Рішення № 67355591, 21.06.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1472/17

Провадження № 2/263/850/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

(заочне)

21 червня 2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Єрмоленкові Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Житлово-комунальне підприємство «Житло-Центр», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнивши, просила суд стягнути з відповідача 5000 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у справі, які складаються із судового збору у розмірі 640грн, правової допомоги у розмірі 2100 грн, витрат на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 2000 грн.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Поверхом вище розташована квартира № 7 в указаному будинку, яка належить ОСОБА_2 Починаючи із вересня 2016 року відповідач ОСОБА_2 систематично здійснює залиття водою ванну кімнату та кухню квартири позивача. У звязку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не реагує на залиття квартири, позивач зверталася до Житлово-комунального підприємства «Житло-Центр» (далі ЖКП «Житло-Центр») із заявами про указаний факт, про що складені відповідні акти. Оскільки відповідач добровільно не бажає усунути систематичне залиття квартири, і таким залиттям позивачу завдано шкоду, яка полягає у відновленні її становища до порушення права, зокрема, ремонту, а також такими діями відповідача їй завдано моральної шкоди, просила позовні вимоги задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не зявилася, попередньо надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні присутня не була з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заяву про розгляд справи за відсутності відповідача чи про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Третя особа ЖКП «Житло-Центр» до судового засідання свого представника не направило, однак від такого надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Суд вважає, що причини неявки відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, не є поважними, у звязку з чим зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України, у звязку із розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 10, 214 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13 січня 1998року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а. с. 11).

Відповідно до актів ЖКП «Житло-Центр» від 28 жовтня 2013 року, 05 жовтня 2016 року та 20 січня 2017 року перевіркою встановлено, що на момент обстеження квартири № 3 у ванній кімнаті та кухні на потолках видні мокрі сліди затоплення, причиною яких є квартира № 7, доступ до якої обмежений (а. с. 6, 7, 23).

ЖКП «Житло-Центр» ОСОБА_2 направлялося повідомлення від 16 листопада 2016року для надання доступу до її квартири для усунення аварійної ситуації. Однак таке залишилося без реагування (а. с. 810).

Згідно із висновком експерта будівельно-технічної експертизи від 15 травня 2017 року №4, вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для проведення відновлювальних робіт внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи становить 5002 грн.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обовязок спростування презумпції вини, шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до судового засідання не зявився, обовязок доведення відсутності вини покладено саме на відповідача, однак, у звязку з його неявкою, такий нереалізований, суд дійшов висновку про доведеність підстав позову про матеріальну шкоду та наявність підстав для його задоволення в цій частині.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі у звязку із пошкодженням майна.

Отже, враховуючи характер пошкодженого майна позивача, глибину душевних страждань її, вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі, які складаються із судового збору, витрат на правовому допомогу та витрат, повязаних із проведенням експертизи.

Керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 57-65, 88, 212-214,224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Житлово-комунальне підприємство «Житло-Центр», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме: 640 грн судового збору, 2100 витрат на правову допомогу, 2000витрат, повязаних із проведенням експертизи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем у справі заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області протягомдесяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СуддяО.М. Музика