Постанова № 67345897, 22.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 р. Справа № 805/1670/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Тараса Шевченка»

до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

Управління Державної казначейської служби України у Марїнському районі Донецької області

про стягнення з бюджету надмірно сплачених сум грошових зобовязань по платі за земельні ділянки

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ім. Тараса Шевченка» звернулося до суду з позовом до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі відповідач 1), управління Державної казначейської служби України у Марїнському районі Донецької області (надалі відповідач 2) про стягнення з бюджету Марїнської міської ради 442715,30 гривень надмірно сплачених сум за період з 14.04.2014 року по 31.12.2016 року грошових зобовязань по платі за земельні ділянки.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував порушенням податковою інспекцією вимог статті 43 Податкового кодексу України в частині не повернення надмірно сплаченого грошового зобовязання по платі за землю.

Позивач звернувся до відповідача 1 із листом № 57 від 20.01.2017 року та відповідача 2 з листом № 58 від 20.01.2017 року про повернення надмірно сплаченого грошового зобовязання з плати за землю у розмірі 442715,30 гривень.

Однак, відповідач 1 не надав відповіді на звернення. Відповідач 2 листом від 16.02.2017 року відповів, що не має можливості повернути грошові кошти та рекомендував звернутися до відповідача 1.

Позивач зазначає, що на території Марїнського району Донецької області, де здійснює господарську діяльність СТОВ «ім. Тараса Шевченка», проводилася та проводиться в дійсний час антитерористична операція, тому пільги, встановлені статтею 6 Закону України №1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширюються на нього як платника земельного податку.

Виходячи з наведеного, СТОВ «ім. Тараса Шевченка» вважає, що у нього в особовому рахунку повинна значитися переплата з орендної плати за землю в розмірі сплачених платіжними дорученнями сум, яку просить стягнути з відповідачів у розмірі 442715,30 гривень.

Через канцелярію суду позивачем надано заяву про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 139-141).

Представник відповідача 1 ОСОБА_1, зявився до суду та надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідачем 1 через канцелярію надано письмові заперечення від 04 травня 2017 року (а.с. 110-11). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23.03.2017 року № 1989-19 викладено в наступній редакції пункт 38.7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України:

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобовязання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобовязань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобовязань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Прикінцевими положеннями встановлено, що він застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року.

Виходячи з наведеного, з 1 січня 2017 року у відповідача 1 відсутні підстави для повернення сум сплачених податкових зобовязань за період з 14.04.2014 року по 31.12.2016 року, у звязку з чим, відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Управління Державної казначейської служби України у Марїнському районі Донецької області через канцелярію суду надало заперечення від 28 квітня 2017 року (а.с. 104-106). Посилаючись на наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів», постанови КМУ від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», зазначає, що не може самостійно перерахувати помилково чи зайво сплачені кошти, оскільки це здійснюється виключно на підставі висновку органу Державної фіскальної служби України. Такого висновку від відповідача 1 не надходило. Вважає що не може бути відповідачем у даній справі, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем 2 також надано клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с. 102).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ім. Тараса Шевченка» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 30845087 з 14 березня 2000 року, що доведено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 12-15).

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ім. Тараса Шевченка» перебуває на обліку як платник податків у Марїнській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області з 29 березня 2000 року, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 14 зв. бік).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно до приписів підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За вимогами підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 11 березня 2010 року між позивачем та Марїнською райдержадміністрацією було укладено договір оренди землі стосовно земельної ділянки загальною площею 22,0000 га сільськогосподарського призначення (а.с. 16-19). Строк оренди складає двадцять років.

24 грудня 2012 року позивачем з Марїнською міською радою було укладено договір оренди землі стосовно земельної ділянки загальною площею 0,6000 га сільськогосподарського призначення (а.с. 23-24). Строк оренди складає пять років.

08 червня 2004 року між позивачем та Марїнською райдержадміністрацією було укладено договір оренди землі стосовно земельної ділянки загальною площею 59,8 га сільськогосподарського призначення (а.с. 30-32). Строк оренди складає п'ятнадцять років.

Оренда земельних ділянок підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 27-29).

Оскільки позивач є платником орендної плати за землю, то 18 лютого 2014 року надав до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, відповідно до якої нарахована щомісячна сума податку з січня по листопад складає 11271,50 гривень, а у грудні 2014 року 11271,48 гривень (а.с. 53-55). Таким чином, самостійно нарахована сума податку з січня по грудень 2014 року складає 135257,98 гривень.

Крім того, 19 лютого 2015 року позивачем надано до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, відповідно до якої самостійно нарахована сума податку з січня по грудень 2015 року складає 12220,85 гривень, а усього за 2015 рік позивачем самостійно задекларовано 146650,20 гривень (а.с. 61-63).

Також 27 травня 2016 року позивачем надано до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, відповідно до якої самостійно нарахована сума податку з січня по листопад 2016 року складає 16403,16 гривень, а у грудні - 16403,13 гривень, а усього за 2016 рік позивачем самостійно задекларовано 196837,89 гривень (а.с. 69-71). Також самостійно нараховано до збільшення податкового зобовязання 33458,43 гривень, пеню та штраф.

Підставою виникнення зазначених вище податкових зобовязань є договори оренди земельних ділянок, зазначені вище.

Таким чином, усього з 14 квітня 2014 року по грудень 2016 року позивачем самостійно задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки в розмірі 442715,30 гривень.

Позивач сплачував самостійно задекларовані суми орендної плати за землю відповідно до наданих платіжних доручень (а.с. 73-97).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23.03.2017 року № 1989-19 пункт 38.7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в наступній редакції:

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобовязання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобовязань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобовязань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Прикінцевими положеннями встановлено, що такий порядок застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року.

Листами від 20 січня 2017 року позивач звернувся до відповідачів із проханням повернути помилково сплачені кошти грошових зобовязань з орендної плати період з 14.04.2014 року по 31.12.2016 року (а.с. 38-49).

Листом від 30.01.2017 року відповідач 1 відмовив позивачу, оскільки в інтегрованій картці платнику податків станом на 30 січня 2017 року існує заборгованість з орендної плати в сумі 4930,05 гривень (а.с.113). В доказ зазначеного відповідачем 1 надано картку особового рахунку позивача з орендної плати з юридичних осіб (а.с. 114-125). Відповідно даних картки, з січня 2017 року у позивача відсутня переплата, яку він просить стягнути з місцевого бюджету та існує заборгованість.

Стосовно застосування пільги, встановленої статтею 6 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд зазначає, що така пільга щодо звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, зокрема, у місті Марїнці передбачена вказаним законом. При цьому, у 2014-2016 роках позивач самостійно задекларувавши до сплати суми орендної плати за землю, для застосування вищевказаної пільги повинен був подати уточнену декларацію, зменшивши раніш подані показники до нуля.

В письмових поясненнях від 12 травня 2017 року позивач повідомив суд про відсутність у нього сертифікату Торгово-промислової палати про обставини непереборної сили та пояснив, що Закон України № 1669-VII не вимагає подання уточнюючої декларації щодо зменшення раніш задекларованих сум земельного податку. Однак, спеціальною нормою щодо оподаткування земельним податком є Податковий кодекс України, стаття 50 якого, передбачає можливість внесення змін до податкової декларації у разі самостійно виявлених помилок (а.с. 139-141).

Згідно пункту 286.4 статті 286 ПК України, у разі зміни протягом року обєкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

У даному випадку обєкт та/або база оподаткування були відсутні відповідно до статті 6 Закону України № 1669-VII, тому позивач мав внести зміни до раніш поданих декларацій за спірний період, оскільки Податковий кодекс є спеціальною нормою по відношенню до Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На дату розгляду справи в картці особового рахунку позивача з орендної плати з юридичних осіб відсутня переплата, тому вимоги про стягнення з бюджету Марїнської міської ради 442715,30 гривень надмірно сплачених сум за період з 14.04.2014 року по 31.12.2016 року грошових зобовязань по платі за земельні ділянки не підлягають задоволенню.

За приписами ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Тараса Шевченка» до Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, управління Державної казначейської служби України у Марїнському районі Донецької області про стягнення з бюджету Марїнської міської ради 442715,30 гривень надмірно сплачених сум за період з 14.04.2014 року по 31.12.2016 року грошових зобовязань по платі за земельні ділянки відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 22 червня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.