій Головного управління юстиції Харківської області та Київського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ Харківської області до розгляду. Розгляд призначено на "21" червня 2017 р. о 15:00.

Скаржник в судовому засіданні 21.06.2017року підтримує заявлену скаргу в повному обсязі, через канцелярію господарського суду(вх.№19283 від 12.06.2017року) надав на виконання вимог суду додаткові пояснення по суті заявленої скарги.

Представник ДВС Київського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ Харківської області, в судовому засіданні 21.06.2017 року заперечував проти скарги у повному обсязі, через канцелярію господарського суду (вх.№20588 від 21.06.2017 року) надав заперечення, в яких, зокрема посилався на те, що виходячи з резолютивної частини Наказу Господарського суду Харківської області № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) від 26.06.2015 року рішення суду не передбачає зобов'язального характеру для боржника, крім того Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено способу та порядку виконання вищевказаного наказу суду, у зв'язку з чим застосувати до боржника (вказаного в ухвалі Господарського суду Харківської області 57/218-10 (н.р. 59/264-08) від 22.12.2015 року), на думку державного виконавця , заходи примусового виконання, передбачені статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», не уявляється можливим.

Інші представники сторін в судове засідання не зявились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про призначення до розгляду скарги в даному судовому засіданні, та копії якої були відправлені сторонам та третім особам, і яка є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Обґрунтовуючи подану скаргу скаржник зазначає, що насьогодні ухвала господарського суду від 15.09.2014 року не виконана , не відновлено будівлю - магазин по вул. Скрипника , 18 у Харків -знесену на виконання наказу господарського суду від 18.03.2009 у справі 59/264-08.

Як вказує скаржник у подані скарзі 06 липня 2016р державним виконавцем Ярмоленко разом з стягувачем ОСОБА_1 здійснено вихід за місцем виконання ухвали суду по вул. Скрипника ,18 для перевірки виконання ухвали суду.

За результатами виходу складено акт від 06 липня 2016 державного виконавця Ярмоленко який також підписано стягувачем ОСОБА_1 відповідно якого боржника ОСОБА_3 за адресою Харків , вул. Скрипника , 18 не виявлено .

03 жовтня 2016р. ст. державним виконавцем Ярмоленко О.В. разом з стягувачем ОСОБА_1 здійснено вихід за місцем виконання ухвали суду, а саме : м. Харків , вул. Скрипника ,18 для перевірки виконання ухвали суду, за результатами виходу складено АКТ від 03.10.2016 державного виконавця Ярмоленко який також підписано стягувачем ОСОБА_1 відповідно до якого боржника ОСОБА_3 за адресою м.-г Харків , вул. Скрипника , 18 не виявлено .

Також скаржник у поданій скарзі посилається на норми ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено відповідальність за не виконання рішення , а саме у разі невиконання без поважних причин у встановлений строк ухвали суду передбачається відповідальність у вигляді накладення штрафу.

Як вказує стягувач до сьогодні жодного штрафу та жодного подвійного штрафу державною виконавчою службою не накладено на боржника ОСОБА_3

Звертаючись до господарського суду з відповідною скаргою стягувач вказував на те, що за період 18 місяців ( з 04 січня 2016р. по сьогодні ) наказ господарського суду від 26.06.2015 року виданий на виконання ухвали суду від 15.09.2014 року не виконаний, інші виконавчі дії державною виконавчою службою не проведені .

Такі обставини на думку стягувача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту у судовому порядку.

Оцінивши наявні в справі докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволеннючастково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області перебуває виконавче провадження №49753233 з приводу виконання Наказу Господарського суду Харківської області № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) від 26.06.2015 року, щодо:

- відновлення будівлі "Магазину продовольчих товарів" по вул. Скрипника, 18 у м. Харкові, знесену на виконання наказу господарського суду Харківської області від 18.03.2009 р. у справі №59/264-08.

Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) від 22.12.2015 р., що є невід'ємною частиною наказу суду №57/218-10 від 26.06.2015 р., суд зазначив сторін виконавчого документу: стягувач - Приватна виробничо-комерційна фірма "Істок" (22673395, вул. Скрипника, 16. кв. 4); боржник - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (61170, м. Харків, Блюхера, 42, кв. Ї9, ідент. номер НОМЕР_1).

04.01.2016 керуючись ст.17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Манерко Д.Д. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за номером 'П№49753233 та надано термін для самостійного виконання рішення суду боржником до 12.01.2016 року.

01.03.2016 року державним виконавцем відділу здійснено вихід за місцем виконання рішення суду, а саме: м. Харків, вул. Скрипника, буд. 18, для перевірки виконання рішення суду.

За результатами виходу складено ОСОБА_6 державного виконавця від 01.03.2016 року відповідно до якого боржника ОСОБА_3 за адресою м. Харків, вул. Скрипника, буд. 18, - не виявлено, рішення суду не виконано, будівля "Магазину продовольчих товарів" по вул. Скрипника, 18 у м. Харкові, знесену на виконання наказу господарського суду Харківської області від 18.03.2009 р. у справі №59/264-08, - не виявлена.

В процесі розгляду скарги державний виконавець наголошував на тому, що останньому не зрозуміло, яким саме чином необхідно виконувати рішення суду, наказу Господарського суду Харківської області № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) від 26.06.2015 року, щодо оновлення будівлі "Магазину продовольчих товарів" по вул. Скрипника, 18у м. Харкові, знесену на виконання наказу господарського суду Харківської області від 18.03.2009 р. у справі №59/264-08), щодо порядку та способу виконання рішення суду при здійснені примусового виконання виконавчого провадження І ВП№ 49753233.

Наголошував на зверненні до суду із заявою про роз'яснення резолютивної частини виконавчого документу в порядку передбаченим ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» та відмову суду в задоволені заяви державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області про роз'яснення способу та порядку виконання наказу Господарського суду Харківської області від 26.06.2015 року у справі №57/218-10.

Проте суд не може погодитись з такою позицією державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області, виходячи із наступного.

Слід зауважити, що наслідком здійснення державним виконавцем виконавчих дій є повне виконання судового рішення, проте ухвалу господарського суду Харківської області від 15.09.2014року у цій справі до цього часу не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов'язковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Розглядаючи ж ст. 17 Закону у світлі норм статей 8 та 9 Конституції, можна стверджувати, що вище вказані джерела європейського та національного права містять норми, щодо яких право України передбачає пряму дію та безпосереднє застосування. Отже, положення Закону фактично надають Конвенції в ієрархії формальних джерел права України такий статус, який можна визначити як квазіконституційний.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та обєктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців

Враховуючи наведені приписи та практику Європейського суду з прав людини, суд погоджується з доводами стягувача про обов'язковість виконання судових рішень та дотримання органами виконання судових рішень приписів чинного законодавства, яке регламентує процес такого виконання.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв'язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, а також під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судам необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Дубенко проти України" від 11 січня 2005 року, "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та інші).

Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

За частиною другою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

На вимогу господарського суду відділом примусового виконання судових рішень надані копії матеріалів виконавчого провадження (номер за ЄДРВП 49753233)

Зі змісту наданих документів вбачається, що в ході виконання ухвали суду у даній справі, в межах виконавчого провадження № 49753233, виконавчою службою не вжито всіх необхідних, передбачених законом заходів примусового виконання рішення, що свідчить про наявність факту неправомірної бездіяльності державної виконавчої служби під час примусового виконання ухвали, та, як наслідок, є підставою для часткового задоволення скарги ПВКФ"Істок"

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 9.13 Постанови ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.12 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд, серед іншого, зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Безпідставне ухилення державного виконавця від виконання своїх обов'язків і є, власне, його бездіяльністю.

Більше того , суд вважає недоречним посилання державного виконавця на заявою про роз'яснення резолютивної частини виконавчого документу в порядку передбаченим ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», та відмову суду в задоволені заяви державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області про роз'яснення способу та порядку виконання наказу Господарського суду Харківської області від 26.06.2015 року у справі №57/218-10, оскільки порядок виконання рішення встановлений Законом України Про виконавче провадження і здійснюється органами державної виконавчої служби, як органом владних повноважень, який самостійно і під власну відповідальність приймає рішення по виконанню рішення відповідно до вищезазначеного Закону.

Суд може роз'яснити саме рішення, а не порядок його виконання, тим більше не наказ суду, оскільки це б виходило за межі повноважень суду, оскільки державним виконавцем було подано заяву про роз'яснення способу та порядку виконання наказу господарського суду Харківської області від 26.06.ю2015 року , як наслідок , колегією суддів було відмовлено в задоволенні вищевказаної заяви , з підстав вищеозначеного.

До того ж, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» №15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Крім того, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Наразі суд зазначає, що боржник, безпідставно ухиляючись від виконання судового рішення, яке набрало законної чинності, створює перешкоди у реалізації позивачем права на захист свого порушеного права, що було встановлено в судовому рішенні.

У рішенні від 05.07.2012р. у справі Глоба проти України (no. 15729/07,) Європейський суд з прав людини вказує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Слід зауважити, що у справі Півень проти України Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд першої дійшов до висновку про визнання протиправною бездіяльність Київського ВДВС м. Харків ГТУ юстиції у Харківській області при виконанні наказу господарського суду Харківської області від 26.06.2015 року про відновлення будівлі по справі 57/218-10.

Щодо вимог скаржника заявлених у скарзі , а саме :

1). Накладання штрафу 1700 гривен на боржника ОСОБА_3 (100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (д/в ОСОБА_2 не виконав) ;

2. Накладання подвійного штрафу 3 400 гривень на боржника ОСОБА_3В.( 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (д/в ОСОБА_2 не виконав) ;

3). Письмове повідомлення від державного виконавця Ярмоленко О.В. до правоохоронних органів з проханням про відкриття кримінального провадження за ст.382 КК України - невиконання Рішення суду проти боржника ОСОБА_3 . (д/в ОСОБА_2 не виконав) ;

4). Рекомендованою поштою надсилання боржнику ОСОБА_3 вимоги державного виконавця Ярмоленко О.В якою зобов'язати боржника ОСОБА_3 найняти робочу силу , техніку , придбати будівельні матеріали, відбудувати магазин (д/в ОСОБА_2 не виконав)

- зобов'язання Київського ВДВС м. Харків ГТУ юстиції у Харківській області як органу, який має обов'язок належно в строк, дієво здійснювати виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 від 26.06.2015р (відновити магазин) справі 57/218-10 та надати до ГСХО та надати стягувану повну інформацію перелік дій про фактично виконану роботу ( дії) які відповідають вимогам ЗУ Про виконавче провадження за 15 місяців ( з 04.01.2016р по 04.05.2017р.)щодо виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р. (відновити магазин)

Відповідно до ч.1 і 2 ст. 63, ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. (…) У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (…) та попередження про кримінальну відповідальність. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульовано Розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» (статті 63-67).

Такими, зокрема, є виконання рішення про відібрання дитини (стаття 64), про поновлення на роботі (стаття 65), виконання рішення про виселення боржника (стаття 66), виконання рішення про вселення стягувача (стаття 67). Даний перелік є вичерпним, і розширеному тлумаченню не підлягає.

На сьогоднішній день, незважаючи на невиконання боржником судового рішення та фактично вимог державного виконавця, останній повинен був винести постанову про накладення штрафу на боржника, проте такі заходи по відношенню до останнього також не вживалися.

Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ, відкрити виконавче провадження, вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що не зроблено органом ДВС.

Всупереч вищевикладеним нормам, державним виконавцем не надано до матеріалів справи доказів вчинення усіх необхідних процесуальних дій, спрямованих на виконання наказу господарського суду Харківської області від 26.06.2015 року у справі №57/218-10

Разом з тим господарський суд погоджується із скаржником, що державний виконавець, незважаючи на норми чинного законодавства України та звернення стягувача, не повністю реалізував надані йому права та обов'язки, не застосував усі можливі, передбачені законом, заходи для досягнення необхідного позитивного результату - виконання судового наказу.

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення скарги шляхом зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області про здійснення перелічених у скарзі заходів виконавчого провадження, а саме:

- письмового повідомлення від державного виконавця Ярмоленко О.В. до правоохоронних органів з проханням про відкриття кримінального провадження за ст.382 КК України - невиконання Рішення суду проти боржника ОСОБА_3,

-рекомендованою поштою надсилання боржнику ОСОБА_3 вимоги державного виконавця Ярмоленко О.В якою зобов'язати боржника ОСОБА_3 найняти робочу силу , техніку , придбати будівельні матеріали, відбудувати магазин (д/в ОСОБА_2 не виконав)

- зобов'язання Київський ВДВС м. Харків ГТУ юстиції у Харківській області як органу надати стягувану повну інформацію перелік дій про фактично виконану роботу ( дії) які відповідають вимогам ЗУ Про виконавче провадження за 15 місяців ( з 04.01.2016р по 04.05.2017р.)щодо виконання наказу судді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р. (відновити магазин), адже за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд може зобов'язати орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, тобто заходи примусового виконання рішення, до яких згідно ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Щодо клопотання скаржника про винесення окремої ухвали судом враховується наступне.

Окрім того у скарзі ПВКФ"Істок" просить вжити судом відповідних та належних заходів щодо реагування після розгляду даної скарги по відношенню до Київського ВДВС м. Харкова ГТУ юстиції у Харківській області як до органу що здійснює виконання НАКАЗ суді ГСХО ОСОБА_4 0.0. від 26.06.2015р по справі 57/218-10 (відновити магазин) так і до окремих його посадових осіб (ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6О.) винісши відповідну ОКРЕМУ Ухвалу суду

Згідно зі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.

Згідно п. 5.3, п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим.

Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

При винесенні окремої ухвали слід враховувати, що вказівки стосовно усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду, тобто господарський суд не вправі давати вказівки щодо виробничих процесів або оперативно-господарської діяльності та визначати, яке стягнення слід накласти на службову особу.

Розглянувши вищеозначене клопотання скаржника суд зазначає, що указане клопотання не є скаргою в контексті положень ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України і за приписами цієї норми не вирішується.

Крім того, суд вважає, що викладена у скарзі вимога про винесення судом окремої ухвали відповідно до ст. 90 ГПК України по відношенню до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції як до органу що здійснює виконання наказу господарського суду Харківської області від 26 червня 2015 року по справі № 57/218-10 ( про відновлення будівлі так і до окремих його посадових осіб не відповідає вимогам, які можуть бути заявлені скаржником при поданні ним скарги на дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби. Вчинення таких процесуальних дій як винесення окремої ухвали чи направлення повідомлення здійснюється виключно на розсуд суду і не може ставитись в залежність від волевиявлення учасників судового процесу.

Згідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п.п.9.13. п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись ст.86, 1212 ГПК України,

УХВАЛИЛА:

1.Скаргу ПВКФ "Істок" м. Харків (вх.№127 від 29.05.2017року) про визнання незаконних дій Головного управління юстиції Харківської області та Київського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ Харківської області задовольнити частково.

2.Визнати незаконною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Харківської області від 26.06.2015 року ( про відновлення будівлі) по справі №57/218-10.

3.В решті скарги відмовити.

Ухвала про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.О.

суддя Ольшанченко В.І.

суддя Светлічний Ю.В.