Постанова № 67364497, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 906/1032/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Корсака В.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2017у справі№ 906/1032/16 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"простягнення 242 883,25 грн,

за участю представників

від позивача: Севрук В.О.;

від відповідача: Ткачук М.О.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.11.2016 у справі № 906/1032/16 (суддя Гансецький В.П,), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 (головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді - Розізнана І.В., Петухов М.Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 199 753,88 грн боргу за отримані послуги згідно з договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.2011, 24 726,32 грн пені, 2 292,46 грн 3% річних, 4 331,12 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі № 906/1032/16 і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 604 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 32 Закону України "Про ринок природного газу", п.п. 4, 5 гл. 1 розділу І, п. 1 гл. 7 розділу ІІІ, п. 2 гл. 1 розділу ІV, п. 1 гл. 1 розділу VІІІ Кодексу газотранспортної системи, ч. 4 ст. 13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2011 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство), правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз", та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13, відповідно до п. 1.1 якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та в порядку, передбаченому умовами цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до п. 4.5 договору оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого начальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах ста відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Господарськими судами також встановлено, що між сторонами були укладені додаткові угоди до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011141/П13 від 28.09.2011, а саме: № 1 від 09.01.2012, № 2 від 13.04.2012, № 3 від 17.01.2013, № 4 від 15.06.2013, № 5 від 01.10.2013, № 6 від 20.06.2014, № 7 від 01.10.2014, згідно з умовами яких внесено зміни та доповнення до вказаного договору, зокрема, в частині річного планового обсягу транспортування природного газу та в частині реквізитів сторін.

В подальшому відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.06.2015 № 1732 анульовано ліцензію АЕ №642465 видану ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом з 01.07.2015.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" № 2497 від 30.09.2015 затверджено Типовий договір транспортування природного газу та зобов'язано суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору транспортування природного газу у тримісячний строк з дати набрання чинності цією постановою (п. 3 зазначеної постанови).

17.12.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (замовник) було укладено договір транспортування природного газу № 1512000725, за умовами якого, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п. 2.1).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі за текстом - кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором є: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Згідно з п.п. 2.4, 2.5 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розділ потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п.п. 2.6, 2.7 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також - оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом (п. 4.1 договору).

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 договору вартість послуг транспортування розраховується за тарифами, які розраховуються Регулятором. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті.

Відповідно до п. 7.3. договору тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 13.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

Пунктом 13.5 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 17.1 договору він набирає чинності з дня його укладання і діє до 31 грудня 2016 року, а умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме - з 01 грудня 2015 року.

Як встановлено господарськими судами, в період січня, квітня - серпня 2016 року ПАТ "Укртрансгаз" на виконання вимог договору ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" надав послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 199 753,36 грн, що підтверджується відповідними актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за вказаний період.

Однак, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з оплати вказаних послуг в розмірі 199 753,88 грн.

У зв'язку з зазначеним ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення з останнього на користь ПАТ "Укртрансгаз" 199 753,88 грн заборгованості щодо оплати наданих в січні 2016 року та квітні - серпні 2016 року послуг з транспортування природного газу, 24 794,06 грн пені, 11 705,44 грн штрафу, 2 298,75 грн 3% річних та 4 331,12 грн інфляційних втрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в період січня, квітня - серпня 2016 року позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 199 753,36 грн, що не заперечується останнім. Однак, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" в порушення взятих на себе договірних зобов'язань відмовилось від підписання актів надання послуг транспортування природного газу з підстав неможливості використання у правовідносинах сторін умов договору від 28.09.2011 № 1109011141/П13 та не сплатило їх вартість, що свідчить про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань. Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, господарські суди попередніх інстанцій визнали обгрунтованим стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, 24 726,32 грн пені, 2 292,46 грн 3% річних, 4 331,12 грн інфляційних втрат. Разом з тим, господарськими судами відмовлено у стягненні з відповідача передбачений ч. 2 ст. 231 ГК України штраф у зв'язку з тим, що вказана санкція застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Правовідносини щодо надання послуг з транспортування природного газу регулюються, зокрема, Цивільним та Господарським кодексами України, Кодексом газотранспортної системи, Законом України "Про ринок природного газу", постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Згідно з п. 4 гл. 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 N 2493, доступ суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснюється, зокрема, на принципах надання оператором газотранспортної системи послуг доступу та приєднання виключно на договірних засадах; своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи.

Відповідно до п. 1 гл. 7 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи порядок приймання-передачі природного газу в точках входу та точках виходу на міждержавному з'єднанні визначається відповідною угодою про взаємодію між оператором газотранспортної системи та оператором суміжної газотранспортної системи. Замовник послуг транспортування разом з оператором суміжної газотранспортної системи та оператором газотранспортної системи укладають до 5-го числа наступного місяця акти приймання-передачі газу на обсяги, які замовник послуг транспортування отримав або направив у точках входу та точках виходу на міждержавному з'єднанні за цей газовий місяць.

Пунктом 1 гл. 1 розділу VІІ Кодексу газотранспортної системи встановлено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно з п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено між позивачем та відповідачем на підставі договору № 1109011141/П13 від 28.09.2011 виникли правовідносини з надання послуг по транспортуванню магістральними трубопроводами природного газу. В подальшому, у зв'язку з затвердженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Типового договору транспортування природного газу та укладенням між сторонами договору № 1512000725 від 17.12.2015 кількість послуг змінилася і до існуючої додались ще послуги з розподілу потужностей та послуги з балансування.

Таким чином, договірні правовідносини пов'язані з наданням послуг по транспортуванню магістральними трубопроводами природного газу, які виникли між сторонами ще в 2011 році і продовжили існувати в спірний період та на момент подачі позову, (позивач надавав, а відповідач споживав вказані послуги) свідчать про виникнення у відповідача обов'язку з оплати спожитих послуг.

При цьому, як встановлено господарськими судами, в період січня, квітня - серпня 2016 року позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу за чинними тарифами, які встановленні постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3159 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами", на загальну суму 199 753,36 грн, що також не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих йому позивачем послуг транспортування природного газу в розмірі 199 753,36 грн у зв'язку з порушенням останнім зобов'язань, що виникли з договірних правовідносин, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обгрунтованість доводів місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, а також здійснений попередніми судовими інстанціями перерахунок заявлених позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд касаційної інстанції погоджується з висновки місцевого та апеляційного господарських судів про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 24 726,32 грн пені, 2 292,46 грн 3% річних, 4 331,12 грн інфляційних втрат.

При цьому колегія суддів вважає обгрунтованою відмову господарських судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача передбаченого ч. 2 ст. 231 ГК України штрафу, враховуючи, що вказана санкція застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір вказаного штрафу.

Доводи касаційної скарги про відсутність у відповідача зобов'язання оплатити вартість послуг, які були надані відповідачу за договором від 28.09.2011, про що свідчать надіслані позивачем та не підписані відповідачем акти, враховуючи неправомірність застосування вказаного договору до правовідносин сторін, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані доводи не спростовують факту отримання відповідачем послуг з транспортуванням магістральними трубопроводами природного газу, а відтак й існування між сторонами договірних правовідносин та обов'язку з оплати наданих відповідачу послуг. При цьому, як зазначалося вище, вартість вказаних послуг була розрахована позивачем виходячи з встановлених НКРЕКП тарифів, які є чинними, у зв'язку з чим підлягають обов'язковому застосуванню незалежно від умов того чи іншого договору на транспортування природного газу.

Інші доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, яким вже надана оцінка господарськими судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі № 906/1032/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі № 906/1032/16 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі № 906/1032/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

В.А. Корсак