Ухвала суду № 67364487, 01.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 червня 2017 року Справа № 925/1460/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовичана ухвалу та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 року Господарського суду Черкаської області №2 від 01.12.2016 рокуу справі Господарського суду№ 925/1460/15 Черкаської областіза заявоюДПІ у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській областідо Приватного підприємства "Вулкан-2"про визнання банкрутомрозпорядник майнаПилипенко Т.В.В С Т А Н О В И В :

подана арбітражним керуючим Мельником Василем Олексійовичем (далі - скаржником) касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 року та ухвалу Господарського суду Черкаської області №2 від 01.12.2016 року у справі №925/1460/15 не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 111 ГПК України, касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік доданих до скарги документів.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року, яким встановлено ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення та ухвали господарського суду.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 року, чинним з 01.01.2017 року, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VIII від 21.12.2016 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року становив 1 600 грн.

Отже, за подання скаржником у квітні 2017 року касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 16.03.2017 року про повернення апеляційної скарги арбітражного керуючого Мельника В.О. на ухвалу суду першої інстанції №2 від 01.12.2016 року у даній справі, підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 600 грн.

З матеріалів касаційної скарги (вх. №5860/2017 від 30.05.2017 року) вбачається, що скаржником надано квитанцію №34 від 12.04.2017 року про сплату судового збору в розмірі 802, 90 грн., що не відповідає зазначеним положенням Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 року.

З огляду на таке, касаційна скарга арбітражного керуючого Мельника В.О. не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 ГПК України.

При цьому, виходячи з положень частини 3 статті 1113 ГПК України, скаржник вправі повторно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом розділу ХІІ1 ГПК України, ухвала місцевого господарського суду у справі про банкрутство може бути оскаржена в суді касаційної інстанції лише після її перегляду в апеляційному порядку та її оскарження разом із постановою апеляційного суду, прийнятою за результатами апеляційного перегляду такої ухвали.

Як вбачається з резолютивної частини касаційної скарги скаржника, предметом касаційного оскарження є також ухвала місцевого господарського суду №2 від 01.12.2016 року про усунення арбітражного керуючого Мельника В.О. від виконання обов'язків розпорядника майна ПП "Вулкан-2", призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Пилипенко Т.В. та продовження строку процедури розпорядження майном ПП "Вулкан-2", яка в апеляційному порядку не переглядалася.

З огляду на таке, арбітражному керуючому Мельнику В.О. необхідно відмовити у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області №2 від 01.12.2016 року у справі №925/1460/15 як такої, що не може бути предметом самостійного перегляду в суді касаційної інстанції за правилами статті 107 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 62, 86, 107, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113, статтею 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В :

1. Відмовити арбітражному керуючому Мельнику Василю Олексійовичу у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області №2 від 01.12.2016 року у справі №925/1460/15.

2. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовича на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 року у справі №925/1460/15 повернути скаржнику.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Ю. Поліщук

О.С. Удовиченко