Ухвала суду № 67347656, 20.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

У Х В А Л А

20.06.2017р. Справа № 905/1346/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, м. Краматорськ, Донецька область

до: Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут", м. Краматорськ, Донецька область

про: вжиття запобіжних заходів

За участю представників:

Від заявника: ОСОБА_2 - за довіреністю б/н від 11.04.2017р.,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2017р. до господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1, м. Краматорськ, Донецька область про вжиття запобіжних заходів щодо Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут", м. Краматорськ, Донецька область в порядку, передбаченому розділом V-1 Господарського процесуального кодексу України, шляхом:

1) накладення арешту на все майно Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" (ідентифікаційний код 22031811), в тому числі, але не виключно, об'єкти нерухомості за адресою:

АДРЕСА_1, площа 1723,3 кв.м.;

АДРЕСА_2;

АДРЕСА_3;

АДРЕСА_4;

АДРЕСА_5, площа 1337,9 кв.м.

2) заборони Приватному вищому навчальному закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" здійснювати відчуження всього майна, в тому числі вищезазначених об'єктів нерухомості.

Ухвалою суду від 16.06.2017р. розгляд зазначеної заяви призначено на 20.06.2017р.

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що 14.02.2017р. ним було складено заяву про вихід зі складу засновників Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" з виплатою вартості частини майна пропорційно його частці у статутному капіталі. Зазначена заява була подана заявником 05.04.2017р., в день проведення загальних зборів засновників. Надалі, 10.04.2017р. заявник склав заяву про відмову від виходу зі складу засновників та відкликання заяви від 14.02.2017р., яка була надана 11.04.2017р. голові зборів засновників Інституту. Разом із тим, з його слів, засідання загальних зборів, на якому розглянули питання щодо виходу заявника зі складу засновників відбулося 10.04.2017р. та відповідні відомості були подані державному реєстратору для внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто на п'ятий день після подання заяви про вихід. 13.04.2017р. заявника було виключено зі складу засновників Інституту. Зважаючи на викладені обставини заявник має намір звернутися з позовної заявою до Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" про визнання дій незаконними та скасування рішення органу управління.

Представник заявника в судове засідання з'явився, підтримав заяву про запобіжні заходи та просив її задовольнити у повному обсязі.

За вимогами ч.1 ст. 43-4 ГПК України заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви.

За таких обставин господарський суд вважає за можливе розглянути заяву без участі представників заінтересованих осіб, які не з'явились в судове засідання.

Розглянувши матеріали заяви про вжиття запобіжних заходів та додані до неї документи, проаналізувавши положення чинного законодавства України, вислухавши пояснення представника заявника, суд вважає, що підстави для задоволення заяви відсутні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.

Отже, за змістом статті 43-1 вказаного Кодексу, підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому, заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.

Як зазначено у п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" відповідно до пункту 4 частини першої статті 43-3 ГПК заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити відомості про обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття таких заходів. Ці обставини мають узгоджуватися з приписами статті 43-1 ГПК, а за змістом пункту 5 частини першої статті 43-3 і частини третьої статті 43-4 ГПК - також й підтверджуватись відповідними доказами з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 названого Кодексу. Витребування і оцінка відповідних доказів, а також доказів наявності у заявника права вимоги (відомості про реєстрацію права, контракт або інший відповідний правочин тощо) здійснюється господарським судом за загальними правилами ГПК про докази.

Відповідно до п. 15 зазначеної постанови у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;

забезпечення збалансованості інтересів заявника і особи, щодо якої просять вчинити запобіжні заходи;

наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і можливим предметом позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 ГПК;

імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

В силу положень ч. 6 ст. 43-4 ГПК України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Суд зауважує, що запобіжний захід у вигляді накладення арешту на все майно обґрунтовується побоюваннями заявника вчинення Приватним вищим навчальним закладом "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" дій з відчуження майна товариства, що, як наслідок, зробить неможливим виконання рішення суду, прийняте за результатами розгляду позовної заяви про визнання дій незаконними та скасування рішення органу управління.

Проте, арешт майна не є адекватним заходом щодо відчуження майна, оскільки полягає в забороні фізичного недоторкання майна. Запобіганням з відчуження майна є заборона на вчинення таких дій.

Крім того, заборона відчуження цього майна та вчинення будь яких дії щодо цього майна не є видом запобіжних заходів в розумінні ст. 43-2 Господарського процесуального кодексу України.

Види запобіжних заходів, які можуть бути застосовані судом, передбачено ст. 43-2 ГПК України, відповідно до якої запобіжні заходи включають: 1) витребування доказів; 2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Разом із тим, судом не було встановлено наявності зв'язку між заявленим видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 ГПК України.

Суду не доведено обставин, які викликають у заявника побоювання, які б підтверджували порушення прав заявника або його уявлення про загрозу порушення цих прав та реальність такої загрози. Крім того, в судовому засіданні 20.06.2017р. представник заявника зазначив, що вказана заява про вжиття запобіжних заходів ґрунтується на його припущеннях, докази на їх підтвердження у нього відсутні, що відображено в протоколі судового засідання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави, які були викладені заявником в заяві про вжиття запобіжних заходів, не є підставами в розумінні статті 43-1 ГПК України для задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів, оскільки вони не доводять наявності обставин, які б обґрунтовували необхідність вжиття таких запобіжних заходів.

Таким чином, заява ОСОБА_1, м. Краматорськ, Донецька область про вжиття запобіжних заходів не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43-1 - 43-4, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, м. Краматорськ, Донецька область про вжиття запобіжних заходів - відмовити у повному обсязі.

На ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ю.С. Мельниченко