Ухвала суду № 67350818, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 червня 2017 року м. Київ К/800/20719/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу Пенсійного фонду України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Правління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Правління Пенсійного фонду України, в якому просить у зв'язку з відсутністю змін в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для пенсіонерів, які проживають поза межами України, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року, зобов'язати Правління Пенсійного фонду України визначити уповноважене територіальне управління Пенсійного фонду України (бажано за місцем проживання позивача до виїзду з України) та надати йому вказівку відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 28 березня 1995 року - дати припинення виплати позивачу пенсії у зв'язку з виїздом з України - у відповідності до Конституції України та постанови Правління Пенсійного фонду України від 20 травня 2015 року № 10-1 з урахуванням його роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Правління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 1600,00 грн. понесених ним витрат на сплату судового збору.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Пенсійного фонду України, в якій скаржник просить змінити ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, скасувавши її в частині задоволення вимог апеляційної скарги щодо стягнення судових витрат з Правління Пенсійного фонду України на користь позивача та в цій частині відмовити.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваного судового рішення вбачається, що позивачем не заявлялись вимоги щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, а відповідачем по справі є центральний орган - Правління Пенсійного фонду України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються саме зобов'язання Правління Пенсійного фонду України вчинити дії на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року щодо визначення уповноваженого територіального управління Пенсійного фонду України з наданням останньому відповідних вказівок.

Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції присуджено позивачу здійснені ним судові витрати за подання до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року за рахунок бюджетних асигнувань Правління Пенсійного фонду України у розмірі 1600,00 грн., що складаються із сплаченого судового збору, який надійшов до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується квитанціями про сплату від 16 серпня 2016 року № 0.0.600989276.1 на суму 656,32 грн. та від 28 березня 2017 року № 0.0.735233308.1 на суму 2594,00 грн. та реєстрами підтвердження оплат з органу Державної казначейської служби.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, що відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та положенням частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Крім цього, висновок суду апеляційної інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Правління Пенсійного фонду України на користь позивача 1600,00 грн. понесених ним витрат на сплату судового збору узгоджується зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду встановлюються у розмірі одного розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на момент подачі апеляційної скарги відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та становить 1600,00 гривень.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосувано норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Пенсійного фонду України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Правління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М. І. Смокович

Суддя М.І. Смокович