Рішення № 67347829, 20.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРЕНЕРГОМАШ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення суми боргу у розмірі 113 846,67 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 представник - договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 31/04/17-1 від 21.04.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРЕНЕРГОМАШ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ" про стягнення заборгованості у розмірі 108 106,17 грн., що є еквівалентом 3 760,20 Євро, згідно офіційного курсу гривні до Євро встановленого НБУ станом на 21.04.2017 та 3% річних у розмірі 5 740,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 848 від 07.08.2012 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

29.05.2017 позивач надав клопотання про стягнення з відповідача 4 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, у відзиві на позов проти задоволення позову заперечив та зазначив, що з договору не випливає одностороннього права позивача провести перерахунок суми заборгованості. Таке право надане обом сторонам договору і може бути реалізоване лише за погодженням обох сторін. Жодної додаткової угоди з приводу зміни ціни сторонами не підписувалось. Тобто відсутнє документальне закріплене зобов'язання відповідача сплатити грошові кошти за товар у розмірі більшому ніж визначено у специфікації № 4 від 13.11.2014.

Крім того, відповідач зазначає, що специфікацією передбачено, що перерахування здійснюється при зміні курсу НБУ EUR до UAH більш ніж на п'ять відсотків на момент оплати. Тобто позивач має право вимагати зміни вартості товару у зв'язку зі зміною курсу продажу євро тільки після настання факту оплати товару. Тому фактично на цей час відсутні підстав для стягнення з відповідача 67 169,75 грн. курсової різниці оскільки відсутній факт оплати вартості спірного товару у розмірі 200 936,42 грн. з ПДВ.

У доповненнях до відзиву на позов, відповідач проти стягнення витрат на послуги адвоката заперечив.

Ухвалою суду від 29.05.2017 розгляд справи відкладався на 13.06.2017.

У судовому засіданні 13.06.2017 оголошувалась перерва до 20.06.2017.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 20.062017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТРЕНЕРГОМАШ” (далі – позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ" (далі – відповідач, покупець) було укладено договір № 848 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, на умовах, викладених в роді лаж договору, продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплати продукцію матеріально-технічного призначення, в подальшому товар,. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід’ємною частиною цього договору.

Ціна товару, що поставляється по договору, визначається в гривнях та вказана в специфікаціях, які додаються до договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що ціна товару визначається з урахуванням умов поставки (відповідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною специфікацією до договору.

Порядок та умови розрахунків по договору вказуються в специфікаціях до договору (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 10.1 Договору, договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2012, а частині не виконання зобов’язань по договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Сторонами 13.11.2014 підписано специфікацію № 4 в яків встановлено, що:

- Загальна вартість товару, вказана в специфікації, складає 200 936,42 грн. з урахуванням ПДВ.

- Приймаючи до уваги курс євро до гривні, який на момент підписання специфікації складає 19,1977070 грн. за 1,00 євро, сторони визначили грошовий еквівалент загальної вартості товару по специфікації в зарубіжній валюті, який складає 10 466,69 євро (200 936,42 грн. : 19,1977070 грн./1,00 євро = 10 466,69 євро). Сторони прийшли до згоди, що джерело інформації, відносно відомостей про міжбанківський курс євро є курсом НБУ ЕUН на офіційному сайті НБУ. Сторони мають право провести перерахунок вартості товару по даній специфікації у разі зміни курсу НБУ ЕUН більш ніж на 5 % на момент оплати.

- Умови оплати по цьому додатку – на протязі 30 днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору та специфікації № 4, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 200 936,42 грн., що підтверджується видатковою накладною № 36 від 27.05.2015, підписаною обома сторонами (а.с. 36).

Відповідач здійснив оплату товару у розмірі 160 000,00 грн. 01.10.2015, що згідно з офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на 01.10.2015 (23,857501 за 1 євро) становить 6 706,49 євро (160 000,00 грн. : 23,857501 грн. = 6 706,49 євро).

У зв’язку зі зміною вартості товару, позивач направив на адресу відповідача коригуючи видаткову накладну № 41 від 01.10.2015 (а.с. 41), до видаткової накладної № 36 від 27.05.2015 та відповідно до чинного податкового законодавства зареєстрував розрахунок № 3 від 01.10.2015 коригування кількісних показників до податкової накладної.

Отже станом на 21.04.2017, заборгованість відповідача перед позивачем склала 3 760,20 євро, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до євро (28.750111 грн. за 1 євро) станом на 21.04.2017 складає 108 106,17 грн. (3 760,20 євро х 28.750111 грн. = 108 106,17 грн.), що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривні; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 3 760,20 євро, що еквівалентно 108 106,17 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 5 740,50 грн. за період з 29.06.2015 по 21.04.2017.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 29.06.2015 по 21.04.2017 становлять 5 740,50 грн. та підлягають до стягнення.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов’язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3 760,20 євро, що еквівалентні 108 106,17 грн. та 3% річних - 5 740,50 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката за надану правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а при відмові у позові - на позивача. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. (п.6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у межах цієї справи, позивач надав: договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 21/04/17-1 від 21.04.2017, укладений між позивачем та адвокатським бюро "Галкін та партнери" (а.с.60-63), копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 2835 (а.с. 50), ордер від 21.04.2017 (а.с. 51), акт здачі-приймання наданих адвокатських послуг № 01 від 24.05.2017 на суму 4 000,00 грн. (а.с. 64), рахунок на оплату адвокатських послуг № 01 від 14.05.2017 на суму 4 000,00 грн. (а.с. 66) та платіжне доручення № 1196 від 26.05.2017 на суму 4 000,00 грн. (а.с 65).

З урахуванням розміру позовних вимог та незначної складності розрахунку, підготовлених адвокатом процесуальних документів, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є розумним, отже підлягає стягненню з відповідача у сумі заявленої позивачем 4 000,00 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, б. 56, код ЄДРПОУ 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРЕНЕРГОМАШ"(04114, м. Київ, вул. Довнар Запольського, б. 4, кімн. 98, код ЄДРПОУ 37395397) основний борг у розмірі 3 760,20 євро, що еквівалентно 108 106,17 грн. (сто вісім тисяч сто шість грн. 17 коп.), 3% річних у розмірі 5 740,50 грн. (п'ять тисяч сімсот сорок грн. 50 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 707,70 грн. одна тисяча сімсот сім грн. 70 коп.), витрат на послуги адвоката у розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 23.06.2017