Рішення № 67347442, 22.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.2017 Справа № 904/5466/17

За позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (с. Воронове, Синельниківського району, Дніпропетровської області)

до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (м. Першотравенськ, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг водопостачання № 88/140-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015 у загальному розмірі 997 527 грн. 35 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - провідний юрисконсульт (довіреність від 21.12.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 18.01.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Державне міжрайонне підприємство водопровідно - каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Першотравенського міського житлово - комунального підприємства (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг водопостачання № 88/140-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015 у загальному розмірі 997 527 грн. 35 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 502 197 грн. 96 коп. - пеня;

- 398 273 грн. 42 коп. - інфляційні втрати;

- 97 055 грн. 97 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг водопостачання № 88/140-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем за період з січня по грудень 2016 року послуг з централізованого питного водопостачання, у зв'язку з чим у позивача виникло право нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення. Так, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.04.2016 по 26.12.2016 в сумі 502 197 грн. 96 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по листопад 2016 року у сумі 398 273 грн. 42 коп. та 3% річних за період прострочення з 01.02.2016 по 26.12.2016 у сумі 97 055 грн. 97 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 22.05.2017.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 28842/17 від 22.05.2017), в якому він просив суд зобов'язати позивача направити відповідачу позовну заяву з додатками та документи, на підтвердження позовних вимог, а також відкласти розгляд справи, у зв'язку з неотриманням позовної заяви відповідачем.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 28986/17 від 22.05.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, а також витребувану судом письмову інформацію.

У судове засідання 22.05.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 22.05.2017 представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

У зв'язку із задоволенням клопотання відповідача у судовому засіданні 22.05.2017 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 29.05.2017.

Від відповідача електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 30205/17 від 26.05.2017), в якому він просив суд зобов'язати позивача направити відповідачу докази оплати за спірним договором, на підтвердження позовних вимог, а також відкласти розгляд справи, у зв'язку з неотриманням вказаних документів відповідачем, та як наслідок, неможливістю підготовки відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 29.05.2017 представники позивача та відповідача не з'явилися, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 29.05.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 02.11.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 35245/17 від 21.06.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що 26.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго", Державним міжрайонним підприємством водопровідно - каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" та Першотравенським міським житлово - комунальним підприємством укладено тристоронній договір про переведення боргу, за яким, зокрема, позивач зменшив дебіторську заборгованість відповідача за договором про надання послуг водопостачання № 88/140-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015 на суму заборгованості за іншим договором, яка утворилася у позивача перед Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго". Отже, відповідач вважає, що позивач на теперішній час не є кредитором за спірною заборгованістю, а отже, не може заявляти вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за її прострочення.

У судове засідання 21.06.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2017 виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.06.2017 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 21.06.2017 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.06.2017.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції

Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки (вх.суду 35567/17 від 22.06.2017), в якому просив суд зменшити розмір пені, заявленої позивачем, посилаючись на те, що:

- Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство знаходиться у вкрай важкому фінансово-економічному становищі. В зв'язку з недостатністю обігових коштів, підприємство позбавлено можливості своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за спожиті енергоносії, вугілля, воду, платежі з податків. Дане фінансове становище спричинено великою дебіторською заборгованістю населення за комунальні послуги, яка становить понад 24 млн. гривень та кредиторською заборгованістю перед іншими підприємствами та заборгованістю перед державою понад 153 млн. гривень;

- на рахунки підприємства накладено арешт (на суму 47 668 989 грн. 03 коп.), про що свідчить постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 48203834 від 04.08.2015;

- Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство є єдиним виконавцем послуг з централізованого тепло, водопостачання та водовідведення, послуг з вивезення твердих побутових відходів у місті Першотравенську.

У судове засідання 22.06.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 22.06.2017 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Також, представник відповідача просив суд під час прийняття рішення у справі, врахувати та задовольнити його клопотання про зменшення пені.

Представник позивача залишив вирішення питання щодо зменшення пені на розсуд суду.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 22.06.2017 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Відповідно до статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Згідно з вимогами пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Так, 23.12.2015 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - сторона-1, позивач), Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - сторона-2) та Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (далі - сторона-3, відповідач) було укладено договір про надання послуг з постачання та транспортування води № 88/140-ПУ-ПРУВОКС (далі - договір, а.с.52-54), предметом якого є:

- враховуючи відсутність межі розподілу балансової належності мереж між стороною-1 та стороною-3 та існуванням межі розподілу балансової належності мереж між стороною-1 та стороною-2, а також стороною-2 та стороною-3, сторона-1 зобов'язується надати стороні-3, на межі розподілу балансової належності мереж між стороною-1 та стороною-2 послуги з водопостачання, здійснивши забір води з джерел питного водопостачання, шляхом подачі води в мережі сторони-2 в обумовлений стороною-3 за договором період та об'ємі (пункт 1.1. договору);

- сторона-2 зобов'язується, на умовах договору, прийняти на насосній станції від сторони-1 обумовлений стороною-3 щомісячний об'єм питної води, та надати стороні-3 послуги з доставки (транспортування) до межі розподілу балансової належності мереж зі стороною-2 і 3 у кількості та якості, отриманій на межі розподілу балансової належності мереж між стороною-1 та стороною-2 (пункт 1.2. договору);

- сторона-3 зобов'язується отримати за актом від сторони-1 на межі розподілу балансової належності мереж між стороною-1 та стороною-2 послуги з водопостачання в обумовлений договором періоди, кількості та якості та сплатити стороні-1 отриману послугу на умовах договору (пункт 1.3. договору);

- сторона-3 зобов'язується отримати за актом від сторони-2 питну воду на межі розподілу балансової належності мереж між стороною-2 та стороною-3, у кількості та якості питної води, отриманій на межі розподілу балансової належності між стороною-2 та стороною-1 та оплатити стороні-2 послуги з доставки (транспортування) питної води (пункт 1.4. договору).

У пункті 10.1. договору сторони погодили, що згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України сторони передбачили, що дія договору триває з 01.01.2016 до 31.12.2016, а в частині прийнятих сторонами зобов'язань до повного їх виконання.

Доказів визнання недійсним, розірвання або припинення договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору про надання послуг водопостачання № 88/140-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 1.2. Правил № 190 надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб'єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

У розділі 3 договору сторони визначили умови щодо порядку обліку об'єму наданих послуг з водопостачання та доставки води, зокрема:

- кількість отриманої послуги з водопостачання стороною-3, а стороною-2 кількість води для доставки стороною-3, на межі розподілу балансової належності мереж між стороною-1 та стороною-2, визначається за показниками, повіреного у встановленому порядку та опломбованою сторонами-1 та 2, про що складається акт за підписами повноважених представників сторін-1 та 2, засобу обліку сторони-2, розташування якого зазначено у додатку 1 до договору (пункт 3.1. договору);

- кількість переданої стороною-2 стороні-3, на межі розподілу балансової належності мереж між стороною 2 та стороною 3, води визначається за показниками, повіреного у встановленому порядку, засобу обліку сторони-3, розташованого у місці, зазначеному у додатку 1 опломбованому сторонами-1 та 2 договору, про що складається відповідний акт (пункт 3.2. договору);

- сторони узгоджують, що в кінці місячного періоду сторони за договором складають акт зняття контрольних показників засобі обліку води за формою згідно з додатком № 2 (пункт 3.3. договору).

На виконання вказаних умов договору в період з січня по грудень 2016 року сторонами складалися та підписувалися акти зняття показань приладів обліку води (а.с.21-43).

При цьому, у розділі 4 договору сторонами були погоджені умови щодо вартості послуг, зокрема:

- вартість послуги сторони-1 з водопостачання визначається за згодою сторін встановлюються у порядку, передбаченому чинним законодавством. Оплата послуги з водопостачання здійснюється за тарифом встановленим стороні-1 уповноваженим державним органом на момент оплати (пункт 4.1. договору);

- на час укладення договору постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 901 від 26.03.2015 стороні-1 установлено тариф для сторони-3 у розмірі 03 грн. 57 коп., за кубічний метр води з урахуванням податку на додану вартість (пункт 4.2. договору);

- вартість послуг сторони-2 з доставки (транспортування) 1 кубічного метра води стороною-3 встановлена калькуляцією, яка зазначена у додатку № 3 та є невід'ємною частиною договору (пункт 4.3. договору);

- в разі зміни вартості послуг в період дії договору, сторони-2 доводить стороні-3 нову вартість шляхом укладання додаткової угоди до договору (пункт 4.4. договору).

У розділі 4 договору були визначені умови щодо порядку розрахунків за послуги, зокрема:

- розрахунок за послуги з водопостачання, здійснюється стороною-3 на підставі рахунків сторони-1, шляхом перерахування вартості послуги з водопостачання за відповідний місячний період до останнього числа місяця, в якому необхідно скласти акт зняття контрольних показників приладів обліку (пункт 5.1. договору);

- оплата послуг з доставки (транспортування) води сторони-2 здійснюється стороною-1 на підставі рахунку сторони-2 до 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг (пункт 5.2. договору).

У відповідності до вказаних умов позивачем складалися та направлялися відповідачу рахунки на оплату послуг, наданих в період з січня по грудень 2016 року, а саме:

- рахунок на оплату № 38 від 31.01.2016 за водопостачання на суму 583 407 грн. 97 коп. (а.с.20);

- рахунок на оплату № 41 від 29.02.2016 за водопостачання на суму 513 176 грн. 08 коп. (а.с.22);

- рахунок на оплату № 26 від 31.03.2016 за водопостачання на суму 508 656 грн. 46 коп. (а.с.24);

- рахунок на оплату № 47 від 29.04.2016 за водопостачання на суму 458 794 грн. 98 коп. (а.с.26);

- рахунок на оплату № 55 від 31.05.2016 за водопостачання на суму 449 909 грн. 96 коп. (а.с.28);

- рахунок на оплату № 49 від 30.06.2016 за водопостачання на суму 428 468 грн. 54 коп. (а.с.30);

- рахунок на оплату № 60 від 29.07.2016 за водопостачання на суму 458 705 грн. 02 коп. (а.с.32);

- рахунок на оплату № 85 від 31.08.2016 за водопостачання на суму 616 990 грн. 00 коп. (а.с.32-А);

- рахунок на оплату № 84 від 31.08.2016 за водопостачання на суму 67 665 грн. 78 коп. (а.с.34);

- рахунок на оплату № 66 від 29.09.2016 за водопостачання на суму 557 041 грн. 97 коп. (а.с.36);

- рахунок на оплату № 80 від 31.10.2016 за водопостачання на суму 687 075 грн. 23 коп. (а.с.38);

- рахунок на оплату № 78 від 30.11.2016 за водопостачання на суму 651 789 грн. 18 коп. (а.с.40);

- рахунок на оплату № 78 від 29.12.2016 за водопостачання на суму 632 245 грн. 07 коп. (а.с.42).

На порушення умов, визначених у пункті 5.1. договору, відповідач у визначений в ньому термін рахунки у повному обсязі не оплатив, чим порушував свої зобов'язання за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, надані в спірний період послуги відповідачем оплачені були із простроченням, у зв'язку з чим у позивача виникло право нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення. Так, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.04.2016 по 26.12.2016 в сумі 502 197 грн. 96 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по листопад 2016 року у сумі 398 273 грн. 42 коп. та 3% річних за період прострочення з 01.02.2016 по 26.12.2016 у сумі 97 055 грн. 97 коп.

Відповідач вимоги щодо сплати вказаних суд не визнає. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до умов договору відповідач зобов'язався оплачувати вказані послуги у термін до останнього числа місяця, в якому необхідно скласти акт зняття контрольних показників приладів обліку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача, внаслідок порушення умов договору в частині своєчасної та повної оплати наданих йому в період з січня по грудень 2016 року послуг з водопостачання, виникла заборгованість, на врегулювання якої 26.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (кредитор), Державним міжрайонним підприємством водопровідно - каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" (боржник) та Першотравенським міським житлово - комунальним підприємством (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу № 26277-00 (а.с.88-89), відповідно до умов якого:

- в порядку та на умовах, визначених договором, боржник переводить новому боржнику частину боргу за активну та реактивну електроенергію перед кредитором по договору про постачання електричної енергії № 89-Ц/2/ДК від 30.12.2015 у розмірі 8 439 148 грн. 88 коп., а саме: за активну електроенергію за період квітень - червень 2016 року у сумі 5 800 956 грн. 14 коп.; за активну електроенергію частково за липень 2016 року у сумі 2 449 970 грн. 29 коп.; за реактивну електроенергію за період квітень - червень 2016 року у сумі 188 222 грн. 45 коп. (пункт 1.1. договору про переведення боргу);

- кредитор зменшує дебіторську заборгованість боржника на суму, вказану в пункті 1.1. договору (пункт 1.3. договору про переведення боргу);

- боржник зменшує дебіторську заборгованість нового боржника, яка утворилася у зв'язку з прострочкою оплати новим боржником покупної води за договорами: № 42/14-23/67 від 28.05.2014, № 88/140-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015 на суму, вказану в пункті 1.1. договору (пункт 1.5. договору про переведення боргу).

Відповідно до пункту 1.6. договору про переведення боргу сторони зобов'язуються підписати трьохсторонній акт звірки щодо заборгованості, яка передається та яка зазначена у пункті 1.1. договору, за формою додатку 1 до договору.

У відповідності до вказаних умов між сторонами договору про переведення боргу було складено та підписано акт звірки (а.с.90).

Згідно з пунктом 5.1. договору про переведення боргу договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в усякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Отже, питання заборгованості з оплати послуг водопостачання, наданих позивачем в період з січня по грудень 2016 року, було врегульоване лише 26.12.2016, в той же час, з матеріалів справи вбачається, що вказана заборгованість почала утворюватися з 01.02.2016. Отже за період прострочення її сплати, позивач має право нараховувати пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині того, що позивач на теперішній час не є кредитором за спірною заборгованістю, а отже, не може заявляти вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за її прострочення, оскільки до моменту укладення договору про переведення боргу, зобов'язання по оплаті наданих позивачем в період з січня по грудень послуг з водопостачання, у відповідача існувало перед позивачем та було порушено, внаслідок чого у позивача наявне право нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме: з моменту його прострочення (по кожному місяцю окремо) і до моменту укладення договору про переведення боргу.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 7.4. договору № 88/140-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015 за порушення грошового зобов'язання за договором сторона-3 зобов'язується на вимогу сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, неустойку у розмірі 1 відсотка, але не більше розміру встановленого Законом України від 22.11.1996 № 543/96-ВР.

Отже, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.04.2016 до 26.12.2016 в сумі 502 197 грн. 96 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості, періоди прострочення, та розрахунок проведено арифметично вірно. Отже, суд вважає розрахунок пені, здійснений позивачем, обґрунтованим та таким, що відповідає положенням чинного законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 502 197 грн. 96 коп. є правомірними та обґрунтованими.

В той же час, від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване скрутним фінансовим становищем підприємства, яке утворилося внаслідок об'єктивних обставин, а також соціальною значущістю діяльності його підприємства. На підтвердження вказаних обставин відповідачем наданий звіт підприємства про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2017 року та Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.03.2017 (а.с.98-99).

При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги таке:

- на час прийняття рішення у справі у відповідача заборгованість за надані в спірний періоди послуги відсутня;

- відповідачем належними доказами підтверджено, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі;

- на рахунки підприємства відповідача накладено арешт (на суму 47 668 989 грн. 03 коп.), про що свідчить постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 48203834 від 04.08.2015;

- Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство є єдиним виконавцем послуг з централізованого тепло, водопостачання та водовідведення, послуг з вивезення твердих побутових відходів у місті Першотравенську;

- за своєю правовою природою пеня та штраф, як види штрафних санкцій, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та не може виконувати компенсаційну функцію чи збагачення;

- судом також враховано, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2016 у справі № 911/791/16.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені в сумі 502 197 грн. 96 коп. до 60%, а саме: до 301 318 грн. 78 коп., а отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 301 318 грн. 78 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були нараховані та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з січня по листопад 2016 року у сумі 398 273 грн. 42 коп. та 3% річних за період прострочення з 01.02.2016 по 26.12.2016 у сумі 97 055 грн. 97 коп.

Так, господарським судом також здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, зроблених позивачем, та встановлено, що під час їх проведення позивачем порушень допущено не було, отже, розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, здійснені позивачем, та додані до матеріалів справи, визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 398 273 грн. 42 коп. та 3% річних в сумі 97 055 грн. 97 коп. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно з приписами пункту 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі в сумі 14 962 грн. 91 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Першотравенського міського житлово - комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вулиця Молодіжна, будинок 12; ідентифікаційний код 32598423) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52521, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вулиця Дніпровська, будинок 28; ідентифікаційний код 03564045) 301 318 грн. 78 коп. - пені, 398 273 грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 97 055 грн. 97 коп. - 3% річних, 14 962 грн. 91 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3