Рішення № 67348502, 22.06.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2017 р.Справа № 916/1015/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД №1";

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "АРТЕМАКС";

про стягнення 490029,02 грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

Суть спору: про стягнення 490029,02 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД №1" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 підприємства "АРТЕМАКС" заборгованості за дистрибюторським договором №3 на купівлю-продаж товару (продукції) від 07.02.2017р. у сумі 490029,02грн. у тому числі 479570,44грн. основного боргу, 9433,74грн. пені, 1024,84грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2017р. порушено провадження у справі №916/1015/17 та справу призначено до розгляду.

21.06.2017р. за вх.суду№13684/17 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

21.06.2017р. за вх.суду№13682/17 позивач надав до суду докази часткової оплати товару та розрахунок сум, що стягуються.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 03.05.2017р., 08.06.2017р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.06.2017р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

07.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД №1" (позивач, Продавець, ТОВ "ХЛІБОЗАВОД №1") та ОСОБА_1 підприємством "АРТЕМАКС" (відповідач, Дистриб'ютор, ПП "АРТЕМАКС") було укладено дистрибюторський договір №3 на купівлю-продаж товару (продукції) (далі договір) відповідно до умов якого Продавець передає у власність Дистриб'ютору товар, що належить Продавцю на момент укладення договору або буде набутий (виготовлений) Продавцем у майбутньому, по номенклатурі (асортименту), в кількості та за ціною вказаною у додатках (специфікаціях або накладних) які є невід'ємною частиною договору (п.1.3. договору).

Пунктом 4.3. договору сторони встановили, що товар постачається на умовах відтермінування оплати Дистриб'ютору в 35 днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п.6.1. договору Дистриб'ютор у письмовому або електронному вигляді подає Продавцю замовлення на поставку товару по асортименту та кількості.

Термін поставки кожної партії товару до 14 робочих днів з моменту замовлення (п.5.2. договору).

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання і до 07.02.2018р. (п.8.1. договору).

Пунктом 10.2 договору сторони встановили, що у випадку порушення Дистриб'ютором термінів оплати, він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а також 3% річних.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, 15.02.2017р. позивач, на замовлення відповідача поставив (відвантажив) відповідачу товарна загальну суму 4915700,44грн., що підтверджується видатковою накладною №2 від 15.02.2017р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме 09.03.2017р. у сумі 10000,00грн. та 11.04.2017р. у сумі 2000,00грн.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за отриманий товар складає 479570,44грн.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 9433,74грн. та 3% річних у сумі 1024,84грн.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідач заборгованість не сплатив, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за дистрибюторським договором №3 на купівлю-продаж товару (продукції) від 07.02.2017р. у сумі 490029,02грн. у тому числі 479570,44грн. основного боргу, 9433,74грн. пені, 1024,84грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено дистрибюторський договір №3 на купівлю-продаж товару (продукції) відповідно до умов якого позивач зобовязався передати у власність відповідача товар по номенклатурі (асортименту), в кількості та за ціною вказаною у додатках (специфікаціях або накладних) які є невід'ємною частиною договору (п.1.3. договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 15.02.2017р. за видатковою накладною №2 (копія міститься в матеріалах справи) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 491570,44грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме 09.03.2017р. у сумі 10000,00грн. та 11.04.2017р. у сумі 2000,00грн. у звязку з чим станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар складає 479570,44грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість за поставлений товар згідно дистрибюторського договору №3 на купівлю-продаж товару (продукції) від 07.02.2017р., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 479570,44грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 9433,74грн. пені та 1024,84грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 договору сторони встановили, що у випадку порушення Дистриб'ютором термінів оплати, він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а також 3% річних.

Згідно положень ст.ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 9433,74грн. за період з 24.03.2017р. по 18.04.2017р. та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство" зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 9407,46грн. за період з 24.03.2017р. по 18.04.2017р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1024,84грн. за період з 24.03.2017р. по 18.04.2017р. вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 1024,84грн. за період 24.03.2017р. по 18.04.2017р.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів належного виконання дистрибюторського договору №3 на купівлю-продаж товару (продукції) від 07.02.2017р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД №1" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 підприємства "АРТЕМАКС" заборгованості за дистрибюторським договором №3 на купівлю-продаж товару (продукції) від 07.02.2017р. підлягають частковому задоволенню у сумі 490002,74грн. у тому числі 479570,44грн. основного боргу, 9407,46грн. пені та 1024,84грн. 3% річних, в частині стягнення з відповідача 26,28грн. пені судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД №1" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 підприємства "АРТЕМАКС" заборгованості за дистрибюторським договором №3 на купівлю-продаж товару (продукції) від 07.02.2017р. у сумі 490029,02грн. у тому числі 479570,44грн. основного боргу, 9433,74грн. пені, 1024,84грн. 3% річних - задовольнити частково.

2. Стягнути ОСОБА_1 підприємства "АРТЕМАКС" (65055, м. Одеса, вул. Хуторська, 45, код ЄДРПОУ 37607290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД №1" (22133, Вінницька область, Козятинський район, с. Махнівка, вул. Шкільна, 57, код 39798250) 479570/чотириста сімдесят дев'ять тисяч пятсот сімдесят чотири/грн. 44коп. основного боргу, 9407/дев'ять тисяч чотириста сім/грн. 46коп. пені, 1024/одна тисяча двадцять чотири/грн. 84коп. 3% річних, 7350/сім тисяч триста пятдесят/грн. 44коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

3. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД №1" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 підприємства "АРТЕМАКС" 26,28грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 22 червня 2017р.

Суддя Л.В. Степанова