Рішення № 67347786, 21.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2017Справа №910/2284/17

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант»до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»простягнення 132553,21 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаАлтабасов Б.Л. - представник від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» 132553,21 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №113-14 ФП від 01.10.2014 в частині виплати сум перестрахового відшкодування за укладеними в рамках даного договору окремими договорами перестрахування (у розмірі 15901,90 грн), а також повернення невикористаних страхових премій у розмірі 16651,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/2284/17 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 розгляд справи було відкладено на 21.06.2017.

В судове засідання, призначене на 21.06.2017, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041877425.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01033, м.Київ, вулиця Саксаганського, будинок 38 Б, на яку були направлені ухвали суду, підтверджується відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вказано у позові.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» (перестраховик) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» (перестрахувальник) було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №113-14 ФП (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом даного договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі за договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін при укладенні /виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії). Під ризиком (страховим ризиком) слід розуміти визначену подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання. Під передачею ризику в перестрахування слід розуміти страхування одним страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом, надалі - окремий договір перестрахування, умовах ризику виконання усіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальником в іншого страховика.

Згідно з п. 1.2 Договору на підставі цього договору сторони можуть укладати окремі договори перестрахування. Кожний окремий договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого окремого договору перестрахування, укладеного сторонами.

Як зазначає позивач, в рамках Договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №113-14 ФП від 01.10.2014 між сторонами були укладені такі окремі договори перестрахування: договір перестрахування №014/10/16 від 12.03.2016, договір перестрахування №016/10/16 від 17.03.2016, договір перестрахування №019/10/16 від 18.03.2016, договір перестрахування №017/10/16 від 18.03.2016, договір перестрахування №022/10/16 від 28.04.2016, договір перестрахування №029/10/16 від 28.04.2016, договір перестрахування №030/10/16 від 29.04.2016, договір перестрахування №033/10/16 від 10.05.2016, договір перестрахування №036/10/16 від 10.06.2016, договір перестрахування №037/10/16 від 10.06.2016, договір перестрахування №045/10/16 від 16.06.2016, договір перестрахування №062/10/16 від 05.07.2016, договір перестрахування №049/10/16 від 06.07.2016, договір перестрахування №070/10/16 від 25.07.2016, договір перестрахування №065/10/16 від 27.07.2016, договір перестрахування №067/10/16 від 29.07.2016, договір перестрахування №068/10/16 від 29.07.2016, договір перестрахування №074/10/16 від 29.07.2016, договір перестрахування №071/10/16 від 05.08.2016, договір перестрахування №078/10/16 від 16.08.2016, договір перестрахування №079/10/16 від 25.08.2016, договір перестрахування №085/10/16 від 26.08.2016, договір перестрахування №082/10/16 від 16.08.2016, договір перестрахування №090/10/16 від 02.09.2016.

У відповідності до п. 1.3 Договору передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах (за правилами Страхування) страховика, що уклав договір страхування. У випадку якщо окремі умови, зазначені в окремому договорі перестрахування відрізняються від оригінальних умов страхування та умов даного договору, то сторони керуються умовами, зазначеному в окремому договорі перестрахування.

За змістом п. 1.4 Договору правове регулювання відносин сторін по всіх окремих договорах перестрахування, укладених на підставі цього договору буде здійснюватися у відповідності з положеннями цього договору. Сторони, у разі потреби, можуть змінити порядок застосування положень цього договору по окремих договорах перестрахування, письмово обумовивши ці зміни в таких договорах.

У відповідності до п. 4.11 Договору розмір страхової суми за договором перестрахування та ліміти відповідальності сторін зазначаються в кожному окремому договорі перестрахування (ковер-ноті).

За правовою природою укладений між сторонами Договір №113-14 ФП від 01.10.2014 є договором перестрахування, який визначає загальні умови перестрахування по відношенню до укладених до нього окремих договорів перестрахування.

Відповідно до ст. 987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про страхування» встановлено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

За приписами п. 3.4 Договору перестраховик зобов'язаний перестрахувати перестрахувальнику свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов цього Договору і окремого договору перестрахування у термін, передбачений цим договором, якщо інше не передбачено в окремому договорі перестрахування; брати участь в оплаті всіх витрат, здійснених перестрахувальником у результаті розслідування і врегулювання збитків (включаючи судові витрати), крім витрат на заробітну плату співробітників перестрахувальника у розмірі, визначеному в п. 4.6 Договору; письмово повідомити перестрахувальника про відмову в оплаті своєї частини страхового відшкодування за окремим договором перестрахування або про зменшення її частини в термін, передбачений п. 7.8 даного Договору; якщо за окремим договором перестрахування передбачений зворотний платіж, перерахувати перестрахувальнику частину зворотного платежу протягом 20 робочих днів після закінчення терміну дії зазначеного договору, якщо інше не обумовлено в окремому договорі перестрахування.

Як свідчать матеріали справи, 18.07.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №КТЗ-067/10/16, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням колісним транспортним засобом та встановленим на ньому додатковим обладнанням - автомобілем Porsche, державний номер НОМЕР_1. Страховими ризиками за даним договором страхування визначено: ДТП; стихійні лиха; ПДТО; НЗ/ викрадення ТЗ; Інші випадкові події.

Відповідно до Договору перестрахування №067/10/16 від 29.07.2016 позивачем було перестраховано ризики виконання частини своїх зобов'язань перед страхувальником щодо транспортного засобу Porsche, державний номер НОМЕР_1, у ПАТ «СТ «Іллічівське» з відповідальністю перестраховика 45,2080% страхової суми.

05.08.2016 сталася ДТП, в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль Porsche, державний номер НОМЕР_1. У відповідності до страхового акта №075/16КТЗ від 11.10.2016 дана подія визнана позивачем страховим випадком, у зв'язку з чим 12.10.2016 Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №КТЗ-067/10/16 від 18.07.2016 у розмірі 43132,00 грн.

Згідно з п. 18 Ковер-Ноти №067/10/16 від 29.07.2016 відповідальність перестраховика становить 45,2080% від страхової суми. Оскільки розмір страхового відшкодування відповідно до страхового акту №075/16КТЗ від 11.10.2016, складає 43132,00 грн, розмір частки перестраховика у відшкодуванні становить 19499,11 грн.

09.11.2016 між сторонами складено акт взаємозаліку, за змістом якого перестрахувальник має заборгованість перед перестраховиком за оплату додаткового перестрахового платежу в сумі 13000,00 грн (в тому числі по Договору перестрахування №067/10/16 від 29.07.2016), перестраховик має заборгованість перед перестрахувальником по виплаті страхового відшкодування в сумі 19499,11 грн (в тому числі: страхувальник - ОСОБА_2, подія - 05.08.2016), а тому сторони дійшли згоди зарахувати суму по виплаті страхового відшкодування в рахунок оплати додаткового перестрахового платежу.

У п. 4 вказаного акту взаємозаліку зазначено, що після підписання акту взаємозаліку перестраховик перераховує залишок суми по виплаті перестрахового відшкодування у розмірі 6499,11 грн протягом 5 днів з моменту підписання.

19.07.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №КТЗ-070/10/16, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням колісним транспортним засобом та встановленим на ньому додатковим обладнанням, а саме: автомобілем BMW, державний номер НОМЕР_2. Страховими ризиками за даним договором страхування визначено: ДТП; стихійні лиха; ПДТО; НЗ/ викрадення ТЗ; Інші випадкові події.

Відповідно Договору перестрахування №070/10/16 від 25.07.2016 позивачем було перестраховано ризики виконання частини своїх зобов'язань перед страхувальником щодо транспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_2, у ПАТ «СТ «Іллічівське» з відповідальністю перестраховика 39,394% страхової суми.

09.09.2016 сталася подія, в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль BMW, державний номер НОМЕР_2. У відповідності до страхового акта №073/16КТЗ від 05.10.2016 дана подія визнана позивачем страховим випадком, у зв'язку з чим 07.10.2016 Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №КТЗ-070/10/16 від 19.07.2016 у розмірі 3835,00 грн.

Згідно з п. 18 Ковер-Ноти №070/10/16 від 25.07.2016 відповідальність перестраховика становить 39,394% від страхової суми. Оскільки розмір страхового відшкодування відповідно до страхового акту №073/16КТЗ від 05.10.2016, складає 3835,00 грн, розмір частки перестраховика у відшкодуванні становить 1510,76 грн.

09.08.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» та Приватним акціонерним товариством «Галнафтохім» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №КТЗ-079/10/16, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням колісним транспортним засобом та встановленим на ньому додатковим обладнанням, а саме: автомобілем Lexus, державний номер НОМЕР_3. Страховими ризиками за даним договором страхування визначено: ДТП; стихійні лиха; ПДТО; НЗ/ викрадення ТЗ; Інші випадкові події.

Відповідно Договору перестрахування №079/10/16 від 25.08.2016 позивачем було перестраховано ризики виконання частини своїх зобов'язань перед страхувальником щодо транспортного засобу Lexus, державний номер НОМЕР_3, у ПАТ «СТ «Іллічівське» з відповідальністю перестраховика 72,595% страхової суми.

22.11.2016 сталася ДТП, в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль Lexus, державний номер НОМЕР_3. У відповідності до страхового акта №089/16КТЗ від 30.11.2016 дана подія визнана позивачем страховим випадком, у зв'язку з чим 01.12.2016 Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №КТЗ-079/10/16 від 09.08.2016 у розмірі 10871,32 грн.

Згідно з п. 18 Ковер-Ноти №079/10/16 від 25.08.2016 відповідальність перестраховика становить 72,595% від страхової суми. Оскільки розмір страхового відшкодування відповідно до страхового акту №089/16КТЗ від 30.11.2016, складає 10871,32 грн, розмір частки перестраховика у відшкодуванні становить 7892,03 грн.

Підпунктами 7.3, 7.4 Договору визначено, що при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування та окремим договором перестрахування, перестраховик сплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, відповідно до його обсягу відповідальності за окремим договором перестрахування, протягом 15 робочих днів (у випадку касового збитку - 10 робочих днів) після одержання від перестрахувальника визначеного цим пунктом Договору комплекту документів. Оплата перестраховиком його частини страхового відшкодування здійснюється в українських гривнях, якщо інше не зазначено в окремому договорі перестрахування.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на адресу відповідача надсилались вимоги про сплату обумовлених вищевказаними договорами перестрахування частин страхового відшкодування, а також пакети документів по відповідних страховик випадках, передбачених оригінальними договорами страхування.

Однак, відповідачем в порушення умов Договору та укладених в рамках даного Договору окремих договорів перестрахування №067/10/16 від 29.07.2016, №070/10/16 від 25.07.2016 та №079/10/16 від 25.08.2016 зобов'язань щодо виплати часток страхових відшкодувань у загальному розмірі 15901,90 грн не виконано, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту існування заборгованості у розмірі 15901,90 грн не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.

Також у справі відсутні мотивовані рішення відповідача про відмову у виплаті страхових відшкодувань в порядку, передбаченому п.7.8 Договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті суми перестрахового відшкодування за договорами перестрахування №067/10/16 від 29.07.2016, №070/10/16 від 25.07.2016 та №079/10/16 від 25.08.2016 у загальному розмірі 15901,90 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по поверненню невикористаних страхових премій у розмірі 116651,31 грн, суд відзначає таке.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення невикористаних страхових премій позивач зазначає, що Договір про загальні умови факультативного перестрахування №113-14 ФП було розірвано з 22.12.2016, а тому відповідно до п. 11.4 Договору відповідач зобов'язаний повернути на користь позивача невикористані страхові премії по 24 укладеним в рамках даного Договору окремим договорам перестрахування.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір вступає в силу з дня підписання його сторонами та діє по 30.09.2015. В разі, якщо жодна із сторін за 30 робочих днів до закінчення дії цього Договору не направила другій стороні письмове повідомлення про припинення дії цього Договору, то він автоматично пролонгується на той же самий період та на тих же самих умовах, що були передбачені цим Договором. Сторони погоджуються з тим, що кількість таких пролонгацій не обмежена.

У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

В силу ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.п. 3.3.6 Договору перестраховик має право достроково припинити дію цього договору або окремого договору перестрахування в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п.п. 10.2.2 Договору сторони можуть достроково припинити дію цього Договору з ініціативи однієї сторони - у випадку порушення або невиконання іншою стороною умов цього Договору і окремого договору перестрахування, а також якщо у відношенні іншої сторони порушено справу про визнання її неплатоспроможною (банкрутом), або в іншої сторони відкликана ліцензія на право проведення страхової (перестрахувальної) діяльності, а також в інших випадках за вимогою однієї зі сторін.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що у випадку розірвання цього Договору з ініціативи однієї із сторін, остання повинна письмово повідомити про це іншу сторону за 20 робочих днів до дати розірвання шляхом направлення рекомендованого листа на адресу іншої сторони.

Листом від 17.11.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій з посиланням на п.10.3 Договору повідомив про припинення з 22.12.2016 договору факультативного перестрахування №113-14ФП від 01.10.2014 у зв'язку із несплатою перестрахувального відшкодування по договору факультативного перестрахування №067/10/16..

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем умов окремих договорів перестрахування, укладених в рамках Договору №113-14ФП від 01.10.2014 (а саме: договорів перестрахування №067/10/16 від 29.07.2016, №070/10/16 від 25.07.2016, №079/10/16 від 25.08.2016), право на розірвання Договору з ініціативи однієї із сторін у разі у випадку порушення або невиконання іншою стороною умов окремого договору перестрахування передбачено умовами Договору (п. 10.3), та враховуючи надіслану позивачем заяву від 17.11.2016 про розірвання договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №113-14 ФП від 01.10.2014 є розірваним з 22.12.2016.

При цьому, умови Договору №113-14ФП від 01.10.2014 не містять положень, які б свідчили, що припинення даного Договору (як такого, що встановлює загальні умови перестрахування ризиків) автоматично тягне за собою припинення (розірвання) укладених в рамках даного Договору окремих договорів перестрахування (ковер-нот).

Навпаки, за приписами п. 10.4 Договору у випадку дострокового розірвання даного договору, його положення продовжують діяти і після його припинення стосовно окремих договорів перестрахування, укладених у період його дії, якщо в них не зазначено інше, або якщо сторонами при припиненні дії цього Договору не погоджене інше.

Окремі договори перестрахування (ковер-ноти), на підставі яких позивачем заявлено до стягнення суми невикористаних страхових премій, також не містять застережень щодо автоматичного припинення їх дії у зв'язку з розірванням Договору про загальні умови перестрахування.

Порядок дострокового припинення окремих договорів перестрахування визначено статтею 11 Договору.

Так, відповідно до п. 11.1 Договору сторони можуть достроково припинити дію окремих договорів перестрахування в наступних випадках:

- за згодою сторін;

- з ініціативи однієї сторони - у випадку порушення або невиконання іншою стороною умов окремого договору перестрахування, а також, якщо у відношенні іншої сторони порушено справу про визнання її неплатоспроможною (банкрутом), або у іншої сторони відкликана ліцензія на право проведення страхової (перестрахувальної діяльності), а також в інших випадках за вимогою однієї із сторін;

- автоматично - у випадку припинення або визнання недійсним оригінального договору страхування (яким, з огляду на п. 1.5, є договір страхування (страховий поліс), укладений перестрахувальником як страховиком, який прийняв на себе певний ризик та передав його у перестрахування), а для договорів ретроцесії - попереднього договору перестрахування.

За приписами п. 11.3 Договору у випадку розірвання окремого договору перестрахування за ініціативою однієї із сторін, остання повинна повідомити про це іншу сторону за 20 робочих днів до дати розірвання.

Отже, з огляду на положення ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України та п.п. 10.4, 11.1 Договору №113-14 ФП від 01.10.2014, сам по собі факт розірвання (дострокового припинення) вказаного Договору про загальні умови перестрахування не свідчить про розірвання (припинення) укладених на визначених ним умовах окремих договорів перестрахування (ковернотів).

Для долучення до матеріалів справи позивачем надано адендум №1 від 14.11.2016 до Договору факультативного перестрахування, ковер-нот №082/10/16 від 16.08.2016, в якому сторони погодили припинити дію договору перестрахування №082/10/16 від 16.08.2016 з 15.11.2016, а також погодили, що перестрахувальнику належить перерахувати частину незаробленої премії у сумі 246,73 грн.

Також в матеріалах справи наявний адендум №1 до Договору факультативного перестрахування, ковер-нот №014/10/16 від 12.03.2016, за змістом якого сторони вирішили припинити дію даного договору перестрахування з 29.04.2016, а також погодили, що перестраховику належить перерахувати на користь перестрахувальника частину незаробленої премії у сумі 10884,99 грн.

Належних та допустимих доказів розірвання (дострокового припинення) решти окремих договорів перестрахування, на підставі яких заявлено до стягнення суму невикористаної грошової премії, а саме: №016/10/16 від 17.03.2016, №019/10/16 від 18.03.2016, договір перестрахування №017/10/16 від 18.03.2016, №022/10/16 від 28.04.2016, №029/10/16 від 28.04.2016, №030/10/16 від 29.04.2016, №033/10/16 від 10.05.2016, №036/10/16 від 10.06.2016, №037/10/16 від 10.06.2016, №045/10/16 від 16.06.2016, №062/10/16 від 05.07.2016, договір перестрахування №049/10/16 від 06.07.2016, №070/10/16 від 25.07.2016, №065/10/16 від 27.07.2016, №067/10/16 від 29.07.2016, №068/10/16 від 29.07.2016, №074/10/16 від 29.07.2016, №071/10/16 від 05.08.2016, №078/10/16 від 16.08.2016, №079/10/16 від 25.08.2016, №085/10/16 від 26.08.2016, №090/10/16 від 02.09.2016, відповідачем не надано.

У направленій на адресу відповідача заяві від 17.11.2016, мова йде лише про розірвання Договору факультативного перестрахування №113-14 ФП від 01.10.2014 (з посиланням при цьому виключно на п.п. 10.2, 10.3 Договору), однак, про припинення окремих договорів перестрахування позивач у заяві не зазначає.

За змістом п. 11.4 Договору, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, при достроковому припиненні окремого договору перестрахування сторони зобов'язані провести взаєморозрахунки і погасити взаємні заборгованості по такому договору протягом 20 робочих днів з моменту припинення його дії, зокрема, перестраховик повертає перестрахувальнику частину отриманої перестрахувальної премії пропорційно часу, що залишився до закінчення терміну дії окремого договору перестрахування.

Так само, за приписами п. 3.4.5 Договору при розірванні окремого договору перестрахування перестраховик зобов'язаний погасити заборгованість перед страхувальником по поверненню частини перестрахувальної премії і виплаті страхового відшкодування в термін, передбачений договір.

Тобто, вказані положення Договору стосуються випадків, коли мало місце дострокове припинення (розірвання) саме окремих договорів перестрахування та не встановлюють наслідків розірвання Договору про загальні умови перестрахування №113-14ФП від 01.10.2014.

З огляду на те, що в матеріалах справи наявне документальне підтвердження дострокового припинення договорів факультативного перестрахування №082/10/16 від 16.08.2016 та №014/10/16 від 12.03.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача частини премії, яка належить до повернення перестрахувальнику, в сумі 11131,72 грн (з яких: 10884,99 грн за договором перестрахування №014/10/16 та 246,73 грн за договором перестрахування №082/10/16) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту розірвання (дострокового припинення) дії решти окремих договорів перестрахування), вимоги позивача про стягнення з відповідача частин невикористаних страхових премій за даними договорами перестрахування у загальному розмірі 116404,58 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 27033,62 грн, з яких: 15901,90 грн - сума перестрахового відшкодування та 11131,72 грн - сума невикористаної страхової премії за договорами перестрахування №082/10/16 від 16.08.2016 та №014/10/16 від 12.03.2016.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м.Київ, вулиця Саксаганського, будинок 38 Б, ідентифікаційний код 25186738) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» (79071, Львівська обл., місто Львів, вулиця Щирецька, будинок 36, ідентифікаційний код 38325928) заборгованість у розмірі 27033 (двадцять сім тисяч тридцять три) грн 62 коп. та судовий збір у розмірі 405 (чотириста п'ять) грн 41 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.06.2017

Суддя Ю.М. Смирнова