Рішення № 67347933, 19.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №910/6721/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг"

про стягнення 28407,55 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Натальчук С.О. (за дов.);

від відповідача: не з'явились.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 19.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" про стягнення заборгованості за договором № 05/07/16 від 05.07.2016 про надання послуг машин та механізмів в сумі 28 407,55 грн., з яких: 20 180, 00 грн. сума основного боргу, сума 1 969, 99 грн. інфляційних втрат, сума 444, 65 грн. трьох відсотків річних, сума 3 794, 91 грн. пені, сума 2 018, 00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 27.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6721/17, розгляд останньої призначено на 29.05.2017.

11.05.2017 позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 відкладено розгляд справи на 19.06.2017 та повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судове засідання 19.06.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача в судове засідання 19.06.2017 з'явився та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору № 05/07/16 від 05.07.2016 ним було надано послуги машин та механізмів з екіпажем на об'єктах відповідача згідно актів здачі-прийняття робіт № Н-00000114 від 30.08.2016 на суму 26 112, 00 грн., № Н-00000115 від 30.08.2016 на суму 27 744, 00 грн., № Н-00000116 від 30.08.2016 на суму 24 072, 00 грн., № 00000126 від 31.08.2016 на суму 24 888, 00 грн. та № Н-00000134 від 30.09.2016 на суму 3 060, 00 грн., що з урахуванням часткових оплат складає 20 180, 00 грн. У зв'язку з неоплатою відповідачем наданих робіт, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за даним договором.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, 05.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" (відповідач, замовник) укладено договір № 05/07/16 про надання послуг машин та механізмів (далі за текстом - договір), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг машин та механізмів з екіпажем (надалі - послуги) на об'єктах замовника, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити (п. 1.1). Вартість послуг будівельних машин та механізмів визначається у відповідності до Додатку №1 до договору «Розцінки вартості машин та механізмів», який є невід'ємною частиною (п. 1.2). Вартість послуг за договором складається із планово-розрахункової ціни за одну машино-годину експлуатації відповідних машин і механізмів згідно заявок замовника та терміну їх використання замовником на об'єкті (п. 1.3). Часом початку роботи машин і механізмів є час їх виїзду на територію використання Замовником, часом закінчення - час виїзду з території використання Замовником.

Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Замовник оплачує фактично надані послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами (п.3.1).

Виконавець надає послуги тільки на умовах 100% передоплати заявлених замовником послуг, вартість, яких визначена у п. 1.2 даного договору (п.3.2.). Остаточні розрахунки за фактично надані послуги виконавцем здійснюються замовником протягом п'яти робочих днів після підписання актів приймання - передачі виконаних робіт (п. 3.3). Замовник повинен протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповідних актів підписати їх та повернути один екземпляр виконавцю або надати обґрунтовані зауваження у письмовому вигляді у визначений цим пунктом термін (п. 3.4).У випадку не підписання і не надання обґрунтованої відмови замовником від підписання актів у визначений п.3.4. даного договору термін, такий акт вважається підписаним замовником та підлягає оплаті (п.3.5). У разі відсутності на актах приймання - передачі виконаних робіт дати їх підписання, вважається що вони підписані сторонами в останній день місяця відповідного року, за який вони складені (п.3.6).

За кожний день прострочення платежу замовник повинен сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому за порушення замовником строків оплати більше як на 30 (тридцять) календарних днів, додатково до пені він сплачує штраф у розмірі 10% від загальної вартості суми заборгованості (п.3.7).

Термін дії цього договору встановлюється з дати його підписання та діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не заявила про намір розірвати цей договір, він вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах з обов'язковим уточненням розцінок на послуги виконавця (п. 5.11).

Додатком №2 до договору сторонами узгоджені розцінки вартості роботи машин та механізмів станом на 01.03.2016 року. Вартість роботи екскаватора САТ 428Е: м/год без ПДВ 340, з ПДВ - 408; м/зміни 2720 без ПДВ, 3264 з ПДВ; екскаватора JCB 3CX SM: м/год без ПДВ 340, з ПДВ - 408; м/зміни 2720 без ПДВ, 3264 з ПДВ. Механізми виділяються не менш ніж на одну машино-зміну (вісім машино-годин), в розцінки закладений пробіг до 150 км з урахуванням подання і повернення на базу. Понаднормативний пробіг оплачується додатково (по 16 грн. за 1 км). У вихідні дні вартість підвищується на 10%.

Судом встановлено, що позивачем в період з 30.08.2016 та 30.09.2016 було надано послуги екскаватора САТ 428Е та екскаватора JCB 3CX SM за даним договором, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № Н-00000114 від 30.08.2016 - 64 маш.год. на суму 26 112, 00 грн., № Н-00000115 від 30.08.2016 - 68 маш.год. на суму 27 744, 00 грн., № Н-00000116 - 59 маш.год. на суму 24 072, 00 грн., № 00000126 від 31.08.2016 - 8 та 53 маш.год. на суму 24 888, 00 грн. та № Н-00000134 від 30.09.2016 - 9 маш.год. на суму 3 672, 00 грн. (позивачем в позові зазначено по даному акту суму - 3 060, 00 грн. (без ПДВ). Проте відповідачем було оплачено надані послуги лише частково в загальній сумі 85 696, 00 грн., докази чого наявні в матеріалах справи.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за розрахунком позивача з урахуванням часткових оплат складає 20 180, 00 грн. При цьому, судом встановлено, що заборгованість відповідача становить суму 20 792, 00 грн., а не 20 180, 00 грн., як розраховано позивачем, оскільки при здійсненні розрахунку заборгованості останнім допущенна помилка щодо розміру вартості послуг наданих за актом № № Н-00000134 від 30.09.2016.

Доказів оплати відповідачем наданих йому за договором послуг в повному обсязі матеріали справи не містять.

Предметом даного позову є матеріально-правові вимоги позивача заявлені до відповідача про стягнення з останнього 20 180, 00 грн. основного боргу, 1 969, 99 грн. інфляційних втрат за вересень 2016 року - березень 2017 року, 444, 65 грн. трьох відсотків річних за загальний період прострочення з 08.09.2016 по 21.04.2017, 3 794, 91 грн. пені за загальний період прострочення з 08.09.2016 по 06.03.2017, 2 018, 00 грн. штрафу.

З аналізу укладеного сторонами письмового правочину слідує, що між ними виникли правовідносини з договору про надання послуг, що підпадають під правове регулювання як загальних положень Цивільного та Господарського кодексів України про зобов'язання, так і під спеціальних норм про договір з надання послуг.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем обов'язку з оплати прийнятих послуг, що надавалися позивачем за договором № 05/07/16 від 03.07.2016 про надання послуг машин та механізмів.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивачем в період з 30.08.2016 та 30.09.2016 було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 106 488, 00 грн., відповідачем було оплачено надані послуги частково, а саме: 15.09.2016 - 19 584, 00 грн., 15.09.2016 - 26 112, 00 грн., 23.09.2016 - 20 000, 00 грн., 04.10.2016 - 20 000, 00 грн., що разом складає 85 696, 00 грн.

Враховуючи те, що акти здачі-прийняття робіт були підписані уповноваженим представником відповідача (директором) у день надання послуг, а саме 30.08.2016, 31.08.2016 та 30.09.2016 відповідно та містять відтиски печаток сторін, суд дійшов висновку про те, що вони підтверджують факт надання позивачем послуг відповідачу на суму 106 488, 00 грн. Враховуючи дати вказаних актів, з огляду на положення п. 3.3. договору, строк оплати послуг наданих позивачем відповідачу настав.

За розрахунком суду, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням часткових оплат складає 20 792, 00 грн. (106 488, 00 - 85 696, 00 = 20 792, 00), позивачем заборгованість відповідача визначена в розмірі 20 180, 00 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Відповідач, який своєчасно і належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг або ж фактичних даних на спростування заявлених вимог чи на відсутності прострочення у правовідносинах з позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу слід вважати обґрунтованими і доведеними та такими, що підлягають задоволенню в сумі визначеній позивачем - 20 180, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 969, 99 грн. інфляційних втрат за вересень 2016 року - березень 2017 року, 444, 65 грн. трьох відсотків річних за загальний період прострочення з 08.09.2016 по 21.04.2017, 3 794, 91 грн. пені за загальний період прострочення з 08.09.2016 по 06.03.2017, 2 018, 00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до п. 3.7 договору, за кожний день прострочення платежу замовник повинен сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому за порушення замовником строків оплати більше як на 30 (тридцять) календарних днів, додатково до пені він сплачує штраф у розмірі 10% від загальної вартості суми заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3 794, 91 грн. та штраф у розмірі 2 018, 00 грн. відповідності до п. 3.7 договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання більше як на 30 (тридцять) календарних днів. Позовна заява містить розрахунки суми пені та штрафу згідно з п. 3.3 договору, при перевірці яких судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказані розрахунки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

При перевірці судом розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат здійснених позивачем було встановлено, що позивачем не правильно було здійснено розрахунок 3 % річних. Зокрема, у відповідному розрахунку по деяким актам невірно визначений початок періоду прострочення.

За розрахунком суду сума 3 % річних за загальний період прострочення з 08.09.2016 по 21.04.2017 розраховані з врахуванням часткових оплат та по кожному акту окремо складає 435, 49 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат суд зазначає, що зазначений позивачем розрахунок інфляції є правильним, тому відповідні вимоги підлягають задоволенню у сумі 1969, 99 грн., розрахованій позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 13; ідентифікаційний код 38409227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 14-А; ідентифікаційний код 32845885) 20180 (двадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1 969 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 49 коп. 3 % річних, 3 794 (три тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 91 коп. пені, 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн. 00 коп. штрафу та 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 48 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 22.06.2017.

Суддя І.В.Усатенко