Ухвала суду № 67359761, 20.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/4291/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.

Провадження № 22-ц/783/3148/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні прокурора Зубрицького В.В., представника третьої особи ДБ «Оранта» - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2017 року у справі за позовом керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, за участю третіх осіб виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, дитячого будинку «Оранта», приватного нотаріуса Дрогобицького районного територіального округу Легеди М.М. про визнання недійними договорів купівлі-продажу; визнання недійсною та скасування державної реєстрації та звільнення житлового будинку, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2017 року позов задоволено.Визнано недійсним договір купівлі-продажу 9/10 (дев'ять десятих) ідеальної частки житлового будинку, літ «А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який укладений 06.08.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М.Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/10 (одну десяту) ідеальної частки житлового будинку, літ «А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який укладений 10.08.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_9 щодо відчуження.Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на 1/10 ідеальної частки житлового будинку та 9/10 ідеальної частки житлового будинку, літ «А-1», розташованого адресою: АДРЕСА_1.Зобов'язано ОСОБА_7 звільнити житловий будинок, розташований адресою: АДРЕСА_1.Стягнуто з відповідачів в рівних частинах на користь прокуратури Львівської області (отримувач: прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031, банк платника Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок № 35211093000774) 5512 грн. судового збору сплаченого за подання до суду позовної заяви.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_3

В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині стягнення судового збору. Зазначає, що з рішенням вцілому погоджується, однак не погоджується з рішенням в частині стягнення з нього судового збору, оскільки Дрогобицьким міськрайонним судом розглядається кримінальна справа, що стосується вказаного в даній справі договору купівлі-продажу за ст. 358 КК України і на даний час справа не закрита і не встановлений злочинець, який незаконним шляхом розробив довідку про склад сім'ї, в якій не вказав неповнолітніх дітей, із якої і повинен бути стягнутий судовий збір.

В судове засідання окрім прокурора та представника третьої особи ДБ «Оранта» решта осіб, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, проведення розгляду справи у режимі відео конференції (у випадку ОСОБА_3, який перебуває в місцях позбавлення волі), тощо до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи та вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України, а також і те, що позиція ОСОБА_3 щодо справи викладена в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника третьої особи в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, задовольняючи позов, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 229, 230, 203, 236 ЦК України, п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», 4,5 ст. 177, ч.1 ст. 248 Сімейного кодексу України, ст.ст. 17 ,18, 25 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 121 Конституції України, ст.23 ч.2 Закону України «Про прокуратуру»,суд першої інстанції виходив з того, що 6.08.2015 року між відповідачем ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 9/10 ідеальної частки житлового будинку в м.Дрогобичі, вул.Грабовського, 21, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., зареєстрованого в реєстрі за №498. З оглянутої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 06.08.2015 за ОСОБА_7 зареєстровано право приватної власності на вказане нерухоме майно за №10703047. Крім того, 10.08.2015 між відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 1/10 ідеальної частки того ж житлового будинку, вартістю 9100грн., посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., зареєстрованого в реєстрі за №500. З оглянутої судом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 10.08.2015 за ОСОБА_7 було зареєстровано право приватної власності на вказане нерухоме майно за №10743370. Власником вказаного житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 41,1 кв.м. був ОСОБА_3, який його успадкував від своєї матері ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №456 від 08.07.2015. Під час укладення вищезгаданих договорів, приватному нотаріусу Легеді М.М. відповідачем ОСОБА_3 подано довідки про склад сім'ї від 10.07.2015 року та від 07.08.2015 року, згідно яких його сім'я складається з 2 чоловік: з ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_11 Проте, відповідно до інформації Дрогобицького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №2255 від 10.11.2015 та обласного адресно-довідкового бюро ГУ МВСУ у Львівській області №3-28/2748 від 05.04.2016 за цією ж адресою разом з своєю матір'ю ОСОБА_11 зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім цього, згідно довідки про склад сім'ї №1914 від 23.04.2014 у даному житловому приміщенні крім ОСОБА_10 - матері ОСОБА_3, ОСОБА_3 - її сина, ОСОБА_11 - дружини ОСОБА_3, також проживали малолітні діти - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітній ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 Факт проживання цих дітей за вказаною адресою підтверджується, також, актами обстеження умов проживання, складеними 11.03.2015 року та 12.01.2015 року працівниками служби у справах дітей Дрогобицької міської ради та долучених до матеріалів справи. З оглянутого листа виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №3-32/2716 від 04.04.2016 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 продав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому діти проживали та мали право користування, без згоди органу опіки і піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, чим позбавив їх належного їм на праві користування житла. 15.05.2016 малолітні діти на підставі рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №81 тимчасово влаштовані на повне державне забезпечення в дитячий будинок «Оранта», у зв'язку з тим, що батьки ОСОБА_11 та ОСОБА_3 залишили їх без нагляду. 17.03.2016 малолітні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6 перебувають на повному державному утриманні у дитячому будинку «Оранта» та їм надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування відповідно до рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №56 у зв'язку з тим, що мати ОСОБА_11 перебуває у місцях позбавлення волі, а батько ОСОБА_3 перебуває під вартою. За фактом внесення до офіційних документів, а саме довідок про склад сім'ї ОСОБА_3, завідомо неправдивих відомостей, внаслідок чого продано житловий будинок АДРЕСА_1 без відповідного дозволу органу опіки і піклування Дрогобицької міської ради та порушено права неповнолітніх дітей на житло, Дрогобицькою місцевою прокуратурою 14.04.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016141190000041 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області. З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про підставність позову та можливість його задоволення в повному обсязі. Разом з тим, у відповідності до ст. 88 ЦПК України судом вирішено з відповідачів стягнути судові витрати по справі.

Судові витрати, а саме сплачений прокурором при поданні позову судовий збір, з врахуванням чотирьох немайнових вимог, стягнуто в рівних частках з обох відповідачів, про що вказано у резолютивній частині рішення та йшлося вище.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає, що судові витати з нього стягнуто невірно, оскільки не встановлено особу злочинця, яким незаконним шляхом роздобув довідку про склад сім'ї.

Вказана довідка, як зазначено вище у рішенні суду, фактично і стала підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу та задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до змісту пп. 2, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на час звернення позивача до суду), ставка судового збору встановлюється за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат (частина друга статті 88 ЦПК). При пред'явленні позову до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати судового збору, він стягується в дохід держави за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При пред'явленні позову кількома звільненими від сплати судового збору позивачами до одного відповідача судовий збір з відповідача стягується в дохід держави з урахуванням загальної суми всіх вимог. При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду заяви позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Зважаючи на вказані вимоги закону та їх роз'яснення, у випадку задоволення позову суд, в залежності від того чи позов задоволений чи у задоволені такого відмовлено та у якій частині, - стягує з відповідача на користь позивача або навпаки понесені ним та документально підтверджені судові витрати, за винятком якщо сторона, з якої такі підлягають стягненню, звільнена від їх оплати.

У даному випадку позов подано прокурором та при поданні такого, у відповідності до вимог закону, прокурором сплачено судовий збір у розмірі 5512 грн. з розрахунку 4 заявлених немайнових вимог (по 1378 грн. кожна) (квитанція про сплату судового збору а.с. 10 (платник Прокуратура Львівської області, що є розпорядником коштів по сплаті судового збору у органах прокуратури Львівської області).

Рішенням суду позов задоволено повністю, отже з відповідачів у рівних частках підлягав до стягнення судовий збір, зважаючи на те, що солідарне стягнення судового збору не передбачено законом.

Жодних даних про те, що відповідачі, зокрема, і ОСОБА_3 звільнені від сплати судового збору у матеріалах справи немає та п. 17 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у даному випадку на нього не розповсюджується, оскільки стосується іншої категорії справ про яку у ньому йдеться, а саме справ, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до ст. 537 КПК України, у разі відсутності на їхніх рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Зважаючи на вказане судом вірно вирішено питання стягнення судових витрат, зокрема, і що стосується стягнення такого із відповідача ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_3 на те, що особу, якою вчинено підробку довідки, що стала підставою для недійсності оскаржуваних договорів не встановлено, у даному випадку правового значення не має, оскільки спір стосується цивільних прав та обов'язків, що виникли після використання такої підробленої довідки, внаслідок чого були порушені права малолітніх, про захист прав та інтересів яких прокурором подано даний позов, який судом задоволено. Та встановлення чи не встановлення цієї особи не впливає на розподіл судових витрат у даній цивільній справі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра