Ухвала суду № 67347859, 09.06.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" червня 2017 р. Справа № 911/1279/17

Суддя Мальова Л.Я., розглянувши зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матеріа Медика-Україна» про визнання недійсним договору

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Матеріа Медика-Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко», Київська обл.,

с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 1 054 615 грн. 83 коп.

встановив:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Матеріа Медика-Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» про стягнення 1 054 615 грн. 83 коп.

09.06.2017 року через канцелярію суду відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко», – подав зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю «Матеріа Медика-Україна» про визнання недійсним Договору поставки № 2 від 12.01.2015 року.

Подана зустрічна позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У відповідності з п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Таким чином, за змістом частини другої ст. 34 ГПК України належним доказом сплати позивачем судового збору є оригінал платіжного доручення із засвідчувальним написом про зарахування коштів до державного бюджету, скріпленим першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Натомість в якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 34979 від 31.05.2017 р. на суму 1 600 грн. 00 коп., що не містить вказаного засвідчувального напису.

Таким чином, квитанція № 34979 від 31.05.2017 р. не може вважатися документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку.

Згідно з приписами п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Також суд звертає увагу заявника на те, що при повторному зверненні до суду необхідно надати довідку про зарахування суми сплаченого судового збору до Державного бюджету України.

Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.

З урахуванням наведеного, керуючись п. 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.

Додаток: зустрічна позовна заява та додані до неї документи – позивачу.

Суддя Л.Я. Мальована