Рішення № 67358385, 14.06.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 335/8707/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Соболєва І.П.

Провадження № 22-ц/778/516/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

За участю секретаря: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Приватного підприємства «Транспромліс», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Транспромліс», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за зустрічним позовом Приватного підприємства «Транспромліс» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який протягом часу розгляду справи було неодноразово уточнено.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що 26.12.2014 року о 14 год. 50 хв., на кільці вул. Автозаводська-Новокузнецька в м. Запоріжжі він, керуючи автомобілем марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з автомобілем марки КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

На момент скоєння ДТП автомобіль марки КАМАЗ належав на праві власності ПП «Транспромліс», з яким ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах.

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2015 року у справі № 332/1165/15-п, що змінена постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19.06.2015 року, ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Згідно звіту № 68 про оцінку автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 13.03.2015 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП за розцінками сервісного центру ТОВ «Порше ОСОБА_5 Україна» складає 177 004,39 грн.

Під час розгляду даної справи, не дочекавшись страхового відшкодування від страхової компанії та добровільного відшкодування завданої шкоди ПП «Транспромліс», ОСОБА_3 звернувся до ФОП ОСОБА_6 з метою відновлення власного пошкодженого майна - автомобіля Volkswagen Touareg. За результатами проведення ремонтних робіт та заміни пошкоджених деталей реальна їх вартість склала 161757,07 грн.

Крім того, на час скоєння ДТП, учасниками якого були позивач та третя особа, цивільна відповідальність власника автомобіля марки КАМАЗ, який належить на праві власності ПП «Транспромліс», була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ», що підтверджується полісом № АІ2946277 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.09.2014 року. Відповідно до полісу в разі настання страхового випадку страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, складає 50000 грн., розмір франшизи становить 1000 грн.

У звязку з настанням відповідного страхового випадку ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» із заявою про страхове відшкодування, проте, остання безпідставно не відшкодувала ОСОБА_3 розмір шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля, в межах страхової суми.

Завдана ОСОБА_3 матеріальна шкода у вигляді реальних збитків, витрачених на відновлення пошкодженого автомобіля, у розмірі 161757,07 грн. не покривається страховим відшкодуванням в сумі 49000 грн. А тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 112 757,07 грн., та повинна бути стягнута з ПП «Транспромліс», водій якого керував автомобілем під час ДТП у звязку з виконанням своїх трудових обовязків, перебуваючи з вказаним підприємством у трудових відносинах.

Крім матеріальної шкоди ОСОБА_3 заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у порушенні нормального укладу життя, душевних переживаннях, постійних пошуках грошових коштів для відновлення автомобіля, тимчасовому позбавленні можливості користуватися автомобілем. До настання додаткових моральних переживань призводить також поведінка відповідача, який не бажає добровільно відшкодувати завдану шкоду. Моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює у 30 000 грн.

Крім іншого, витрати на правову допомогу складають 62550 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив суд:

- стягнути з ПП «Транспромліс» на свою користь матеріальну шкоду в сумі 112 757,07 грн. та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.;

- стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» на свою користь страхове відшкодування в розмірі 49000 грн.

- стягнути з ПП «Транспромліс» та ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» на свою користь пропорційно задоволених позовних вимог судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 970,05 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 62 550 грн.

У вересні 2015 року ПП «Транспромліс» в особі ОСОБА_7, який є засновником та директором ПП «Транспромліс», звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т. 1, а.с. 37-42).

В обґрунтування позовних вимог представник ПП «Транспромліс» зазначав, що відповідно до висновків експертного дослідження, яке проведено Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Запорізькій області, № 5-15 від 31.07.2015 року, водій автомобіля Volkswagen Touareg ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, а водій автомобіля КАМАЗ своїми однобічними діями не мав технічної можливості запобігти ДТП.

Відповідно до оцінки № 721 від 27.08.2015р. вартість матеріальної шкоди, що спричинена власнику автомобіля КАМАЗ, складає 2 969,82 грн., вартість експертного автотоварознавчого дослідження становить 450 грн.

Крім матеріальної шкоди ПП «Транспромліс» спричинено і моральну шкоду, яка полягає у пошкодженні майна, порушенні нормального укладу життя, душевних переживаннях директора ПП «Транспромліс», спричинену моральну шкоду останній оцінює у 5 000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, представник ПП «Транспромліс» просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 3 419,82 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судовий збір у сумі 487,20 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 49 000 грн.

Стягнуто з ПП «Транспромліс» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 112757,07 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 485,27 грн.

Стягнуто з ПП «Транспромліс» на користь ОСОБА_3 суму судового збору 1132,30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 300 грн.

Зустрічний позов ПП «Транспромліс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП «Транспромліс» матеріальну шкоду 3419,82 грн.

У задоволенні іншої частини вимог зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП «Транспромліс» суму судового збору у розмірі 487,20 грн.

Стягнуто з ПП «Транспромліс» в дохід держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3, ПП «Транспромліс» та ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» подали апеляційні скарги, в яких, кожен окремо, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили:

- ОСОБА_3 - скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПП «Транспромліс» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., витрат на правову допомогу в сумі 62550 грн., стягнення з ОСОБА_3 в дохід держави судового збору у розмірі 300 грн., стягнення з ОСОБА_3 на користь ПП «Транспромліс» матеріальної шкоди у розмірі 3 419,82 грн. та судового збору в сумі 487,20 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПП «Транспромліс» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., стягнути з ПП «Транспромліс» та ПрАТ «Страхова компанія «Оранта Січ» на користь ОСОБА_3 пропорційно задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 2 161,17 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 62 550 грн., відмовити у задоволенні вимог ПП «Транспромліс» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3 419,82 грн. та судового збору в сумі 487,20 грн.

- ПП «Транспромліс» - рішення суду змінити, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПП «Транспромліс».

- ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» - скасувати рішення суду в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_3 суми страхового відшкодування в розмірі 49 000 грн. та судового збору 485,07 грн.та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимогах про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» страхового відшкодування, судового збору та витрат на правову допомогу.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» підлягають задоволенню частково, а апеляційна скарга ПП «Транспромліс» -відхиленню, з наступних підстав.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ч. 1ст. 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 є власником автомобіля Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК№563469, виданого та зареєстрованого РВДДАІМВС України 15.03.2012р. (т. 1, а.с. 8).

Автомобіль КАМАЗ53212, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, належить ПП«Транспромліс»на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АРС№114554, виданого та зареєстрованого Запорізьким ВРЕР № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області 26.05.2009р. (т. 1, а.с. 46).

ОСОБА_4 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ПП«Транспромліс», директором та засновником якого є ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 46, 47-48).

Далі, 26.12.2014 приблизно о 14год. 50хв. на кільці вул.Автозаводська - вул.Новокузнецька у м.Запоріжжі сталася ДТП за участю автомобіля КАМАЗ53212, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, та автомобілем Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до постанови судді Заводськогорайонного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2015 року, 26 грудня 2014 року о 14 годині 50 хвилин ОСОБА_4, на кільці вул. Автозаводська-Новокузнецька в м. Запоріжжі, керуючи автомобілем «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_2, при зміні напрямку руху праворуч не впевнився в безпеці маневру, порушивши п. 10.1 ПДР, внаслідок чого, скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Tuareg», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку справа. В результаті ДТП травмованих немає, автомобіль «Volkswagen Tuareg», реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджений.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в скоєні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, протоколом огляду місця ДТП та схемою до нього, поясненнями самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та висновком експерта судової авто-технічної експертизи від 23.04.2015 року № 171/15, згідно якого, з технічної точки зору небезпечна обстановка була створена діями водія ОСОБА_4 в момент маневрування в напрямок смуги по якій рухався автомобіль НОМЕР_3. В діях ОСОБА_4 є невідповідність вимогам п.п. 10.1, 10.3 ПДР, які знаходяться в причинному звязку з виникненням даної ДТП.

Постановою судді Заводськогорайонного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2015 року ОСОБА_4 визнано винуватим в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та звільнено від адміністративного стягнення у звязку з закінченням строку (т. 1, а.с. 9).

Постановою судді Апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2015 року щодо ОСОБА_4 змінено, постановлено вважати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_4, закритим у звязку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

У решті постановасудді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2015 року щодо ОСОБА_4 залишена без змін.

Як вбачається з вищевказаної постанови судді Апеляційного суду Запорізької області, в апеляційній скарзі ОСОБА_4просив змінити постанову судді від 12.05.2015 року, зазначивши як підставу для закриття справи відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, посилаючись на те, що в його діях відсутні докази наявності обєктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; суддя в порушення вимог ст. 252 КУпАП однобічно та необ'єктивно розглянув справу, оскільки неповно зясував обставини ДТП, що призвело до неправильного висновку про наявність його вини у скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП; постанова не містить мотивів відхилення його доводів невинуватості у порушенні ПДР України та його доводів щодо наявності вини водія автомобіля «Volkswagen Tuareg» в зіткненні транспортних засобів.

Також апелянт зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП раніше вже повертався в ДАЇ для належного оформлення з метою встановлення в його діях обєктивної сторони правопорушення, але орган ДАЇ фактично вимоги судді не виконав, а листом повернув справу до суду, що позбавило його можливості доказати свою невинуватість у порушенні ПДР.

Крім того, ОСОБА_4 вважав, що у порушення вимог ч. 3 ст. 273 КУпАП, суд не надав експерту належних вихідних даних, у звязку з чим, судова автотехнічна експертиза була проведена неповно, не обєктивно, по поясненням лише водія «Volkswagen Tuareg», про що зазначено у її висновках, чим він був позбавлений засобів захисту доводів невинуватості у ДТП, тобто, були порушені його права, передбачені ст. 248 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи та зміст постанови, суддя на підставі доказів, які були додані до протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні апелянта і були досліджені в судовому засіданні, а також висновку судової авто-технічної експертизи, обґрунтовано дійшов висновку, що саме з виниОСОБА_4, який 26 грудня 2014 року о 14 годині 50 хвилин порушив п. 10.1 ПДР України, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Volkswagen Tuareg», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку справа.

Висновки судді узгоджуються: з протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 804050 від 26.12.2014 року, схемою наслідків ДТП, яка підписана водіями, у тому числі апелянтом, без висловлення заперечень стосовно її змісту, поясненнями іншого учасника ДТП водія ОСОБА_3

Матеріали справи не містять даних про те, що, як вважає апелянт, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, тому доводиОСОБА_4про те, що з його боку не було допущення ПДР, а зіткнення автомобілів відбулось саме з вини водія автомобіля «Volkswagen Tuareg», є необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що суд не надав експерту належних вихідних даних, у звязку з чим, судова автотехнічна експертиза, на думку апелянта, була проведена неповно, не обєктивно, по поясненням лише водія «Volkswagen Tuareg», також є необґрунтованими, оскільки суддею для проведення автотехнічної експертизи були надані всі матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4

Виходячи з встановлених і зазначених обставин, які апелянтом поставлені під сумнів, але не спростовані, суддя Апеляційного суду Запорізької області дійшов висновку про обґрунтованість висновків судді першої інстанції і правомірність визнання виннимОСОБА_4у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, при обставинах, викладених у постанові та протоколі (т. 1, а.с. 10-11).

Відповідно до ч. 4ст. 61 ЦПК Українивирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відтак,постанова суду про адміністративне правопорушення є обовязковою для суду щодо зясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

З огляду на наведене вина ОСОБА_4у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди власнику автомобіля«Volkswagen Tuareg», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 встановлена.

Проте, ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що не може не прийняти до уваги той факт, що у даній дорожньо-транспортній пригоді лише один учасник ОСОБА_4 здійснив порушенняправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням того, що в матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження обставин і механізму ДТП (яке проведено Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Запорізькій області) від 31.07.2015 за №5-15. З цього висновку випливає, що водій автомобіля Volkswagen Touareg повинен був діяти відповідно до вимог п.п.13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, а водій автомобіля КАМАЗ53212 відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля Volkswagen Touareg мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п.п.13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля КАМАЗ53212 своїми однобічними діями не мав технічної можливості запобігти ДТП. Дії водія автомобіля Volkswagen Touareg не відповідали вимогами п.п.13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП. У діях водія автомобіля КАМАЗ53212 невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України не вбачається.

Крім того, висновком судової автотехнічної експертизи №1634, складеним 18.05.2016 року (проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.проф.ОСОБА_8) встановлено, що у дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Volkswagen Touareg ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. Можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля Volkswagen Touareg ОСОБА_9 визначалась виконанням ним вимог п.п.10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод для технічного характеру. Дії водія автомобіля Volkswagen Touareg ОСОБА_9 знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, в даному випадку, не визначалась діями водія автомобіля КАМАЗ53212 ОСОБА_4, а повністю залежала від дій водія автомобіля Volkswagen Touareg ОСОБА_9 по виконанню ним вимог п.п.10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля КАМАЗ53212 ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогами Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Також, висновком судового експертного дослідження №145/16-52, складеним 29.09.2016 року (проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз при Міністерстві юстиції України) встановлено, що покази водія ОСОБА_3 стосовно виникнення ДТП можуть вважатися технічно неспроможними з технічної точки зору з причини (стор. 5 висновку: «... слід правих коліс автомобіля Фольксваген розташований впритул до бордюрного каменя, а місце зіткнення розташоване на відстані 2 м від цього сліду. З урахуванням того, що слід коліс закінчується впритул біля бордюрного каменя, який виступає над рівнем бордюра на попередній ділянці, а відстань від бордюра до місця зіткнення 2 м дещо перевищує ширину автомобіля (1,941м), то, в такому випадку, потрапляння лівого борту автомобіля Фольксваген в місце зіткнення може бути пояснене не маневруванням автомобіля КАМАЗ, а поперечним зміщенням кузова ліворуч внаслідок контактування лівого переднього колеса автомобіля Фольксваген з виступаючим бордюрним каменем».). В даній дорожній обстановці, враховуючи механізм зіткнення транспортних засобів, водій автомобіля Фольксваген ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.13.1 та п.п.13.3 ПДР. В даному випадку дослідження питання технічної можливості попередження даної ДП з боку водія автомобіля Фольксваген ОСОБА_3 за рахунок зміни режиму руху (гальмування) є методично недоцільним, технічна можливість попередження даної ДТП забезпечувалась в випадку дотримання ним вимог п.п.13.1 та 13.3 ПДР, для невиконання яких, згідно наданих на дослідження матеріалів, у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній обстановці водій автомобіля КАМАЗ ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити дане зіткнення своїми односторонніми діями (з тої причини, що його дії (навіть при незначному зміщенні автомобіля КАМАЗ праворуч) не створювали перешкоди або небезпеки для руху іншим учасникам дорожнього руху).

Аналізуючи вищевказані експертні дослідження, суд дійшов висновку про наявність обопільної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 26.12.2014р. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обидва винні у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, взаємодією джерел підвищеної небезпеки, якими вони керували завдано пошкодження автомобілям, враховуючи, що ОСОБА_4 визнаний винним за постановою суду, враховуючи механізм зіткнення транспортних засобів, суд вважав, що ступінь вини кожного водія у даній дорожньо-транспортній пригоді та завданні шкоди можна визначити рівним: ступінь вини ОСОБА_4 50%, ОСОБА_3 50%

Проте, погодитися з вказаним висновком суду щодо наявності вини обох водіїв погодитися не можна з огляду на наступне.

По-перше, судом першої інстанції не взято до уваги висновки, викладені у вищевказаних постановах судді Заводськогорайонного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2015 року та судді Апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2015 року щодо виниОСОБА_4 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, при обставинах, викладених у постанові та протоколі.

По-друге, ухвалою суду від 23.12.2015р. було призначено судову автотехнічну експертизу (т. 1, а.с. 150-151), в якій були зазначені вихідні дані, які відрізняються від тих, що були встановлені під час розгляду адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124КУпАП, про що у суді першої інстанції підставно наголошувала представник ОСОБА_3

По-третє,висновок експертного дослідження №5-15 від 31.07.2015 року був зроблений за заявою ОСОБА_4, а висновок експертного дослідження №145/16-52 від 29.09.2016 року- за заявою представника ПП«Транспромліс», відповідно, ОСОБА_3 був позбавлений можливості подати питання, на які потрібна відповідь експерта, дати пояснення експерту, тощо. Крім іншого, експерти не попереджались про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Таким чином, висновки суду щодо доведеності вини обох водіїв у скоєнні ДТП є помилковими.

Далі, 28.07.2015р. ОСОБА_3 звернувся до страхової компанії із заявою про грошове відшкодування в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На час ухвалення рішення ПрАТ«СК»Оранта-Січ» не здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 179).

Згідно з актом виконаних робіт №0000347 від 24.10.2015р. ФОПОСОБА_6 виконано ремонтні роботи з відновлення автомобіля Volkswagen Touareg, який належить ОСОБА_3, на загальну суму 161757,07грн. (т. 1, а.с. 121).

З огляду на вищевикладене та вимоги ст.ст.1172 ч.1, 1192 ч. 1, 1194 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 22 п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», висновок суду щодо стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_3 суми страхового відшкодування у розмірі 49 000 грн. та стягнення з ПП «Транспромліс» на користь ОСОБА_3 для повного відшкодування матеріальної шкоди різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) - 112757,07 грн. є правильним.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995р. із змінами, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Під час апеляційного розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо неправильності висновку суду першої інстанції про відмову в стягненні з ПП «Транспромліс» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди. З урахуванням тривалості позбавлення можливості користування транспортним засобом, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, вимушених змінах у життєвих стосунках ОСОБА_3, на користь останнього підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 3 000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

В частині вимог зустрічного позову висновок суду про часткове задоволення позову ПП «Транспромліс» та стягнення з ОСОБА_3 на користь ПП «Транспромліс» матеріальної шкоди в розмірі 3419,82 грн. зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як зазначалося вище, представник ПП «Транспромліс» просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 3 419,82 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судові витрати.

Так, згідно звіту №721 про визначення матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля марки КАМАЗ53212, реєстраційний номер НОМЕР_2, складеного 27.08.2015 року ТОВВиробничо-експертне підприємство «Стандарт-Сервіс», вартість матеріальної шкоди, спричиненої автомобілю, становить 2969,82грн. (т. 1, а.с. 56-61).

За проведення дослідження ОСОБА_7 сплачено 450грн. (т. 1, а.с. 55).

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, передбачений законом або договором, за умови належності особі, яка звертається до суду, прав, свобод або інтересів, про захист яких йдеться.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. При виборі способу захисту цивільного права необхідно виходити із субєктивного права та характеру його порушення.

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві відповідно до вимог ст.ст. 3, 11, 31 ЦПК України, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду у відповідності до ст. 4 ЦПК є обовязком суду.

Приватним підприємством згідно зі ст. 113 Господарського Кодексу України визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Приватне підприємство є юридичною особою та має код ЄДРПОУ.

Управління приватним підприємством здійснюється згідно з його установчими документами. У відповідності до ст.ст. 65, 135 Господарського Кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю приватного підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обовязки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Отже, права та обовязки власника, керівника приватного підприємства встановлені нормами діючого законодавства України.

Проте, нормами діючого законодавством України не передбачено право власника (або керівника) приватного підприємства на отримання шкоди, заподіяної самому підприємству, про що просив у зустрічному позові представник ПП «Транспромліс».

Тому, колегія суддів вбачає підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову з вищевикладених мотивів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині безпідставної відмови у стягненні моральної шкоди та помилкового висновку суду в частині задоволення зустрічного позову знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про безпідставну відмову у стягнені з ПП «Транспромліс» та ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» на свою користь пропорційно задоволених позовних вимог витрат на правову допомогу в сумі 62 550 грн. спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у стягненні витрат на правову допомогу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дійсно, матеріали справи містять договір про надання правової допомоги № 4/130-2 від 29.07.2013р., який було укладено між адвокатом ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 67, 68), акт приймання-передачі виконаних робіт за цим договором від 15.12.2015р., відповідно до якого замовник здійснив оплату виконаних робіт та наданих послуг, у тому числі за судові засідання, в яких буде приймати участь виконавець під час апеляційного та касаційного провадження в сумі 62 550 грн. (т. 1, а.с. 122, 123), квитанцію до прибуткового касового ордера від 15.12.2015р. на вказану суму (т. 1, а.с. 124).

Проте, ні ОСОБА_3, ні його представниками не було надано суду першої інстанції розрахунку витрат на правову допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, тим більше, що згідно акту приймання-передачі виконаних робітОСОБА_3 сплатив навіть за майбутні засідання, здійснити розрахунок яких неможливо.

Доводи апеляційних скарг ПП «Транспромліс» та ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» щодо доведеності вини ОСОБА_3 та відсутності вини ОСОБА_4 у вчиненні ДТП, і, відповідно, необхідності відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення з ПП «Транспромліс» шкоди, судових витрат, а з ПрАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»- суми страхового відшкодування, судових витрат не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, спростовуються вищенаведеними у цьому рішенні висновками.

Доводи апеляційної скарги ПП «Транспромліс» щодо недоведеності ОСОБА_3 розміру матеріальної шкоди правильність висновків суду в частині стягнення з ПП «Транспромліс» різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 112757,07 грн. не спростовують. Так, як зазначалося вище, згідно з актом виконаних робіт №0000347 від 24.10.2015р. ФОПОСОБА_6 виконано ремонтні роботи з відновлення автомобіля Volkswagen Touareg, який належить ОСОБА_3, на загальну суму 161757,07грн. (т. 1, а.с. 121), сума страхового відшкодування становить 49 000 грн., тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 112757,07 грн. (161757,07грн. - 49 000 грн.).

В апеляційній скарзі представник ПП «Транспромліс» наголошує на порушенні судом норм процесуального права, а саме на тому, що суд стягнув на користь ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 112757,07 грн., в той час як оригінал акту виконаних робіт №0000347 від 24.10.2015р. суду надано не було. Вказані посилання не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 112757,07 грн.

Так, за ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Як вбачається з матеріалів справи, представники ПП «Транспромліс» не заявляли клопотання про подання оригіналу вказаного акту.

ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги ПП «Транспромліс» висновків суду щодо стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою також не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими представник ПП «Транспромліс» обґрунтовував свої заперечення проти позову в цій частині, оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Згідно ч. 5ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тож, враховуючи досягнутого колегією суддів висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та відхилення апеляційної скарги ПП «Транспромліс», та у звязку з цим, необхідності скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, задоволення зустрічного позову ПП «Транспромліс», слід змінити розподіл судових витрат.

Згідно ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України „Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір»(в редакції на час подання уточненої позовної заяви від 04.08.2016р.) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено, що у 2016 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2016 року становить 1 378 грн.

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання уточненої позовної заяви від 04.08.2016р.) розмір ставки судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір (в редакції на час подання уточненої позовної заяви від 04.08.2016р.) розмір ставки судового збору за подачу позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, судовий збір за подачу позовної заяви ОСОБА_3 в частині вимог майнового характеру дорівнює 1617,57 грн., в частині позовних вимог немайнового характеру 551,20 грн.; за подачу апеляційної скарги: в частині вимог майнового характеру 1 779,33 грн., в частині позовних вимог немайнового характеру 606,32 грн.

При поданні позову ОСОБА_3 сплачено 1 970,10 грн. (т. 1, а.с. 1), за подачу апеляційної скарги 2109,35 грн. (т. 2, а.с. 21).

Отже, враховуючи що з ПП «Транспромліс» на користь ОСОБА_3 стягнуто в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 112757,07 грн., моральної шкоди - 3000 грн., а з ПрАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_3 стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 49 000 грн., згідно ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України слід стягнути судовий збір з ПП «Транспромліс»: на користь ОСОБА_3 в загальній сумі 1528 грн. 74 коп., в дохід держави - 198 грн. 72 коп., тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а з ПрАТ «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір в сумі 496 грн. 43 коп.

Слід зауважити, що апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» задовольняється частково, оскільки суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.

Крім того, у разі відмови ПП «Транспромліс» у задоволенні їх апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, та часткового задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» лише тому, що суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат, ПП «Транспромліс» та ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» не мають права на компенсацію судових витрат, понесених ними при подачі скарг до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транспромліс» відхилити.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Оранта-Січ» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року у цій справі в частині: відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, часткового задоволення зустрічного позову Приватного підприємства «Транспромліс», стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

Стягнути з Приватного підприємства «Транспромліс» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн.

У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Транспромліс» відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Транспромліс» на користь ОСОБА_3 судовий збір в загальній сумі 1528 (одна тисяча пятсот двадцять вісім) грн. 74 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Транспромліс» в дохід держави судовий збір в сумі 198 (сто девяносто вісім) грн. 72 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 496 (чотириста девяносто шість) грн. 43 коп.

В іншій частині рішення по цій справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: