Постанова № 67346061, 02.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р. Справа № 804/6182/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Криворізька південна обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіі (далі- Криворізька південна ОДПІ, податковий орган, контролюючий орган) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Кривбасводоканал", у якому просить суд стягнути кошти з платника податків КП "Кривбасводоканал", який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу на користь бюджету заборгованість в сумі 6 505 969, 96 грн. по податку на додану вартість в сумі 6 315 387, 47 грн. (р/р 31114029700020, код бюджетної класифікації 14060100, отримувач- УДКС України у м.Кривому Розі, ОКПО 38032510, банк одержувача ГУДК у Дніпропетровській області, МФО 805012) та податку надходження збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства (13020401) в сумі 190 582, 49 грн. (р/р 33116359700020, код бюджетної класифікації 13020401, отримувач- УДКС України у м.Кривому Розі, ОКПО 38032510, банк одержувача ГУДК у Дніпропетровській області, МФО 805012).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у Комунального підприємства "Кривбасводоканал" обліковується заборгованість по податку на додану вартість та збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства у загальному розмірі 6 505 969, 96 грн., яка платником у добровільному порядку не погашена.

Позиція Комунального підприємства "Кривбасводоканал" відображена у запереченнях на позов, у яких відповідач зазначає, що станом на дату розгляду даного адміністративного позову у Комунального підприємства "Кривбасводоканал" відсутній заявлений контролюючим органом до стягнення податковий борг по податку на додану вартість та зі збору за за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства, оскільки дані грошові зобов'язання відповідачем погашено.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - КП "Кривбасводоканал", підприємство, платник, відповідач) (код ЄДРПОУ 03341316) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області 18.10.1993 року за №12271200000002590.

Підприємство перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній ОДПІ як платник податків та зборів (в тому числі і як платник податку на додану вартість) від 18.10.1993р. за №4580 згідно Довідки №1604841400836 від 06.09.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи заявлена контролюючим органом до стягнення загальна сума податкового боргу КП "Кривбасводоканал" становить 6 505 969, 96 грн. та складається із:

а) заборгованості по самостійно визначеної платником суми рентної плати за спеціальне використання води в сумі 190 582, 49 грн, яка утворилась внаслідок не сплати підприємством самостійно визначеного грошового зобов'язання згідно податкової декларації з рентної плати за ІІ-й квартал 2016 року за №9140475776 від 09.08.2016р. (відповідно до графи 4.4 даної декларації відповідачем визначено суму грошового зобо'язання з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 836 981, 85 грн.);

б) заборгованості по податку на додану вартість (далі-ПДВ) у загальному розмірі 6 315 387, 47 грн., яка виникла внаслідок не сплати підприємством:

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з ПДВ за травень 2016 р. №9101466671 від 17.06.2016р. (граничний термін сплати - 30.06.2016р.) на суму 1 725 395, 00 грн.;

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з ПДВ за червень 2016 р. №9125196786 від 20.07.2016р. (граничний термін сплати - 30.07.2016р.) на суму 2 679 351, 00 грн.;

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з ПДВ за липень 2016 р. №9150155653 від 19.08.2016р. (граничний термін сплати - 30.08.2016р.) на суму 1 725 395, 00 грн.;

- пені, нарахованої відповідачу в порядку ст. 129 Податкового кодексу України у період з 08.06.2016р. по 21.06.2016р. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ визначеного згідно податкової декларації №9020390138 від 19.02.2016р. в сумі 8248, 76 грн.;

- пені, нарахованої відповідачу в порядку ст. 129 Податкового кодексу України у період з 31.08.2016р. по 05.09.2016р. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ визначеного згідно податкової декларації №9081906463 від 20.05.2016р. в сумі 3887, 71 грн.

Згідно із ст. 67 Конституції України встановлено - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України ж передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі-ПК), встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.36.1 ст. 36 ПК - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно з п.46.1 ст. 46 ПК, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обовязку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст. 49 ПК, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст. 49 ПК передбачено, що платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п. 49.18 ст.49 ПК).

Згідно з п.п.9.1.3 п. 9.1 ст.9 ПК - податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць (п. 202.1 ст.202 ПК).

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК - сума податкового зобовязання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 255.1 та п. 255.3 ст. 255 ПК, платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі - субєкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних обєктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. Обєктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Підпунктом 255.11.1 пункту 255.11 статті 255 ПК встановлено, що водокористувачі самостійно обчислюють рентну плату за спеціальне використання води та за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Згідно із приписами статті 257 ПК - базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю. Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.

Сума податкових зобовязань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації (п. 257.5 ст. 257 ПК).

Пунктами 54.1, 54.2 ст. 54 ПК передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом 'V цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК).

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено поняття "пеня", у відповідності до якого -це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Статтею 129 ПК встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

Згідно із п. 129.2 ст. 129 ПК - у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб (п. 129.4 ст. 129 ПК).

Згідно з п. 14.1.175 ст.14 ПК - податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 ПК, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У звязку із виникненням у відповідача податкового боргу до набрання чинності Податковим кодексом України, вимоги були сформовані та направлялись з урахуванням положень Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ.

На виконання вимог п.п. 6.2.1, п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами N 2181-III від 21.12.2000р. (чинний на момент виникнення у відповідача податкового боргу), контролюючим органом було сформовано першу податкову вимогу №1/140 від 08.05.2003р. та другу податкову вимогу №2/194 від 06.06.2003р.

Вищезазначені вимоги отримані посадовими особами підприємства у 2003 році

Докази оскарження зазначених вимог у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до норм Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами N 2181-III від 21.12.2000р. у разі несплати попередніх податкових вимог на новостворений податковий борг податкові вимоги не формуються. Також податкова вимога не відкликається, у разі якщо податковий борг зазначеній у ній погашений у повному обсязі, але до його повного погашення платник податків допустив створення нового більш пізнішого за хронологією виникнення податкового боргу.

При цьому Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами №2181-III від 21.12.2000р. не передбачено направлення податкових вимог на новостворений або консолідований податковий борг, якщо попередні не відкликані, підстави для відкликання податкових вимог передбачені п. 6.4 ст. 6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами N 2181-III від 21.12.2000р. вищезазначених вимог - відсутні.

За правилами, визначеними п. 59.5 статті 59 ПК - у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до вимог ст. 58.3, 59.1 Податкового кодексу України податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п. 41.1 ст. 41 ПК).

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК - контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК - контролючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направлено до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою.

Відповідно до п.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що будь-який орган державної влади зобов'язаний діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Відповідні положення кореспондовані в пп.21.1.1. п.21.1 ст. 21 ПК, де закріплено, що посадові особи контролюючого органу мають за обовязок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

Проте, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивачем як субєктом владних повноважень не надано доказів здійснення всіх передбачених податковим законом процесуальних дій, що передують стягненню податкового боргу у господарюючого субєкта у судовому порядку, а саме не доведено наявності за відповідачем податкового боргу у розмірі, заявленому до стягнення.

Так, за даними контролюючого органу заявлена до стягнення загальна сума податкового боргу КП "Кривбасводоканал" становить 6 505 969, 96 грн. та складається із:

а) заборгованості по самостійно визначеної платником суми рентної плати за спеціальне використання води в сумі 190 582, 49 грн, яка утворилась внаслідок не сплати підприємством самостійно визначеного грошового зобов'язання згідно податкової декларації з рентної плати за ІІ-й квартал 2016 року за №9140475776 від 09.08.2016р. (відповідно до графи 4.4 даної декларації відповідачем визначено суму грошового зобо'язання з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 836 981, 85 грн.);

б) заборгованості по податку на додану вартість (далі-ПДВ) у загальному розмірі 6 315 387, 47 грн., яка виникла внаслідок не сплати підприємством:

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з ПДВ за травень 2016 р. №9101466671 від 17.06.2016р. (граничний термін сплати - 30.06.2016р.) на суму 1 725 395, 00 грн.;

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з ПДВ за червень 2016 р. №9125196786 від 20.07.2016р. (граничний термін сплати - 30.07.2016р.) на суму 2 679 351, 00 грн.;

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з ПДВ за липень 2016 р. №9150155653 від 19.08.2016р. (граничний термін сплати - 30.08.2016р.) на суму 1 725 395, 00 грн.;

- пені, нарахованої відповідачу в порядку ст. 129 Податкового кодексу України у період з 08.06.2016р. по 21.06.2016р. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ визначеного згідно податкової декларації №9020390138 від 19.02.2016р. в сумі 8248, 76 грн.;

- пені, нарахованої відповідачу в порядку ст. 129 Податкового кодексу України у період з 31.08.2016р. по 05.09.2016р. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ визначеного згідно податкової декларації №9081906463 від 20.05.2016р. в сумі 3887, 71 грн.

Так, матеріалами справи підтверджено, що вищенаведені податкові зобовязання КП "Кривбасводоканад" по податку на додану вартість та по рентній платі за спеціальне використання води погашено підприємством у повному обсязі.

У якості доказу сплати відповідачем вищенаведених узгоджених зобовязань КП "Кривбасводоканал" надано до суду завірені копії платіжних доручень з чітким визначенням призначення платежу та відміткою банківської установи щодо проведення платежу, а саме:

- платіжне доручення №168-В від 19.08.2016р. на суму 836 981, 85 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "Надходження рентної плати за спеціальне використання води за ІІ-й квартал 2016р.повністю";

- платіжне доручення №159-ПДВ від 29.07.2016р. на суму 1 626 590, 77 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за травень 2016 р.";

- платіжне доручення №160-н від 29.07.2016р. на суму 98 804, 23 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за травень 2016 р.";

- платіжне доручення №161-н від 29.07.2016р. на суму 202 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за червень 2016 р.";

- платіжне доручення №162-н від 29.07.2016р. на суму 278 546, 77 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за червень 2016 р.";

- платіжне доручення №179-н від 31.08.2016р. на суму 500 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за червень 2016 р.";

- платіжне доручення №180-н від 01.09.2016р. на суму 450 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за червень 2016 р.";

- платіжне доручення №181-н від 01.09.2016р. на суму 450 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за червень 2016 р.";

- платіжне доручення №182-н від 05.09.2016р. на суму 500 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за червень 2016 р.";

- платіжне доручення №272 від 30.09.2016р. на суму 298 804, 20 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за червень 2016 р.";

- платіжне доручення №196 від 20.10.2016р. на суму 300 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за липень 2016 р.";

- платіжне доручення №199 від 20.10.2016р. на суму 265 505, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за липень 2016 р.";

- платіжне доручення №197 від 21.10.2016р. на суму 250 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за липень 2016 р.";

- платіжне доручення №198 від 24.10.2016р. на суму 700 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за липень 2016 р.";

- платіжне доручення №283 від 30.09.2016р. на суму 327 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за липень 2016 р.";

- платіжне доручення №284 від 30.09.2016р. на суму 56 000, 00 грн., де у графі призначення платежу зазначено: "ПДВ за липень 2016 р.".

Можливість зарахування цих платежів в рахунок погашення боргу минулих періодів виключена з урахуванням відсутності за відповідачем неузгодженої суми податкового боргу минулих періодів. Зворотнього позивачем як субєктом владних повноважень не доведено.

До того ж, позивачем не доведено той факт, що починаючи з 2003 року податковий борг відповідача не переривався з урахуванням періоду виникнення податкового боргу, що заявлений до стягнення.

За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У частині першій статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України надано законодавче визначення доказів в адміністративному судочинстві, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи наявні у матеріалах справи докази щодо сплати відповідачем узгоджених податкових зобов'язань в рамках заявленої до стягнення сум податкового боргу у повному обсязі, а також з урахуванням відсутності зарахування перерахованих підприємством коштів в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову Криворізької південної ОДПІ щодо стягнення з КП "Кривбасводоканал" коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача в рахунок погашення податкового боргу у загальному розмірі 6 505 969, 96 грн.

З огляду на вищевикладене, позов Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про стягнення заборгованості - задоволенню підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя ОСОБА_1