Рішення № 67348959, 19.06.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р.Справа № 925/555/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АС"

до Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації

про стягнення 42327 грн. 86 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 42327 грн. 86 коп., зокрема 38201 грн. 11 коп. заборгованості за надані послуги поставки природного газу відповідно до договору № 365 (16) поставки природного газу від 10.06.2016, 907 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 313 грн. 98 коп. три проценти річних, 2905 грн. 35 коп. пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою суду від 17.05.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.06.2017.

31.05.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнав позов на суму 38201 грн. 11 коп. основного боргу та просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат, процентів річних та пені, оскільки їх стягнення не передбачено умовами договору і видатки на інфляційні втрати, проценти річних та пеню кошторисом на 2017 рік відділом освіти не передбачені; також просить врахувати соціально значимий статус відповідача, який фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету та забезпечує місцеві освітні заклади.

Ухвалою суду від 06.06.2017 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.06.2017.

Додатковим пояснення від 14.06.2017 позивач обґрунтував позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

15.06.2017 відповідач подав до суду підписаний акт приймання - передачі природного газу згідно договору № 365(16) від 10.06.2016 за грудень 2016 року на суму 38201 грн. 11 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2017 пояснила, що спору в частині основного боргу немає, просила врахувати викладене у відзиві на позов та не стягувати з відповідача інфляційні, 3 % річних та пеню.

Відповідач не направив свого представника у судове засідання 19.06.2017. Суд приходить до висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання є правом сторони, а не обовязком.

Представник позивача у судовому засіданні 19.06.2017 підтримав позов повністю з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях, просив задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 19 червня 2017 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників у судовому засіданні, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС" (Постачальник за договором, позивач у справі) та Відділ освіти Жашківської районної державної адміністрації (Споживач за договором, відповідач у справі) уклали договір № 365(16) від 10.06.2016 поставки природного газу, далі - Договір, згідно умов якого Постачальник зобовязується забезпечувати поставку природного газу Споживачу для його власних потреб (споживання), а Споживач зобовязується приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього Договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2016 році, виходячи із нижчезазначеного помісячного обсягу та розподілу споживання: жовтень 40,00 тис. м. куб., листопад - 103.872 тис. м. куб., грудень 2016 року - 378.128 тис. м. куб.

Передача обсягів газу від Постачальника до Споживачеві у відповідному місяці оформлюється ОСОБА_1 приймання - передачі газу, який стає невідємною частиною цього Договору ( п. 3.2 Договору).

У п. 5.1 Договору передбачено, що оплата газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на розрахунковий рахунок Постачальника шляхом 100 % оплати до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктами 6.4.4, 7.2. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний здійснювати повні і своєчасні розрахунки за поставлений і спожитий газ. У разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в пункті 5.1 даного Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, який сплачується пеня.

Згідно пункту 10.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання і діє в частині поставок газу до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного їх закінчення.

За доводами позивача відповідач до 20 листопада 2016 року здійснив замовлення на умовах Договору номінацій для споживання газу природного, що належить позивачу, на грудень 2016 року у кількості - 94,0 тис. м. куб. Позивач відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу забезпечив з власних загальних заведених обсягів газу до Операторів ГРМ та ГТС на ім'я відповідача заявлені ліміти в розмірі 94,0 тис.м.куб. та на цей обєм газу було складено акт передачі-приймання природного газу № 12 від 21.12.2016 на суму 808398,12 грн. та позивач надіслав відповідачу рахунок на оплату, який відповідач оплатив повністю. Проте відповідач перевищив договірні обсяги споживання природного газу в грудні 2016 року в порівнянні із замовленими Споживачем в розмірі 4.442 тис. м. куб. та загальна (фактична) кількість спожитого газу відповідачем газу склала 98.442 тис. м. куб.

Відповідно до умов Договору за постачання природного газу в грудні 2016 року відповідач повинен був здійснити розрахунок перед позивачем до 15 січня 2017 року. Відповідач оплату за спожитий в грудні 2016 року понаднормово природній газ в розмірі 4,442 тис. м. куб на суму 38201,11 грн. не здійснив.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 29.03.2017 за №155 з вимогою сплатити борг в сумі 38201,11 грн., до якої додав акт передачі - приймання природного газу за грудень 2016 року, та яка згідно офіційного ресурсу відстежень поштових відправлень УДПГІЗ "УКРПОШТА" відправлення за номером 8570011556230 вручена представнику відповідача 12.04.2017 за довіреністю.

Відповідач не виконав своїх зобовязань за Договором та не сплатив позивачу кошти у сумі 38201,11 грн. основного боргу за фактично спожитий природний газ, тому позивач звернувся з даним позов до господарського суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

Укладений між позивачем та відповідачем договір № 365(16) від 10.06.2016 поставки природного газу за своєю правовою природою є договором поставки. Він підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, містить всі істотні умови для договорів даного виду, дійсність його сторонами визнається.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу частини 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобовязаннями.

За приписом частини 2 статті 193 ГК України майново-господарські зобовязання є одним із видів господарських зобовязань.

Відповідно до статті 174 ГК України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобовязань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України вказано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено і відповідачем не заперечено, що у грудні 2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв згідно договору № 365(16) від 10.06.2016 природний газ в розмірі 4,442 тис. м. куб на суму 38 201,11 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу та Договором. Вказану суму коштів в установлений в Договорі строк відповідач позивачу не перерахував, у звязку з чим утворилася прострочена заборгованість відповідача в цій сумі.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань за Договором, розмір заборгованості перед позивачем за отриманий природний газ не заперечив.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 38201,11 грн. основного боргу за поставлений газ у грудні 2016 року є законною, підтвердженою належними доказами, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Пеня в сумі 2905 грн. 35 коп. нарахована позивачем відповідно до умови пункту 7.2. Договору на прострочену суму та за період, коли фактично існувала така заборгованість, по 25.04.2017. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він виконаний вірно, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягненню пеня в заявленій позивачем сумі 2905 грн. 35 коп.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 907 грн. 42 коп. інфляційних втрат та 313 грн. 98 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по 25.04.2017 підлягають задоволенню у заявлених сумах, відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат позивачем виконаний в межах позовних вимог, а тому виконаний вірно.

Доводи відповідача у відзиві на позов суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки сплата встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми передбачена статтею 625 ЦК України і окремої письмової угоди сторін не вимагає, а відсутність у кошторисі коштів на сплату цих сум і пені не може бути підставою для звільнення боржника від сплати цих сум.

З огляду на викладене, на підставі статті 49 ГПК України з відповідача повністю підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації (19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Леніна, 56, ідентифікаційний код 02147109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (85700, м. Волноваха, вул. Шевцової, 22а, ідентифікаційний код 31915956) - 38201 грн. 11 коп. (тридцять вісім тисяч двісті одну гривню 11 копійок) боргу, 907 грн. 42 коп. (девятсот сім гривень 42 копійки) інфляційних втрат, 313 грн. 98 коп. (триста тринадцять гривень 98 копійок) 3 проценти річних, 2905 грн. 35 коп. (дві тисячі девятсот пять гривень 35 копійок) пені, 1600 грн. (тисячу шістсот гривень) витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 23.06.2017.

Суддя А.Д. Пащенко