Рішення № 67365501, 20.06.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р.Справа № 916/1030/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Ніко-Тайс

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро

2) Приватного підприємства „Агрофірма Ставиське

про стягнення 9594,80грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат

від відповідача ТОВ „Совагро: не з`явився

від відповідача ПП „Агрофірма Ставиське: не з`явився

В засіданні 20.06.2017р. приймали участь представники:

від позивача ТОВ „Компанія Ніко-Тайс не з`явився

від відповідача ТОВ „Совагро: не з`явився

від відповідача ПП „Агрофірма Ставиське: не з`явився

Суть спору: про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро та Приватного підприємства „Агрофірма Ставиське на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс 9594,80 грн., за користуванням товарним кредитом згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008 року, угоди №1511/12-14 про заміну кредитора у зобовязані від 15.11.2012 року та на підставі договору поруки №03-02-2014-16 від 03.02.2014року., за яким ТОВ „Совагро „Поручитель зобовязується перед ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс „Кредитор сплатити 1000грн.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав пояснення від 06.06.2017р. за вх.№12334/17, від 17.05.2017р. за вх.№2-2658/17, заяву про збільшення позовних вимог від 17.05.2017р. за вх.№2-2658/17, яку прийнято судом до розгляду по суті.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.05.2008р. між ТОВ „Корпорація Агросинтез та ПП „ Агрофірма Ставиське було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К. У звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП „Агрофірма Ставиське взятого на себе грошового зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008 р., рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2009 року у справі №14/57, стягнуто з ПП „Агрофірма Ставиське на користь ТОВ „Корпорація Агросинтез 14902 грн. 53коп. основного боргу, 3906 грн. 94 коп. індексації боргу по договору, 5970 грн. 93коп. штрафу, 968грн. 69 коп. втрат від інфляції, 121 грн. 06 коп. 3% річних, 258 грн. 70 коп. державного мита, 113 грн. 73 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Подалі, згідно угоди №15-11/12-14 від 15.11.2012р про заміну кредитора у зобовязанні „Корпорація Агросинтез передала ТОВ ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс право вимоги виконання зобовязання ПП „Агрофірма Ставиське по договору №75/2008К від 19.05.2008р. щодо оплати вартості отриманого товару. Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2015 року у справі №911/4566/14, за позовом ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс стягнуто солідарно з ПП „Агрофірма „Ставиське, та ТОВ „ПК Трейдсервісгруп на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс 1000грн. та 1217гривень 27коп. курсової різниці, 550грн. витрат на оплату послуг адвоката., 913,50грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду №911/4566/14, №14/57 були виконані державною виконавчою службою у примусовому порядку, однак, заборгованість сплачена не своєчасно, у звязку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідачів відсотки за користування товарним кредитом, розраховані із суми донарахованої курсової різниці.

Відповідачі - ТОВ „Совагро та ПП „Агрофірма Ставиське в судові засідання не зявлялись, відзив на позов та витребувані судом документи не надали, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 15.05.2017р. за вх.№10722/17, від 06.06.2017р. за вх.№12336/17 про долучення документів до матеріалів справи, від 15.05.2017р. за вх.№2-2589/17 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, від 06.06.2017р. за вх.№12337/17 про розгляд справи в порядку статті 75 ГПК України, від 06.06.2017р. за вх.№12336/17 про долучення документів до матеріалів справи, від 17.05.2017р. за вх.№2-2658/17 про збільшення позовних вимог були судом задоволені.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивачата його правову позицію, суд встановив наступне:

Між ТОВ „Корпорація Агросинтез (Постачальник) та ПП „ Агрофірма Ставиське (Покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008р. згідно пункту 1.1. розділу 1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар, сплатити проценти за користуванням товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник надає Покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого та неоплаченого Покупцем товару на період: з дати одержання товару Покупцем (але не раніше 30.05.2008р.) до 30.10.2008р.

Відповідно до п. 2.2. Договору, за користуванням товарним кредитом (Покупець) сплачує (Постачальнику) відсотки в розмірі 0,1% річних від вартості отриманого, але не оплаченого товару за кожен день користування товарним кредитом.

Як зазначається в п. 2.7. Договору, сторони домовилися, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу євро до грн. більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладання договору. Покупець зобовязується сплатити Постачальникові проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0) х СП= ПСП, де А1- офіційний курс Євро на дату платежу А0- офіційний курс Євро на дату укладання Договору, СП- сума поточного платежу; ПСП- проіндексована сума платежу.

Згідно п.6. договору №75/2008К від 19.05.2008р. він діє з моменту його підписання Сторонами та діє протягом трьох років з моменту його укладання, а в частині невиконаних зобовязань до повного їхнього виконання.

Згідно укладеної 15.11.2012р. між ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ (первісний кредитор) та ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс (новий кредитор) угоди про заміну кредитора у зобовязанні, в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2014р., первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПП „Агрофірма Ставиське (боржник) зобовязання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, до оцінки вартості товару, курсової різниці), відсотків за користування товарним кредитом, пені, інфляційних втрат, 3% річних, штрафу, набутих Первісним кредитором на підставі договору поставки №ОП270409/5 від 27.04.2004р у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008р.

Згідно п.1.2. за цією Угодою новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, до оцінки вартості товару, курсової різниці), відсотків за користування товарним кредитом, пені, та інфляційних втрат, 3% - річних, штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобовязання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008р.

Відповідно до п.2.1. Угоди вартість зобовязання, що відступається за даною Угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 4973(чотири тисячі девяносто сімдесят три)грн. 01 коп.

На виконання умов п.4.1. даної угоди ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ було передано ТОВ „Компанії „Ніко-Тайс перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ПП „ Агрофірма Ставиське обумовленого зобовязання та відповідно складено акт прийому-передачі оригіналів або копій документів від 15.11.2012р.

15.11.2012р. ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ надіслало ПП „Агрофірма Ставиське повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні.

З метою забезпечення виконання зобовязання за угодою №15-11/12-14 про заміну кредитора у зобовязанні від 15.11.2012року., 03.02.2014р. між ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс (Кредитор) та ТОВ „Совагро ( Поручитель) було укладено Договір поруки №03-02-2014-16, за умовами якого Поручитель поручається перед кредитором за виконання обовязку ПП „Агрофірма Ставиське щодо сплати розміру 3% річних у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст.2 цього договору (п.1.1. договору поруки).

Відповідно до п.2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №15-11/12/14 про заміну кредитора у зобовязані від 15.11.2012р., укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № 75/2008К від 19.05.2008р.

Згідно п.3.1. договору поруки відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних у розмірі 1000 (одна тисяча)грн. 00 коп.

Відповідно до п.4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обовязку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

На виконання умов угоди від 19.05.2008р. за актом прийому-передачі документів від 15.11.2012р. ТОВ „Корпорація Агросинтез передало ТОВ Компанії „Ніко-Тайс оригінали документів, що підтверджують наявність зобовязань.

08.05.2014р. ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс було вручено ТОВ „Совагро вимогу №17-16/02 від 17.02.2014р. про виконання зобовязань за договором поруки №03-02-2014-16 від 03.02.2014р.

У відповіді №16 від 24.02.2014р. на вимогу позивача ТОВ „Совагро повідомило про неможливість виконання взятих на себе зобовязань поручителя, у звязку зі скрутним фінансовим становищем.

Так, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2009р. по справі №14/57 за позовом ТОВ „Корпорація „Агосинтез до ПП „Агрофірма „Ставиське, стягнуто з ПП „Агрофірма „Ставиське на користь ТОВ „Корпорація „Агосинтез 14902 грн. 53коп основного боргу, 968,69грн. інфляційних витрат, 3906 грн,94коп індексації боргу по договору, 5970грн. 93 коп. штрафу, 121грн. 06коп. три процента річних, 258грн.70коп. державного мита, 113грн.73коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2015р. по справі №911/4566/14 за позовом ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс до ТОВ ТОВ „ПК Трейдсервісгруп та ПП „Агрофірма Ставиське, стягнуто солідарно з ПП „Агрофірма „Ставиське та ТОВ „ПК Трейдсервісгруп на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс 1000грн. та 1217грн, 27 коп. курсової різниці; 550грн. витрат на оплату послуг адвоката; 913грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору.

Положення ч.3 ст.35 ГПК України визначають, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішеннями по справах №911/4566/14, №14/57 встановлено обставин існування заборгованості ПП „Агрофірма Ставиське за товар по договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008р., наявність заборгованості по курсовій різниці згідно договору поставки, відсотки за користування товарним кредитом на донараховану курсову різницю по якому заявлені позивачем до стягнення у справі №916/1030/17, у звязку з чим у суду наявні підстави вважати ці обставини такими, що не потребують доказування.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс позовні вимоги щодо стягнення солідарно з ТОВ „Совагро та ПП „Агрофірма Ставиське на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс 9 594,80грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих на суму курсової різниці згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.052008р. угоди №15-11/12-14 про заміну кредитора у зобовязані від 15.11.2012р. та на підставі договору поруки №07-04-2014-188 від 07.04.2014р., такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст.663, пп.1), 2) ч.1 п.1 ст.664 Цивільного Кодексу України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обовязок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).

Положення ст.ст.598, 599 ЦК України встановлюють, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст.543 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України).

Як судом встановлено вище, ПП „Агрофірма Ставиське несвоєчасно та не в повному обсязі сплатило вартість товару по договору №75/2008К від 19.05.2008р., що стало підставою для стягнення рішеннями судів по справах №911/4566/14, №14/57 донарахованої курсової різниці, тобто, додаткової вартості товару внаслідок коливання курсу Євро.

Як підтверджують наявні у справі платіжні доручення №71 від 09.12.2009р., №214 від 03.09.2009р., №41 від 31.07.2009р., №66 від 20.07.2010р., виписка ПАТ „УПБ за 23.02.2015р., рішення судів по справах №911/4566/14, №14/57 були виконані, заборгованість стягнуто, що зайняло певний проміжок часу, у звязку з чим позивачем у даній справі на суми курсової різниці нараховано відсотки за користування товарним кредитом за період з 07.02.2009р. по 22.02.2015р. в сумі 9594,80грн., які підлягають судом стягненню з ПП „Агрофірма Ставиське.

При цьому, позовна вимога в частині солідарного стягнення заборгованості із ТОВ „Совагро в межах суми 1000грн. згідно договору поруки №03-02-2014-16 від 03.02.2014р. задоволенню судом не підлягає, так як у відповідності до п.3.1. договору поруки №03-02-2014-16 від 03.02.2014р. відповідальність поручителя обмежується сплатою лише 3% річних.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи часткову доведеність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вони підлягають судом частковому задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 1600 грн., підлягає стягненню з ТОВ „Агрофірма Ставиське пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто, з врахуванням заявленої солідарної відповідальності відповідачів, однак, неправомірності заявлених позовних вимог до ТОВ „Совагро, суд порівну здійснює розподіл судового збору в сумі 800грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 600грн. На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивач надав до суду договір про надання адвокатських послуг №29-13/08-14 від 29.08.2014р., укладений між адвокатом ОСОБА_1. та ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс, акт прийому-передачі документів від 29.08.2014р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.05.2017р., платіжне доручення №688 від 06.10.2014р. на підтвердження понесення фактичних витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №6-рп/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Враховуючи викладене, фактичне понесення позивачем витрат на послуги адвоката, суд вважає за можливе їх часткового відшкодування, тобто, з врахуванням заявленої солідарної відповідальності відповідачів, однак, неправомірності заявлених позовних вимог до ТОВ „Совагро, суд порівну здійснює розподіл витрат на послуги адвоката, а саме у розмірі 300грн. за рахунок ПП „Агрофірма Ставиське.

Неявка відповідачів в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідачів про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 20.06.2017р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачам за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов позивача частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Агрофірма Ставиське (17053, Чернігівська область, Козелецький район, село Ставиське, вул. Леніна, 52 код ЄДРПОУ 03799085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного,38, офіс.23, код 38039872) 9 594 (девять тисяч пятсот девяносто чотири) грн. 80 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 300 (триста) грн. витрат на послуги адвоката, 800 (вісімсот) грн. судового збору.

3.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26 червня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук