Постанова № 67346048, 28.04.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2017 року № 810/288/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2016 №0003694002 у частині визначення штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій є протиправним, оскільки відповідач дійшов помилкових висновків про порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» законодавства у сфері обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Позивач стверджує, що у своїй господарській діяльності здійснює реалізацію виключно тих тютюнових виробів, що марковані марками акцизного податку відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях проти позову зазначив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірними та ґрунтуються на встановлених у ході перевірки фактах зберігання з метою подальшої реалізації тютюнових виробів, на яких були відсутні марки акцизного податку.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за письмовим клопотанням представника позивача ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 червня 2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі наказу від 16.06.2016 №387 та направлень від 17.06.2016 №1984, №1985 та №1986 проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: м. Біла Церква, вул. Гординського, 2-А, який належить ТОВ «Фоззі-Фуд».

Результати перевірки оформлені Актом про результат фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції від 21.06.2016 №935/10-36-40/32294926 (далі - Акт перевірки) (а.с. 68-69), у якому відображений висновок про порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Зафіксоване в Акті перевірки порушення статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР полягає у зберіганні пачки тютюну для паління виробництва «Ман Барен Тобакко Компані» по ціні 191,25 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка.

Розглянувши матеріали перевірки, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення від 10.08.2016 №0003694002, яким на позивача згідно з абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 24).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі також Закон №481/95-ВР), алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно із пунктом 226.5 статті 226 Податкового кодексу України, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 226.7 статті 226 Податкового кодексу України, кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 226.11 статті 226 Податкового кодексу України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Пунктом 228.9 статті 228 Податкового кодексу України визначено, що відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Спеціальним законом, що визначає перелік правопорушень у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, є Закон України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за виробництво, зберігання, транспортування, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Отже, об'єктивною стороною правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, є вчинення суб'єктом господарювання дій, що полягають у виробництві, зберіганні або транспортуванні тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

Як було встановлено судом раніше, штрафні санкції позивачу були визначені у зв'язку з встановленням у ході фактичної перевірки факту зберігання пачки тютюну для паління виробництва «Мак Барен Тобакко Компані» вагою 40 гр. по ціні 191,25 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка.

У позовній заяві позивач не заперечував щодо фактичних обставин, відображених в описовій частині Акта перевірки, зокрема, позивач підтвердив, що при огляді полиць з тютюновими виробами інспектором була виявлена пачка тютюну без марки акцизного податку.

Разом з цим, позивач стверджує, що оглянувши полиці, особою, у присутності якої відбувалась перевірка, також було віднайдено марку акцизного податку, яка ймовірно відклеїлась під час огляду товарів.

Позивач зазначає, що звертав увагу посадових осіб контролюючого органу на зазначені обставини, проте того факту, що марка акцизного податку знаходилась поряд з пачкою тютюну та могла відклеїтись з причин, що не залежали від волі позивача, відповідач не врахував, у зв'язку з чим дійшов упередженого висновку про порушення вимог законодавства, що регулює обіг тютюнових виробів.

З'ясовуючи фактичні обставини перевірки, суд у якості свідків допитав посадову особу контролюючого органу, якою проводилась перевірка, та працівників ТОВ «Фоззі-Фуд», у присутності яких була здійснена перевірка.

Суд попередньо повідомив вказаних осіб про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що працює ГДРІ в ГУ ДФС у Київській області та здійснював перевірку, за результатами якої прийняте податкове повідомлення-рішення, що є предметом спору.

Надаючи пояснення щодо обставин перевірки, свідок ОСОБА_2 зазначив, що фактична перевірка здійснювалась у присутності уповноважених представників ТОВ «Фоззі-Фуд», яким було пред'явлено наказ, направлення на перевірку та службові посвідчення. Так, оглянувши у присутності завідуючої каси магазину ТОВ «Фоззі-Фуд» тютюнові вироби, свідком було виявлено пачку тютюну, на якій була відсутня марка акцизного податку, що у подальшому було відображено в Акті перевірки.

Свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що у момент перевірки працювала завідуючою каси магазину ТОВ «Фоззі-Фуд».

Свідок ОСОБА_3 підтвердила, що перевірка тютюнових виробів інспектором ОСОБА_2 здійснювалась у її присутності. При цьому, як зазначила свідок ОСОБА_3, пачку тютюну, щодо якої встановлено порушення, на прохання інспектора дістала вона особисто. Свідок також не заперечувала, що на пачці тютюну була відсутня марка акцизного податку.

Разом з цим, свідок ОСОБА_3 зазначила, що оглянувши полиці з тютюновими виробами, віднайшла марку акцизного податку, яка ймовірно була нанесена на пачку тютюну, щодо якої встановлено порушення, але з невідомих причин відклеїлась.

Свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що на момент проведення перевірки працював керуючим магазином ТОВ «Фоззі-Фуд».

Як пояснив свідок ОСОБА_4, під час огляду тютюнових виробів він присутнім не був, марку акцизного податку, яка ймовірно була нанесена на пачку тютюну, щодо якої встановлено порушення, йому передала ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_4 зазначив, що хоча інспектору було відомо про наявність вказаної марки акцизного податку, відповідні обставини під час складення акту перевірки та описі встановлених порушень не були враховані.

Отже, показаннями допитаних під час розгляду справи свідків підтверджується, що під час огляду інспектором тютюну «Ман Барен Тобакко Компані», масою 40 г. по ціні 191,25 грн. на ній була відсутня марка акцизного податку.

Суд також зауважує, що наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін і свідків не дають змоги однозначно стверджувати, що виявлена згодом після огляду товарів інспектором марка акцизного податку належала саме тій пачці тютюну, щодо якої встановлені порушення.

Таким чином суд констатує, що позивачем не було спростовано факту зберігання пачки тютюну без марки акцизного податку встановленого зразка.

Що стосується доводів позивача про те, що марка акцизного податку відклеїлась з причин, що не залежали від його волі, та вплив вказаної обставини на можливість застосування до позивача штрафних санкцій, суд зауважує наступне.

Пунктом 226.3 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 20 та 21 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення), маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Отже, законодавець у вказаному Положенні імперативно визначив вимоги до маркування тютюнових виробів у такий спосіб, що виключає можливість зняття марки з тютюнового виробу без її пошкодження, тобто виключає можливість її відклеєння та збереження у цілому вигляді.

У свою чергу положеннями пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що вважаються такими, що немарковані алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

Аналіз викладених положень чинного законодавства свідчить на користь висновку про те, що тютюнові вироби, марковані із застосуванням марок акцизного податку, для прикріплення яких використано клей, що дозволяє зняти марку акцизного податку при звичайному зберіганні, переміщенні, транспортуванні є такими, що марковані з відхиленнями від вимог Положення, а відтак - немаркованими.

У ході розгляду справи судом було запропоновано позивачеві надати для огляду марку акцизного податку, яка за твердженнями позивача була приклеєна до пачки тютюну, та власне пачку тютюну, щодо якої встановлене порушення.

На вказану пропозицію представник позивача повідомив, що надати вказану пачку тютюну та марку акцизного податку на момент розгляду справи у суді неможливо з огляду на повернення їх постачальнику.

З урахуванням викладеного, суд при вирішенні спору керувався тими доказами, що містяться у матеріалах справи.

З пояснень сторін та допитаних під час розгляду справи свідків слідує, що марка акцизного податку, яка була віднайдена у місці зберігання пачки тютюну, щодо якої встановлено порушення, не була пошкодженою (розірваною).

Водночас оглянувши матеріали фотофіксації, що була здійснена під час перевірки, судом не було виявлено залишків клею, про які стверджував представник позивача, та які б свідчили, що марка акцизного податку була наклеєна на вказану пачку, але за певних обставин відклеїлась (а.с. 73).

Щодо роздрукованої та долученої позивачем до матеріалів справи фотографії пачки тютюну з маркою, суд зазначає, що з огляду на низьку якість зображення ідентифікувати марку акцизного податку (її реквізити, вартість), залишки клею на пачці не видається за можливе.

З огляду на положення пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України, статті 17 Закону №481/95-ВР, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Суд наголошує, що обов'язок забезпечити належні технічні, санітарно-гігієнічні умови при продажу тютюнових виробів та контролю за наявністю марок акцизного податку на тютюнових виробах покладається на продавця таких товарів, а тому можливий вплив факторів навколишнього середовища (вологість, температура тощо), або ж порушення правил маркування тютюнових виробів імпортером чи виробником, внаслідок яких марка акцизного податку відклеїлась, не звільняє суб'єкта господарювання - продавця від відповідальності за правопорушення, передбачене абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Отже, для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за правопорушення, передбачене абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, достатньо самого лише факту зберігання продавцем тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, незалежно від причин, з яких марка акцизного податку була відсутня безпосередньо на упаковці.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Під час розгляду справи витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідачем не здійснювалось.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.04.2017.