Постанова № 67352957, 23.06.2017, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/396/17

2-а/467/10/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2017 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі головуючого судді - Кірімової О.М.

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Ю.І.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_44 ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_94 ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_119 ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_194 ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_244 ОСОБА_245

про визнання незаконним та скасування рішення ХIV чергової сесії 7 скликання ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області № 6 від 08 липня 2016 року «Про прийняття у комунальну власність нежитлову господарську будівлю складу»,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області, в якому просив визнати незаконним та скасування рішення ХIV чергової сесії 7 скликання ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області № 6 від 08 липня 2016 року «Про прийняття у комунальну власність нежитлову господарську будівлю складу» та стягнути із відповідача на його користь судовий збір.

Свої вимоги мотивував тим, що 08 липня 2016 року ОСОБА_3 селищною радою Миколаївської області було прийнято рішення № 6 «Про прийняття у комунальну власність нежитлову господарську будівлю складу», яким визнано за ОСОБА_3 селищною радою право комунальної власності на господарську будівлю склад, розташовану за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Верхня 4-а. Про прийняте рішення позивачу стало відомо 29 березня 2017 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а 06 квітня 2017 року із оголошення в газеті про продаж відповідачем вказаного обєкту.

ОСОБА_56 будівля побудована колгоспом «Україна», правонаступником якого на теперішній час є Товариство з додатковою відповідальністю (далі ТзДВ) «Україна» у 1990 році, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 31.07.1990 року, однак державну реєстрацію права власності на вказану будівлю проведено не було, однак таке не позбавляє ТзДВ права на нього.

Вважає прийняте відповідачем рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення ОСОБА_3 селищна рада вийшла за межі своїх повноважень, визначених законом. Крім того, ОСОБА_3 селищна рада набула право власності на обєкт нерухомого майна безпідставно та не у спосіб, визначений законом.

Позивач є одним із засновником ТзДВ «Україна» та згідно установчих документів має право на частку майна у ТзДВ «Україна», у звязку з чим прийняттям оскаржуваного рішення відповідачем, порушено його майнове право. Тому вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24 квітня 2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору засновників (учасників) ЗАТ «Україна»: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_246, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_247, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100 Є,Х., ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_119 .В., ОСОБА_248, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188 ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_249, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_250

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги ОСОБА_2 та суду пояснив, що позивач є одним із засновників ТзДВ «Україна» та відповідно, має право на частку майна, яке перебуває у користуванні, володінні ТзДВ, та яке в подальшому має набути право власності на господарську будівлю склад, розташовану за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Верхня 4-а. Дану будівлю було побудовано колгоспом «Україна», правонаступником якого на теперішній час є Товариство з додатковою відповідальністю (далі ТзДВ) «Україна» у 1990 році, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 31.07.1990 року.

08 липня 2016 року ОСОБА_3 селищною радою Миколаївської області було прийнято рішення № 6 «Про прийняття у комунальну власність нежитлову господарську будівлю складу», яким визнано за ОСОБА_3 селищною радою право комунальної власності на господарську будівлю склад, розташовану за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул.. Верхня 4-а.

Вважає прийняте рішення незаконним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно унеможливлює оформити ТзДВ «Україна» документи на право власності на вказане нерухоме майно та позбавляє права позивача на компенсацію із даного приміщення на частку майна, яка саме його становить більше 50% у вказаному товаристві.

Крім того, ОСОБА_3 селищна рада не має повноважень щодо визнання права власності, а тому, приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі компетенції, визначеної законом.

Також, при прийнятті оскаржуваного рішення, ОСОБА_3 селищною радою не дотримано вимоги ст. 335 ЦК України, якою передбачено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Позивач у липні 2016 року звертався із письмовою заявою до відповідача з проханням присвоїти та уточнити поштову адресу належного ТзДВ «Україна» нерухомого майна, в тому числі, розташовану по вул.. Верхня 4а в смт Арбузинка. Однак відповіді до теперішнього часу ОСОБА_2 від ОСОБА_3 селищної ради не отримав. Вважає, що строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено, оскільки про порушене право він дізнався 29 березня 2017 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та 06 квітня 2017 року із оголошення в газеті про продаж відповідачем вказаного обєкту.

Ухвалою суду від 18 травня 2017 року визнано явку відповідача ОСОБА_3 селищну раду Миколаївської області по даній справі обовязковою. Однак, представник відповідача до суду не з»явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на письмові заперечення проти позову. Вказував, що позивачем пропущено строк звернення до суду, такий не є власником нерухомого майна, що розташоване по вул. Верхня 4а в смт Арбузинка, відповідачем було прийнято обєкт у власність громадян, як такий будівництво якого закінчено, а право власності не зареєстровано, а тому на законних підставах було виготовлено технічну документацію та проведено державну реєстрацію права власності на господарську будівлю складу відповідно до Постанови КМУ № 1127 п.44 від 25.12.2015 року. Вважає, що відповідачем дотримано усі вимоги законодавства, щоб бути власником господарської будівлі складу розташованої по вул. Верхня 4а в смт Арбузинка.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_68, ОСОБА_11, ОСОБА_251, ОСОБА_16 надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність. Інші до суду не з»явилися, причини неявки суду не відомі, за згодою представника позивача розгляд справи відбувався без їх участі.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.

Положеннями ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи і обовязані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до архівної довідки архівного сектору ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 14.04.2017 № К-11/04-11 18 березня 1992 року колгосп «Україна» ліквідовано та створено колективне сільськогосподарське підприємство «Україна». 6 січня 2000 року колективне сільськогосподарське підприємство «Україна» реорганізоване та перейменовано в закрите акціонерне товариство «Україна» (а.с. 25).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 11-24) закрите акціонерне товариство «Україна» припинило свою діяльність 29.03.2012 року в результаті реорганізації, правонаступником якого зареєстровано товариство з додатковою відповідальністю «Україна», засновниками якого є позивач та треті особи з визначенням розміру внеску до статутного фонду. До органу управління юридичної особи призначено ОСОБА_2, як виконуючий обовязки директора ТзДВ «Україна».

Згідно статуту ТзДВ «Україна» вбачається діяльність такого товариства із зазначенням переліку його засновників (а.с. 170-184)

На підставі проектно-кошторисної документації колгоспу «Україна» складено акт державної приймальної комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 31.07.1990 року нерухомого майна за адресою Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Верхня 4-а (а.с. 26-28).

Згідно книги основних засобів ЗАТ «Україна» (а.с. 185-187), видно, що на балансі товариства є ангар зберігання техніки № 2 рік побудови 1990 та його балансова вартість.

Рішенням ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області № 2 від 25 грудня 2015 року вирішено провести інвентаризацію нерухомого майна, що не зареєстроване за фізичними чи юридичними особами, але є завершеними в будівництві до 01.01.2013 року (а.с. 71)

На адресу голови ОСОБА_3 селищної ради надана відповідь заступника начальника Арбузинського районного управління юстиції з питань державної реєстрації з приводу проведення державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна побудованого до 01.01.2013 року за відсутності документа, що підтверджує право державної або комунальної власності на обєкт нерухомого майна (а.с. 72-73)

Згідно повідомлення Арбузинського РКП БТІ станом на 31.12.2012 року право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Верхня 4-а не зареєстровано, така ж інформація мається від РВ Фонду Державного майна України по Миколаївській області (а.с. 69, 70)

Згідно протоколу № 14 ХIV чергової сесії 7 скликання ОСОБА_3 селищної ради від 08 липня 2016 року прийнято рішення про прийняття у комунальну власність нежитлову господарську будівлю складу, однак суд звертає увагу, що прийнято у комунальну власність нерухоме майно без зазначення будь-якої адреси. (а.с. 125-131)

Рішенням ХIV чергової сесії 7 скликання ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області № 6 від 08 липня 2016 року прийнято у комунальну власність територіальної громади смт Арбузинка господарську будівлю складу, що розташована за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Верхня 4-а (а.с. 10, 61).

Вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 селищною радою 12.07.2016 року (а.с. 29) на підставі прийнятого рішення № 6 від 08 липня 2016 року.

В районній газеті «Нове життя» мається інформація про продаж на аукціоні, який відбудеться 25.04.2017 року обєкта комунальної власності ОСОБА_3 селищної ради господарської будівлі-складу, що розміщена за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Верхня 4-а (а.с. 30).

Згідно повідомлення державного реєстратора відділу економічного розвитку торгівлі та туризму ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 12.06.2017 року № 32 заяв про взяття на облік безхазяйного майна - нежитлової господарської будівлі складу, розташованої за адресою Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул.. Верхня 4-а до органу реєстрації речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 районної державної адміністрації не надходило. Взяття на облік вказаного обєкта, як безхазяйного, не проводилось (а.с. 151)

Згідно повідомлення (а.с. 157-158) ОСОБА_3 селищною радою не подавалась заява та оголошення в газету щодо взяття на облік безхазяйного майна - нежитлової господарської будівлі складу, розташованої за адресою Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул.. Верхня 4-а. До суду щодо вищевказаного обєкту також не зверталась.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» - обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Приписами п.п. 19, 20 ч. 1 ст. 43 Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Згідно до ч. 4 ст. 60 Закону - районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 60 Закону - органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Згідно до ст. 29 Закону - до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Однак, сесія селищної ради не наділена повноваженнями щодо визначення обєктів права комунальної власності територіальної громади.

Таким чином, встановлено судом, що відповідач позбавлений можливості приймати рішення повязані з визначенням обєктів права комунальної власності територіальної громади.

Крім цього, відповідно до ст. 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Системний аналіз наведених вище положень ст. 335 ЦК України дає підстави для однозначного висновку про те, що передачі безхазяйної речі у комунальну власність має передувати алгоритм наступних дій:

1) подання органом місцевого самоврядування, на території якого знаходиться безхазяйне нерухоме майно, до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяви про взяття на облік безхазяйного майна;

2) взяття на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, безхазяйного нерухомого майна;

3) оголошення про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна у друкованих засобах масової інформації;

4) звернення органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, до суду із заявою про передачу такого майна у комунальну власність;

5) у випадку прийняття судом рішення про задоволення заяви такого органу, безхазяйне нерухоме майно передається у комунальну власність.

Як видно із матеріалів справи, відповідей відповідача та державного реєстратора на адресу суду, відсутні докази виконання відповідачем вимог ст. 335 ЦК України, ОСОБА_3 селищною радою не надано доказів взяття зазначеного нерухомого майна на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, у справі відсутня заява органу місцевого самоврядування, на території якого розміщене майно, як і відсутні докази публікації оголошення у друкованих засобах масової інформації про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.

Встановлені обставини справи свідчать про порушення встановленого ст. 335 ЦК України порядку набуття права власності на безхазяйну річ (дотримання процедури), зокрема, оголошення майна безхазяйним та постановка його на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Отже, відповідачем не вчинено жодних дій щодо реалізації наданого права на передачу безхазяйного нерухомого майна у комунальну власність.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийняття спірного рішення, а відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на виконання ним Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, є помилковим, оскільки позивачем не заявлялись вимоги щодо правомірності та законності проведення такої реєстрації, яка є похідною від заявлених вимог позивача.

З приводу посилань відповідача на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач дійсно, у липні 2016 року звертався із письмовою заявою до відповідача з проханням присвоїти та уточнити поштову адресу належного ТзДВ «Україна» нерухомого майна, в тому числі, розташовану по вул.. Верхня 4а в смт Арбузинка (а.с. 77-79). Однак відповіді до теперішнього часу не отримав. Матеріали справи не містять відомостей щодо дати отримання позивачем відповіді ОСОБА_3 селищної ради. Беззаперечних доказів щодо заявленого, відповідач суду не надав.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 34)

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 14, 86, 94, 104, 158 - 162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_246, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_247, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_248, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_249, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_250 про визнання незаконним та скасування рішення ХIV чергової сесії 7 скликання ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області № 6 від 08 липня 2016 року «Про прийняття у комунальну власність нежитлову господарську будівлю складу», задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення ХIV чергової сесії 7 скликання ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області № 6 від 08 липня 2016 року «Про прийняття у комунальну власність нежитлову господарську будівлю складу».

Стягнути із ОСОБА_3 селищної ради Миколаївської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Повний текст постанови складено 26 червня 2017 року

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_252