Рішення № 67352021, 15.06.2017, Барський районний суд Вінницької області

125/685/17

2/125/700/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2017 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Питель О.В.,

за участі: секретаря Білик Н.А.,

представника позивача Слободяна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі КУ «Барська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

УСТАНОВИВ:

Керівник Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі КУ «Барська центральна районна лікарня» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину. Позовні вимоги мотивував тим, що вироком Барського районного суду Вінницької області у справі №125/2777/15 від 12.03.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Під час розгляду справи судом встановлено, що 04.09.2015 близько 21.45 год. у приміщенні дачного будинку, що розташований у АДРЕСА_1 у якому тимчасово проживає ОСОБА_2, останній, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння кухонним ножем завдав ОСОБА_3 один удар у черевну порожнину у пахову ділянку зліва. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №199 від 15.10.2015 у ОСОБА_3 виявлено: проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини у лівій паховій ділянці з ушкодженням тонкої кишки. Вказані ушкодження виникли від одноразової дії колюче-ріжучого предмету, за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у КУ «Барська ЦРЛ» з 04.09.2015 по 25.09.2015, у зв'язку з чим загальна вартість перебування ОСОБА_3 у лікарні склала 10206,09 грн. Оскільки фінансування КУ «Барська ЦРЛ» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, відсутність відшкодування коштів витрачених лікарнею, є порушенням прав територіальної громади району, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави. Ураховуючи те, що держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування шляхом надання місцевим бюджетам із Державного бюджету трансфертів у вигляді субвенцій з метою формування місцевого бюджету, необхідного для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб у разі, коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів не достатньо, тому наведений факт несе потенційну загрозу як для економіки області, так і в цілому для держави, оскільки вказані вище явища набирають масового характеру, що в свою чергу приводить до скорочення фінансування соціальних програм, додаткового залучення коштів із Державного бюджету. На час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 не відшкодував завдані його діями збитки, що є порушенням державних інтересів та підставою звернення прокурора до суду.

У судовому засіданні представник позивача прокурор Слободян В.Ю. позов підтримав повністю, наполягав на його задоволенні з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник КУ «Барська ЦРЛ», в інтересах якої подано позов, у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи, з урахуванням положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України, був належним чином повідомлений, заяви про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився повторно, про час, дату та місце розгляду справи, з урахуванням положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України, був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

15.06.2017 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Керівник Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області повідомляв КУ «Барська центральна районна лікарня» про намір звернутися до Барського районного суду Вінницької області з позовом в інтересах КУ «Барська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину (а.с. 7).

Відповідно до даних довідки КУ «Барська центральна районна лікарня» №272 від 31.03.2017 ОСОБА_3 знаходився на лікуванні у реанімаційному відділенні КУ «Барська ЦРЛ» з 05.09.2015 по 09.09.2015, вартість одного ліжко дня складає 1887,63 грн, вартість лікування хворого ОСОБА_3 за час перебування у відділенні складає 7550,52 грн (а.с. 8).

Відповідно до даних довідки КУ «Барська центральна районна лікарня» №272 від 31.03.2017 ОСОБА_3 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні КУ «Барська ЦРЛ» з 04.09.2015 по 05.09.2015, з 09.09.2015 по 25.09.2015, вартість одного ліжко дня складає 156,21 грн, вартість лікування хворого ОСОБА_3 за час перебування у відділенні складає 2655,57 грн (а.с. 8).

Вироком Барського районного суду Вінницької області у справі №125/2777/15 від 12.03.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (а.с. 10).

Відповідно до даних листа КУ «Барська центральна районна лікарня» №271 від 31.03.2017 ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з 04.09.2015 по 25.09.2015, вартість лікування хворого ОСОБА_3 складає 10206,09 грн (а.с. 11).

Відповідно до даних статуту КУ «Барська центральна районна лікарня» є спільною власністю територіальних громад Барського району, управління якою здійснює Барська районна рада або уповноважений нею орган (а.с.13-24, 25-27).

Звернення прокурора до суду з даним позовом обґрунтовується наступним.

Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в судах у випадках, визначених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Відповідно до вимог ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч. 2 або ч. 3 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».

Позовні вимоги ґрунтуються на наступних нормах права.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 (далі - Порядок). Як передбачено Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній (п.п. 3, 4 Порядку).

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за звернення до суду з позовом майнового характеру для юридичної особи становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого на 1 січня) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на користь держави 10206,09 грн, тому судовий збір у даній справі з огляду на викладені вище положення закону становить 1600 грн, який слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 45, 88, 209, 213-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Вінницької обласної ради у рахунок відшкодування витрат Комунальної установи «Барська центральна районна лікарня» на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (отримувач КУ «Барська центральна районна лікарня», ГУДКСУ у Барському районі Вінницької області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 01982488, р/р 35422251046588) 10206,09 грн (десять тисяч двісті шість гривень дев'ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 1600 грн (одну тисячу шістсот гривень).

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: