Постанова № 67347689, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 918/1142/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Самусенко С.С.,

Плюшка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року у справі № 918/1142/16 господарського суду Рівненської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та про зміну зобов'язання,

за участю представників:

Позивача: Литвин В.О. договір № 05а/17 від 27.02.2017 року,

ордер КВ № 293802 від 27.02.2017 року,

Відповідача 1: не з'явився,

Відповідача 2: Губар В.Є., договір б/н від 14.04.2017 року,

В с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі - ВАТ "Рівненський ЗТА", Позивач), як акціонер ПАТ "Завод "Технопривод", звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" (далі - ПАТ "Завод "Технопривод", Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" (далі - ТОВ "Динеро-Капітал", Відповідач 2) про визнання недійсними договору № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011 року, та договору № ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015 року з додатковою угодою № 1 від 11.02.2015 року, укладених між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТОВ "Динеро-Капітал".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 року, позовні вимоги ВАТ "Рівненський ЗТА" задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року рішення господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 року скасовано та прийнято нове рішення - про відмову ВАТ "Рівненський ЗТА" в позові.

У поданій касаційній скарзі та запереченнях на відзив, представник ВАТ "Рівненський ЗТА", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 241, 257, 261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 33, 70 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.ст. 16, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", ст.ст. 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у даній справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Представник ТОВ "Динеро-Капітал", у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ВАТ "Рівненський ЗТА", викладених у касаційній скарзі, просив відмовити у задоволенні такої скарги, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у даній справі залишити без змін.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.06.2017 року, у зв'язку з відпусткою судді Картере В.І., здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С. та Плюшко І.А.

До початку розгляду касаційної скарги по суті від представника ТОВ "Динеро-Капітал" надійшло письмове клопотання про припинення провадження по касаційній скарзі, з посиланням на відсутність у представника ВАТ "Рівненський ЗТА" відповідних повноважень на представництво інтересів останнього в суді, зокрема, і в частині оскарження у касаційному порядку судових рішень, які за повідомленням керуючого санацією ВАТ "Рівненський ЗТА" Дуплика П.Г. було відкликано.

У свою чергу, представник ВАТ "Рівненський ЗТА" заперечував проти заявленого клопотання представника ТОВ "Динеро-Капітал", обґрунтовуючи це наявністю у нього відповідних повноважень представляти інтереси ВАТ "Рівненський ЗТА" в суді на підставі наявного в матеріалах справи договору № 05а/17 про надання правової допомоги від 27.02.2017 року, підписаного з боку останнього керуючим санацією - арбітражним керуючим Щербань О.М., повноваження якого підтверджено, зокрема, ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.01.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2017 року у справі № 9/83.

Розглянувши вказане клопотання представника ТОВ "Динеро-Капітал" про припинення провадження по касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції, з урахуванням вимог ст. 22 та ч. 2 ст. 1116 Господарського процесуального кодексу України, а також, наданих представником ВАТ "Рівненський ЗТА" з цього приводу заперечень та доказів на їх підтвердження, визнає доводи останнього обґрунтованими, та вважає, що припинення касаційного провадження за касаційною скаргою представника ВАТ "Рівненський ЗТА" в даному випадку призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього, у зв'язку з чим, відмовляє представнику ТОВ "Динеро-Капітал" у задоволенні його клопотання про припинення провадження по касаційній скарзі представника ВАТ "Рівненський ЗТА".

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вказувалось вище, вимогами ВАТ "Рівненський ЗТА" у даній справі є визнання недійсними договору № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011 року, та договору № ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015 року з додатковою угодою № 1 від 11.02.2015 року, укладених між ПАТ "Завод "Технопривод" і ТОВ "Динеро-Капітал", з посиланням на положення ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 79 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 51, 52 Закону України "Про акціонерні товариства", і на те, що вказаний договір № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011 року, про існування якого стало відомо тільки з постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року у справі № 918/111/15, було укладено не уповноваженою на те особою, а також, за відсутності відповідного на це рішення Наглядової ради Товариства та без наступного схвалення цієї угоди Наглядовою радою і рішенням Загальних зборів ВАТ "Рівненський ЗТА", що призвело до порушення прав ВАТ "Рівненський ЗТА", як акціонера ПАТ "Завод "Технопривод".

Суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16, 92, 203, 215, 216, 241 Цивільного кодексу України, ст. 89 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 33, 70 Закону України "Про акціонерні товариства", п.п. 11.1., 10.2., 11.4.3., 11.4.4. Статуту ПАТ "Завод "Технопривод", та представлених доказів у справі, встановивши, що зі сторони Покупця - ПАТ "Завод "Технопривод" договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 від 04.07.2011 року на суму 3500000,00 грн., тобто - більше 10 відсотків від вартості його активів, було підписано особою - громадянином ОСОБА_8, яка не мала повноважень на укладення (підписання) правочинів від імені цього Товариства, що підтверджується, зокрема, рішенням господарського суду у справі № 20/8, і Продавець - ТОВ "Динеро-Капітал" був обізнаний про це, тоді як доказів про надання згоди відповідного органу ПАТ "Завод "Технопривод" (Загальних зборів, Наглядової ради) на укладення такого правочину, суду надано не було, як і відсутні докази про його виконання сторонами, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 від 04.07.2011 року недійсним.

З огляду на таке, встановивши недійсність договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 від 04.07.2011 року, місцевий господарський суд, з урахуванням приписів ст.ст. 604, 1047, 1053 Цивільного кодексу України, дійшов висновку і про визнання недійсним договору № ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015 року та Додаткової угоди № 1 від 11.02.2015 року, укладених між ПАТ "Завод "Технопривод" і ТОВ "Динеро-Капітал".

Водночас, місцевий господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, встановивши, що про укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 від 04.07.2011 року Позивачу стало відомо тільки з постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року у справі № 918/111/15, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що не було спростовано і Відповідачами під час розгляду даної справи, дійшов висновку про те, що в даному випадку Позивач звернувся до суду з відповідними вимогами в межах позовної давності, а тому, не знайшов підстав для відмови в такому позові, у зв'язку із завою ТОВ "Динеро-Капітал" про застосування наслідків спливу позовної давності у даному спорі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та приймаючи нове рішення - про відмову в позові, посилався на положення ст.ст. 92, 97, 241, 604, 1047, 1053 Цивільного кодексу України, ст.ст. 51, 52 Закону України "Про акціонерні товариства", п.п. 8.4., 8.4.6. Статуту ПАТ "Завод "Технопривод", та представлені докази у справі, які на його думку свідчать про те, що рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ "Завод "Технопривод" від 03.06.2011 року, зокрема, було доручено його Наглядовій раді вирішити питання про обрання виконавчого органу цього Товариства, а рішенням Наглядової ради від 06.06.2011 року його директором було обрано ОСОБА_8, який відповідно до рішення Наглядової ради ПАТ "Завод "Технопривод" від 04.07.2011 року про надання йому згоди на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 від 04.07.2011 року на суму 3500000,00 грн. і уклав такий договір, в межах наданих йому на це Статутом Відповідача 1 та його Наглядовою радою повноважень, тоді як в наступному, укладення між ПАТ "Завод "Технопривод" і ТОВ "Динеро-Капітал" договору № ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015 року та Додаткової угоди № 1 від 11.02.2015 року є належним підтвердженням наступного схвалення Відповідачем 1 спірного договору купівлі-продажу цінних паперів, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні даного спору, у зв'язку з чим, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

При цьому, судом апеляційної інстанції, з урахуванням зави Відповідача 2 про застосування строку позовної давності у даному спорі, а також, обставин справи, та положень ст.ст. 116, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", вказував і на те, що Позивач мав можливість довідатись про укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 від 04.07.2011 року значно раніше інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень про постанову Вищого господарського суду України у справі № 918/111/15 від 25.05.2016 року, однак, з урахуванням того, що права та охоронювані законом інтереси Позивача в даному випадку порушено не було, тому, вважав за необхідне відмовити в даному позові саме з підстав його необґрунтованості.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Як було встановлено судами та видно з матеріалів справи, 04.07.2011 року між ТОВ "Динеро-Капітал" (Продавець) і ПАТ "Завод "Технопривод" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 (далі - Договір № Б-040711-2/1), за умовами якого (п. 1.), Покупець приймає та оплачує, а Продавець передає такі цінні папери ("ЦП") у власність Покупця на умовах цього Договору: інвестиційні сертифікати ТОВ КУА "Форвард ЗНВПІФ Вікторія", кількістю 1660 шт., вартістю 3500000,00 грн.

Згідно п.п. 1.2., 2.1. Договору № Б-040711-2/1 загальна сума договору становить 3500000,00 грн. Покупець повинен сплатити Продавцю суму договору шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок продавця у безготівковій формі до 04.08.2011 року.

Відповідно до п. 9.4. Договору № Б-040711-2/1 він набирає чинності з моменту підписання чинного договору і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (передача ЦП, сплата грошових коштів, залік та інше), передбачених цим договором.

При цьому, з боку ПАТ "Завод "Технопривод" Договір № Б-040711-2/1 було підписано його директором - ОСОБА_8

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 Цивільного кодексу України також встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При чому, статтею 204 цього ж Кодексу встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи зі змісту частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, пунктом 1 ст. 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Перевищення повноваження - це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками того, кого представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ із довірителем. При визначенні обсягу повноважень слід ураховувати вказівки закону, зміст довіреності та інструкцій особи, яку представляють.

Перевищення повноважень можливе у кількісному й якісному відношенні. Під кількісним перевищенням мається на увазі, наприклад, перевищення: числа, ваги, міри речей; терміну договору, який потрібно укласти; розміру плати або покупної ціни. Якісне перевищення може стосуватися: властивостей і специфіки предмета угоди; вибору контрагента, з яким має бути укладена угода; характеру самої угоди, вчинення дій, не передбачених довіреністю.

Правочин, учинений із перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє тощо цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення цієї угоди (ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, згідно ст. 152 Цивільного кодексу України, акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

При цьому, Закон України "Про акціонерні товариства" визначає порядок прийняття рішення про укладання значних правочинів залежно від їх суми та компетенції органів товариства щодо прийняття таких рішень: якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предме том значного правочину, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за да ними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, то рішення щодо його вчинення приймається наглядовою радою. У разі неприйняття наглядовою радою рішення при вчинення значного правочину питання про його вчинення може бути винесене на розгляд загальних зборів.

Статтею 32 загаданого вище Закону встановлено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариств. Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов'язково вносяться питання, передбачені пунктами 11, 12 і 24 частини другої статті 33 цього Закону, тобто: затвердження річного звіту товариства (п. 11); розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом (п. 12); прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора) (п. 24).

При чому, згідно п. 22 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Значним вважається правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товари ством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, стано вить 10 і більше відсотків вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочинів до категорії значних (п. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства").

Пунктом 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Водночас, відповідно до п. 10.2. Статуту акціонерного ЗАТ "Завод "Технопривод" від 25.04.2003 року, Наглядова рада надає директору Товариства попередню згоду на укладання від імені товариства угод, вартість яких складає більш ніж 3% від розміру зареєстрованого статутного фонду Товариства на момент прийняття рішення про укладання таких угод.

В даному випадку, ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів", як акціонер ПАТ "Завод "Технопривод", звертаючись з позовом до суду про визнання недійсними договору № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011 року, та договору № ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015 року з додатковою угодою № 1 від 11.02.2015 року, укладених між ПАТ "Завод "Технопривод" і ТОВ "Динеро-Капітал", посилався, зокрема, на саме те, що вказаний договір № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011 року, про існування якого стало відомо тільки з постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року у справі № 918/111/15, було укладено не уповноваженою на те особою, а також, за відсутності відповідного на це рішення Наглядової ради Товариства та без наступного схвалення цієї угоди Наглядовою радою і рішенням Загальних зборів ВАТ "Рівненський ЗТА", що призвело до порушення прав ВАТ "Рівненський ЗТА", як акціонера ПАТ "Завод "Технопривод".

З огляду на таке, згідно положень п. 11.1. Статуту ЗАТ "Завод "Технопривод", правонаступником якого є ПАТ "Завод "Технопривод", зареєстрованого 25.04.2003 року за № 297, чинного на день укладення оспорюваних правочинів, виконавчим органом Товариства є директор, який вирішує всі питання поточної діяльності Товариства. Директор Товариства без довіреності діє від імені Товариства, здійснює різного роду угоди та юридичні акти, видає довіреності, відкриває в банку рахунки.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, та вбачається і з рішення господарського суду Рівненської області від 09.08.2011 року у справі № 5019/1194/11, загальними зборами акціонерів (засновників) від 26.05.2011року ЗАТ "Завод "Технопривод" на посаду директора цього Товариства з правом першого підпису було призначено ОСОБА_9, а 30.05.2011 року державним реєстратором Рівненської районної державної адміністрації було вчинено відповідну реєстраційну дію щодо такої перереєстрації особи керівника вказаного Товариства.

Також, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 04.07.2011 року керівником ПАТ "Завод "Технопривод" (підписантом) значився ОСОБА_9

Дані обставини, встановлена під час судового розгляду даної справи в суді першої інстанції не було спростовано також і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, як зазначалось вище, договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 від 04.07.2011 року зі сторони ПАТ "Завод "Технопривод" було підписано директором ОСОБА_8, який, як зазначено в самому договорі, діяв на підставі Статуту цього Товариства.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції посилаючись на те, що, станом на 04.07.2011 року єдиною посадовою особою, яка відповідно до Статуту ПАТ "Завод "Технопривод" мала повноваження вирішувати питання поточної діяльності та право на укладення угод (підпису) від імені цього Товариства був директор ОСОБА_9, дійшов вірного висновку про те, що договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 від 04.07.2011 року, зі сторони ПАТ "Завод "Технопривод" було підписано особою, яка не мала повноважень на укладання (підписання) такого правочину, про було відомо і ТОВ "Динеро-Капітал".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 11112 Господарського процесуального кодексу України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього ж Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приділив у повній мірі уваги, як вимогам вищезазначених норм матеріального права, так і обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Так, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, та приймаючи нове рішення - про відмову у позові, посилався, зокрема, на рішення загальних зборів ПАТ "Завод "Технопривод" від 03.06.2011 року та рішення Наглядової ради ПАТ "Завод "Технопривод" від 06.06.2011 року, якими було відкликано повноваження виконавчого органу цього Товариства в повному складі, а його директором з 06.06. 2011 року обрано ОСОБА_8, не врахувавши при цьому те, що матеріали даної справи не містять доказів на підтвердження проведення 06.06.2011 року загальних зборів ПАТ "Завод "Технопривод".

Не вбачається проведення таких зборів 06.06.2011 року ПАТ "Завод "Технопривод" і з згаданого вище судового рішення від 09.08.2011 року у справі № 5019/1194/11.

Більш того, згідно офіційних даних Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, розміщених відносно ПАТ "Завод "Технопривод", у 2011 році цим Товариством було проведено лише одні загальні збори акціонерів, які відбулись 26.05.2011 року, і на яких керівником ПАТ "Завод "Технопривод" (підписантом) було призначено ОСОБА_9

Крім того, Відповідачами належними доказами не спростовано і доводи Позивача про відсутність наступного схвалення договору № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011 року, укладеного між ПАТ "Завод "Технопривод" і ТОВ "Динеро-Капітал" на підставі рішення Наглядової ради або рішення Загальних зборів ПАТ "Завод "Технопривод", та свідчить про наявність правових підстав для визнання такого правочину недійсним та, у зв'язку з цим, з урахуванням вимог ст.ст. 604, 1047, 1053 Цивільного кодексу України, підлягають визнанню недійсними і укладені між Відповідачами і договір № ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015 року та додаткова угода № 1 від 11.02.2015 року.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, умови договору № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011 року між його сторонами фактично не виконувалось, яке, у свою чергу, підтверджує недійсність такого правочину.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про сплив позовної давності у даному спорі з посиланням на те, що Позивач, як акціонер Відповідача 1, міг довідатись про укладення Договору № Б-040711-2/1 значно раніше інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень про постанову Вищого господарського суду України у справі № 918/111/15 від 25.05.2016 року, то такі ґрунтуються на припущеннях суду, та без висновку про те, в такому випадку, з якого часу вважити початком перебігу такого строку.

Водночас, судом першої інстанції, обґрунтовано, з посиланням на положення ст.ст. 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, конкретно було встановлено, що про укладення оспорюваного Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-040711-2/1 Позивачу стало відомо тільки з постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року у справі №918/111/15, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що не було спростовано і Відповідачами під час розгляду даної справи, а тому, вірно зроблено висновок про те, що в даному випадку Позивач звернувся до суду з відповідними вимогами в межах строку позовної давності, відмовивши ТОВ "Динеро-Капітал" у задоволенні його заяви про застосування наслідків спливу позовної давності у даному спорі.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вказане, постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому така підлягає скасуванню.

Водночас, місцевий господарський суд, повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку у сукупності та вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договору № Б-040711-2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2011 року, та договору № ДК-ТП-Н-02/02 про заміну зобов'язання (новацію) від 02.02.2015 року з додатковою угодою № 1 від 11.02.2015 року, укладених між ПАТ "Завод "Технопривод" та ТОВ "Динеро-Капітал", а тому, прийняте судом першої інстанції судове рішення підлягає залишенню його без змін, а касаційна скарга ВАТ "Рівненський ЗТА" - її задоволенню.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги, з урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл судових витрат, господарський суд відшкодовує витрати стороні, на користь якої відбулося рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року у справі № 918/1142/16 скасувати повністю, а рішення господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" на користь Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" по 1920 (одній тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору, з кожного, за розгляд касаційної скарги в суді касаційної інстанції.

Зобов'язати господарський суд Рівненської області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Самусенко С.С.

Плюшко І.А.