Рішення № 67356830, 21.06.2017, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/798/17

2/303/874/17

Номер стат. звіту - 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Славич М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради та ОСОБА_6 ЦРЛ про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради та ОСОБА_6 ЦРЛ про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов мотивує тим, що 01 грудня 2016 року наказом №1866-02 начальника відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради її звільнено з посади начальника відділу кадрів ОСОБА_6 ЦРЛ у звязку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпПУ. Вказаний наказ вважає незаконним у звязку із наступним. Її звільнення відбулося із порушенням процедури звільнення, а саме вона не була попереджена в порядку визначеному ст.49-2 КЗпПУ про звільнення з посади за два місяці. Попередження про звільнення не отримала. До її відому не доводився наказ в.о. головного лікаря ОСОБА_6 ЦРЛ №684-к від 25.12.2015 року Про попередження про звільнення у звязку із скороченням працівників відділу кадрів ОСОБА_6 ЦРЛ та наказ в.о. головного лікаря ОСОБА_6 ЦРЛ №132 від 25.12.2015 року Про скорочення штату працівників на які йде посилання у вступній частині наказу №1866-02 від 01 грудня 2016 року про її звільнення. 25 листопада 2016 року їй надано для ознайомлення лист головного лікаря ОСОБА_6 ЦРЛ за вих.№1267/01-016 із змісту якого їй стало відомо про звільнення 01.12.2016 року за п.1 ст.40 КЗпПУ та запропоновано переведення на посади які не відповідають її професії, кваліфікації та освіті. Її звільнення, розірвання трудового договору з нею відбулося з порушенням вимог ст.43 КЗпПУ без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), ст.40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Згідно ст.22 ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у пятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесене. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише з його письмовою заявою. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Із змісту п.16 постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів випливає, що у випадку відсутності попередньої згоди профспілкової організації на звільнення працівник повинен бути поновлений на роботі.

При звільненні відповідачами було також порушено приписи ст.42 КЗпПУ переважне право на залишення на роботі при звільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці. При скороченні штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Вона працювала на посаді начальника відділу кадрів ОСОБА_6 ЦРЛ відділу охорони здоровя ОСОБА_6 міської ради з 08.02.1999 року (наказ №32 від 05.02.1999 року). 01.01.2000 року вона була переведена на посаду заступника головного лікаря по кадрам. Має вищу економічну освіту, безперервно пропрацювала у відповідача 17 років. За час робити до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, неодноразово за досягнення у роботі заохочувалася, отримувала грамоти, подяки, преміювання. На день звільнення була єдиним працевлаштованим членом сімї. При звільненні за п.1 ст.40 КЗпПУ діють переваги на залишення на роботі, що встановлені ст.42 КЗпПУ. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу, а не тільки ті хто працює у структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, який підлягає звільненню. Вона працювала у ОСОБА_6 ЦРЛ, власником якої є ОСОБА_6 міська рада. Ліквідація відділу кадрів ОСОБА_6 ЦРЛ відбулося на підставі п.2 рішення пятої позачергової сесії 7 скликання ОСОБА_6 міської ради №53. Вказане рішення міської ради було ухвалене з метою ефективності управління та покращення координації з питань кадрової роботи, планово-фінансової діяльності та бухгалтерського обліку і звітності закладів та установ охорони здоровя, що знаходяться у комунальній власності міста. Згідно п.1 цього ж рішення міської ради створено централізовану бухгалтерію відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради з 25.12.2015 року з штатною чисельністю 22 штатні одиниці. Працівники відділу кадрів ОСОБА_6 ЦРЛ працевлаштовані у відділі кадрів відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради без врахування її переваг на працевлаштування. Зокрема, працевлаштовані особи перед якими вона має переваги в порядку ст.42 КЗпПУ - 1 особа пенсійного віку та 1 особа без вищої освіти, крім того у штаті відділу охорони здоровя ОСОБА_6 міської ради є штатні посади, які могли бути їй запропоновані відповідно до її кваліфікації та вищої економічної освіти. Вона звільнена наказом №1866-02 від 01.12.2016 року начальника відділу охорони здоровя, виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради. Вважає, що начальник відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради не має повноважень на її звільнення відповідно до засновницьких документів ОСОБА_6 ЦРЛ та відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради, які визначають їх юридичний статус та повноваження керівників органів. 30.11.2016 року нею подано на імя головного лікаря ОСОБА_6 ЦРЛ заяву про видачу копій документів, які були підставою її звільнення. Ознайомившись із ними, а саме наказом №132-0 від 25.12.2015 року Про скорочення штату працівників очевидним є, що вказаний наказ ухвалений в.о. головного лікаря, в.о. головного лікаря видано наказ №684-к від 25.12.2015 року Про попередження про звільнення у звязку із скороченням працівників відділу кадрів ОСОБА_6 ЦРЛ, логічно, що наказ про звільнення також входив до компетенції головного лікаря ОСОБА_6 ЦРЛ. Відповідно до ст.44 КЗпПУ їй належала до виплати вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Листом № 1300/01-16 від 01.12.2016 року начальник відділ охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради повідомив про отримання нею 3752,80 гривень вихідної допомоги та компенсації за 23 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки за період з 08.02.2015 року по 01.12.2016 року. Виплачена їй вихідна допомога є значно меншою від середнього місячного заробітку. По даній позовній заяві було відкрито судове провадження (справа №303/161/17-ц). Але даний позов був залишений без руху і ухвалою від 16.01.2017 року, їй було надано термін для усунення недоліків. Усунути недоліки у вказаний термін неможливо і вона знову хоче звернутися до суду для захисту свого права.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила суд задоволити його з підстав наведених в позові, пояснивши суду, що в той час коли вона перебувала у відпустці по догляду за внуком в ОСОБА_6 ЦРЛ було проведено реорганізацію про яку вона не знала. Вона перебувала у відпустці по догляду за внуком з листопада 2015 року по 30 листопада 2016 року, її звільнення відбулося 30.11.2016 року. Їй також, було запропоновано посаду санітарки, але в неї вища економічна освіта. До реорганізації вона працювала начальником відділу кадрів у ОСОБА_6 ЦРЛ. Також пояснила, що копію наказу про звільнення та трудову книжку вона одержала 01.12.2016 року.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов також підтримав та просив суд задоволити його з підстав наведених в позові, пояснивши суду, що відповідач допустив грубе порушення чинного законодавства при звільненні позивача ОСОБА_1. 14.01.2016 року адміністрація звернулася до профспілки щодо звільнення позивача, але на дане засідання позивач ОСОБА_1 не була запрошена. Також було складено акт про відмову позивача ОСОБА_1 від посади молодшої сестри. Її про звільнення повідомили за день до звільнення, але мали попередити за 2 місяці і запропонувати інші посади.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов також підтримав та просив суд задоволити його з підстав наведених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_6 ЦРЛ - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, пояснивши суду, що позивач ОСОБА_1 на момент звільнення займала посаду керівника структурного підрозділу тобто начальника відділу кадрів. Позивач ОСОБА_1 знаходилася у відпустці по догляду за внуком і її було повідомлено листом з повідомленням. Їй також, було запропоновано всі вакансії, які були в ОСОБА_6 ЦРЛ. Також було повідомлено позивача про звільнення після виходу з відпустки і запропоновано написати заяву про переведення. Відповідачем було дотримано всі вимоги при звільненні. 22.02.2016 року профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача. Також позивач ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки одержала наказ і трудову книжку 01.12.2016 року, а позов було подано нею більше ніж через місяць, те що її перший позов був залишений без руху і ухвала суду не була виконана по ньому та позов їй було повернуто це не є поважною причиною пропуску строку.

Представник відповідача ОСОБА_6 міської ради - ОСОБА_7 в судовому засіданні 07.04.2017 року позов також не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні, пояснивши суду, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося у відповідності до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, вивчивши заяву, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що у відповідності до наказу №1866-02 від 01.12.2016 року начальника відділу охорони здоровя ОСОБА_8 Про звільнення ОСОБА_1Я. позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу кадрів ОСОБА_6 ЦРЛ з 01.12.2016 року у звязку зі скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпПУ.

Згідно ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 16 січня 2017 року справа №303/161/17-ц 2/303/632/17 позовну заяву до ОСОБА_6 міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_6 ЦРЛ про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати було залишено без руху.

Згідно листа №1267/01-16 від 25.11.2016 року головного лікаря ОСОБА_9 позивача ОСОБА_1 повідомлялося, що у звязку із скороченням посади позивач підлягає звільненню по закінченню відпустки по догляду за внуком до 3-х років 01.12.2016 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпПУ та запропоновано позивачу переведення на одну з посад, а саме: молодша сестра медична стоматологічного відділення ОСОБА_6 ЦРЛ, сестра господиня приймального відділення ОСОБА_6 ЦРЛ, сестра господиня стоматологічного відділення ОСОБА_6 ЦРЛ. Даний лист позивач одержав 30.11.2016 року та з даним листом була не згідна у звязку з порушенням трудового законодавства.

У відповідності до копії Трудової книжки серії БТ №3178078 ОСОБА_1 була прийнята в ОСОБА_6 ЦРЛ на посаду начальника відділу кадрів згідно наказу №32 від 05.02.1999 року.

Згідно наказу №132-0 від 25 грудня 2015 року виконуючого обовязки головного лікаря ОСОБА_10 Про скорочення штату працівників в п.3 даного наказу зазначено, що підлягає скороченню з 25.02.2016 року наступний перелік посад відділу кадрів ОСОБА_6 ЦРЛ: начальник відділу кадрів - 1 шт. од., інспектор з кадрів (старший) - 2 шт. од. та інспектор з праці - 2 шт. од..

Згідно п.2 рішення ОСОБА_6 міської ради від 24 грудня 2015 року №53 Про створення централізованої бухгалтерії відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради зазначено ліквідувати з 25.02.2016 року наступні структурні підрозділи ОСОБА_6 ЦРЛ: централізовану бухгалтерію, планово-економічний відділ та відділ кадрів.

Виконуючим обовязки головного лікаря ОСОБА_10 було надіслано голові профкому ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_11 подання від 14.01.2016 року за №57 про надання згоди на розірвання трудового договору з начальником відділу кадрів ОСОБА_1.

У відповідності до протоколу №2 засідання профкому ОСОБА_6 ЦРЛ від 22.01.2016 року щодо питання скорочення посад централізованої бухгалтерії, посад планово-економічного відділу та посад відділу кадрів ОСОБА_6 ЦРЛ то члени профкому вирішили: дати згоду на скорочення посад централізованої бухгалтерії, планово-економічного відділу та посад відділу кадрів.

Відповідно до акту від 30.11.2016 року щодо наданих позивачу пропозицій переведення на вакантні посади ОСОБА_6 ЦРЛ то ОСОБА_1 в усній формі відмовилася від запропонованих пропозицій та виявила бажання звільнитися.

У відповідності до п.2.11. розділу 2 ОСОБА_7 із Положення про відділ охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради (затвердженого рішенням 11-ї сесії 7-го скликання ОСОБА_6 міської ради від 28 квітня 2016 року №192) начальник відділу: - призначає на посаду та звільняє з посади заступників керівників, а також керівників структурних підрозділів закладів та установ охорони здоровя міського підпорядкування. Відповідно до п.п. 4.3.10 п.4.3. розділу IV ОСОБА_7 із Статуту ОСОБА_6 ЦРЛ (затвердженого рішенням 11-ї сесії 7-го скликання ОСОБА_6 міської ради від 28 квітня 2016 року №193) відділ охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради, як орган управління в порядку і межах, визначених чинним законодавством України та цим Статутом: призначає на посаду та звільняє з посади заступників головного лікаря закладу, а також керівників структурних підрозділів закладу.

У відповідності до п.7.4. розділу VII ОСОБА_7 із Статуту ОСОБА_6 ЦРЛ (затвердженого рішенням 87-ї сесії 6-го скликання ОСОБА_6 міської ради від 2015 року №1600) головний лікар ОСОБА_6 ЦРЛ: приймає і звільняє з роботи працівників ОСОБА_6 ЦРЛ відповідно до діючого законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п.8.1. розділу VIII ОСОБА_7 із Статуту ОСОБА_6 ЦРЛ (затвердженого рішенням 87-ї сесії 6-го скликання ОСОБА_6 міської ради від 2015 року №1600) структура ОСОБА_6 ЦРЛ: апарат управління лікарні: - відділ кадрів.

У відповідності до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відділ охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради є юридичною особою.

Згідно довідки №1054 від 15.03.2017 року ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_1, дійсно працювала в ОСОБА_6 ЦРЛ і її заробітна плата за період з вересня 2015 року по жовтень 2015 року складає 8710 гривень.

У відповідності до довідки №1055 від 15.03.2017 року ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_1 при звільненні була нарахована сума 4700,87 гривень.

Відповідно до витягу з наказу №600-к від 10.11.2015 року в.о. головного лікаря ОСОБА_10 Про надання відпустки по догляду за внуком до трьох років начальну відділу кадрів ОСОБА_1Я. позивачу ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за внуком до трьох років тривалістю з 11 листопада 2015 року по 30 листопада 2016 року.

Згідно ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 14 лютого 2017 року справа №303/161/17-ц 2/303/632/17 позовну заяву до ОСОБА_6 міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_6 ЦРЛ про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати було повернуто позивачу.

У відповідності до ОСОБА_7 з протоколу №12 засідання профкому ОСОБА_6 ЦРЛ від 21.04.2017 року щодо надання згоди або відмови в наданні згоди про звільнення ОСОБА_1 було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1.

Також представником відповідача ОСОБА_6 ЦРЛ - ОСОБА_4 було надано суду заяву про застосування строків позовної давності звернення до суду.

У відповідності до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до абз.1 п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У відповідності до абз.2 та абз.3 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у звязку із змінами в організації виробництва і праці, повязаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період. Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Відповідно до абз.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно абз.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, суд зобовязаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення. Представник відповідача заявив про застосування позовної давності до виниклих правовідносин та просив відмовити з цих підстав у позові.

У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні було встановлено, що наказ №1866-02 від 01 грудня 2016 року Про звільнення ОСОБА_1Я. було винесено начальником відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_8, а також встановлено, що відділ охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради є юридичною особою.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 було заявлено вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №1866-02 начальника відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради від 01 грудня 2016 року Про звільнення ОСОБА_1Я., а також стягнення з відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради заробітної плати за час вимушеного прогулу, але який, а саме відділ охорони здоровя взагалі не був залучений позивачем по даній справі в якості співвідповідача, оскільки у відповідності до ст.33 ЦПК України суд позбавлений процесуальної можливості за власною ініціативою залучати осіб в якості співвідповідача або замінювати на належного відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки як було встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав 01.12.2016 року, а саме цього дня їй було вручено копію наказу про звільнення та видано трудову книжку, а з позовом про захист своїх прав позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 09 лютого 2017 року, чим самим пропустила передбачений законом строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Судом було також встановлено, що позивач ОСОБА_1, 30.12.2016 року зверталася до суду з даним позовом, 16.01.2017 року ухвалою суду позов був залишений без руху, а ухвалою суду від 14.02.2017 року повернутий позивачу у звязку з не виконанням ухвали про залишення позову без руху. Ухвала про повернення позовної заяви від 14.02.2017 року позивачем не оскаржувалася. Таким чином, суд вважає, що позивач звернулася до суду з даним позовом повторно 09.02.2017 року пропустила місячний строк для звернення до суду з даними вимогами, а підстав для його поновлення у суду не має, так як строк пропущено без поважних причин.

Також суд не вбачає підстав для поновлення такого строку, оскільки позивач ОСОБА_1 мала право оскаржити судове рішення щодо повернення їй позовної заяви.

Таким чином, саме на цій підставі, тобто у звязку із спливом позовної давності, суд приходить до висновку, що позов позивача ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 251, 267 ЦПК України, ст.ст. 32, 39-1, 233 КЗпП України, суд, -

РІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу №1866-02 начальника відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради від 01 грудня 2016 року Про звільнення ОСОБА_1Я., поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів ОСОБА_6 центральної районної лікарні з 01.12.2016 року та стягнення з відповідача - відділу охорони здоровя виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 року по день набрання рішенням суду законної сили - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області, протягом 10 днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції, який виніс оскаржуване судове рішення.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір