Постанова № 67346148, 15.06.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1576/16

Луганський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря Олійник О.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3 до Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3 (далі за текстом Позивач) до Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби (далі за текстом Відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог від 11.10.2016 № Ю-48-17, від 10.11.2016 №Ю-53-25, від 16.12.2016 №Ю-48-17.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на таке.

Позивачем 17.10.2016 року була отримана вимога, яка була направлена Відповідачем, про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2016 року № Ю-48-17 на суму 40457551.00 гривень.

Позивач не погоджується з сумою недоїмки та вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2016 року № Ю-48-17 протиправною, виходячи з наступного.

Постановою старшого держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.09.2015 року було накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать ПрАТ Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3.

Відповідно до абз. 1 ч.7 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464), ЄСВ сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Враховуючи неможливість здійснення Позивачем сплати ЄСВ з його банківського рахунку внаслідок арешту рахунків, з метою своєчасного виконання свого обовязку перед Державою зі сплати податків і зборів та своєчасного поповнення бюджету, з 30.09.2015 по 31.12.2015 та в період з 03.06.2016 по 09.06.2016 сплата ЄСВ від імені ПрАТ Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3 здійснювалась через ДП Хімік ПАТ Азот, на підставі договору доручення № 35/ФО/15-209 від 20 липня 2015 року.

В призначенні платежу, у платіжних дорученнях вказано, що оплата здійснювалась за ПрАТ Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3.

Відповідачем кошти не було перераховано до відповідних бюджетів і обліковуються як незясований платіж, що призвело до формування на обліковій картці Позивача заборгованості з єдиного внеску і як наслідок винесення Відповідачем спірної вимоги. Однак вказані дії Відповідача є такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до ч.9 ст.25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє права та обов'язки довірителя.

Таким чином, за договором доручення перехід обовязків від однієї сторони до іншої не здійснюється. За договором доручення повірена особа лише вчиняє певні юридичні дії, але від імені довірителя.

Виходячи з вищевказаних норм законодавства України, при сплаті ЄСВ від імені Позивача через ДП Хімік на підставі договору доручення № 35/ФО/15-209 від 20 липня 2015 року обовязок ПрАТ Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3 зі сплати ЄСВ не передавався до ДП Хімік ПАТ Азот.

Отже, при здійсненні вищевказаних платежів вимоги ч.9 ст.25 Закону № 2464 не були порушені.

Однак, на думку Відповідача в подальшому у звязку із збільшенням розміру податкового боргу СДПІ у м. Харкові були виставлені вимоги від 10.11.2016 року на суму 42356817,53 грн., від 21.12.2016 на суму 37726084,91 грн.

Зазначені вимоги, а саме від 11.10.2016 № Ю-48-17 є, по суті, однією і тією ж вимогою, з різницею лише у тому, що вимогою від 10.11.2016 р. №Ю-53-25 нарахована заборгованість станом на 10.11.2016 р., вимогою від 16.12.2016 р. №Ю-48-17 нарахована заборгованість станом на 15.12.2016 р.

При цьому Позивач, починаючи з 01.01.2016, вчасно та у повному обсязі сплачує ЄСВ з власних рахунків. Однак Відповідач, керуючись п. 6 ст. 25 Закону № 2464, за рахунок сум, що сплачує Відповідач з власних рахунків, самостійно здійснює перерозподіл коштів для погашення заборгованості Позивача, що начебто виникла в період сплати Позивачем ЄСВ з рахунків ДП Хімік.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечувала проти позову, зазначила, що відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, контролюючі органи надсилають (вручають) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

З огляду на вищенаведену норму, враховуючи той факт, що розмір податкового боргу ПрАТ Сєвєродонецьке обєднання АЗОТ збільшувався, СДПІ були сформовані на направлені на адресу підприємства оскаржувані вимоги.

Просив звернути увагу суду на той факт, що в адміністративній справі № 812/59/16 за позовом ПАТ «Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3» про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 03.12.2015, від 12.01.2016, від 03.03.2016, від 06.06.2016 Донецьким апеляційним адміністративним судом встановлювались обставини по справі, які розглядаються в даній адміністративній справі, а саме: наявність заборгованості з єдиного внеску в звязку із його несплатою підприємством та здійснення сплати єдиного внеску від імені позивача повіреним ДП «Хімік».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Отже, постанова ДААС від 13.12.2016 по справі № 812/59/16 набрали законної сили, таким чином обставини, що встановлені Постановою ДААС від 13.12.2016 не доказуються при розгляді інших справ в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України.

Отже, фіксуючи вищевказані порушення податкового законодавства, СДПІ діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, що повністю узгоджується ,з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що страхові кошти це кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону; а пункт 10 встановлює поняття страхувальників, якими є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно статті 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку його сплати;

обов'язковості сплати;

законодавчого визначення розміру єдиного внеску;

прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;

захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;

державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;

відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Абзацом першим частини п'ятої статті 9 Закону № 2464 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Абзацом першим частини сьомої статті 9 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 9 статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України (виконання доручення) повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження № 48544270 22.09.2015 винесена постанова про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладений арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику: Приватному акціонерному товариству Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3 (Т.№1, а.с.14-16).

Договором доручення № 35/ФО/15-209 від 20.07.2015, укладеним в м. Черкаси між Позивачем та ДП Хімік, визначені наступні умови.

ПрАТ Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3 (Довіритель) з однієї сторони та ДП Хімік ПАТ Азот (Повірений) з іншої сторони, разом іменовані як Сторони, уклали цей Договір про нижче наведене:

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобовязується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобовязання.

Деталізований зміст доручення щодо виконання грошових зобовязань (перелік юридичних дій), порядок виконання та інші вказівки передбачаються Сторонами в додатках до Договору.

Виконані грошові зобовязання, вчинені Повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обовязки Довірителя (Т.№1, а.с.21-24).

Додатками до Договору доручення № 35/ФО/15-209 від 20.07.2015 Позивач (Довіритель) доручав, а ДП Хімік (Повірений) приймав на себе зобовязання сплатити єдиний збір за період з 30.09.2015 по 31.12.2015 та з 03.06.2016 по 09.06.2016, для чого оформлювалися відповідні довіреності (Т.№1, а.с.122-179).

На підтвердження виконання умов договору надані копії платіжних доручень про оплату ДП Хімік як платником відповідних сум єдиного внеску за ПрАТ Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3, про що прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні (Т.№1, а.с.27-121, 180-183).

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2016 № Ю-48-17 Відповідачем станом на 11.10.2016 Позивачу визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 40457551,00 грн. (Т.№1, а.с.9).

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2016 № Ю-53-25 Відповідачем станом на 10.11.2016 Позивачу визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 42356817,53 грн. (Т.№2, а.с.204).

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2016 № Ю-48-17 Відповідачем станом на 15.12.2016 Позивачу визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 37726084,91грн. (Т.№2, а.с.205).

Сторонами не заперечується розмір та строки сплати єдиного внеску.

Сторони по різному обґрунтовують обовязок страхувальника Позивача у справі щодо способу сплати єдиного внеску.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 прямо встановлено, що недоїмку складають суми єдиного внеску, які не сплачені у встановлені строки. Однак цією нормою не визначено, що ці суми повинні бути сплачені саме страхувальниками. Тобто, відповідно до положень Закону № 2464, який є спеціальним для даних спірних правовідносин, не передбачено виключного обовязку саме страхувальника особисто сплачувати єдиний внесок, що в свою чергу надає справо страхувальнику застосовувати положення ЦК України щодо вибору способу сплати єдиного внеску в залежності від тієї ситуації, яка склалася при здійсненні своєї господарської діяльності.

Можливість страхувальника застосовувати положення ЦК України щодо вибору способу сплати єдиного внеску прямо передбачена частиною 9 статті 25 Закону № 2464, яка дозволяє застосовувати випадки, передбачені законодавством, щодо передачі свого обовязку третім особам зі сплати єдиного внеску.

При даних спірних правовідносинах випадком, передбаченим законодавством, є передбачена ст. 1000 ЦК України можливість доручити іншій особі від свого імені та свій рахунок вчинити юридичну дію сплату сум єдиного внеску.

При цьому суд, оцінюючи вибраний Позивачем спосіб виконання свого обовязку зі сплати єдиного внеску, виходить з тих положень, що страхувальник відповідно до положень ст. 3 Закону № 2464 повинен дотримуватися принципів законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску;

Як встановлено в судовому засіданні, обєктивною передумовою застосування Позивачем положень Глави 68 ЦК України, яка регулює відносини сторін за договором доручення, щодо доручення ДП «Хімік» сплати єдиного внеску став факт арешту усіх відкритих рахунків, що належать ПрАТ Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження № 48544270.

Судом визнається правомірним обраний Позивачем спосіб сплати єдиного внеску, оскільки в даному випадку ПрАТ Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3 дотрималося принципу законодавчого визначення умов і порядку його сплати та обов'язковості сплати. При цьому Позивач вжив передбачених саме законом Цивільним кодексом України заходів щодо виконання передбаченого частиною 12 статті 9 Закону № 2464 обовязку сплати єдиного внеску незалежно від фінансового стану платника.

При цьому застосування положень Глави 68 ЦК України не суперечить Закону № 2464, а навпаки надає законодавчо визначену можливість виконання страхувальнику свого обовязку щодо сплати єдиного внеску. Такий висновок відповідає положенням ч. 2 статті 2 Закону № 2464.

Суд зазначає, що аналіз положень абзацу 1 частини 5 статті 9 Закону № 2464 дає можливість стверджувати про те, що внесення сум єдиного внеску не віднесене до виключної компетенції страхувальника (в даному випадку - Позивача).

В свою чергу, абзацом 1 частини 7 статті 9 Закону № 2464 також визначено, що єдиний внесок сплачується платником, а не виключно страхувальником, що надає право на підставі положень ч. 9 ст. 25 Закону №2464 сплачувати єдиний внесок відповідно до положень ст. 1000 ЦК України.

Пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. При даних спірних правовідносинах такі події мали місце. При цьому знову ж таки вказаною нормою не передбачено, що таке перерахування повинно бути здійснено саме страхувальником, що вказує на належне виконання Позивачем свого обовязку щодо сплати єдиного внеску.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.05.2017 залишено в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 у справі №812/59/16, якою визнано протиправними та скасовано вимоги податкового органу на адресу ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_3» №Ю-53-25 від 03.12.2015 на суму 2 595 530.05 грн.. №Ю53-25 від 12.01.2016 на суму 31 463 939.18 грн., №Ю-53-25 від 03.03.2016 на суму 41 820839.68 грн. та №Ю-53-25 від 06.06.2016 на суму 43 043 692.26 грн. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Вищим адміністративним судом України зроблено висновок, що ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_3» виконало свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені платника повіреним на підставі договору доручення, і, при цьому, не порушуючи ч. 9 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Таким чином, встановлено, що Позивач не порушував положення ч. 9 ст. 25 Закону №2464 в частині передачі свого обовязку зі сплати єдиного внеску повіреній на підставі договору доручення особі - ДП «Хімік», оскільки вчинив такі дії у передбачений чинним законодавством спосіб, у звязку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових вимог підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 808 106,80 грн. відповідно до платіжного доручення № 6884 від 12.12.2016 ( том 1 а.с.3), № 7261 від 23.12.2016 ( том 1 а.с. 200), № 890 від 09.02.2017 ( том 1 а.с.245).

Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 808 106,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке обєднання ОСОБА_3 до Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № Ю-48-17 від 11.10.2016 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України в частині визначення податкового боргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_3" по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 40457551,00 грн., який виник станом на 11.10.2016.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № Ю-53-25 від 10.11.2016 Харківського управління офісу великих платників податку Державної фіскальної служби в частині визначення податкового боргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_3" по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 42356817,53 грн., який виник станом на 10.11.2016.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № Ю-48-17 від 16.12.2016 Харківського управління офісу великих платників податку Державної фіскальної служби в частині визначення податкового боргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_3" по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 37726084,91 грн., який виник станом на 15.12.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби ( код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_3" ( код ЄДРПОУ 33270581) судовий збір у розмірі 1 808 106,80 грн. (один мільйон вісімсот вісім тисяч сто шість гривень 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 20 червня 2017 року.

Суддя ОСОБА_4