Постанова № 67364500, 22.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 року Справа № 924/468/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - судді:Поляк О.І. (доповідач) Бакуліна С.В., Корсак В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015у справі № 924/468/14 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єлисейські поля" доПриватно-орендного підприємства "Горинь"провідшкодування шкоди в сумі 267 538,67 грн., завданої самовільним зайняттям земельних ділянок,у судовому засіданні взяли участь представники:

від скаржника: ОСОБА_5;

від позивача: Макаренко І.Я., Грицик А.В.

від відповідача: не з'явились.;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єлисейські поля" звернулось до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Приватно-орендного підприємства "Горинь" про відшкодування шкоди в сумі 267 538,67 грн., завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2014 у справі №924/468/14 (суддя Гладюк Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 (головуючий суддя Саврій В.А., судді Василишин А.Р., Дужич С.П.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2014 скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Приватно-орендного підприємства "Горинь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єлисейські поля" 267538,67 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, 5350,78 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2675,39 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, але права якої порушено прийнятими у справі рішеннями.

В обґрунтування свої правової позиції заявник касаційної скарги наголошує на порушенні апеляційним судом його прав, як власника земельної ділянки, яка була передана ним в оренду спочатку ТОВ "Єлисейські поля", а в подальшому, ПОП "Горинь". Заявником зауважено на тому, що висновки апеляційного суду стосовно нечинності договорів оренди землі, укладених із ПОП "Горинь" перешкоджають йому в отриманні орендної плати за згаданими договорами. Апеляційним судом також не враховано, що саме йому, як власнику земельної ділянки належить право на відшкодування шкоди, завданої самовільним використанням земельної ділянки. Натомість, апеляційним судом стягнуто згадану шкоду з особи, яка на підставі договору користувалася земельної ділянкою та на користь особи, право користування якої цією ж земельною ділянкою припинилось в силу закону. Отже, апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин приписи статей 211, 212 Земельного Кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_4 просить скасувати прийняту у справі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2014 без змін, як законне та обґрунтоване рішення суду.

До Вищого господарського суду України надійшли пояснення ПОП "Горинь", у яких відповідач просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_4, скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 та залишити без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2014.

Крім цього, до Вищого господарського суду України надійшли відзив та заперечення ТОВ "Єлисейські поля" на касаційну скаргу, у яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін з підстав, у ній викладених.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.06.2017 за участю представників сторін у справі, оголошено перерву до 22.06.2017.

22.06.2017 через канцелярію Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлисейські поля" надійшли заперечення на касаційну скаргу та заява про відвід головуючого судді Поляк О.І. Розглянувши заяву про відвід головуючого судді Поляк О.І., судова колегія дійшла висновку про її відхилення, виходячи з приписів ст.20 ГПК України.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як роз'яснено пунктом 63 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України", у розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

З'ясовуючи наявність правового зв'язку між сторонами спору та заявником касаційної скарги, колегія суддів враховує такі, встановлені судами обставини справи.

Так, апеляційний суд повторно розглядаючи справу зауважив, що відповідачем на підтвердження заперечень позову, було подано копії договорів оренди землі, укладених між відповідачем (орендарем) та громадянами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4 (орендодавцями) про оренду земельних ділянок на території с.Пліщин Шепетівського району. До договорів додано державні акти на право власності на земельну ділянку вищевказаним громадянам, плани земельних ділянок, схеми розташування землі, каталоги координатів меж. Усі договори підписані їх сторонами.

Надаючи юридичну оцінку поданим відповідачем доказам, апеляційний суд з посиланням на статтю 125 Земельного кодексу України та з огляду на встановлені обставини відсутності державної реєстрації договорів оренди землі, укладених між ПОП "Горинь" та громадянами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, дійшов висновку стосовно відсутності між відповідачем та згаданими громадянами орендних правовідносин.

Крім цього, апеляційним судом встановлено, що договори оренди земельних ділянок (паїв) загальною площею 242,7170 га, які розташовані за межами села на території Пліщинської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області та укладені між ТОВ "Єлисейські поля" та жителями села Варварівка та Голики Славутського району Хмельницької області, зокрема і з заявником касаційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи списком громадян орендодавців ПОП "Горинь" по Пліщинській сільській раді, є такими, що не припинили свою дію.

Звертаючись із касаційною скаргою, ОСОБА_4 вказував на неможливість реалізації ним прав власника земельної ділянки у зв'язку із викладеними у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 висновками щодо нечинності договорів оренди, укладених між ним та ПОП "Горинь".

В підтвердження наведених обставин, заявник касаційної скарги надав листи, копії державних актів на право власності на належні йому земельні ділянки, копії договорів оренди землі.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Оренда землі - засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (Закон України "Про оренду землі").

Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" рекомендовано прискорити передачу відповідно до земельного законодавства безплатно у колективну власність земель кооперативам, КСП, АТ, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність, проведення організаціями землеустрою і поділу земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості).

Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначеним у ньому розміром частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні. Кожний з членів таких утворень має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Власники земельних ділянок можуть добровільно створювати на базі належних їм земельних ділянок спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, акціонерні товариства, інші кооперативні підприємства та організації, передавати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати під заставу, надавати в оренду і продавати громадянам України без зміни їх цільового призначення.

Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" запроваджено обов'язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати в натуральній або грошовій формах.

Орендні відносини потрібно оформляти договором. Предметом договору між громадянином-орендодавцем та орендатором може бути як земельна частка (пай), право на яку підтверджено сертифікатом, так і конкретна земельна ділянка, право на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю. При розгляді цих питань слід виходити з того, що оренда земельної частки (паю) та оренда земельної ділянки - це зовсім різні (за предметом) якісні відносини (Лист Верховний Суду України від 01.09.2003 "Про практику розгляду судами земельних спорів").

Апеляційний суд, оцінюючи договори оренди, укладені ТОВ "Єлисейські поля" та ПОП "Горинь" в контексті чинності їх на момент складення актів обстеження землі від 10.09.2013 №№4/147, 4/148, 4/149, 4/150, 4/151, 4/152, не врахував, що ТОВ "Єлисейські поля" орендувало земельні частки паї, тобто умовну частину землі, а ПОП "Горинь" - конкретні земельні ділянки, межі яких визначені держактом на право власності на землю, тобто реальні земельні ділянки, власниками яких є фізичні особи, в тому числі заявник касаційної скарги, що свідчить про наявність правового зв'язку між заявником та сторонами у справі.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, характерною ознакою такого правопорушення як самовільне зайняття земельної ділянки є відсутність правової підстави для використання земельної ділянки. Не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними. Під такими діями слід розуміти укладення цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством. Таким чином, наявність у особи договору оренди землі свідчить про використання нею згаданої земельної ділянки з волі власника та спростовує сам факт самовільного зайняття землі.

Відтак, висновок апеляційного суду про самовільне зайняття особою земельної ділянки при наявності волевиявленням власника на її зайняття (укладення договору оренди землі між заявником та ПОП "Горинь" ) впливає на обсяг прав власника передбачений ч. 1,2 ст. 319 ЦК України щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд та вчинення щодо свого майна будь-яких дій, які не суперечать закону, а відтак порушує, в зв'язку з цим, основоположні права власника земельної ділянки - заявника касаційної скарги, право якого підтверджується державним актом на право власності на земельну щодо розпорядження цією земельною ділянкою (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Враховуючи наявність правового зв'язку між заявником касаційної скарги та сторонами у справі, а також те, що висновки суду, які впливають на права заявника касаційної скарги висловлені лише апеляційним судом, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду України від 04.03.2015 та направити справу на новий апеляційний розгляд, з вирішенням питання щодо залучення скаржника як учасника судового розгляду.

Водночас, колегія суддів наголошує на такому.

За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язковим для суду є встановлення обставин порушення прав позивача саме відповідачем у справі, а не іншою особою.

Як уже було зауважено, стаття 152 Земельного кодексу України встановлює рівні умови захисту прав власності на землю як власникам землі, так і землекористувачам.

У справі, що переглядається, апеляційним судом так і не було достеменно з'ясовано, чиї дії завдали шкоди позивачу - власника (власників) землі, який до закінчення строку дії договору з ТОВ "Єлисейські поля" передав земельну ділянку в оренду ПОП "Горинь", чи ПОП "Горинь", яке почало використовувати земельну ділянку, надану їй в оренду на підставі ще незареєстрованого договору, тобто без правовстановлюючих документів.

Оскільки в силу статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, оскільки саме висновки апеляційного суду вплинули на права та обов'язки заявника касаційної скарги, якого не було залучено до участі у справі.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування постанови та передачі справи на новий розгляд.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 у справі № 924/468/14 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 у справі № 924/468/14 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 у справі №924/468/14 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

В.А. Корсак